🍃🍃 «За маму, за тата», Каріна Саварина – це книга не тільки про розлади харчової поведінки. Здебільшого це книга про травми дитинства та батьків, які впливають на нас і наше доросле життя. Я слухала аудіокнигу в застосунку АБУК. Анотація та картинка звідти:Маленька Варя живе в сім’ї, де, попри наявність обох батьків, немає жодного дорослого. Мама і тато не спроможні на почуття та турботу, тож дівчинці доводиться досліджувати світ самостійно. Часто через травмування. Варя шукає відчуття безпеки і знаходить дещо дуже схоже на нього – відчуття ситості. Так народжується ритуал священного поїдання їжі, який зачаровує дівчинку на багато років і десятиліть. Попереду довгий шлях дорослої Варвари лабіринтами викривленої свідомості, спричинених цим помилковим ототожненням форми і змісту, їжі та любові.
Книга викликала неоднозначні відчуття.

Розібратися допоміг книжковий онлайн-клуб, на якому ми й поговорили про цю книгу.Історія дуже тяжка та зворушлива.

І вона дійсно мене зачепила. Але, з іншого боку, це трохи не мій стиль написання. У книзі часто минуле переплітається з теперішнім та майбутнім. Авторка може розповідати про дитинство героїні, а потім швидко переходити до її дорослого життя. А згодом знову повертатися до дитячих років. Також ми не завжди знаємо, як звати того чи іншого героя. Крім того, книга позиціонується як історія про РХП. Але цієї теми дещо бракувало. Я вважаю, що вона не була повністю розкрита. Це більше історія про травми загалом, ніж про харчові розлади. У будь-якому разі книга варта вашої уваги, адже вона цікава та зворушлива. Але все ж таки це не моя історія.Оцінка: 6,5 з 10#відгук@nezabutni