Незабутні Сторінки 📚 (Ксенія про книжки і не тільки)

👀 Фентезі – це точно не мій жанр. Навіть якщо книга цікава, я читатиму її довго. Бо це ж фентезі! Мені складно дається уявлення неіснуючих світів.Це я про книгу «Ртуть». Вона мені сподобалася, але читалася якось довго.Отже, це перша частина роментезі про дівчину Саеріс, яка потрапляє до країни фейрі та зустрічає воїна – загадкового Кінґфішера.Що сподобалося?-Гарно прописані персонажі. Кожен із них має свій характер і свої особливості. Про них хотілося читати.-Романтична складова книги. Відносини головних героїв – емоційні та вогняні.Що не сподобалося?Багато кліше. Початок узагалі схожий на ДШІТ. Я постійно думала: «Це десь уже було!»А зокрема: дівчина з бідної родини потрапляє в загадковий світ; дівчина бореться зі злою королевою; дівчина була людиною, а стає фейрі; дівчина закохується в принца/короля/чоловіка з титулом. І так далі… Таких кліше дуже багато. Саме вони зробили книжку трохи нецікавою.Також хотілося б більше політичних інтриг. Звісно, це роментезі, але хотілося б читати в цій книзі не тільки про кохання.Оцінка: 7 із 10Книга непогана, персонажі цікаві. Продовження читатиму (хоча, як ми вчора спілкувалися в чаті, кажуть, що друга частина гірша).#відгук@nezabutni

👀Треба обрати, що читати далі. Робимо опитування? 😅«Американський експеримент з сусідом»Шість місяців тому Розі Ґрем звільнилася з добре оплачуваної, престижної роботи в інженерній фірмі… І взяла контракт із видавцем, щоб, замість жити своїм найкращим письменницьким життям, застрягнути у творчій кризі. До дедлайну — вісім тижнів і єдиний написаний розділ. Розі конче треба знайти музу... Аж тут вона чує «Я буду твоїм експериментальним партнером» від Лукаса Мартіна, такого собі лицаря в сяйливих обладунках, неперевершеного кулінара, і... Зрештою, що може статися за чотири експериментальні побачення між майже друзями? Чи встоїть хлопець на слові НЕ закохуватися? «Виживуть пʼятеро»На весняні канікули шестеро друзів вирушають на відпочинок у фургоні, який взяли напрокат. І наче все чудово і весело… хіба що кілька разів випадково звернули не туди… Та коли друзі розуміють, що застрягли десь у глушині без сигналу GPS і мобільного зв’язку, уже не так весело… А коли хтось прострілює їм усі шини та бензобак, стає зрозуміло — це геть не випадковість. Десь назовні в темряві за ними спостерігає убивця. А в когось у цьому фургоні є секрет, що вартує життя…

🍃🍃 «За маму, за тата», Каріна Саварина – це книга не тільки про розлади харчової поведінки. Здебільшого це книга про травми дитинства та батьків, які впливають на нас і наше доросле життя.Я слухала аудіокнигу в застосунку АБУК.Анотація та картинка звідти:Маленька Варя живе в сім’ї, де, попри наявність обох батьків, немає жодного дорослого. Мама і тато не спроможні на почуття та турботу, тож дівчинці доводиться досліджувати світ самостійно. Часто через травмування.Варя шукає відчуття безпеки і знаходить дещо дуже схоже на нього – відчуття ситості. Так народжується ритуал священного поїдання їжі, який зачаровує дівчинку на багато років і десятиліть. Попереду довгий шлях дорослої Варвари лабіринтами викривленої свідомості, спричинених цим помилковим ототожненням форми і змісту, їжі та любові. Книга викликала неоднозначні відчуття. Розібратися допоміг книжковий онлайн-клуб, на якому ми й поговорили про цю книгу.Історія дуже тяжка та зворушлива. І вона дійсно мене зачепила.Але, з іншого боку, це трохи не мій стиль написання.У книзі часто минуле переплітається з теперішнім та майбутнім. Авторка може розповідати про дитинство героїні, а потім швидко переходити до її дорослого життя. А згодом знову повертатися до дитячих років. Також ми не завжди знаємо, як звати того чи іншого героя.Крім того, книга позиціонується як історія про РХП. Але цієї теми дещо бракувало. Я вважаю, що вона не була повністю розкрита. Це більше історія про травми загалом, ніж про харчові розлади.У будь-якому разі книга варта вашої уваги, адже вона цікава та зворушлива. Але все ж таки це не моя історія.Оцінка: 6,5 з 10#відгук@nezabutni

❄️Улюблена книга з серії «Місто вітрів» знайдена! Так, так, знаю: я ще не прочитала пʼяту частину. Але книга «Підіграй мені» Ліз Томфорд мені дуже сподобалася. Анотація:Кеннеді Кей, єдина жінка в команді «Воїни Міста вітрів», мріє про кар'єрне зростання, але одна ніч у Лас-Вегасі з Ісаєю Роудсом, відомим бейсболістом, ставить під загрозу всі її плани. Прокинувшись із обручкою на пальці і туманними спогадами, Кеннеді змушена вдавати, ніби їхній шлюб - результат спільного рішення, а не п'яна помилка.Ісая, давно закоханий у Кеннеді, готовий допомогти їй зберегти роботу, але тільки за умови: вони залишаються одруженими всього на один бейсбольний сезон. Тож він має шанс переконати Кеннеді, що цей шлюб - не просто формальність… У цій книзі ми традиційно зустрічаємося з героями попередніх частин. Ми дізнаємося, як у них справи. А також читаємо про історію кохання Ісая та Кеннеді.У цій частині мені сподобалося майже все:-Герої мене не дратують (нагадую, в попередній частині головні герої мене дратували і взагалі, третя частина мені не сподобалася 😅).-Немає постійних сварок і видуманої причини «чому вони не можуть бути разом». Навпаки, Ісай та Кеннеді вміють розмовляти та вирішувати проблеми. Хоча у цій книзі і було передбачувано майже все. Але в будь-якому разі це чудовий спортивний роман. Цікаво було читати про роботу спортивної команди. А також, у авторки чудовий гумор. Було багато класних та смішних моментів. Добре висвітлені і внутрішні психологічні проблеми героїв. Тому я вважаю, що це не поверхнева історія про кохання.Ліз Томфорд чудово обʼєднує в одній історії гумор, комічні ситуації, історію кохання та тяжкі моменти в житті. Оцінка: 9 з 10#відгук@nezabutni

👀 Я прочитала трилер, який справді можу вам порадити.«Підтримка життя», Тесс Ґеррітсен. Я нічого не очікувала від цієї книги, а отримала дуже багато.Отримала багато емоцій і задоволення від читання. Хоча історія моторошна й непроста.Анотація:Тобі Гарпер, лікарка відділення швидкої допомоги, стикається з дивним випадком. У її зміну до лікарні потрапляє літній дезорієнтований чоловік із симптомами, що вказують на імовірне ураження мозку. За даними його медичної картки, а також за свідченнями родини, Гаррі був абсолютно здоровим і сповненим сил. Після обстеження пацієнт безслідно зникає просто з палати.Намагаючись розібратися, куди зник Гаррі і що саме могло спричинити його стан, Тобі стикається з подібними симптомами в іншого пацієнта. Поступово лікарка усвідомлює: рідкісна хвороба не може передаватись у природний спосіб. І той, хто стоїть за її поширенням, майстерно замітає сліди… Мені сподобалася напружена атмосфера в трилері. Я дуже переймалася за головну героїню, яка, до речі, мене не дратувала. Для мене це важливо – не люблю неприємних головних героїв. 😄😅Деякі моменти були справді моторошними. Не забувайте – це медичний трилер. А Тесс Ґеррітсен – майстриня написання книжок на цю тематику.Фінал мені також сподобався. І те, що це класичний трилер, без зайвого «накручування» наприкінці. Я не люблю всі ці надмірні сюжетні повороти, коли автор намагається шокувати читача будь-якою ціною.Був один шокуючий момент, але він гармонійно вписався в сюжет.Книгу я, до речі, читала англійською. Але все ж рекомендую читати її українською. Англійську я знаю добре, проте читати було складно – доводилося користуватися словником і перевіряти медичні терміни.Чудовий трилер, який я справді можу порадити. І це окрема книга, а не частина серії. Читається швидко, хоча деякі моменти моторошні та неприємні. 😅Оцінка: 9 з 10#відгук@nezabutni#книжкианглійською@nezabutni

❄️Ця частина з серії «Місто вітрів» мені сподобалася найменше. Прикро це писати, бо я чесно кажучи, сподівалася більшого. 😄Це я про книгу «Спіймана» Ліз Томфорд.Анотація:Кай Роудс, самотній батько та бейсболіст із Чикаго, уже втомився шукати няню для свого сина. Після кількох невдалих спроб його тренер вирішує втрутитися і пропонує найняти свою дочку Міллер як тимчасову помічницю.Міллер - талановита кондитерка й лауреатка престижної премії, але зараз переживає творчий спад і сподівається віднайти натхнення під час короткої перерви.Здавалося, це літо стане лише швидкоплинною пригодою, але що більше часу Міллер проводить з Каєм, то важче їй уявити своє майбутнє без нього. Отже, що сподобалося: -Найбільше в цій історії мені сподобалося те, що ми зустрічаємо персонажів з першої та другої книги. Дізнаємося, як у них в відносинах, чи планують вони одруження або мати дітей. Я за ними скучила. -Сподобалося і те, що авторка трошки розкриває персонажів, про які йдеться мова в наступних частинах. Ми дізнаємося більше про брата Кая, а також про Ріо. -Сподобалися сцени з дитиною. А також те, як Кай, головний герой кохає свого сина. Але що ж мені ні сподобалося в третій частині? -Головні герої, Кай та Міллер, взагалі мене не зацікавили. Авторка зробила Кая ідеальним. Аж таким ідеальним, що було трошки скучно читати. -Міллер взагалі для мене не зрозуміла. Я розумію, що у дівчина є страх зближення через її минуле. Але… сварки з Каєм, неможливість бути разом – притягнуті за вуші. В реальному житті можна якось домовитися та поєднувати роботу та родину. -Майже вся книга для мене була нецікава. Складалося враження, що нічого не відбувається. Була лише одна проблема: Міллер повертається до праці. І головні герої її не намагалися вирішити, а тільки повторювали: «Ми мусимо розійтися». Але при цьому всьому я все одно обожнюю цю серію, і дуже хочу почитати четверту частину. Бо брат Кая, Ісай, здався набагато цікавішим персонажем. Але третя частина – це зовсім не моє. Оцінка: 6,5 з 10UPD: І як тут ми вже писали в коментарях, я забула додати один момент. Мені дійсно сподобалися відносини між Міллер та маленьким сином Кая. В кінці книги я навіть плакала. Цей момент був найкращим для мене в книзі. #відгук@nezabutni

👀Іноді, щоб змусити себе щось зробити, я організовую собі челендж. От така я людина.Ви ж пам’ятаєте, що в лютому я читаю щодня по 10–15 сторінок книги «Колонія»? А щосереди та щоп’ятниці пишу на каналі звіт.Роблю це для того, щоб мені було соромно, якщо я закину цей челендж. 😂Але виявилося, що книга дуже цікава. Я тільки почала, але перші враження вже ось такі.Прочитано всього: 75 сторінок.З одного боку – це мало. А з іншого – за кілька тижнів це вже дасть свої результати! І, до речі, жанр – взагалі не мій (наукова фантастика). Але, як виявилося, такі книги теж можуть бути цікавими.Ось анотація (якщо ще не читали):2141 рік.Людство на Землі ще не оговталося від хвороби клодис, що призвела до найбільшої за пів століття пандемії, коли з’являється новий патоген, який інфікує винятково вагітних жінок. Група вчених-імунологів намагається з’ясувати, що він таке і чи пов’язана його поява з нейтринними спалахами, зафіксованими довкола планети.Чисельність населення марсіанських Колоній перевищує сто тисяч мешканців, і третина з них — народжені на Марсі. Вони програють суперспеціалістам із Землі боротьбу за робочі місця в наукомісткій економіці Марса і змушені гарувати, мов раби, на низькокваліфікованих ручних роботах. Що більше їх сягає повноліття, то дужче вони прагнуть змін, не усвідомлюючи, що ці зміни ставлять під загрозу саме існування Колоній.«Колонія» — перша книга з фантастичного циклу «Нові Темні Віки» про світ у ХХІІ столітті. Це історія про те, що людина, попри всі досягнення цивілізації, не змінюється, й ані збільшення тривалості життя, ні навіть перетворення на двопланетний вид не гарантує людству порятунок. #челендж_місяця@nezabutni

🍃Останнім часом, читаючи трилери та детективи, я помітила спільну тенденцію. Щоб здивувати читача, автори роблять неочікувані сюжетні повороти. І дуже часто це виглядає нереалістично.Саме таке враження я мала, читаючи «Повернення Рейчел Прайс» Голлі Джексон.Але про мінуси – пізніше. Бо загалом книга мені сподобалася. Я відпочила, читаючи її, адже це детектив, але досить легкий.Анотація:Шістнадцять років тому Рейчел Прайс зникла. Наче випарувалась, залишивши дворічну дочку Бел в автівці на узбіччі. Рейчел давно вважають загиблою, проте соцмережі ніяк не можуть вгомонитися, і зниклу нібито помічають то у Франції, то в Бразилії, навіть десь поблизу — у Нью-Гемпширі. І родині Прайсів пропонують взяти участь у зйомках документального фільму про ті події.  Хай як Бел неприємна перспектива копирсання в минулому, вона пообіцяла батькові, тож мусить якось усе це перетерпіти, поки життя знов не стане нормальним. І тут несподівано Рейчел Прайс з’являється. І життя вже ніколи не стане нормальним. Історія Рейчел неймовірна. Та чи правдива? Поки камери працюють, Бел мусить це з’ясувати. Що сподобалося:-Авторка майстерно тримає увагу читача. Я собі постійно задавала питання: що сталося з Рейчел Прайс? Я здогадалася лише частково.-Сюжет цікавий. І взагалі, це дуже атмосферний детектив. Сімейні таємниці американське містечко…-Бел – дівчина з характером. Вона вміє постояти за себе. Авторка добре розкрила головну героїню й показала, чому вона поводиться саме так.Що не сподобалося:-Чим ближче до фіналу, тим більше нереалістичних подій. Спойлерити не буду, але в багатьох моментах моя реакція була: «Не може бути!». І взагалі, справа Рейчел Прайс була дуже резонансною – про неї говорила вся країна. Тож я ніяк не можу повірити, що школярка Бел – краща детективка, ніж поліція! 😃-Любовна лінія. Чесно кажучи, не зовсім зрозуміло, навіщо вона взагалі була. Вона виглядає незавершеною, і її цілком можна було б прибрати з книги без шкоди для сюжету.Отже, я чудово відпочила, читаючи цю книгу. У майбутньому планую й надалі читати твори цієї авторки. Проте багато подій здалися мені нереалістичними та притягнутими за вуха.Оцінка: 7 з 10#відгук@nezabutni

🗓Якщо новий тиждень — то з новими історіями. Ось свіжі новинки, які вже з’явилися на сайті Лабораторії⤵️▫️«Імена тих жінок» — трукрайм-нонфікш, що розповість історії 17-ти жінок, які опинились за ґратами▫️«Прощавай, Східна Європо: особиста історія розділених земель» — майстерно написана історія Східної Європи, що розкриває культурну глибину регіону, який часто опинявся на периферії світової історії▫️«Френкі» — психологічна драма з безжально чесним поглядом на жіноче дорослішання і на те, що означає прожити повноцінне життя крізь роки й десятиліття▫️«Яскраво палаю» — ірландський бестселер, заснований на реальній історії першої жінки, засудженої за чаклунство▫️«Острів ГУР. Таємниці. Операції. Війна» — книжка про нашу воєнну розвідку та її становлення в часи новітньої України▫️«Синій горобчик» — поезія Чарльза Буковскі в сміливому українському перекладі Євгенії Кузнєцової▫️«Казки Королівств. Магія» — темний фентезійний цикл, що переосмислює класичні казки у дорослій, похмурішій і психологічно складнішій версії, де магія, влада й бажання мають свою ціну. Трилогію доповнюють «Казки Королівств. Краса» та «Казки Королівств. Отрута»

🍃Я навіть не очікувала, що цей детектив мені настільки сподобається.«Ретрит» — друга частина трилогії британської письменниці Сари Пірс.Анотація:Головною героїнею є Елін Ворнер, яку читачі могли зустріти в дебютному романі авторки «Санаторій». Детективка змушена розслідувати справу у комплексі відпочинку, який розташований на мальовничому узбережжі біля моря. На перший погляд пейзажі здаються мирними та тихими, приваблюють своєю красою та спокоєм. Але все змінюється, коли під павільйоном для йоги знаходять мертву жінку. В книзі є дві сюжетні лінії.Перша – детективна. В кожній частині Елін Ворнер розслідує якусь справу. Дії завжди відбуваються в дуже мальовничих місцях. Авторка майстерно описує природу. Але завдяки таким описам стає страшно. Цього разу головна героїня опинилася на дуже гарному острові, який чарує та лякає одночасно.Друга сюжетна лінія (присутня в усій трилогії) – тяжке минуле детективки Елін Ворнер. Тут і про її відносини зі своїм партнером, і про тяжкі стосунки з родиною. А також є таємний переслідувач, який, здається, хоче нашкодити Елін. Книгу було неймовірно цікаво читати. Оригінальна детективна лінія. Героїня, яка не дратує. Моторошна атмосфера. Це все є в цій книзі.Через погодні умови люди, які відпочивають на острові, не можуть звідти поїхати. Нелогічних моментів було зовсім мало. Перша та друга частини дуже схожі. І це єдине, що мені трошки не сподобалося. Мальовниче моторошне місце, в якому люди застрягли через погодні умови. Поліція приїхати не може (і все повинна робити Елін). І ще декілька схожих моментів. Це мені не перешкоджало, але я сподіваюся, що третя частина буде зовсім інша.Але в будь-якому разі я вважаю, що це дуже якісний детектив. Також Сара Пірс підтримує Україну. Тому я підписалася на авторку в інстаграмі і буду чекати її інші твори. Вона неймовірно талановита.І звісно ж, невдовзі почну читати третю (та останню) частину цієї трилогії.І як завжди, за книгу дякую сервісу оренди книжок в Польщі – bookrental_plОцінка: 9,5 з 10#відгук@nezabutni