НЕсумні Суми

Вкотре зіткнувся в полеміці з дивовижною зв'язкою подвигу радянських солдатів періоду ВМВ із запереченням злочинів тоталітарного режиму в СРСР, насамперед політичних репресій та системи рабської праці мільйонів людей у ​​ГУЛАГу. Начебто влада, яка організувала звільнення Європи від нацизму, може бути лише білою та пухнастою.Історичної логіки у такій догмі немає жодної. Адже історики Стародавньої Греції та Риму не думають обіляти рабовласницький устрій та поневолення сусідніх народів, відокремлюючи технічні та політичні досягнення від негативних соціально-економічних сторін даних державних режимів. Так само, описуючи історію Російської імперії та земель, які в неї входили, включаючи Україну, нікому на думку не спадає пропагувати блага кріпосного права, незважаючи на справедливі походи зі звільнення Європи від Наполеона чи Балкан від османського ярма. Тому що соціально-економічні відносини тих періодів історії - це очевидне зло.І нам давно настав час зрозуміти, що тоталітарна система влади при сталінізмі, з відсутністю політичних прав і громадянських свобод, - зло того ж порядку. І так само, як з історією давнини чи Нового часу, в осмисленні цього періоду нашої історії треба відокремлювати його внутрішні порядки від позитивної ролі у рятуванні світу від коричневої чуми. Перші мають бути засуджені остаточно, що тільки наголосить і підвищить великий подвиг радянського солдата.

Чи можливо досягти миру, якщо Україна залишається поза грою?В обговоренні українського конфлікту все частіше звучать заяви про те, що доля нашої країни може вирішуватися без нашої безпосередньої участі. І хоча такий сценарій виглядає загрозливо для суверенітету України, він дедалі більше набуває реальних рис. Новообраний президент США Дональд Трамп публічно демонструє намір швидко завершити українське протистояння, але це створює серйозні виклики для Києва.Дональд Трамп під час форуму Am Fest заявив про готовність до особистої зустрічі з Володимиром Путіним з метою врегулювання українського питання. Ця ініціатива свідчить про те, що Вашингтон може ухвалювати стратегічні рішення, фактично не враховуючи думку України. Більше того, відомий російський емігрант, колишній урядовець Альфред Кох у своєму інтерв’ю Євгену Кисельову прямо попередив про високий ризик реалізації сценарію «Україна без України». Подібна перспектива може стати реальністю, якщо вірити реториці Трампа, який має репутацію жорсткого переговорника, що не вагається приймати непопулярні рішення.Дослідження Київського міжнародного інституту соціології свідчать, що 45% українців бачать у перемозі Трампа шанс для досягнення миру. Це демонструє високу втомленість суспільства від війни та бажання якомога швидше знайти вихід із конфлікту. Проте ці ж настрої можуть зіграти проти нас: прагнення до миру за будь-яку ціну лише збільшує ризик політичних поступок, які негативно вплинуть на національні інтереси.Українська влада поки що демонструє неготовність до складних дипломатичних викликів. Політична еліта продовжує сподіватися на підтримку Заходу, замість того щоб активно працювати над формуванням власної позиції. Відсутність чіткої стратегії та слабка суб'єктність на міжнародній арені створюють передумови для того, щоб нас просто поставили перед фактом рішень, ухвалених у форматі Вашингтон-Москва.Україна має зайняти проактивну позицію в міжнародних переговорах і не дозволити вирішувати свою долю без своєї участі. Інакше ризик втрати незалежності у вирішенні власних питань стане реальністю. Час перестати сподіватися на зовнішніх гравців і почати діяти самостійно — інакше ціною дипломатичних прорахунків стане майбутнє країни.

росія, починаючи з 2022 року, суттєво зміцнила свій військовий потенціал і перебудувала економіку для ведення війни нового покоління. Це дало можливість російському керівництву подолати проблеми з постачанням озброєння та організувати виробництво нових систем ураження. На цьому тлі, Україна стикається з численними викликами, які ставлять під сумнів ефективність обраної стратегії.На думку американських оглядачів The New York Times, військова перевага росії над Україною залишається вагомою. Київ обрав стратегію повільного відступу, щоб завдати максимальних втрат супротивнику, але ця тактика не гарантує успіху в довгостроковій перспективі. росія має значну перевагу в ресурсах, як людських, так і промислових, що дозволяє їй продовжувати наступальні дії, незважаючи на опір українських сил.Ще один важливий фактор — це поступове скорочення західної військової та фінансової допомоги. Оглядачі The Atlantic також відзначають успіхи російської радіоелектронної боротьби, що знизила ефективність систем HIMARS на 90%. Новітні розробки рф у цій галузі ставлять під сумнів ефективність західного озброєння, що ще більше ускладнює ситуацію для ЗСУ.Крім того, на внутрішньому фронті ситуація теж виглядає тривожною. Колишній радник Офісу президента Олексій Арестович прогнозує можливе обвалення українського фронту в найближчі три-чотири місяці, якщо Київ не піде на мирні переговори з москвою. Його прогнози підтримуються зростаючими втратами серед особового складу ЗСУ та провалом мобілізаційної кампанії.Очевидно, що така ситуація потребує серйозного переосмислення нашої політики. Україна не може безкінечно залежати від допомоги Заходу, і наявні ресурси поступово вичерпуються. В умовах «затяжної війни» нам слід ставити питання про альтернативні шляхи вирішення конфлікту, зокрема, про відновлення переговорів. Адже продовження теперішньої стратегії може призвести до втрати не лише територій, а й суверенітету.