Обранці духів ✙

Чому театри Ренесансу будували за законами зодіакуТеатр здавна сприймається як простір ілюзії, проте за доби Ренесансу він мислився як простір, що відтворював будову самого Всесвіту. Теоретики і дослідники театру вважали, що сцена будувалась за тими ж математичними законами, що й рух зірок. У роботі «Театр світу» (1969) Френсіс Єйтс висунула тезу, що лондонський публічний театр єлизаветинської та яковинської доби, включно з «Глобусом» Шекспіра, був спробою відтворити космологічну модель.Сама ідея theatrum mundi, тобто метафори життя як театру, має довгу історію. Свій початок вона бере в «Енхіридіоні» Епіктета, де людині призначалася роль, а її свобода полягала у способі виконання цієї ролі. У Середньовіччі цей образ отримав християнське прочитання, де світ постав видовищем перед Богом, а життя зображалося як підготовка до фінального суду. Ренесанс переосмислив цю ідею, додавши до неї несподіване обертання і космічний вимір. В цю епоху сцена стає здатною моделювати світ та створювати його в архітектурній формі. Єйтс вважала, що подібна зміна була пов’язана з латинським трактатом Вітрувія De architectura, перевідкритим італійським Ренесансом і прочитаним крізь призму неоплатонізму та християнської кабали. Вітрувій описував римський театр як геометричну фігуру, побудовану на основі трикутників, вписаних у коло за тим самим принципом, що регулює рух знаків зодіаку. Ця теза набула вибухової сили у руках Джона Ді, чия «Математична передмова» до англійського перекладу Евкліда (1570) переказала цю доктрину ширшому колу читачів, включно з ремісничим середовищем єлизаветинського Лондона, з якого вийшли будівничі публічних театрів. Так пропорції римського театру дійшли до Джеймса Бербеджа, чий «Театр» 1576 року заклав модель, на яку рівнятиметься «Глобус».«Театр пам’яті» Джуліо Камілло був дерев’яною конструкцією XVI століття, у якій глядач стояв на сцені, а навколо нього розташовувалися сім ярусів, співвіднесених із планетами. Камілло не показував вистав, його театр був машиною для запам’ятовування космосу і водночас машиною для магічної асиміляції космічних енергій через образ. Логіка такого пристрою була дзеркальною, тобто глядач сам перебував на сцені, а вистава розгорталася в його уяві як акт відображення макрокосму всередину мікрокосму. Цей задум був прототипом усього подальшого ренесансного театру.Цей прийом успадковує Роберт Фладд, менш відомий, але засадничий автор Utriusque Cosmi Historia (1617–1621). Гравюри Фладда, на яких реконструюється внутрішня сцена єлизаветинського театру, виглядали як шифр. Пропорції, ніші, верхній і нижній яруси виступали елементами системи пам’яті, водночас витлумаченими як зображення небесних сфер. «Глобус» був одночасно магічним, релігійним і акторським простором, спроєктованим так, щоб голос і жест актора резонували в архітектурній структурі, яка сама була космічною діаграмою.Згідно з вищеописаним, вистава була перформативною операцією, спроможною, бодай на короткий час, відновити узгоджене звучання людини і світу. Актор у такому театрі виступає дальнім родичем фічіновського мага, який, оперуючи правильно вибудуваною формою, налаштовує невидимі канали між мікрокосмом і макрокосмом. Шекспірівська репліка «All the world’s a stage» з «Як вам це сподобається», що звучить приблизно в роки відкриття «Глобуса», у такому контексті звучить як стисла онтологічна теза епохи.Проте ця конфігурація проіснувала недовго. Уже у XVII столітті, з утвердженням механістичної картини світу, theatrum mundi перетворюється на метафору барокового драматурга. El gran teatro del mundo Кальдерона ще зберігає релігійну вертикаль, але вже не претендує на космологічність архітектури. Театр стає простором ілюзії тоді, коли світ перестає бути живим організмом і стає машиною. Отже, ренесансний театр був коротким вікном, у якому межа між сценою і космосом ще залишалася проникною. Обранець духів

Традиціоналізм як мистецтво внутрішньої еміграції. Канон споглядання: книги, фільми та образи, які тримають небоЛекція відбудеться у суботу 13 червня 2026 року о 13:13!Місце проведення: Offline у просторі «Печера Платона» та Online у Zoom.Запис лекції: так, для учасників.Мова лекції: українська.Якщо ви хочете отримати тільки запис, то реєструйтесь через «онлайн-участь»Що залишається людині, коли навколишній світ перетворюється на профаний хаос і суцільну горизонталь? Традиціоналізм пропонує перевірений рецепт – мистецтво внутрішньої еміграції. І тут ми кажемо про традиціоналізм не як про політичну ідеологію чи суху метафізику, а як про витончену оптику, маніфест і стиль життя.За чашкою кави поговоримо про те, як у часи культурного хаосу побудувати власну систему координат із книг (правильних і не дуже), візуальних кодів та кінематографічних образів, які здатні тримати небо над Берліном… тобто над головою. У часи кризи культури смак та інтелектуальний канон стають формою радикального бунту. Ця лекція – естетична карта для внутрішнього емігранта. Ми розберемо:🔹 як традиціоналісти мислили образами, створювали власні міфи та структурували простір навколо себе🔹як навчитися дивитись кіно, читати книги та сприймати візуальні коди так, щоб віднайти втрачену сакральність буття🔹основи власного путівника інтелектуальним ескапізмом🔹як працює «сакральне» в секулярному світі (чи можливе воно через мистецтво, кіно, літературу)🔹як збирається персональна естетична екосистема (що почитати, куди піти й що подивитися у п’ятницю ввечері, щоб схопити катарсис)Після реєстрації вас перекине у чат телеграм-групи, де знаходитиметься уся потрібна інформація. Лектор:Богдана Носенок — докторка філософії, культурологиня. Дослідниця французьких культуральних студій та методології «нової історичної науки» школи «Анналів», міждисциплінарних підходів до аналізу культури. Перекладачка літературних творів з англійської, французької та італійської мов. Авторка роману-мандрівки «Дистанція».Посилання на реєстрацію:https://secure.wayforpay.com/payment/s52e7196f2c0b

✍«…Вони там живуть і нині, з них вийшли добрі й старанні господарі, здатні до бою, які зберегли давню мужність. Вони мають від своїх предків магометанську релігію, вільно живуть згідно з наданими їм правами… вони маютьтакож і свою, позначену арабським письмом корогву, під якою відправляються на війну проти ворога…» (Олександр Ґваньїні "Хроніки європейської Сарматії").📕Днями на Локальній історії вийшла наша з Андрієм Брижуком стаття «Шляхами волинських татар». Вона присвячена історії та спадщині волинських татар - спільноті, що залишила помітний слід в історії України, але досі є маловідомою. Ми намагались стисло і доступно окреслити той довгий шлях, який пройшли вихідці з Криму та Причорноморських степів до Полісся й Балтії, з`єднавши ці регіони своєрідним «містком». «Татарські осадники» були нащадками сміливих воїнів, купців та дипломатів, які століттями перебували в епіцентрі доленосних подій, творячи нашу спільну історію. І мова не лише про степові походи, битву під Оршею чи добу «Хмельниччини», але й трагічне ХХ століття, з якого ця нечисленна спільнота вийшла з великими втратами через радянські репресії та нацистську окупацію. Свій важкий "внесок" зробило й російське вторгнення 2022 року, адже захищаючи Україну загинули Андрій Солтик (з позивним «Татар») та Юрій Жданович. Обоє походили з с. Ювківці та були нащадками давньої «татарської шляхти», яка за вірну службу й хоробрість ще у XVI-XVII ст. отримала тут привілеї та право зберігати власні звичаї.Принагідно відвідайте також важливу виставку "Острозькі татари. Експозиція" в Музеї книги та друкарства міста Острог, де представлені музейні артефакти, інтерактивні компоненти, цінні сімейні фотографії нащадків волинських татар (Солтиків, Байрашевських, Ждановичів, Богдановичів, Лебедзів - переважно з Острога та с. Ювківці), а також унікальні рукописні пам’ятки: «Острозький Коран», переписаний у 1804 р. Адамом Алі Мустафою Лебедзем, молитовники (хамаїли) ХІХ ст. та багато інших цінних речей. Дякуємо також Михайлу Якубовичу за атрибуцію і дослідження цих рукописів, написаних арабським письмом, але з використанням українських слів арабицею. Подібні колекції є важливим матеріальним свідченням тривалого існування на Волині унікального світу, де поєднались різні звичаї, способи життя та ідентичності.#текст #стаття #Локальна_історія #татари_липки #Кримhttps://localhistory.org.ua/texts/statti/shliakhami-volinskikh-tatar/

Дещо про втратиКоли слідчий записував, що було втрачено з цінного, перше, що виринуло з пам'яті, — це навіть не речі.Перше — зйомний диск зі сканами архівів, які я збирав у різних країнах. Пригадалося, як з @IndexLibrorum сиділи в архівах і вишукували щось справді цікаве. Потім — довга процедура з розмовою з директоркою, нащо нам цей документ. І лише після оплати можна було замовити сканування. Самі архіви, звісно, не згоріли, але 15 років, витрачених на пошук цих фрагментів, для мене були безцінні.Друге — антикварні речі. Зокрема німецька католицька орієнтальна ікона 1913 р з Архіпелагу Бісмарка, пов'язана з колонією Ордену Сонця Августа Енгельгардта.Третє — документи з пошуку могили Михайла Драй-Хмари. Придбав їх на аукціоні, оскільки тема українців на далекій півночі стосується моєї докторської. Майже рік збирався передати до ЦДАМЛМ. Уже не передам. Лишилося кілька фото.Усе це (окрім ікони, яку записали як «Ікона поч. ХХ ст.») не змогли внести в протокол втрат, бо це неможливо оцінити.

Хочу подякувати всім, хто відгукнувся й запропонував допомогу.Світ дійсно сповнений хороших людей. Про більшість із них я навіть не здогадувався, що вони є в моєму житті.Зараз зі мною все гаразд, наскільки це взагалі можливо. Триває бюрократичний процес: фіксування завданої шкоди, подання показань як свідка події, відновлення втрачених документів тощо.Перепрошую, якщо комусь не відповідаю одразу. Повідомлень підтримки й турботи дуже багато, і не завжди вистачає сил постійно бути на зв'язку.Мені поки складно усвідомити масштаб самої події, що трапилася зі мною, — і так само масштаб підтримки. Сподіваюся, що з часом зможу це зробити.Дякую вам. Усім: рідним, друзям, колегам, знайомим, читачам каналу, небайдужим незнайомцям і всім добрим людям.Бережіть себе, любіть своїх близьких, даруйте їм тепло й турботу. Не відкладайте задумані справи й мрії в далеку скриню на горищі думок — реалізуйте все, що задумали. І не забувайте ходити в укриття.Росія обов'язково згине, а наша справа буде процвітати.

"Pesta Babi. Kolonіалізм у наші часи" (2026) — документальний фільм про Папуа 🇮🇩🇵🇬, який менш ніж за добу після публікації на YouTube набрав понад мільйон переглядів і викликав масштабні дискусії. Це розповідь про корінне населення, чий світ сьогодні знищують заради великого бізнесу.Один із найсильніших образів стрічки — понад 1800 червоних хрестів у тропічних лісах. Це "Рух Червоного Хреста": місцеві племена ставлять хрести на межах своїх земель, сподіваючись зупинити бульдозери й захистити священні території.• Мільйони гектарів лісів віддають під плантації цукрової тростини й олійної пальми. Корінним жителям обіцяли розвиток, а натомість позбавили землі та засобів існування.• Разом із лісом зникають вода, тварини та традиційний спосіб життя, а папуаси стають чужими на власній землі.• Папуаси намагаються захищати свої права в судах і водночас живуть у регіоні, де постійно перебувають близько 58 тисяч військових і понад 25 тисяч поліцейських."Pesta Babi" — нагадування про те, що колоніалізм не залишився у минулому.

Трошки історії тарантели з італійської вікіпедіїЕкзорцизм починається, коли тарантата відчуває перші симптоми тарантизму і просить, щоб прийшли музиканти та заграли піццику. Під звуки музики тарантата починає розгулюватися в нестримному танці, який на цьому етапі обряду служить для визначення, яким видом таранти вона була отруєна (наприклад, розрізняють «розпусну таранту», «таранту сумну і німу», «бурхливу таранту», «водяну таранту»). Кожна тарантула, насправді, чутлива до певних мелодій, танцюючи відповідно до ритму та мелодії, які їй до вподоби; крім того, вона персоніфікується: має ім’я людини та віддає накази тарантаті, веде діалог та домовляється з нею, домовляється про тривалість танцювального виступу або час наступного нападу. Щоб «вбити» таранту, потрібно імітувати танець маленького павука, тобто тарантелу: тобто потрібно танцювати з павуком, а точніше, бути самим павуком, що танцює, згідно з непереборною ідентифікацією; але, водночас, потрібно проявити більш змагальний момент, тобто накласти і нав’язати власний танцювальний ритм на ритм павука, змусити павука танцювати, доки він не втомиться, притискаючи його ногою, яка сильно б’є по землі в ритмі тарантели.Тарантата – людина, яку вкусив павукТарантизм – комплекс симптомів притаманний отруєнню токсинами, що містяться в павучому укусіПіццика – підвид тарантели, танцюТаранта, тарантула – павук, який у Саленто багато видів, з дійсно отруйних – Latrodectus tredecimguttatus

Криниця помазання св. Брендана — Tobar Olla Breanainn, о. Валентія, графство Керрі, Ірландія 🇮🇪16 травня в Ірландії вшановують пам’ять святого Брендана Мореплавця — одного з найшанованіших ранньосередньовічних святих, особливо в Корку, Керрі та Голвеї. У християнській традиції він відомий своєю легендарною морською подорожжю через Атлантику в пошуках «Обітованої землі». За легендарними переказами, Брендан вирушив із узбережжя Керрі на невеликому човні досяг берегів сучасного Ньюфаундленду задовго до епохи великих географічних відкриттів.Ця мальовнича криниця, присвячена святому, розташована серед торфовищ у віддаленій частині острова Валентія з краєвидом на Атлантичний океан. Місце має особливе значення в локальній релігійній традиції та пов’язане з легендою про останнє помазання.Згідно з переказом, під час морської подорожі до свого друга (святого Буонії) Брендан побачив людину, яка подавала знаки з урвища. Піднявшись нагору, він знайшов двох, а за іншими версіями — трьох, помираючих язичників.

У ситуації з "феншуй-гадалкою" і Єрмаком мене забавляє інше. Не скільки сам факт того, що очільник ОП користувався сумнівними послугами з індустрії ментальних розваг, а той момент, що навіть ця інформація сприймається досить наївно і якось надто емоційно. Поверхово. І ніхто не хоче зазирнути глибше.Десь у період 2015–2018 років я викладав декілька курсів з історії західноєвропейського езотеризму. Здебільшого просто калькував британський чи нідерландський досвід відповідних академічних програм, нічого особливо нового там не пропонував — хіба додавав якісь моменти з української історії. Так от, приблизно 50–60% слухачів на тих курсах були люди з "індустрії": астрологи, тарологи, маги, відуни, неомольфари і всяке подібне. У них завжди водилося багато грошей. Дехто відкрито ділився тим, що є особистим консультантом депутатів, власників бізнесів, працівників державних установ, військових з погонами, поліцейських, митників. Звідси й непогані гонорари. І охоче платили за якусь літературку чи архівні матеріали — які, власне, не так вже й складно було дістати або викачати, але їм було чи то ліньки, чи то не під силу нормально освоїти гугл.Так от. Якщо вам відкриються масштаби того, скільки людей, які керують державою або від яких часто залежить ваше життя, дохід чи робота, користуються послугами оцих усіх — на кшталт тих, до кого звертався Єрмак, — ви навіть не офігієте. Ви просто захочете випилитися з реальності. Не важливо, чи це православний старець, на якого зійшла божа роса на Афоні під час паломництва, чи шептуха Євдоха, чи тарологеса Марія Іванівна, яка по сумісництву вчителька математики. Це все деталі. Але це просто зріз нашого суспільства.Комфортна бульбашка інтернет-просвічених раціоналістів трішки збільшилася від почутого-побаченого, але не луснула. З чим я вас і вітаю — ви стали трішки ближче до реальності, в якій живете. Велкам.

🎼 “The Dispute Between a Man and His Ba” — один із найдавніших збережених текстів про внутрішню кризу людиниThe Lament of a Suicidal Man, виконана на давньоєгипетській лірі. В її основі — середньоєгипетський текст «Диспут людини зі своїм Ба» (The Dispute Between a Man and His Ba), датований епохою Середнього царства (бл. XX–XIX ст. до н.е.).Текст являє собою філософський діалог між людиною та її Ба — аспектом особистості, який у давньоєгипетській традиції пов’язувався з душею, індивідуальністю та життєвою сутністю. Автор розмірковує про страждання, втрату сенсу, смерть і можливість звільнення від земних мук.Особливу цінність має не лише зміст, а й спроба фонетичної реконструкції давньоєгипетської мови та музичного виконання на історично наближеному інструменті. Це дозволяє хоча б частково відчути, як подібні тексти могли звучати майже чотири тисячі років тому.Цікаво чи є переклад українською цього тексту... https://www.youtube.com/watch?v=ayQQrt0hP04&list=RDayQQrt0hP04&start_radio=1