@nata_naumova Наталія Наумова – кандидат біологічних наук, біохімік-аналітик, консультант з харчової поведінки, медичний науковий співробітник. З приводу консультації пишіть у месенджерах: +380954817098 або [email protected]
Оскільки я сьогодні переплутала телеграм канал і випадково опублікувала особисті фото, то може вже продовжу сьогодні "дивну" поведінку і опублікую свої враження від перегляду фільму Соррентіно? )))))Я б сформулювала так: "Благодать, яка залишається під шкірою..."Цей фільм став для мене справжнім переживанням, а не просто переглядом. У певні моменти по шкірі йшли мурашки - і найцікавіше, що відчуття ніби вони досі не зникли, ніби триває післясмак. Це той стан, коли емоція не закінчується разом із титрами, а живе далі всередині.Було дуже схоже на відчуття закоханості. А закохуюся я яскраво і сильно ))))) Саме так і цей фільм: він не просто подобається, він захоплює, занурює, залишає слід... Дійсно неймовірно глибока робота - про сенси, внутрішні рухи, про ті речі, які складно сформулювати словами, але дуже легко відчути.Я практично взагалі не дивлюся фільми - просто не маю часу. За останні 4 роки бачила буквально кілька, можливо 5 максимум (намагалася згадати, згадала тільки 4))). До речі, два з них були саме в декретній відпустці - «Ти космос» і ось тепер «Благодать». (І, можливо, тому ефект настільки сильний))))))Відчуття після перегляду - ніби це одночасно сеанс психотерапії, відпустка і стан закоханості. Наче кудись поїхала, перезавантажилася, прожила щось дуже особисте й повернулася іншою. Це той рідкісний випадок, коли кіно не просто дивишся - його проживаєш.
🔺Чому м’язову тканину я називаю ендокринним органом Ще відносно недавно м’язи сприймали лише як структуру, що відповідає за рух і силу. Але сучасна фізіологія змінила цю оптику: скелетна м’язова тканина виявилась активним ендокринним органом, який здатний синтезувати та виділяти сигнальні молекули, що впливають на роботу всього організму.Коли м’яз скорочується - під час тренування, ходьби, навіть побутової активності - він починає виділяти в кров специфічні білки та пептиди. Ці молекули отримали назву міокіни. Вони працюють подібно до гормонів: передають сигнали іншим тканинам і змінюють їхню функцію.Міокіни можуть діяти локально - на сам м’яз або сусідні тканини, а можуть циркулювати з кров’ю та впливати на віддалені органи: печінку, жирову тканину, підшлункову залозу, мозок, імунну систему.Саме тому фізична активність - це не лише витрата калорій. Це складний ендокринний процес.Серед ефектів міокінів:🔸 підвищення чутливості тканин до інсуліну🔸 покращення утилізації глюкози🔸 активація окиснення жирних кислот🔸 зниження системного запалення🔸 вплив на апетит і енергетичний баланс🔸 підтримка нейропластичності та когнітивних функційМіокіни, про які я знаю наукову інформацію і які вважаю найважливішими: 🔷 Наприклад, IL-6 у контексті фізичного навантаження працює не як „прозапальний” цитокін, а як метаболічний регулятор, який допомагає м’язам використовувати глюкозу та жири.🔷 Іризин пов’язують із „бежуванням” білої жирової тканини - переходом її в більш метаболічно активний стан.🔷 BDNF бере участь у роботі нервової системи, впливає на навчання, пам’ять і психоемоційний стан.🔷 Міостатин, навпаки, гальмує ріст м’язової тканини, а його зниження асоціюється з м’язовою гіпертрофією.🔷 FGF21 залучений до регуляції енергетичного обміну та чутливості до інсуліну.Під час фізичного навантаження концентрація деяких міокінів у крові може зростати в десятки разів, і саме це частково пояснює, чому регулярна рухова активність знижує ризик інсулінорезистентності, депресії, саркопенії та хронічного запалення.Ще один важливий момент - взаємодія осі „м’яз - жир”. Міокіни можуть змінювати поведінку жирової тканини, а адипокіни, у свою чергу, впливають на м’язи. Це двостороння ендокринна комунікація, яка визначає енергетичний баланс організму.У результаті м’яз перестає бути лише „механічною” тканиною. Це великий сигнальний центр, який через міокіни взаємодіє з жировою тканиною, печінкою, мозком і імунною системою та бере участь у регуляції метаболізму, запалення і навіть поведінкових реакцій.Саме тому регулярна фізична активність сьогодні розглядається як інструмент ендокринної модифікації організму - спосіб впливати на гормональну, метаболічну й імунну сигналізацію не фармакологічно, а через роботу м’язової тканини.І фактично кожне скорочення м’яза - це мікросигнал організму самому собі про рух, адаптацію і виживання.
Після мого вчорашнього допису було багато запитань "а що ж таке ті ультраоброблені продукти?" ❓Це дуже логічне запитання, бо навколо ультраоброблених продуктів зараз багато розмов, але мало чітких меж. Важливий момент у тому, що в науці немає конкретного порогу типу 5% - ще нормально, 25% - вже ультра, а 50% - зовсім «пороблено». Ультраобробленість визначається не кількістю жиру чи цукру, а характером і метою промислової обробки.Найчастіше для цього використовують класифікацію NOVA, яка ділить їжу на необроблену, мінімально оброблену, оброблену та ультраоброблену. Ультраоброблені продукти - це не просто жирні або солодкі, а ті, що зроблені з промислових фракцій їжі та технологічних добавок: ізолятів, модифікованих крохмалів, гідрогенізованих жирів, емульгаторів, ароматизаторів і підсилювачів смаку. Тобто з того, чого немає і не використовується в домашній кулінарії.Тому продукт може мати цілком «нормальні» калорії й макросклад, але все одно бути ультраобробленим. І навпаки, їжа з цукром або жиром не стає ультраобробленою автоматично. Ультраобробленість починається там, де продукт неможливо відтворити вдома з простих інгредієнтів і де їжа створена радше для зручності, довгого зберігання та гіперсмаку, а не для фізіологічної нейтральності. Інтуїція тут часто дуже добре працює.Приклади для розуміння:✅ Мінімально оброблені продукти - овочі, фрукти, яйця, крупи, бобові, м’ясо, риба, молоко.✅ Оброблені продукти - хліб з борошна, води, дріжджів і солі; сир; натуральний йогурт; консервована квасоля; вершкове масло.✅ Ультраоброблені продукти - солодкі сніданкові пластівці, ковбаси та сосиски з добавками, чипси, солодкі газовані напої, більшість «фітнес-батончиків», магазинне печиво з довгим складом, соуси типу майонезу або кетчупу з ароматизаторами, розчинні супи, локшина швидкого приготування, морозиво з рослинними жирами та стабілізаторами.❗️При цьому важливо: домашній пиріг або печиво з борошна, яєць, масла і цукру - це оброблена їжа, але не ультраоброблена. А умовний «протеїновий десерт» з ізолятами, сиропами, підсолоджувачами і стабілізаторами - вже ультраоброблений, навіть якщо виглядає «здоровим».
Сьогодні хочу поділитися історією однієї моєї пацієнтки. Без імен і деталей, але дуже впізнаваною для багатьох.Вона написала мені, як пройшов її день після рішення прибрати прості вуглеводи на користь збалансованого харчування. Зранку вона зʼїла яйце, банан, трохи яблучних чипсів і шматочок батона. Просто тому, що іншого вдома не було. Вона це чудово розуміє і не виправдовується.Потім вона пішла в магазин. І ось тут, насправді, стався найважливіший момент дня! 🤞Вона дуже хотіла купити тістечка і солодке печиво, тяга була сильною і навіть навʼязливою. Але вона не купила. Для людини з багаторічними харчовими гойдалками це справді великий і дуже цінний крок. Браво!!! 👏Вдома вона поїла куряче стегно, трохи лаваша зі шпинатом і суп з вівсянки, моркви, картоплі, гарбуза і кабачка. Потім був чай з крекерами з кунжутом. Вона одразу написала мені, що розуміє, що крекери не є ідеальним варіантом, але це був компроміс. Вони солоні, а не солодкі, і для першого дня це стало для неї своєрідним "компромісом"Я відповіла їй, що зараз дуже важливо зупинитися і подивитися на цей день не через призму правильно або неправильно, а як на процес відновлення. Це не зрив і не провал. Це реальний крок уперед! 🤞Так, сніданок був далекий від ідеалу. Але вона поїла, а не залишилася голодною. Вона не почала день із солодкого і не пішла в стан "раз вже почала, то все одно". Раніше такі ранки часто закінчувалися солодким запоєм, і цього разу цього не сталося! 🍀Найважливішим у цьому дні була навіть не їжа, а вибір у магазині.Не купити солодке при сильній тязі означає зламати автоматичну реакцію і почати формувати нову. Це не про силу волі. Це про поступове перепрошивання звичних сценаріїв...Обід був дуже підтримуючим. Білок, тепла їжа, овочі, жир. Саме така їжа заспокоює кишечник і нервову систему.Що стосується крекерів, так, це не оптимальний продукт для відновлення. Але це і не катастрофа. Вони не запустили зрив, були зʼїдені усвідомлено і без відчуття втрати контролю. І головне, вона вже відчуває, що з часом зможе від них відмовитися без насилля над собою. Я спеціально написала їй, що найнебезпечніше зараз - знецінити цей день. Бо тоді дуже легко повернутися в стару схему з думкою "я все одно погано справляюся, значить можна і далі"...А правда в тому, що цього дня вона не купила солодке, не зірвалася, їла кілька разів, їла теплу їжу, не голодувала і не карала себе... 🤗Для першого дня після рішення прибрати прості вуглеводи на користь збалансованого харчування це справді великий зсув. Браво! 👏Я нагадала їй одну важливу річ, яку хочу залишити і тут. Одужання не виглядає як ідеальний план з першого дня. Це завжди перехідні етапи і компроміси.Сьогодні це крекери. Через кілька днів, коли тіло перестане жити в постійному дефіциті, вони підуть самі. Без покарань. Без жорсткого контролю. Без думки "зі мною щось не так"...Саме так поступово відновлюється кишечник і мікробіом, формується спокійніше ставлення до їжі і зʼявляється відчуття стабільності в тілі 🍀🤞Саме так я і працюю зі своїми пацієнтами: не ламаючи, а підтримуючи. Обіймаю! 🤗
⚡️ Група підтримки для людей із порушеннями та розладами харчової поведінкиЯ починаю вести групу для людей, які стикаються з компульсивними переїданнями, булімічними епізодами, анорексією, жорсткими обмеженнями, харчовою тривожністю, циклами обмежень і зривів, відчуттям втрати контролю над їжею, провиною або страхом навколо харчування.Ця група створена для тих, хто втомився від крайнощів, дієт і постійної боротьби з їжею та хоче поступово відновити більш спокійні, стабільні й здорові стосунки з харчуванням і власним тілом.Мета групи – знизити харчову тривожність і напругу навколо їжі, стабілізувати харчування без небезпечних обмежень, розібратися, чому переїдання та зриви виникають знову і знову, відновлювати відчуття голоду і ситості, формувати більш підтримуючі та реалістичні харчові звички.Ми будемо говорити не лише про психологічні аспекти порушень та розладів харчової поведінки, а й про біохімічні та фізіологічні механізми, які лежать в їх основі: як гормони, метаболізм і нервова система впливають на апетит і харчову поведінку, чому обмеження майже завжди ведуть до переїдань, яку роль відіграє мікробіом, рівень енергії та стрес, як відрізняти фізіологічний голод від емоційного.На зустрічах ми будемо поєднувати пояснення, практичні інструменти та підтримку групи, щоб поступово формувати більш спокійні й стійкі стосунки з їжею без жорсткого контролю та самопокарання.Формат групи: онлайн (Zoom), 8–10 учасників, 90 хвилин, 1 раз на тиждень.Щоб дізнатися деталі та записатися, напишіть мені в особисті повідомлення у Facebook або в будь-який месенджер на номер +380954817098 з короткою відповіддю на запитання: чому ви хочете приєднатися до групи?Ведуча:Наталія Наумова – кандидат біологічних наук, біохімік-аналітик, консультант із харчування та харчової поведінки.Медичний науковий співробітник в академії наук Франції, доцент Медичної академії Добробут, консультант з харчової поведінки мережі Добробут.
Нове дослідження з Cell Host & Microbe дуже красиво показує, що кишкова мікробіота може буквально перемикати долю однієї й тієї ж поживної речовини - на користь пухлини або імунної системи ❗️Йдеться про аспарагін. Це амінокислота, яка потрібна і пухлинним клітинам, і CD8+ T-лімфоцитам - тим самим клітинам, що безпосередньо знищують пухлину. Але хто саме отримає цю "енергію для росту", вирішує… кишкова бактерія 🧫У роботі показано, що бактерії Bacteroides ovatus може активно розщеплювати аспарагін у кишечнику завдяки гену bo-ansB. Коли цей ген працює, бактерії "з’їдають" аспарагін ще до того, як він потрапить у кров. У результаті пухлина отримує менше амінокислоти, але й імунні клітини також залишаються в дефіциті.Найцікавіше починається, коли цей бактеріальний ген вимикають. Тоді більше аспарагіну доходить до пухлинного мікросередовища, і його активно захоплюють CD8+ T-клітини. Це переводить їх у так званий стовбуроподібний стан - довгоживучі, функціонально потужні імунні клітини, які здатні підтримувати ефективну протипухлинну відповідь.Тобто одна і та сама дієта з високим вмістом аспарагіну може:🔸або стимулювати ріст пухлини,🔸або посилювати імунну атаку проти неї.І ключовий фактор тут - склад мікробіоти.Механістично це пов’язано з транспортером амінокислот SLC1A5 на CD8+ T-клітинах. За високої доступності аспарагіну його експресія зростає, і імунна відповідь стає значно ефективнішою. Блокування цього транспортера повністю знімає позитивний ефект.Ця робота ще раз підкреслює: ми не можемо оцінювати дієту, нутрієнти чи навіть імунотерапію у відриві від мікробіоти ❗️✅ Для однієї людини певний раціон може "годувати" пухлину, а для іншої - активувати імунітет.Майбутнє онкології точно не лише в таргетах і препаратах, а й у персоналізованій роботі з мікробіотою та харчуванням - від дієтичних стратегій до спеціально спроєктованих пробіотиків.✅ І так, це ще один аргумент, чому універсальних "корисних" або "шкідливих" продуктів не існує. Є контекст. Є мікробіота. І є конкретна людина.✔️Shanshan Qiao et al, Microbiota utilization of intestinal amino acids modulates cancer progression and anticancer immunity, Cell Host & Microbe (2026). DOI: 10.1016/j.chom.2025.12.003
❗️Чому вага повертається: великий огляд BMJ про життя після семаглутиду ❗️Вийшов дуже показовий систематичний огляд у BMJ (2026) про те, що відбувається з масою тіла після відміни препаратів для зниження ваги, насамперед агоністів GLP-1 (семаглутид, тирзепатид та інші).🔸Дослідники проаналізували 37 клінічних робіт. Це на сьогодні найбільший і найактуальніший огляд з цієї теми. Результат досить однозначний: після припинення препаратів люди в середньому набирають близько 0,4 кг на місяць. У дослідженнях із семаглутидом і тирзепатидом учасники за час прийому втрачали близько 15 кг, а після відміни повертали приблизно 10 кг протягом першого року спостереження. Моделювання показало, що за збереження цієї динаміки більшість людей повертаються до початкової ваги приблизно за 18 місяців.🔸Паралельно з масою тіла назад “відкочувалися” і метаболічні показники. Артеріальний тиск, ліпідний профіль, маркери серцево-судинного ризику в середньому поверталися до вихідних значень приблизно за 1,4 року після відміни препарату.🔸Цікавий момент: люди, які худнули без медикаментів, лише за рахунок харчування і руху, втрачали значно менше ваги, але й повертали її набагато повільніше. У середньому їм потрібно було близько чотирьох років, щоб знову набрати втрачені кілограми. Формально це виглядає так, що після препаратів вага повертається приблизно в чотири рази швидше.🔸Важливо: чим більша втрата ваги, тим швидше зазвичай відбувається її повернення. Але навіть з урахуванням цього фактора швидкість набору після медикаментів залишалася вищою, ніж після немедикаментозних програм. Одна з гіпотез полягає в тому, що при поведінкових втручаннях частина змін способу життя зберігається, тоді як після відміни препарату фізіологія апетиту і регуляції енергії досить швидко повертається до вихідного стану.🔸Ключовий висновок, який для мене тут принциповий: препарати GLP-1 працюють. Вони дійсно дають значущу втрату маси тіла. Але вони не “перепрошивають” систему регуляції ваги. Ожиріння залишається хронічним рецидивуючим станом. І логіка тут така сама, як з гіпертонією чи діабетом. Припинення терапії в більшості випадків означає повернення симптомів.🔸Автори прямо говорять про те, що ці препарати варто розглядати як довготривале лікування, а не як короткий курс. І що вони є радше стартовою точкою терапії, ніж “вилікуванням”. Якщо системи охорони здоров’я будуть розглядати їх як тимчасовий інструмент, це майже неминуче призведе до масового повернення ваги і метаболічних ризиків.З наукової точки зору ця робота ще раз дуже чітко показує: контроль маси тіла не зводиться до сили волі чи “менше їсти”. Це стійка нейроендокринна система, яка після відміни фармакологічної підтримки прагне повернутися до вихідного стану. Тому майбутнє лікування ожиріння майже напевно лежить у комбінованих підходах і довготривалих стратегіях 🍀🤞
Солодка ілюзія: як замінники цукру ламають регуляцію апетиту і підтримують РХП ❗️🔸Останні роки замінники цукру стали майже символом "здорового" харчування. Стевія, еритритол, сукралоза, аспартам, ксилітол, безцукрові сиропи - вони всюди. Їх рекламують як безпечну альтернативу цукру, спосіб "залишити солодке" без калорій, без глікемічних піків, без "шкоди для фігури". Але з точки зору фізіології та нейробіології це зовсім не нейтральні речовини. 🔸У своїй практиці і роботі з пацієнтами я бачу, що замінники цукру рідко зменшують потяг до солодкого. Значно частіше вони його підтримують і підсилюють. Мозок отримує надпотужний солодкий стимул без енергетичного підкріплення. Руйнується природний зв’язок між смаком, надходженням енергії і відчуттям насичення. Солодке перестає бути частиною реальної їжі й стає постійним сенсорним подразником. І, як на мене, саме тут формується фонове харчове збудження і постійне бажання "щось солодке".🔸Некалорійна солодкість запускає цефалічну фазу травлення - організм готується до надходження глюкози, може активуватися інсулінова відповідь, але реальної енергії не надходить. І створює стан метаболічної дезорієнтації: є відчуття, що "щось з’їв", але немає завершення у вигляді насичення. І в практиці я дуже часто бачу, як це проявляється посиленням апетиту, тягою до перекусів, компульсивними епізодами, парадоксальним переїданням.🔸Окрема тема - вплив на кишківник. Для багатьох підсолоджувачів описані зміни мікробіоти, підвищене газоутворення, здуття, діарея, подразнення кишкової стінки. Для людей з чутливим ШКТ, хронічним стресом і тривожним фоном це часто стає додатковим фактором тілесної нестабільності, який недооцінюють.🔸Але найбільші ризики замінники цукру несуть саме для людей з РХП. Тут вони майже ніколи не є нейтральними. І вони дуже легко вбудовуються в логіку РХП: "солодке можна, якщо без цукру", "нормально, якщо без калорій", "так безпечніше". Я думаю, що саме ці формули напряму підтримують страх перед звичайною їжею, поділ продуктів на "чисті" і "небезпечні", рестриктивне мислення - те саме когнітивне ядро, на якому тримається розлад.🔸У відновленні після РХП ключовим є повернення контакту з тілом: відчуття голоду, насичення, задоволення, метаболічної завершеності. І замінники цукру тут працюють проти цього процесу. Вони дозволяють імітувати їжу, обходити калорійність, уникати реального насичення. Вони не відновлюють регуляцію - вони консервують розрив між відчуттями й фізіологією.🔸Я дуже часто бачу, як "безцукрові" продукти стають основою компульсивних патернів: постійне жування, пиття солодких напоїв, ритуалізовані перекуси, фонове харчове збудження. Солодкий смак без насичення - це майже ідеальний субстрат для підтримки компульсій.🔸І ще один важливий момент. Для багатьох людей із РХП цукор стає фобійним продуктом, символом втрати контролю. І я думаю, що постійне використання замінників не знижує цей страх, а навпаки, закріплює його. Людина може роками їсти "солодке", але так і не повертатися до нормальних, спокійних стосунків із реальною їжею.🔸З нейробіологічної точки зору надсолодкі некалорійні стимули активно збуджують дофамінову систему, але не дають метаболічного завершення циклу. Саме тому вони підтримують харчову фіксацію, внутрішню напругу, нестабільність апетиту. Для нервової системи в контексті РХП це постійний фоновий подразник, який заважає системі заспокоїтися.🔸Тому замінники цукру - це не просто "смакова добавка". Я бачу в них фактор, який може порушувати регуляцію апетиту, підтримувати залежність від солодкого, посилювати компульсивність і консервувати страх їжі. І в роботі з розладами харчової поведінки вони дуже часто є частиною проблеми, а не частиною рішення.https://t.me/naumova_nutrition
Тінь Голодомору: чому ми заїдаємо війну?Ви колись замислювалися, чому під час стресу «візьми себе в руки» просто не працює? Чому рука сама тягнеться до цукерок після чергового обстрілу, а почуття провини лише посилює цей цикл?Відповідь набагато глибша, ніж просто «відсутність дисципліни». Вона в нашій ДНК.У новому випуску чудового «Поза Формулами» разом з Володимир Страшко ми розібрали тему розладів харчової поведінки (РХП) через призму біології та нашої історії.Про що ця розмова:• Епігенетика голоду: Як травми Голодомору та Другої світової війни залишили «мітки» на метаболізмі сучасних українців.• Чому ми заїдаємо війну: Як хронічний стрес вмикає біологічні механізми виживання, які ми не контролюємо.• РХП у чоловіків та військових: Чому героям соромно зізнатися у проблемах з їжею і як стигма «дівочої хвороби» заважає реабілітації.• Пастка дієт: Чому інтервальне голодування та жорсткі обмеження під час війни — це пряма дорога до реанімації.У інтерв'ю я казала: «Генетика заряджає рушницю, а соціум натискає на спусковий гачок». Сьогодні цей «гачок» натиснутий у мільйонів українців.Це відео допоможе вам зняти з себе почуття провини та зрозуміти, як насправді працює ваш організм у ці темні часи.Дивіться за посиланням в коментарях!Будемо вдячні репост і за ваші думки в коментарях: чи помічали ви цей «голод предків» у собі за останні два роки? https://youtu.be/OwEh1ixwE0I?si=OISWfJKKqDR5iU5d
Солодкий смак не винен 🍓 чому відмова від солодкого не лікує тягу і не знижує ризикиМи дуже любимо прості пояснення. Якщо тягне до солодкого – значить, його треба прибрати. Якщо хочемо зменшити вагу – треба відвикнути від солодкого смаку. Ця ідея настільки вкорінилася, що навіть офіційні рекомендації часто говорять не про цукор як речовину, а про солодкість загалом.Але нове рандомізоване дослідження показує іншу картину 🧠Протягом шести місяців 180 людей дотримувалися раціонів з різною кількістю солодкого смаку. В одних його було багато, в інших мало, у третіх - середньо. Солодкість надходила з різних джерел: з цукру, з природно солодких продуктів, з низькокалорійних підсолоджувачів. Дослідники регулярно оцінювали, як змінюється сприйняття солодкого, чи зростає або зменшується потяг до нього, а також вимірювали масу тіла і біомаркери ризику діабету та серцево-судинних захворювань.Результат виявився дуже показовим. Жодних суттєвих відмінностей між групами. Солодкий смак сам по собі не зробив людей більш залежними від солодкого і не погіршив показники здоров’я. Більше того, після завершення експерименту учасники досить швидко і без зусиль повернулися до свого звичного рівня споживання солодких продуктів 🍰Це добре ілюструє одну важливу річ: наш організм не так легко перевчити простим обмеженням смаку. І ще важливіше – проблема не в солодкому смаку як такому.Багато продуктів, які майже не здаються солодкими на смак, можуть містити дуже багато цукру і бути енергетично перевантаженими. І навпаки, природно солодкі продукти – фрукти, молочні продукти – часто мають захисний ефект і є частиною здорового раціону 🍎🥛Тому фокус рекомендацій логічно зміщувати. Не відучувати людей від солодкого смаку, а допомагати зменшувати надлишок цукру і загальну енергощільність їжі, враховуючи контекст, звички і харчову поведінку 🍽️Їжа рідко діє за принципом добре або погано. Вона майже завжди працює через баланс, контекст і взаємодію з нашим мозком і тілом.
