Іще кілька фото з Іриної презентації. Так, я розумію, що у Ірина Білоцерковська можуть виникнути питання до фотографа. Але зауваж, у моделі принаймні одночасно відкриті і рот, і очі, а не щось одне :) І повторю тут те, що я сказала на події у вільний мікрофон :) У часи мого дитинства і юності були популярні книги з порадами. Всі вони стосувалися ремонту своїми руками, шиття своїми руками і кулінарії теж руками. Можна було почитати, як правильно зварити клей для вікон із води, крохмалю і газет (діти, навіть не питайте). Або вичинити шкурку кролика у домашніх умовах. Але ніхто і ніде не писав, що робити, якщо тобі сумно. Якщо ти скучаєш за чоловіком, у вас закінчилися теми для розмов, ви сваритеся і не чуєте одне одного. Якщо зник сон чи лібідо, мучать страхи чи невпевненість. А книжок таких не було, тому що запиту такого не передбачалося. Радянській людині на думку не спадало, що вона сама, її переживання і досвід хоч когось цікавлять, це хоч для когось має значення. А от зараз ми маємо такі книги, як написала Іра. З такою повагою до людських почуттів, з простими практичними порадами, із варіаниами рішень і постійним повторенням, що читачі можуть мати свою думку і досвід, і що він важливий. І це просто космічний крок уперед порівняно зі світоглядом іще 30-річної давнини. І все це сталося на наших очах, впродовж одного людського життя. У це неможливо повірити.