24 ОМБр імені короля Данила. Ініціативна група

🇺🇦Костянтинівський напрямок: Південно-східні, південні та південно-західні фланги міста фактично перебувають у найскладнішій зоні. За наявними кадрами видно, що ці фланги буквально насичені присутністю противника. Мова йде не лише про штурмові групи чи поодинокі проникнення, ворог системно накопичує сили та постійно демонструє свою присутність! Окремо варто звернути увагу на кількість зафіксованих ганчірок та підтверджених виходів противника. Матеріалів настільки багато, що частину з них навіть складно відобразити на мапі через обмежений простір.🇺🇦Разом із цим у мікрорайоні Нахалівка та на території Хімічного заводу противник поки що не зміг повноцінно закріпитися! Втім його фізична присутність там уже фіксується, як і на інших ділянках навколо міста. Ворог продовжує зазнавати втрат під час таких дій, однак слід тверезо оцінювати ситуацію: ресурсів, особового складу та засобів ураження у нього на цьому напрямку залучено значно більше. Це вже давно стало одним із ключових факторів, який впливає на загальну обстановку.🇺🇦Оборона Костянтинівки продовжує триматися, але ситуація залишається гостро-небезпечною. Якщо говорити відверто, то будь-які спроби проводити масштабні контратаки або застосовувати бронетехніку для швидкої стабілізації рубежів зараз несуть надзвичайно високі ризики. Сучасне поле бою повністю контролюється розвідкою, FPV-дронами та засобами ураження на великій глибині. Саме тому подібні дії можуть закінчуватися важкими втратами ще до досягнення поставленої мети. Такі приклади вже неодноразово спостерігалися раніше.🇺🇦На даному етапі русня продовжує тиснути по всьому периметру південних мк-рн міста, намагаючись розтягнути оборону. Бої залишаються важкими, а обстановка потребує максимально виважених рішень без зайвих амбіцій та хотєлок зверху, оскільки помилки в таких умовах можуть мати дуже високу ціну.🇺🇦Muchnoy ✙ Jugend

Піхота 24-ї бригади після виходу з позицій.На цих світлинах — воїни, які місяцями тримали оборону Часового Яру.«Стрьомний» — шахтар із Торецька. Коли фронт наблизився до рідного міста, евакуював сім’ю та мобілізувався до 24-ї бригади. На позиції провів 11 місяців.«Зараз я щасливий, що вийшов. Сам вийшов і побратими вийшли», — каже воїн.Його побратим «Ворон» родом із Закарпаття. Під час виконання бойових завдань підтримував зв’язок із дружиною та двома дітьми через радіостанцію — записував повідомлення, які передавали рідним.Ростислав зі Львова провів на позиції два місяці. Після виходу зізнається: найбільше виснажила дорога."Настрій добрий, тільки змучений. Довго йшли - каже воїн. - Ворог безперервно запускає ФПВ дрони, шукає позиції українських бійців. Треба бути обережним!»Це лише кілька історій піхотинців 24-ї бригади. Уже понад два роки вони разом із побратимами тримають оборону Часового Яру.Бій за місто триває!Слідкуй за нами. 🦁24 ОМБр🇺🇦 | Facebook | Instagram | YouTube | Twitter | TikTok | Приєднуйся до 24 ОМБр | Служба супроводу | Донат на бригаду

Щоденно о 9 годині – загальнонаціональна хвилина мовчання. Зупиніться, де б ви не були, і вшануйте світлу пам’ять усіх, хто загинув за Україну через російську агресію.Сьогодні Львівщина прощається із захисниками:🕯️ Руслан ПазинякЖитель міста Шептицький. Був водієм автомобільного відділення взводу підвозу боєприпасів роти забезпечення боєприпасами військової частини А4977. Помер 31 травня в Запорізькій обласній клінічній лікарні. Йому було 44 роки.🕯️ Ігор ЖукПроживав у Шептицькому. Обіймав посаду старшого оператора відділення протитанкових ракетних комплексів військової частини А0998. Загинув 1 червня під час виконання бойового завдання поблизу села Молочарка на Донеччині. Йому було 30 років.🕯️ Іван Тосько Родом зі Стебника Дрогобицького району. Служив майстром безпілотних авіаційних комплексів військової частини А4118. Отримав важкі поранення 25 травня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Преображенка Пологівського району Запорізької області. Помер 4 червня внаслідок поранення. Йому було 32 роки.🕯️ Іван МатківськийЖитель села Матків Козівської громади. Загинув 30 травня поблизу села Воздвижівка Запорізької області. Захисникові було 26 років.🕯️ Ростислав СтародубЛьвів’янин. Долучився до оборони України у 2022 році. Служив у складі Регіонального управління Сил територіальної оборони «Схід». Загинув 7 червня. Воїну було 55 років.🕯️ Олександр БойкоУродженець села Миролюбівське Миколаївської області. Долучився до оборони України у 2024 році. Служив у складі 475-го окремого штурмового полку «CODE 9.2». Загинув 24 листопада 2024 року. Йому було 44 роки.🕯️ Олександр ЯблонськийЖитель села Товмач Кам'янка-Бузької громади. Добровільно став на захист України із початком повномасштабного вторгнення. Служив водієм-радіотелефоністом 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону 3 ОШБр. Помер 7 червня від хвороби, що стала наслідком отриманого на війні поранення. Воїну було 32 роки.Вічна шана та пам’ять!🕊️

‼У Координаційному штабі відбулася зустріч з об’єднанням родин полонених та зниклих безвісти бійців 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила.На запитання присутніх та тих, хто доєднався онлайн, відповідали представники Коордштабу, ЦУ ЦВС ГШ ЗСУ та Нацполіції.▶ Передусім мова йшла про долю військових, які під час виконання бойових завдань перестали виходити на зв'язок у період з літа по осінь 2024 року. Зокрема у районі Часового Яру, Майорська та Залізного. Основна частина питань стосувалася пошуку інформації про військовослужбовців у ворожих застінках, стан їхнього здоров’я та ймовірні місця утримання. Окремо йшлося про безпекові правила написання листів до бранців.✍🏻Також родини порушили тему звернень до міжнародних організацій та інституцій, а ще обговорили можливості для взаємодії та обміну даними із українськими державними органами. Окремий блок питань стосувався пошуку тіл загиблих героїв, зокрема у зоні активних бойових дій, процедур репатріації та ідентифікації.🔷Особистий кабінет🔷Дорожня карта: цивільні🔷Дорожня карта: військові🔷Приймальні в регіонах

У Львові провели зустріч щодо пошуку зниклих безвісти Захисників на запит їхніх родинСьогодні, 19 травня, у Львівській ОВА відбулася зустріч із родинами зниклих безвісти військовослужбовців, організована на запит громадської організації «Звільнити Всіх».Під час зустрічі родини мали можливість поставити запитання представникам державних структур, отримати роз’яснення щодо алгоритмів пошуку зниклих безвісти військовослужбовців, соціального забезпечення, юридичного супроводу та комунікації з відповідальними органами.Участь у зустрічі взяли представники Львівської ОВА, Західного регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Міжнародного комітету Червоного Хреста, Міністерства внутрішніх справ України, Пенсійного фонду України у Львівській області та Львівського обласного ТЦК та СП.«Для нас важливо, щоб родини Захисників не залишалися сам на сам зі своїми проблемами та запитаннями. Такі зустрічі – це можливість напряму поспілкуватися з представниками усіх дотичних структур, отримати відповіді та допомогу. Ми й надалі будемо підтримувати постійну комунікацію з сім’ями зниклих безвісти військовослужбовців», – зазначив Тарас Грень.Окрему увагу під час зустрічі приділили питанням взаємодії родин із Координаційним штабом, механізмам обміну інформацією та підтримці сімей, які очікують звістки про своїх рідних. Такі зустрічі є важливими для оперативного реагування на проблемні питання родин Захисників та налагодження ефективної взаємодії між державними інституціями й сім’ями військовослужбовців.

Щоденно о 9 годині – загальнонаціональна хвилина мовчання. Зупиніться, де б ви не були, і вшануйте світлу пам’ять усіх, хто загинув за Україну через російську агресію.Сьогодні Львівщина прощається із захисниками:🕯️Василь СташинськийЖитель села Полоничі Золочівського району. Став на захист України 13 березня 2022 року. Служив сержантом стрілецького взводу стрілецької роти військової частини. Отримав перше поранення 10 серпня 2022 року. Після лікування та реабілітації навесні 2023 року знову повернувся до служби. У червні 2025 року стан здоров’я воїна різко погіршився. Проходив лікування у лікарні міста Суми, а згодом був переведений до Львова. Помер 15 травня внаслідок хвороби. Захисникові було 46 років.🕯️ Юрій ЯровенкоУродженець міста Очаків Миколаївської області. Більшу частину життя проживав у селищі Новий Яричів Львівської області. У 2025 році став на захист Батьківщини до складу 61 окремої механізованої Степової бригади. Нагороджений медаллю «Ветеран війни». Загинув 2 травня. Йому було 46 років.🕯️ Іван КітУродженець селища Куликів Львівської області. Прожив у місті Дубляни, згодом разом із родиною переїхав до села Велике Колодно Львівської області. Був учасником АТО. Із початком повномасштабного вторгнення долучився до лав 35 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Загинув 14 лютогг 2025 року.🕯️ Зіновій СолтисУродженець села Зашків Львівської області. Був учасником АТО. Під час повномасштабної війнислужив у складі 81 окремої аеромобільної Слобожанської бригади, а також у складі 101 окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони. Воїну було 33 роки.🕯️ Сергій ФірчукНародився у Яворові. У лютому 2022 року добровільно долучився до лав 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Служив у групі інженерного забезпечення біля Поромні. Від 31 березня 2022 року він вважався зниклим безвісти. Нещодавно його визнали загиблим за результатами ДНК.🕯️ Ігор СасПроживав у селі Дібрівки Оброшинської громади. Був військовослужбовцем 94 прикордонного загону. Під час служби отримав осколкові поранення. Після реабілітації продовжив боронити державу у складі Третього Луганського прикордонного загону. Загинув 8 травня біля населеного пункту Крамарівка Харківської області. Йому було 43 роки.Вічна шана та пам’ять усім полеглим Героям!🕊️

🕯️Загальнонаціональна хвилина мовчанняЗахисник України Любомир Савчук — з Львівщини. Освіту отримав у Львівському національному університеті  імені Івана Франка.Свою кар’єру Любомир розпочав у 2012 році. До 2019-го обіймав прокурорсько-слідчі посади в органах прокуратури Львівської області, демонструючи відданість і професіоналізм. За спогадами знайомих, Любомир мав незламний характер та тверді принципи. У вільний час захоплювався футболом, граючи воротарем у команді «Інкогніто». До лав Збройних Сил вперше доєднався за часів АТО, боронячи Схід України. З початком повномасштабного російського вторгнення Любомир без вагань повернувся до війська: будучи лейтенантом, командував взводом 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Разом із побратимами знищував окупантів на Луганщині, зокрема в районі Попасної.9 травня 2022 року Любомир Савчук загинув від ворожого танкового обстрілу поблизу міста Золоте на Луганщині. Йому було лише 32 роки. Поховали героя в рідному селі Старий Яричів.За мужність і героїзм Любомир посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Близькі втратили сина, чоловіка та батька.  Офіс Генерального прокурора вшановує пам’ять Любомира Савчука: пам’ятаємо ціну нашої свободи

Питання щодо присвоєння найвищого державного звання Герой України (посмертно) молодшому сержанту Пенцко Івану Богдановичу, який загинув 31 грудня 2025 року Пенцко Іван Богданович вступив до лав Збройних Сил України 25 серпня 2022 року, добровільно ставши на захист Батьківщини в час повномасштабної війни. Після мобілізації проходив військову підготовку, зокрема навчання у Великій Британії, де здобув необхідні знання та навички для виконання бойових завдань.Служив у кількох підрозділах, 4 квітня 2025 року перевівся до 24 ОМБр імені короля Данила. У складі бригади проходив службу на посаді майстра-номера обслуги 3-го самохідного артилерійського взводу 1-ї самохідної батареї самохідного артилерійського дивізіону.У Пенцко Івана Богдановича залишилися дружина Наталія, син Микола, донька Ірина, мама Катерина, сестра Галина та брат Мар’ян. Для своєї родини він був люблячим чоловіком і турботливим батьком, надійною опорою та прикладом мужності, відповідальності й безмежної любові.🇺🇦 24 ОМБр імені короля Данила | 💬 ЧАТ

346 днів на позиції. 23 знищених окупанти. 6 взятих у полон.Це історія Сергія Криніцького на позивний «Сєронька» - піхотинця 2 механізованого батальйону 24 ОМБр імені короля Данила, якому присвоєно звання Героя України. Сергій обороняв одну з передових позицій у Часовому Яру. Постійні штурми, стрілецькі бої, дрони, спроби ворога підійти впритул.«Коли доходило до зіткнення - не було думки тікати. Була думка: встояти, втримати позицію і вижити», - згадує він.Під час одного зі штурмів до позиції наблизилися дев’ятеро окупантів. Двох Сергій знищив впритул. Ще сімох - ліквідував у взаємодії з побратимами.«Спочатку тіла противника складав біля позиції. Потім стало занадто багато - почав прикопувати. Щоб противник по скупченню своїх загиблих не зрозумів, де я сиджу», - говорить Сергій.Ротація довгий час була майже неможливою: підходи перекривали ворожі дрони. Водночас й втратити позицію не можна було - від неї залежала стійкість сусідніх рубежів.Так він вистояв 346 днів. Сам рубіж тримався 400 днів.За цей час Сергій очолив відбиття щонайменше шести штурмів переважаючих сил противника. Без прориву оборони на ділянці.Сам «Сєронька» каже просто: піхотинець у цій війні має контролювати все - 360 градусів навколо, небо, землю, рацію. І довіряти інтуїції.З позиції його вивели за сприятливої погоди, коли утримувати її далі стало недоцільно. Перед виходом Сергій знищив усе, щоб укриття не дісталося ворогу.Зараз він проходить лікування. Після реабілітації планує повернутися до служби й передавати досвід тим, хто тільки заходить на передову.Після виходу з позиції Сергія нагородили відзнакою Президента України «За оборону України» та першою відзнакою бригади - «Пам’ятний нагрудний знак військової частини» під номером 001.Указом Президента України №362/2026 від 5 травня 2026 року, старшому солдату Сергію Криніцькому присвоєно звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка». Ми пишаємося такими людьми. Тими, хто у найважчий момент залишається відданим своїм переконанням, працює в надскладних умовах і виконує бойові завдання.Саме завдяки таким воїнам Україна продовжує стояти.Боремось!Слідкуй за нами. 🦁24 ОМБр🇺🇦 | Facebook | Instagram | YouTube | Twitter | TikTok | Приєднуйся до 24 ОМБр | Служба супроводу | Донат на бригаду

Сьогодні День пам’яті та перемоги над нацизмом. День, коли вся Європа відзначає завершення найстрашнішої війни ХХ століття – війни, після якої мав би бути тільки справжній мир. Саме так тоді мріялось, коли гармати Другої світової почали замовкати.Та війна перетворила нашу землю на поле жорстоких битв, знущань на окупованій території, масового знищення людей і життя. Втрати українського народу одні з найбільших у Другій світовій. І внесок українців у поразку нацистів теж один з найбільших. Мільйони українців у складі різних армій держав Антигітлерівської коаліції боролися проти нацизму. Мільйони українців були серед переможців, зробивши все можливе, щоб тотальне зло програло.На жаль, через 81 рік ми знову змушені зупиняти зло – теж тотальне, яке не приносить нічого, крім руїн та знущань, і яке засноване на аналогічній ідеології ненависті. Оновлена версія нацизму, що має маркування: «сделано в России».Здолати таку російську агресію сьогодні може і має об’єднаний вільний світ. І я вдячний усім, хто допомагає нам захищати життя. Вдячний усім, хто не дає цьому російському режиму диктувати світові, що буде далі. Захист життя людей та свободи народів від Путіна – це абсолютно достойне вшанування памʼяті тих, хто не дозволив Гітлеру підкорити Європу і світ.Вічна вдячність усім, хто бився проти нацизму та звільнив людей. Світла памʼять усім невинним жертвам Другої світової війни. Слава кожному захиснику життя! Слава Україні!