Я сьогодні була на церемонії посвяти у студенти для магістрантів Києво-Могилянської академії. Мене навіть запросили виступити, що було дуже хвилююче і приємно.Я дійсно планую два роки вчитися, сидіти на лекціях, писати роботи і робити все те, шо належить порядній студентці. Таке приємне хвилювання, бо це план з розряду заскочити у бійку - а там подивимося. :) Бо додаткові години у добі мені поки що не видали. Звісно, мене трохи бентежить той факт, що більшість однокурсників - ровесники моєї доньки. Але я собі подумала і постановила таке. Свого часу мені дуже бракувало позитивних жіночих моделей у деяких ролях. Я б хотіла бачити жінок, які не поєднують материнство і роботу, досягаючи у цьому вершин майстерності, а зосереджуються на роботі - і їх ніхто не засуджує. Або жінок, які будують собі будинки і роблять ремонти. Або жінок, які заробили чесною працею капітал, вийшли на пенсію у бадьорому стані і насолоджуються подорожами. Щось таке, напрямок думки зрозумілий. І от жінки, які вчаться і отримують вищу освіту у старшому віці, мене завжди цікавили. Аж доки одного дня я не роззирнулася по кімнаті і не зрозуміла, що рольові моделі тепер тут ми.Ну і щодо вибору спеціальності, чому все таки психологія. Мені здається, ми вигрібаємо залишки нашої здорової психіки по дну. І зовсім скоро усім нам знадобиться фахова допомога. І тут я така сяду і відкрию практику :) Або принаймні зможу хоч щось протиставити шарлатанам і аферистам, які посунуть як гриби після дощу. І зрештою, мені просто цікаво, я все життя читала статті і книги з психології. Думаю, буду не найгіршим магістром.