😢🇺🇦 На Донеччині загинув захисник 24 ОМБрЗагинув захисник із села Комарів старший лейтенант Ігор Романович Цибуля.Ігор народився 3 січня 1995 року в селі Комарів. Із початком повномасштабного вторгнення Ігор Цибуля став до лав Збройних Сил України. З червня 2022 року він проходив військову службу у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.Безпосередньо брав участь в боях на найважчих напрямках Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської областей. Виконував завдання із захисту України в н.п. Бахмут, Торецьк, Часів Яр.За мужність, націоналізм і патріотизм Ігор Цибуля був удостоєний почесних нагород. Нагороджений нагрудним знаком «Червона калина» Всеукраїнського об'єднання «Ми українці». Відзначений почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного. Нагороджений медаллю «За оборону міста Бахмут» командуванням оперативно- тактичного угрупування «Соледар».🕯Вічна слава і пам’ять Герою!🇺🇦 24 ОМБр імені короля Данила | 💬 ЧАТ
Аналіз наслідків прильотів БПЛА по Туапсе в ніч на 01.05.2026, — Кіберборошно«Згідно аналізу, пожежа відбувається в зоні 4 ємностей по 10 тисяч кубічних метрів нафти. З них горять, за консервативною оцінкою, щонайменше 2.Судячи зі знімка, у цій секції нафтобази була знищена насосна станція (позначено фіолетовим). Територія повністю забруднена нафтою, яка не встигла згоріти й залишилася після колапсу одного з 20-тисячних резервуарів, естакади та насосної станції.Тому сумарно пожежа на цей момент може охоплювати загальну ємність у 40 000 кубометрів, а в зоні ризику перебуває ще від 30 до 60 тисяч кубометрів: суміжні резервуари по 20 тисяч кубічних метрів — червоним, і 5 тисяч кубічних метрів — зеленим.»
Бонус: кумедне інтервʼю губернатора Кубані, який на повному серйозі заявив, що події, які відбуваються в Туапсе протягом останніх двох тижнів є лише українською фікцією, а тому переживати не треба. В кінці-кінців, зрозумівши яку х@йню він висрав, інтервʼю видалили.🫡https://t.me/operativnoZSU/
😢🙏🏻Бурштинська громада 26 квітня прощалася зі Русланом МакойдоюРуслан народився 16 березня 1989 року. У рідному селі, формувався його характер — щирий, добрий, відповідальний. Він умів дружити по-справжньому, завжди був опорою для близьких.Навчався у Бурштинському енергетичному технікумі, згодом здобув освіту у Львівській політехніці. Подорослішавши, знайшов своє кохання, створив сім’ю. Дружина Христина подарувала йому найдорожче — донечку Емілію, яка стала сенсом його життя.У серпні 2024 року Руслан став на захист Батьківщини. Служив у 24 ОМБр імені Короля Данила, виконував бойові завдання в районі Часового Яру. Отримавши важке поранення, після лікування він знову повернувся до строю — сильний духом, незламний. Продовжив службу на Сумському напрямку у складі 3-ї штурмової бригади. Вірний військовій присязі та українському народові, Руслан віддав своє життя за свободу і незалежність України. Серце воїна зупинилося 17 квітня 2026 року…🕯Вічна слава Герою!🇺🇦 24 ОМБр імені короля Данила | 💬 ЧАТ
Молодший сержант на псевдо Шубін Дмитро Український загинув 8 серпня 2018 року у бою поблизу селища Майорськ на Донеччині, прикриваючи розвідгрупу в «сірій зоні». Як командир групи Дмитро повідомив про засідку і разом з 19-річним бійцем вступив у бій – противник мав перевагу в силах. Переконавшись, що основна група вийшла із району виконання завдання, дав побратиму наказ відходити. Після цього зв’язок із Дмитром було втрачено. Пізніше з’ясувалося, що воїн загинув, а тіло забрали терористи. Побратими упізнали його на фото за татуюванням. 10 серпня 2018-го тіло військовослужбовця передали Україні.Дмитро народився у шахтарському місті Хрестівка Донецької області. Там закінчив школу та професійно-технічне училище № 72, де опанував спеціальність підземного електрослюсаря 5-го розряду. У 1999 році хлопця призвали на строкову службу. Так Дмитро став зв’язківцем на фрегаті «Гетьман Сагайдачний» у складі Військово-Морських Сил у Миколаєві. Повернувся додому у званні молодшого сержанта і влаштувався на шахту: спочатку працював за фахом, а потім перекваліфікувався у гірника очисного вибою. У 2008 зустрів майбутню дружину Юлію.Коли у 2014 році Хрестівку захопили окупанти, родина була вимушена покинути рідне місто. Спочатку поїхали до Києва. У серпні Дмитро добровольцем пішов на фронт, а Юлія із сином перебралися до Слов’янська, де жила хресна.Дмитро взяв псевдо на честь персонажа донбаського фольклору Шубіна – доброго духа, який нібито живе в забоях. У складі батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ-1» Дмитро виконував бойові завдання біля Сіверськодонецька, Дебальцевого, Щастя, Кримського. З 2017-го служив за контрактом у ЗСУ на посаді командира відділення штабних машин взводу управління розвідувальної роти 24-ї окремої механізованої бригади.Поховали захисника у Лисичанську.Указом Президента України Дмитра посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.💔Букви спільно з Платформою Памʼяті Меморіал вшановують памʼять загиблих військових
‼️73-й обмін: Україна повернула з неволі 193 ЗахисниківСьогодні за результатами перемовин Координаційний штаб за дорученням Президента провів черговий обмін полоненими. З російської неволі визволено 193 Оборонців. Сьогоднішній захід став продовженням Великоднього обміну та реалізації відповідних домовленостей.Особливість нинішнього обміну полягає в тому, що вдалося повернути з полону хлопців 2000-х років народження, а також Захисників із пораненнями. Більшість звільнених незаконно утримувались на території Чечні. Проти частини з них були сфабриковані кримінальні справи, що є порушенням Женевських конвенцій.Серед визволених військовослужбовців — представники ЗСУ, зокрема значна кількість десантників. Також додому повертаються бійці Військово-Морських Сил, ТрО, Національної гвардії України, Нацполіції, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту. Окрім солдатів та сержантів, вдалося звільнити декількох офіцерів.Звільнені військовослужбовці захищали країну на Луганському, Донецькому, Харківському, Запорізькому та Курському напрямках. Наймолодшому Захиснику виповнилося 24 роки. У полон він потрапив на Донецькому напрямку у 2023 році. Вік найстаршого визволеного Оборонця — 60 років. Двоє військовослужбовців сьогодні святкуватимуть свій день народження вже на рідній землі.Усі звільнені пройдуть повний медичний огляд, отримають допомогу з фізичної та психологічної реабілітації, а також усі передбачені державою виплати. Україна забезпечить реінтеграцію героїв до суспільства після тривалої ізоляції.🤝Висловлюємо вдячність США та ОАЕ за допомогу в організації обміну.Дякуємо також усім дотичним структурам і організаціям за скоординовані зусилля, спрямовані на визволення наших громадян. Координаційний штаб продовжує роботу з пошуку та повернення кожного, хто перебуває в російській неволі.🇺🇦 Слава Україні!
🕯🕊Дрогобич вкотре у скорботі. Лави небесного воїнства поповнив захисник України – дрогобичанин Іван Приймич, який захищав Україну під час АТО та з перших днів повномасштабної війни.З 2017 до 2020 року Іван стояв на захисті України від ворога та захищав східні терени України у складі 24-ї окремої механізованої бригади – був навідником-артилеристом. У перші дні повномасштабного вторгнення ворога Іван знову став на захист рідної землі. З 3 березня 2022 року виконував бойові завдання з захисту України у складі рідної бригади – був стрільцем 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону.Життя воїна обірвалось 24 квітня 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Богданівка на Бахмутському напрямку фронту. Відтоді захисник вважався зниклим безвісти. Лише тепер загибель бійця офіційно підтвердили, а тіло воїна зможуть повернути додому для прощання та поховання.🙏Вічна пам’ять та слава Герою!🇺🇦🇺🇦 24 ОМБр імені короля Данила | 💬 ЧАТ
🇺🇦⚔️ІСТОРІЇ МУЖНІХ. Ростислав Крет: шість років війни і шлях до мирного життяУ свої 26 він знає ціну життя, біль втрат і силу побратимства. Його історія - про вибір між юністю і війною, про важке поранення, віру в перемогу та повернення до звичайного мирного життя. Ростислав за військовою спеціальністю артилерист, у 59-ій бригаді, пізніше у 24-ій окремій механізованій бригаді імені короля Данила - він усі роки на війні був мінометником.На війні довелось побувати у дуже багатьох місцях Донецької області, - розповідає Ростислав. - Дев'ять місяців ми були у Світлодарську, були у Селідове, Пєсках, Дружківці, Невельському, Часовому Яру…Біля Часового Яру в с. Миколаївка я й отримав важке поранення. Будучи сам мінометником, поранення зазнав від ворожої міни. Евакуації довелось чекати 14 годин - дістатись до наших позицій було надто складно. Завжди буду вдячний командиру, який мене витяг з передової. Це був кінець березня 2025 року. Читайте повну статтю на фото.🇺🇦 24 ОМБр імені короля Данила | 💬 ЧАТ
❗️🤷🏻♂️З буковинцем Едуардом Назарієм обірвався зв'язок 45 місяців тому. Його дружина Катерина відразу почала пошуки. Згодом від інших бійців, яких звільнили з неволі, дізналась, що вони були в одній колонії з Едуардом. У жовтні 2023 року у Координаційному штабі статус зниклого змінили на полоненого. Але, де Едуард зараз, — невідомо, бо колонію розформували, а полонених перевезли в тюрми вглиб Росії – в Уфу, Башкірію, Урськ. Едуард після початку повномасштабної війни служив у ТЦК в Чернівцях. Згодом був прикомандирований до 24-ї бригади імені Короля Данила. Воював на Луганщині. Суспільне телефонувало представнику Координаційного штабу з питань поводження із військовополоненими Олегу Слободянику, аби дізнатися офіційний статус та інформацію про Едуарда. Однак Слободяник відповів, не може це коментувати, бо не поширюють персональні дані бійців. Водночас в особистому кабінеті Катерини, як дружини бійця, є інформація, що статус Едуарда змінений з “безвісти зниклого” на “полоненого”. Історія Катерини про пошуки коханого – у матеріалі Суспільне Чернівці.🇺🇦 24 ОМБр імені короля Данила | 💬 ЧАТ
Приєднуйся до флешмобу ПРАВОнаЗВІЛЬНЕННЯ – це важливо для військовослужбовців! Мета — підтримати встановлення чіткого й адекватного терміну служби для всіх військовослужбовців. Під час війни масові акції та протести можуть бути небезпечними, тож ми пропонуємо альтернативний спосіб продемонструвати владі, що встановлення термінів служби підтримує велика кількість людей. Символ – блакитний колір, а саме прапор, стрічка, наліпка чи навіть просто аватарка з блакиним елементом! Це безпечна можливість для військових продемонструвати свою позицію, навіть будучи далеко від “центру прийняття рішень”Поділись інформацією про флешмоб у своїх соцмережах.Додай символ — блакитну стрічку, наклейку або невеликий прапорець на одяг, рюкзак, авто чи будь-яку видиму поверхню, стилізуй фото профілей, вивісь блакитний прапор з вікна/балконаЗаклич знайомих, друзів та підписників приєднатися.Поділись фото чи відео зі стрічкою, додай хештеги: #термінислужби #ПРАВОнаЗВІЛЬНЕННЯ🇺🇦 24 ОМБр імені короля Данила | 💬 ЧАТ
Вчора, 20 березня, міський голова Львова спільно з військовослужбовцями групи ЦВС Львівського ОТЦК та СП та відділення ЦВС Галицько-Франківського ОРТЦК та СП нагородили українських Захисників, зниклих безвісти чи загиблих у бою з російськими окупантами. Нагороди вручили родинам Героїв.Орденом «Богдана Хмельницького» 3 ступеня:- військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України лейтенант Володимир ІВАНЮК. Загинув у боротьбі з ворогом 30 серпня 2022 року поблизу селища Новомиколаївка Миколаївської області.Орденом «За мужність» 2 ступеня: - військовослужбовець 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України старший солдат Олег ДИЛЬМУХАМЕТОВ. Зник безвісти 31 січня 2025 року поблизу селища Дворічна Харківської області.Орденом «За мужність» 3 ступеня:- військовослужбовець 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Військово-морських Сил Збройних Сил України матрос Юрій ХАЛЕЦЬКИЙ. Загинув, захищаючи Україну, 16 жовтня 2023 року поблизу села Садове Херсонської області.- військовослужбовець 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України старший солдат Іван КОСАРЧИН. Віддав життя за Україну 14 грудня 2023 року поблизу міста Мар'їнка Донецької області.- військовослужбовець 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго Сухопутних військ Збройних Сил України солдат Михайло Д'ЯЧКОВ. Загинув у боротьбі з ворогом 12 липня 2024 року в селі Балка Журавка Луганської області.- військовослужбовець 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» Сухопутних військ Збройних Сил України солдат Андрій ПРОЦАЙЛО. Загинув, захищаючи Україну, 20 жовтня 2024 року поблизу селища Новоіванівка Курської області.- військовослужбовець 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» Сухопутних військ Збройних Сил України солдат Назарій МОСКВИТИН. Віддав життя за Україну 12 листопада 2024 року поблизу селища Нікольське Курської області.- військовослужбовець 65-ї окремої механізованої бригади «Великий луг» Сухопутних військ Збройних Сил України солдат Олег ПАНЬКЕВИЧ. Загинув у боротьбі з ворогом 9 лютого 2025 року поблизу села Роботине Запорізької області.- військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України солдат Роман СУПРУН. Загинув, захищаючи Україну, 13 квітня 2025 року поблизу села Олешня Курської області.- військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України молодший сержант Артем ПАНОВ. Віддав життя за Україну 30 квітня 2025 року поблизу міста Часів Яр Донецької області.- військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України солдат Руслан ЧІКЕЛЬ. Загинув у боротьбі з ворогом 21 червня 2025 року поблизу села Садки Сумської області.Нагрудним знаком «Золотий хрест»:- військовослужбовець 45-ї окремої артилерійської бригади імені генерала Мирона Тарнавського Сухопутних військ Збройних Сил України солдат Ігор БАЇК. Загинув, захищаючи Україну, 19 листопада 2025 року поблизу селища Черкаське Донецької області.Нагрудним знаком «Комбатантський хрест»:- військовослужбовець 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ Збройних Сил України солдат Юрій ПОПОВ. Віддав життя за Україну 17 вересня 2022 року поблизу села Мілове Харківської області.- військовослужбовець 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України старший сержант Ілля ЛИПНИЦЬКИЙ. Загинув у боротьбі з ворогом 18 листопада 2024 року поблизу села Нововодяне Луганської області.- військовослужбовець 40-ї окремої бригади морської піхоти Військово-морських Сил Збройних Сил України старший матрос Ростислав БОСИЙ. Загинув, захищаючи Україну, 25 березня 2025 року поблизу села Кізомис Херсонської області.Пам’ятаємо всіх, хто віддав життя, захищаючи Україну!Фото: прес-служба Львівської міської ради✍️Група комунікацій Львівського ОТЦК та СП
TGLIST.COM.UA
