📚 Непозбувний книгочитун

Подивіться, який зірковий склад спікерів буде обговорювати книжку "Лабораторії" цієї п'ятниці 🔥 - Альберт Цукренко — журналіст, музикант гурту «Хамерман знищує віруси»;- Едуард Андрющенко — історик, науковий редактор цієї книжки та все ще підозрюваний у підступному викраденні шматочка мого пазлу. - Сергій “Колос” Мартинюк — фронтмен гурту «Фіолет», письменник, артдиректор фестивалю Бандерштат, військовослужбовець ЗСУ. Говоритимуть вони про книжку «Це вам не естрада. Крутими стежками української поп-музики XX століття» музичного оглядача Філа Пухарєва. Це дослідження про те, як створювалися українські хіти 20-го століття, які вони впливали на суспільство і як музика стала частиною нашої ідентичності. Ця книга — це must-read для всіх, хто любить українську музику.Наприкінці зустрічі, для довершеного ефекту, гурт МОВА виконає кілька улюблених усіма пісень ❤️23 січня, 19:00Київ, «Книгарня «Є», вул. Левка Лукʼяненка, 29Вхід вільний, просто приходьте грітися, слухати і підспівувати! пост #направахреклами

А є тут актори? В Луцьку поставлять виставу за повістю Юрка Покальчука «Озерний вітер». Оголосили всеукраїнський кастингна головну чоловічу роль. Ставитиме незалежний театр «Гармидер» (Луцьк). Шукають актора 18-23 роки, готового приїжджати на час репетицій до Луцька, якщо він не лучанин, та взяти участь у гастролях в Києві, Львові, Полтаві та інших містах України в травні-червні 2026 року.«Озерний вітер» — містична історія про озерного княжича Волина, який був красивим юнаком, доки його не викрала Царівна О, володарка лісового озера. Тепер він живе між людським і міфічним світами, знає мову русалок і вовкулак та одного дня пізнає справжнє людське кохання — і ціну, яку за нього доведеться заплатити.Мета проєкту — повернути творчість Юрка Покальчука, українського письменника та перекладача, в наше сьогодення і заговорити про Волинь мовою сучасного театру. Премʼєру планують на травень. Анкета для участі в кастингу — https://forms.gle/uCVyvrjNySeEjXyY8Дедлайн подачі заявок — 26 січня! Подавайтеся, бо я планую сходити на цю виставу в Києві ) пост #направахреклами

"Локальна історія", "Човен" та книгарня "Сенс" продовжують разом наповнювати наші шафи книжками Тімоті Снайдера. Щойно запустили передзамовлення на його книжку "Чорна земля". Це 600-сторінкове дослідження про Голокост як застереження для наступних поколінь. "Чорна земля" складає тематичну дилогію з "Кривавими землями". Як і в попередній книжці, у "Чорній землі" Тімоті Снайдер детально аналізує український контекст Другої світової війни, ставлення та плани нацистів щодо окупованої України, взаємодію нацистської Німеччини та сталінського Радянського Союзу, причини знищення спорідненими тоталітарними режимами мільйонів людей.Переосмислюючи уроки Голокосту, Тімоті Снайдер підсумовує: ми не зрозуміли сучасність і поставили під загрозу майбутнє. На початку нового століття доводиться оглядатися на початок минулого: боротьба за ресурси, продовольча криза супроводжуються ідеологічними викликами світового порядку. Тож Голокост — це не лише історія, а й застереження. Чи не найціннішим у книжці є метод використання індивідуального підходу, тобто персональних історій жертв Голокосту. Такий підхід здатний не лише розповісти історію, а й викликати емпатію.Зверніть увагу: передзамовлення дуже коротке! Книжка приїде з друку вже 27 січня, тому у вас буквально тиждень щоб передзамовити. пост #направахреклами

Схоже, я дійсно люблю свою роботу, бо навіть протягом цих 12 днів відпустки або читала книжки, або слухала книжки, або дивилася їх екранізації 😁 Ось що це було: 1) "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко (частково читала, частково слухала. На "Радіо культура" є безкоштовна і дуже якісна аудіоверсія). В чаті клуба бачу страждання, а мені зайшло - місцями прямо кайфово. Особливо лінія про УПА. Потім напишу розгорнутіший відгук, але загалом мені вона на 8\10. 2) Тейлор Дженкінс Рід "Життя після так"Історія про кризу тривалого шлюбу. Після 10 спільних років чоловік з жінкою почали бісити одне одного. Вони вирішують розійтися на рік, а поки героїня розмовляє з усіма знайомими та родичами про різні моделі стосунків та намагається докопатися, як це влаштовано. Життєствердний фінал, і загалом дуже сподобалося. 3) Сіґрід Нуньєс "Друг"Книжка про переживання людини, чий друг здійснив самогубство. Спроби це осмислити, усвідомити, зрозуміти та пережити, пересипана цитатами різних письменників та мислителів. А ще багато про ставлення до тварин, бо героїня забирає собі великого старенького собаку померлого друга. Дуже нагадує "Місто самоти" Олівії Ленг, тільки на тему самогубства. Читається швидко і меланхолійно, мені зайшло на 4\5. 4) Емі Тінтера "Прислухайся до брехні" (слухала в аудіо).Стандартний трилер зі стандартною зав'язкою. Жінка повертається у рідне місто, де всі її вважають вбивцею. Сама вона про ту ситуацію нічого не пам'ятає. Разом з трукрайм-подкастером вони намагаються розібратися, чи вона когось вбила, чи нє. Норм, одноразовий некрінжовий простенький трилер, під пазли зайшов. 5) "Колонія" Макса Кідрука (прослухала в аудіо вже 30 годин, лишається 13). Важкуватий поріг входження. Історії приблизно 15 різноманітних персонажів перемежовуються з лекціями з генетики, і поки не в'їдеш в цей світ - йде зі скрипом. У паперовому форматі я би певно не подужала, в аудіо зайшло норм. Десь на середині звикаєш до героїв, ниточки з'єднуються, переїжджаєш жити на Марс і всьо, світ вже не відпускає. І кажуть, останні 200 сторінок взагалі розрив: я вже відчуваю, як ситуація нагнітається і скоро рване ) Продуманість вражає, політично-соціальні інтриги мені подобаються найбільше. Ну і загалом потужна робота, не розумію, як це взагалі можна було написати 😲Як ви вже зрозуміли, я тепер читатиму всі частини. 6) Ще я подивилася півтора сезони серіалу "Містер Мерседес" (по Кінгу). Є на Нетфліксі, але без української озвучки. Перший сезон був бомбічний, ми не могли відірватися та жертвували сном. У другому почалося трохи містики і, як на мій смак, стало трохи гірше. Загалом сезонів три. 7) Сходила в кіно на екранізацію "Служниці". Вийшла чудова екранізація з дуже вдало підібраними акторами. Не гірше за книжку (і ще дуже корисно мати таку пам'ять, як у мене - коли не пам'ятаєш фінал і дивишся як вперше 😁). 8) Послухала вагон подкастів. З найкращих виділю: - Розмова трьох СЕО про книжки й читання. Там навіть мене згадали 😊 - Подкаст з нейробіологом Петром Чорноморцем про те, чому ми ставимо собі цілі, і чому їх часто не досягаємо. Якщо коротко: зазвичай ми намагаємося закрити конкретною ціллю якусь іншу потребу, треба докопатися - яку. Дуже цікавий підхід, думала про нього всі вихідні; - Другий випуск подкасту Інни та Юлі про світовий книжковий ринок. Чесно - за каналом скучила. Але й встигла відчути, наскільки сильно мені була потрібна ця відпустка. Тепер я добра, пухнаста і з новими силами, привіт ) Як ви тут? 😊

Обіцяла 4 січня увірватися на термінове включення. Будемо вважати, що трохи завідпочивалася, бо ось воно ) Ви питали і чекали, і всьо такі єсть: "Агент з ведмедиком" Едуарда Андрющенка поїхав в друк, вжеможна передзамовляти! 🎉Там 672 сторінки пригод письменника-агента Віктора Домонтовича, які мій чоловік відкопав в архівах та інших джерелах і про що я два роки поспіль задовбалася слухати на кухні: перехід лінії фронту, зникнення безвісти, "поховання живцем", зв'язок із загубленими агентами, Великий терор, Холодна війна, дружба, кохання і зрада. В книжці не тільки про Домонтовича, а й про інших діячів культури й науки - Юрія Шевельова, Івана Багряного, Омеляна Пріцака, Максима Рильського, ціла купа відомих імен. А ще про чекістів, які розробляли інтелігенцію. Про українську діаспору в Німеччині. Словом, про все, що крутилося й бурлило в ті часи довкола Домонтовича і поруч.У книзі немає спроб засудити або виправдати те, що робили її герої. І немає нудятини та сухого переказу архівних справ: читається, як пригодницький роман, але все - з життя. І найцікавіше, що все це багато років було суворо засекречено. Кілька поколінь дослідників понад 30 років безрезультатно і безнадійно питали в різних спецслужб про справу Домонтовича, тому коли в 2024 році мій чоловік зміг її отримати в архіві - це для нього було справжнім фурором. Книжка виходить у Vivat, але якщо хочете підтримати сімейний бюджет та отримати автограф Едуарда та закладинку каналу - передзамовляйте ось тут напряму у автора. Почне підписувати і відправляти, як тільки книжка приїде з друку. Ціна дуже божеська, як для такої величенької книжки: 483 грн за передзамовленням (потім буде 569). Має вийти приблизно за півтора місяця. А я поки пішла доскладати останні пазли та дослуховувати підручник з генетики "Колонію" ☺ Побачимося, як і обіцяла, вже в понеділок )

Ну все, я пішла жити життя, побачимося 12 січня 😊 У 2025 році ми з вами нормально попрацювали: - зібрали 1,83 млн грн для війська 🫶; - примусили кілька видавництв зняти з продажу зашкварні книжки (і загалом тримали їх в тонусі); - обговорили безліч тем: книжкових і не дуже;- суттєво покращили фінансову ситуацію видавництв та книгарень 😅. Щоб продовжувати це робити у 2026-му, мені треба трохи побути офлайн і перезавантажитися. До 12 січня я нічого не буду тут постити, не читатиму коментарі, не відповідатиму на повідомлення. Зазирну сюди лише один раз 4 січня, на термінове включення )А до 12 січня єдиний варіант написати мені повідомлення так, щоб я це побачила - зробити це коментарем до донейту на оцю банку ) Після відпустки я: 1) запощу найприкольніші коментарі до платежів; 2) перекину всі гроші з цієї банки фонду "Лелека" на медицину для фронту; 3) через рендом оберу трьох донейтерів і куплю їм по книжці, яку вони оберуть з мого списку найкращих книжок року.Під цим постом весь цей час можна влаштовувати анархію - обговорювати що хочете, кидати мемчики, радіти анонсам та влаштовувати срачі (але бажано, не розсваріться вщент). Неможна тільки піратствувать і захищать русню )Мирних свят - по можливості, зі світлом, без обстрілів та з цікавими книжками ❤️

Попередня картинка була з книжки "Жоржа". Вони мені нещодавно прислали трохи дитячої милоти. Наприклад, оці дві книжки "Ніч перед ніччю, що перед різдвом" та "Ніч після Різдва" - дуже кумедні й кльові. Це віршовані історії (десь на 3+ вже можна, а то й раніше) про Санту, який спочатку готується до святкової роботи, а потім від неї відпочиває. Це цікавий погляд на цю історію - подивитися, скільки справ у Санти, який він (і все його оточення) заклопотані, щоб зібрати усі подарунки та вчасно їх розвезти. Може діти і не зчитають, але мені здається, це виховує повагу до чужої праці і показує, що нічо не береться нізвідки. Закінчується перша історія кумедно - Санті постійно здається, що він щось забув. І в останній момент згадує, що забув поголитися, і так щороку 😄 У другій книжці вони з пані Сантою, ельфами та оленями влаштовують паті, щоб відпочити від зробленої роботи 🤗Ми з шестирічкою застрибнули в останній вагон з читанням цієї книжки, бо вона перейшла вже на довші історії. Але все одно дуже сподобалося (особливо мені 😄). #дитяче_по_неділях

Поки тимчасово дали світло, гляньте ще, як красиво Олексій Жупанський проїхався по видавництвах у своєму річному підсумковому пості 🤌. Нарешті хтось токсичить сильніше за мене )Рідко хто на книжковому ринку готовий так сміливо говорити про колег: Ринок зростає, видавництв стає все більше, і вони все більше видають книжок, а от приріст фахівців відповідного рівня залишається невеликим. Свідченням цього є низка скандалів через ганебно низьку і халтурну якість перекладів, які протягом усього року постійно збурювали читацькі спільноти. В особливих випадках самоназвані «професіонали» не соромилися цілковито покладатися у перекладі та редагуванні на ШІ, навіть не завдавши собі клопоту вичитати фінальні версії, після чого у вже надрукованих книжках читачі прямо посеред тексту знаходили не видалені рештки промтів на кшталт «якщо хочете, можу перечитати увесь текст цілісно і запропонувати фінальну редакцію без помилок стилістичних розбіжностей». Дякуємо, любий ШІ, кажемо ми, ти вже й так зробив усе що міг. На відміну від перекладача, редакторів, коректора і купи інших відповідальних за випуск людей, зазначених у вихідних даних книжки. Що з цим робити, поки що не зовсім зрозуміло, бо, як показує практика, покладатися на совість таких видавництв вже давно не випадає. Надто великий потік книжок, які треба встигнути видати за пів року і продати за три місяці, інакше потім вони нікому не будуть потрібні. Надто низький рівень відповідальності, не кажучи вже про фаховість окремих причетних до роботи над такими книжками виконавців. Надто байдуже всім, хто працював над тими книжками, окрім самих читачів, яким потім доводиться продиратися крізь хащі нечитабельних текстів, шпортаючись об невидалені промти для ШІ. Сумно.

Ще +3 книжки від "Атени", які можна підвісити собі на наступний рік, щоб приїхали і порадували: 1) Марк Геддон "Загадковий нічний інцидент із собакою" (315 грн за передзамовленням, потім буде 370). Цю книжку я колись читала (вона виходила в КСД, але наклад вже не знайдеш), і ходила на виставу по ній (йде у театрі Лесі Українки). Тому радію, що тепер вона знову з'явиться в книгарні. Це історія про п’ятнадцятирічного хлопця з аутизмом, який знаходить в саду мертве тіло сусідського собаки. Хлопець починає розслідування і це все призводить до його поїздки в Лондон: але хлопчик не вміє користуватися транспортом, його лякають гучні звуки та натовпи. Дуже прониклива історія про життя людей, які сприймають світ по-іншому. 2) Амбіка Камат "Фемінізм у дикій природі" (416 грн за передзамовленням, потім буде 490). Спираючись на десятиліття досліджень у феміністичній науці, поведінковій екології та еволюційній біології, авторки відкривають читачеві зовсім інший погляд на світ тварин. Вони демонструють, як наукові теорії про поведінку тварин повторюють і зміцнюють системи влади — патріархат, расизм, колоніалізм, гомо- й трансфобію, ейблізм та капіталізм.Поєднавши експертизу в поведінковій екології та феміністичних студіях, Амбіка і Меліна пропонують багатовимірний фемінізм, що прагне не просто рівності, а руйнування всіх форм пригноблення — і показують, як це мислення може змінити наше розуміння природи. 3) Віллем-Ян Верлінден "Сестри Ван Гог" (408 грн за передзамовленням замість 480). Історія про трьох сестер всесвітньо відомого художника - Вінсента Ван Гога - Анну, Елізабет і Віллемін. Спираючись на їхнє листування, автор змальовує захопливий портрет цих непересічних жінок і добу глибоких соціальних, економічних і мистецьких трансформацій.У час, коли зароджувався феміністичний рух, а ідеалісти закликали до змін, сестри занотовували свої мрії та прагнення, розчарування й переживання. До речі, в цій книжці будуть кольорові ілюстрації! І не зайвим буде нагадати про ТГ-канал "Атени", де їхні анонси, обкладинки та передзамовлення з'являються першими. Підписуйтеся ) пост #направахреклами

Днями прочитала 900-сторінкову книжку Володимира В'ятровича про генерала Кука, тримайте відгук! Окей, не зовсім я 😁 Книжку прочитав мій чоловік (той який Едуард Андрющенко), тому це буде гостьовий відгук від нього. Передаю слово: Вихованець маріупольського дитбудинку Юрко Чеботарь нічого не знав про своїх батьків. Хлопцю розповідали (спойлер - брехали), що його знайшли на вокзалі.Він типова совєтська дитина свого часу: російськомовний, піонер, щиро вірив у велич СССР і перемогу комунізму, хотів бути, як усі. Дитина, якій розповідали, що його батько, очевидно, був такий же правильний і совєтський, до того ж ніби героїчно загинув. У 14 років Юрко почув те, що мріє почути кожна сирота з дитбудинку: його батьки насправді живі. Мама приїхала і забрала його до Києва. Виявилося, що справжнє прізвище Юрка - Кук, а і він не Антонович, як було записано в документах, а Васильович. Тато, Василь Кук, говорив із сином українською і неабияк дивував того поглядами на історію та національне питання. Тому в ті часи порозумітися їм не було просто. Якось одна газета випустила матеріал “Вдома у Василя Кука”. Юрко там постає як гарний талановитий юнак - але батьки йому цю газету не показали, адже знати правду йому було зарано. Лише за кілька років Кук-молодший почує, що батько сидів у тюрмі, а ще за десять років - за що саме той сидів. Кандидат наук, співробітник Інституту кібернетики (а ще, до речі, засновник відомої київської качалки в Гідропарку) Юрій Кук комуністом не став - цю “битву” з радянською системою його батько виграв.Я вирішив почати з цього епізоду, щоб ви не думали, ніби майже тисяча сторінок цієї праці - виключно про те, як останній командир УПА Василь Кук боровся за незалежність. Хоч, як зазначає Володимир В’ятрович, герой книжки страшенно не любив говорити про особисте, тут є і про кохання, і про музику, і про книжки в житті Кука.— А як так сталося, що звичайних повстанців вони розстрілювали, а головного командира УПА залишили живим? Чому вони не вбили вас? Книжка починається зі спогаду про публічну зустріч із Василем Куком, на якій пролунало це питання. За життя, вже в незалежній Україні, він багато разів його чув. І дискусії на цю тему розгортаються досі - зокрема в коментарях до анонсів презентації “Генерала Кука”. Один із варіантів відповіді такий: Кук капітулював, повністю зрікся боротьби, став агентом КГБ, за що отримав життя, волю, квартиру і роботу.Оскільки сам герой книжки відповісти вже не може, за нього це робить автор - відповідь розтягується на понад сотню сторінок. А головний “помічник” В’ятровича тут - документи самого КГБ про агента “Дніпровського” (такий псевдонім отримав полонений екс-командир УПА, коли дав підписку про співпрацю). “Генерал Кук” - це непроста, нелінійна, суперечлива історія людини, яка жила в трьох століттях (чому в трьох? автор пояснює). “Біографія покоління УПА” - невипадковий підзаголовок: для того, щоб ми краще розуміли героя книжки, історик пояснює кожну епоху, в яку той жив.Мій минулий відгук був на "Розділену династію" швейцарця Фабіана Бауманна - і там автор виступає як відсторонений спостерігач, який у конфлікті двох (української та російської) гілок родини не виявляє своєї прихильності ані до тих, ані до інших. Тут зовсім інший випадок. Повністю об'єктивним та безпристрасним В’ятрович, який пише про Кука, не зміг би стати, навіть якби захотів. Вони були добре знайомі, і автор до певної міри вважає героя книжки своїм вчителем. Тому органічний звязок між ними двома не можна не відчути.Нам бракує фундаментальних, неквапливих біографій наших діячів, що сторюються десятиліттями. Хотілося б, що кожна непересічна постать української історії, як і Кук, мала свого В'ятровича.#непозбувний_відгук_від_мого_чоловіка