Не вибачення, а зміниНещодавно прочитала допис і от вирішила поділитися і з вами, відгукується.«Справжні вибачення – це дії.Тут можна було б закінчити. Але є але.Наприклад, моя дочка постійно наступає мені на ноги.Особливо коли йде позаду.Я щоразу прошу її цього не робити, і вона досить щиро вибачається, каже, що робить це не спеціально, але під контроль свої дії не бере.І так робить більшість людей.Вони вибачаються і продовжують.Якось я втомилася і вирішила теж разочок їй на ногу наступити. Що тут було!І крики, і писки, і спроби помститися...Вона наступила мені на ногу в помсту разів десять, поки не заспокоїлася.Тут я вже розлютилася і висказала їй за всі порвані задники. А вона й відповідає, що може ще раз вибачитися, але це буде вже не щиро.І лише з третього разу мені вдалося донести, що у якийсь момент людям не потрібні вибачення. Їм потрібні прості дії.Потрібні не вибачення, а зміни.Особливо там, де можна щось зробити.А здебільшого щось зробити можливо.До речі, поки дочка сердилася і наступала мені на ноги свідомо, вона взяла це під контроль. Тепер випадково не наступає. Хоча відірваних задників все одно не повернеш.Але мене попереджали, що діти – це дорого. Як і зміни.»А тепер я продовжу:Існує дієвий спосіб захистити себе від «зрад» або «розчарувань». Він полягає у тому, щоб прийняти просту реальність.Добро не дає права чекати добра у відповідь.Людина, яка дала мені слово, може його стримати, а може й ні. Якби добре я до людини не ставилася.Простий спосіб захистити себе від зрад полягає в тому, щоб навчитися не чекати кохання у відповідь на кохання.Бо якщо ти любиш заради кохання, поважаєш заради поваги, віриш заради вірності, то зрада – це лише питання часу.І розуміння, що ДРУГИЙ ШАНС істинно потрібний більше не тому, хто його просить, а тому, хто його дає. Дуже тверезить.Адже урок повторюється, якщо його повторювати.