Вкотре зіткнувся в полеміці з дивовижною зв'язкою подвигу радянських солдатів періоду ВМВ із запереченням злочинів тоталітарного режиму в СРСР, насамперед політичних репресій та системи рабської праці мільйонів людей у ​​ГУЛАГу. Начебто влада, яка організувала звільнення Європи від нацизму, може бути лише білою та пухнастою.Історичної логіки у такій догмі немає жодної. Адже історики Стародавньої Греції та Риму не думають обіляти рабовласницький устрій та поневолення сусідніх народів, відокремлюючи технічні та політичні досягнення від негативних соціально-економічних сторін даних державних режимів. Так само, описуючи історію Російської імперії та земель, які в неї входили, включаючи Україну, нікому на думку не спадає пропагувати блага кріпосного права, незважаючи на справедливі походи зі звільнення Європи від Наполеона чи Балкан від османського ярма. Тому що соціально-економічні відносини тих періодів історії - це очевидне зло.І нам давно настав час зрозуміти, що тоталітарна система влади при сталінізмі, з відсутністю політичних прав і громадянських свобод, - зло того ж порядку. І так само, як з історією давнини чи Нового часу, в осмисленні цього періоду нашої історії треба відокремлювати його внутрішні порядки від позитивної ролі у рятуванні світу від коричневої чуми. Перші мають бути засуджені остаточно, що тільки наголосить і підвищить великий подвиг радянського солдата.