Maxliner

До речі. За свіжими кризами все більше в Росії роздумів про те, як можна жити наокремішно. Ледь не вперше за 25 років - серйозні пішли дискусії... Скажімо, у Красноярському краї - а якщо ви глянете мапу, то побачите, що він розрізає РФ навпіл - порахували, що якщо Москва зчезне як фактор життя, то ввп/ндн хутко наблизиться до Саудівської Аравії. Ну і такого різного. Тут таке слід сказати: за путінського правління Москва послідовно залишала провінції без власних грошей, це свідома така була і є політика. Сьогодні 80-90% "суб'єктів федерації" - банкрути чи напівбанкрути, і боргують системним банкам фантастичні гроші, віддати таке вже більше неможливо від слова ніяк. От хто слідкує за цією моєю тут "толокою", той може згадати, що в 24-му було таких регіонів 50-60%, у 25-му - 60-75%, а зараз - 80-90%. Проводяться безкінечні наради, навіть з участю Путіна, десь щось списують, по дрібницях, але зараз, на кінець липня 2026 року - ситуація і направду жахлива, ну, скажімо, в "середньому" регіоні немає 40-50% бюджету. Чому? Бо стільки років їх примушували то на контракти найманців витрачати, то брати кредити (нічосє федерація, лихварство на лихварстві). От зараз стадія знекровлення. Зденервував і сам Путька: щось там поїхав по Іркутськах, Омськах, може доїде до Хабаровська, там треба йому вже буде перекладач з китайської. "Централістська" партія верещить в усіх ЗМІ (ажно, вважають цю тему важливою), мовляв, усі ви здохнете без перерозподільчого центру, навіть не думайте! (страшні кари навіть за думку про все це - а я ще пам'ятаю, як Урал свою валюту випускав, навіть десь у мене є, так-так, уральський франк Едуарда Росселя). А центр нічого не дає, а лише загрібає все, що рухається. Причому особливо в найбідніших регіонах, а до того слід додати нюанс - у слов'янських. Вже бачити, що розорення котиться страшне (навіть за "Ніколашки Кривавого" навряд таке було). І тут ще одне важливе: вся ця наша ставка на "нацменів" переважно хибна, вони служитимуть цареві за щастя вважатися "повноцінними росіянами", допоки не вимруть, і заздритимуть казбічам, які - як за пізньої Османської імперії черкеси - давно панівна виконавча "каста", служивий опрічний прошарок, якому все дозволено. Вдалий винахід політтехнологів Путіна, компрачикосів. Тому ставку треба робити якраз на "руських", зі знекровленого "Нечернозем'я", на нове демографічне обійстя Москви та Петербурга, на всю цю українсько-польсько-нмецьку мішанину колоністів та виселенців Уралу, Сибіру та Далекого Сходу. Вони нас дуже добре чують. Звісно, найлютіші імперіалісти - це наша кров, манкурти-хохліща, але в них якраз борсучого розуму вистача, круть-верть. Як і в нащадків кріпосних селян з "Центральної Московії", які 20 років добре пожили, а тепер - ізнову зась. Так, нам погано, але вони розорюються значно хутчіш, ога... На революцію молоді не вистачить, демографія скінчилася - а от на самостійництво - газу там ще цілком достатньо. Цілком можливо, що як СРСР розвалила РРФСР, так і РФ розвалять, власне "руські". Бо, метафізично (історіософськи) кажучи, якщо ти більше не клей мезоєвразійської імперії, а зневажаний царем живий непотріб - тоді хто ти (і навіщо)? Це питання ятрить їх "за стрічкою" все гостріше.

Кремль обрав гіперінфляцію, черговий (8-й) секвестр бюджету (фактично із повним відрубанням від скарбниці регіонів), і пограбунок системних банків - саме про це свідчить чергове рішення Банку Росії зменшити залікову ставку на 0,25%. Росія робить абсолютно те саме, що в 1916-17 та 1990-1991 роках (на двох попередніх технологічних рівнях). Сучасна економіка та світ гнучкіші, звідси одна з причин резистентності режиму (дві інші - корупція Заходу та генетичне рабство росіян). Але іронія в тому, що Путін, живучи у вигаданому світі своєї маячні, все швидше особисто руйнує залишки цієї резистентності. Вчора, наприклад, в Іркутську, він наказав (!) збільшити дальність недобудованого МС-21, який тільки-но скоротили на третину, зменшили висоту та дальність, щоб хоч якось підняти його в небо з дефективним двигуном. І так в усьому. На втрату 0,5-3-5% ВВП через Вайлдберіз (0,5% ВВП - це його борг, а з початку року власники, керівники АП РФ Вайно та Громов, кавказькі гангстери Керімов і Садоян, вивели за кордон ще майже $4 млрд, готуючи собі запасні аеродроми) Путін відреагував наказом Громову запустити позитивні тексти, про те що "все не так погано". Ну-ну. Така сама реакція і на паливну кризу ("все не так погано"), головне - за рахунок усіх інших і за будь-які гроші забезпечувти Москву, і фактично відпустити ціни (от нічого крім відпустити ціни, не виходить). Отже, burn, mother***ker, burn. 👻

Зараз, коли рясно пішли згадки про "оборону Києва" і призначення "організаторів перемоги", я пригадав допис від 22 березня 2022 року, який назавжди закарбувався мені в памяті.Навмисно знайшов його.Антон Колумбет · Стежити22 березня 2022 р. ·На Київщині повноцінне Дике Поле. В одному лише невеличкому лісі під селом, за яке йдуть бої, нарахував - ЗСУ, НГУ, тероборона, поліція, декілька славетних добробатів, ГУР, СБУ, якісь загадкові спєци з дивними калашматами та просто мутні тіпи зі зброєю. Вся ця двіжуха невпинно переміщується, вступає в бій та виходить з нього, когось привозять, когось увозять, і всі періодично намагаються намутитись зброєю у ворогів або союзників. Зв'язку немає ні в кого і ні з ким, єдине командування мішпухи якщо десь і існує, то все одно нічим особливо не командує, координація слабонереалізуєма - варто домовитись з кимось про спільні дії, як через декілька годин знаходиш на його місці іншого. Ліс систематично піддається істеричним обстрілам противника різного ступеню інтенсивності і успішності, від чого всі розбігаються а потім збігаються заново в нових конфігураціях. При спробах супротивника зайти в село його знищують, а потім мутні тіпи біжуть під вогнем і збирають трофеї вимазучись в крові. Хтось пре російські каски, хтось фоткає трупи, хтось пише бойові донесення. На три російські бехи виїхав танк, роздовбав їх і поїхав кудись. Охуївшу піхоту накромсали з трьох боків невстановлені особи. Чий це був танк, де він взявся і куди дівся не зміг відповісти ніхто. Єдина ідея, яка мов наріжний камінь об'єднує всіх - вбивати. Це Козаччина. Це той самий вітер з Холодного Яру, в якого відсутній центр координації та постачання - звідки всі ці люди беруться, де вони озброюються і куди діваються не знають навіть вони самі. В жодній військовій академії світу не вчили як протистояти подібному. Добро пожаловать в ад.

Стільки років, а так не навчилося воно...В Україні, як в усіх просунутих східноєвропейських і латиноамериканських країнах - насамперед слід добре годувати інтелігенцію, далі - в усіх сенсах хліборобів. Хто не годує інтелігенцію, а навпаки її грабує та розорює - не матиме жодної народної любові, навіть удаваної і фальшивої, всі променисті протуберанці летять йому прямо в сраку з оптичною точністю, оскільки в цьому питанні творча (жерці) та технічна (інженери) наша інтелігенція завжди абсолютно солідарні, щопринаймні в Україні. За всякої циклічної блювотної сталінщини-андроповщини "у малоросійському виконанні", український освічений клас ховає в кишені не просто дулю, а дулю з ядерною боєголовкою (багатьма, як в SS-18 "Сатана"). А коли його дістають, він її залюбки дістає. Досвід теж має гарний, циклічний. Це Україна, крихітко. Якісь там актори, якісь напівбомжі, якісь там завлаби НАН, які загинаються від дистрофії, якісь там місцеві депутати, мери маленьких міст, шкільні директори, сімейні лікарі, яких давно мають за чмо, самі задовбані всім цим чміщем, беруть і раптом кажуть: а сам ти чмо, мазераті довбані, які красиві ті палаццо мародерів-офшорників, нє? Федоров-Шмедоров, то все привід хіба, а безкінечні хамські уряди цього літа навіть не усвідомили, що вже не перше літо 90% українців навіть немає за що "відпочити" вдома перед ноутбуком. Так, лише одна квіточка з величезного букету. Із залізними шипами. Як казав один бородатий продюсер: життя - це черга в супермаркеті, в кінці якої знаходиться каса. Dixi.

Індекс російського фондового ринку знаходиться у найглибшому падінні з 1998 року (лише за один цей тиждень він втратив 9% - 18 тижнів постійного занепаду або -25%). Всі все скидають, всі тікають геть, навіть "газпромівки" стали коштувати дешевше від банки пива. Мінфін РФ вчетверте не зміг розмістити облігації федеральної позики (навіть із безпрецедентною страховкою від гіперінфляції!). Тобто і за кордоном не дають, і всередині РФ теж ніхто більше не дає в борг уряду (а тільки за планом треба до жовтня десь зайняти щонайменш $20 млрд!). Галузеві промислові асоціації повідомляють про жорсткий дефіцит дизельного палива на залізниці, що здатний призвести до зупинки вантажних перевезень загальними ділянками на 6,000 км. При цьому ціни на дизель зросли більш ніж на 100% - і ніхто нікому не виплачує жодних компенсацій. Розцінки на вантажні автоперевезення зросли від 30% (місцеві) до 150% (ризиковані та далекі маршрути, на яких припинили роботу мережі АЗС). 20% парку встало, а скорочення зовнішніх перевезень - 25% за рік. Паралельно султан Оману істерично вимагає від плешфюрера компенсацій за втрачені гроші в агрохолдингу "Деметра/Рідні поля" - араб вгатив туди $5 млрд, але наразі все розтрощено, потоплено або заблоковано, виручка впала в 43 рази, а гроші жере. Ну що, помародерив, верблюд пустельний? Ну і, нарешті, лєпший корєш, як вважають малолєтні "ікспьорди-єдинороги", Китай: а) закрив проект "Сила Сибіру 2"як недоречний, на тлі невиконання РФ усіх її раніших зобов'язань; б) відмовився будувати суда для російського арктичного флоту; в) приєднався до західних санкцій проти РФ у галузі суднобудівельних технологій. Тепер РФ змушена повністю зупинити програму арктичного суднобудування (звідси, насправді, і нещодавні психічні заїзди Патрушева в ЗМІ, бо нічого побудувати чи відремонтувати стає неможливим).Висновок: саме зараз, коли зовнішній ворог нарешті стрімко валиться по всіх напрямках, дратувати наше героїчно-витривале суспільство, на якому все це стоїть - своїми егоїстичними, корумпованими та м'ясницькими рішеннями може лише і тільки ворог внутрішній.

Мінфін РФ і втретє не зміг продати облігації федеральної позики. На російському фінансовому ринку просто немає грошей. Ні за які купони, відсотки, дивиденд, ні за які "ковріжки", опщє. Всі все продають і тікають світ за очі, хто може щось звідти витягнути. Враховуючи шалений дефіцит бюджету, це де-факто дефолт держави, вже не зовнішній (той давно проїхали), а внутрішній. Не дивно, за 50% витрат на кірзу. Такого і СРСР не тягнув, і це ще коли СРСР залюбки давали величезні пільгові кредити за перебудову (1985-90). Надірвалася Росіюшка. Як казав імператор Микола Олександрович французьким банкірам улітку 1916 року - нєдосуг, самі все компрене, поїдемо краще до Петергофа, постріляємо по воронах, розвіємося...Саша, ма шері, де моя черкеска, в якій я так гарно виглядаю? - Доммаж, мон шер емперьор, вчора віддала міністрові внутрішніх справ Протопопову за круасани. - А де наш міністр? - У дурдомі. - Alas! Ну поїдемо тоді просто так. - З кущів біля палацю виходе дід В.В. Путіна Спірідон: - "Барин, так угля нет. Вагон не едеть." 🫠 Доброго ранку.

(1) Оскільки ліві та центр розвалилися, Олланд підступно не пішов на другий термін, і витягнув з захалявин молоденького технократа Макрона, який двічі переміг шляхом витонченого просування до другого туру Марін Ле Пен. Якій правиця лишилася у спадок від батька, якого вона запроторила до дурки, де він минулоріч помер у віці 96 років (до речі, як французький легіонер, Жан-Марі двічі тікав з тієї дурки, за що отримував мільйони лайків від "пересічних" французів). За всі ці шкарадства біля двох третин французів на дух не переносять Марину, навіть її племінниця Марешаль, яка давно сидить від іншої правої партії). Хабарі, Бабаков, його банк у Празі, кредити, абнімашки з месье Пютеном - це другорядне, але в пам'яті, та й Пютена довелося зрадити, і навіть Трампа, весь букет кон'юнктурниці зі синдромом нашої Юлії Володимірівни...До речі, частину своєї Конституції та виборчої системи ми зідрали саме з французів, тому чимало тамтешніх політичних логік нам в Україні досить зрозумілі. (2) Президент Макрон, двічі успішно переобраний, йде наступної весни. Партії в нього не лишилося, така амортизація 10 років, для Франції це звичне явище (ібо це єдина справжня президентська республіка, тому майже всі партії там трансформуються як лідерські за правилами виборчого циклу). Отже, він має (мав, і -зробив) підготувати свого центристського наступника (на цей раз більш правого, ніж лівого), щоби знов прокрутити "дурочку". Що ж, це, як експертне товариство давно і вважало, діючий мер Гавру, перший прем'єр президентства Макрона (2017-2020), лідер власної партії "Обрій" Едуар Філіп. Тихо повернувся до Гавру, переобрався, тефлон, позитив, обережне, розраховане перебалансування направо. Макрон учасно перевів його до "бойового резерву". Тепер...(3) Що таке француз як виборець та одиниця (unit) політичного процесу - про це вичерпно написав п'ємонтець (тобто італійський наддніпрянець, туринець, для якого француька ближча від італійської) Умберто Еко в підручниковій книзі політтехнологів та контррозвідників "Празький цвинтар". З тих пір нічого не змінилося. Спрощуючи і технічно, за будь-якої можливості буржуа (це ж, агов, французьке поняття) голосує проти радикалів. За чудової ІІІ-ї, за розпатраної IV-ї і нинішньої, плинної V-ї Республіки. Станція "Мир" не впала на Париж, як віщував покійний Пако Рабанн, а отже нічого не змінилося. (4) Мадам Ле Пен випустили на сцену тому, що її спадкоємець, юний красень Жордан Борделла, наразі виграє в будь-якого кандидата в другому турі. На "пісюточку", але, маленький коршонет (пуцвірінок), витягує. Навіщо ж нам, uZOG, таке щастячко? А тут повернення Марини на велику сцену...(5) За 10 місяців. Межа Ле Пен у першому турі, наразі, і до майже неуникненного тепер розвалу правого табору - 35%. Філіп тихо починає з 18%. Але, коли ми порахуємо всі карти (скажімо, за лютим проукраїнцем Рафаелем Глюксманном - 9%), то матимемо - quoi? - 40+%. І це ще без лівих! Ну і кандидат від націоналістів отримує сьогодні десь так само. Що станеться з лівим виборцем - табором справжнього борця Меланшона (на цьому рівні полупокерів уже немає), його 13-20%? Вони не підуть направо, це майже табу. Ми бачили це раніше. (6) Марина Ле Пен - сувора політична бійчиня, її слід поважати, а не збиткуватися. Така, більш полірована та породиста Раїса Богатирьова з крилами. Чи може так статися, що на третій раз вона переможе на виборах? Може. Хоча межі її вузькі, в самому правому русі. Важливо, наразі, саме це. (і - 7). Et ainsi, 10 місяців до виборів - це майже вічність. Слід сказати, думали, як справитися з Жорданом Барделла, юним харизматичним пасіонарієм, який (міг) кинути виклик владі масонів, глобалістів, тамплієрів, рептилоїдів і галушкожерів. А тут, таке щастя - і на третій раз у нас, здається, мадам Ле-Пен. Сен-Дені і Монжуа! Ну а виграє той чи та, яку підтримають центристські політичні та фінансові кола часів ще Валері Жискар д'Естена, сьогодні все ще Франсуа Байру, faiseur de rois, це десь 5-7-10 найважливіших відсотків...Далі

Якщо хтось помітив, "повномасштабна" фаза російсько-української війни днями перетнула позначку тривалості Першої світової. Безумної, беззмістовної війни, яка поклала кінець 500-літній вірі в людину. Ну, або, як сказав би онук лікаря зі Староконстянтинова - була результатом накипілих протиріч імперіалізму. Як на мене - просто від зажратості. Мабуть, "штош", наш наступний чекпойнт - це ірано-іракська війна (для Ірану в ній був сенс - покласти всіх своїх пасіонаріїв, щоби ісламська революція далі не тривала, і це було здійснено). До речі, вся ця іранська хрєнотінь була щирою несподіванкою для США та СРСР, тому (якщо хто не знав) ми спільно воювали на боці Іраку (втім, людям з родин військової авіації це добре відомо). Чесно кажучи, виявилося, що в світі є лише два такі ультравитривалі народи - ми і швабропітеки (а, ще ізраїльтяни). Нещасливі спадкоємці трансєвразійської мегаімперії. Хмари дронів аж на Заурал, балістичні ракети відти (вчора там, здається, впав один із тих самих бомбардувальників). Далі буде, за логікою, от що - ми теж палитимемо їхні жилі квартали, ну і нарешті - обмін ядерними ударами. Якщо тут хтось подумав, що я раптом вирішив пошитися в голуби миру (голуби вкрай неприємні птахи, повітряні пацюки), то прям ажніяк нє - я, щиро кажучи, поки що нездатний уявити, "побачити шлях до" мирної угоди з біснуватими (от про що вона може бути?). Втім, от поряд, ми бачимо, як трампістська Америка кидає Ізраїль. На дух не переношу Бен'яміна Нетаньягу, але зі вчорашньою заявою тамтешнього міністра оборони Ізраеля Каца - цілком солідаризуюся ("нікуди ми не відступимо, будемо стояти де ми зараз є). A stiff upper lip, це гідно. Нас Америка кинула давно, насправді ще з перемоги трампоїдів до Палати Представників, душили нас, душили, а тепер зенітні ракети продають за євро, та й тих у них катма. Ну, переходимо на європейську базу озброєнь (в цьому сенсі зокрема), штурхаємо їх де можемо, небезрезультатно. Нас душили, душили, а ми все ж вижили - хто врятував напівдохлого котика? Може, Макрон, чи Мерц? Ні, це був український народ, який це зробив, віддавши останні "сірі штанці", про які нам тут повсякчас улесливо пишуть робохвойди. Я думаю, куди ми йдем і що буде далі. З Росією, власне, все зрозуміло - з "Дня опрічника" Володимира Сорокіна вона падає у його ж "Теллурію". А от куди (і навіщо) рухаємося ми? NB. Терпіти не можу Ремарка, але підозрюю, що таки слід прочитати, хоча цвях такий - "чахоточна література", як сказав би мій двоюрідний прадід, депутат Центральної Ради, а потім комісар Другої Конної. Розвозити ті шмарклі, коли вже й Першу світову перевоювали - який сенс? =)

Спостереження. Олександрові Усику, як на мене, досить грамотно вибудовують президентську кампанію. Зірок з неба ця, можливо, дещо стихійна, протокоманда не хапає, але їй це і не потрібно (наразі). Думаю, що після вчорашніх, гм, святкувань, у Вашингтоні, кулуарно його зустрінуть також із чільними губернаторами та сенаторами від Демпартії, оскільки "зрозуміло, що...". Так я собі думаю. Якщо раптом у нас тут виникне перспектива виборів - чи є в нього шанси виграти? Безумовно. Величезні. Чому? (І) За гамбурзьким рахунком, єдине конфліктне питання з його "боку рингу"- це конфесійне питання. Але а) воно не завадило обратися В.Зеленському, він узагалі атеїст б) на 8-й рік нинішнього правління для посилення позицій канонічної автокефалії не було зроблено нічого, якщо не сказати навпаки. (ІІ) Найгостріший запит суспільства сьогодні існує на "нормалізацію". Діюча влада, навіть якби навіть й хотіла - вже ніколи не зможе його задовільнити. Ці тенденції, окрім іншого, розвиваються на тлі відчутної латиноамериканізації (в найкращому випадку) внутрішньої української політики, тобто токсичної суміші технологізованого магічного мислення, функціонального троцькізму ("давай-давай"), проектного перонізму ("планів наших громаддьо") та різних видів уже хронічного, болісного ресентименту в умовах тотальної інституційної деградації. Слід сказати, що 22-й рік зруйнував політико-партійну систему так само, як 19-й і 14-й роки, але тоді ще лишалися якісь кавалки партійних структур, які існували у період 1998-2014 років. Зараз поле якщо і не повністю порожнє, але незаповнені ніші стали гігантськими. Ситуація, яка поступово складається, чимось нагадує 1988-1992 роки, але на відчутно зміненому соціальному фундаменті (тоді було умовно "безкласове" суспільство - і апарат, сьогодні - приватизований апарат - і майже тотально люмпенізоване, не з власної провини, частково ще жевріюче прекаріатне суспільство). Це вибухонебезпечний фундамент, але вибуху ніхто не бажає, через притлумленість соціуму безкінечними вибухами і втратами (чим безсоромно користується приватизований апарат). Відповідно - і постійне посилення запиту на "нормалізацію" і циклічна українська хвороба гетманізму, яка спонукає шукати ідеалізовану постать лідера, який би вособив таку нормалізацію. За виключенням 2019-го року така логіка обумовлювала результат президентських виборів 1991, 1994, 1999, частково 2004, 2010 та 2014 років. За правильного встроювання в такий образ і якісної розбудови широких суспільних коаліцій - це "цілком може бути" і Усик. І тепер слід додати про "фе", "естетику" та вічну дулю в кишені української інтелігенції, яка тепер марить чи-то черговим генералом, чи-то поверненням у 2014-19 роки...Традиція кобзарства та марксистський за походженням імператив "як має бути" - все це не може не викликати сентиментальних почуттів. Але соціальна реальність навколо - помітно інша і вона жорсткішає ледь не щотижня. Проблеми, які зараз ледь-ледь заливаються європейськими та іншими грошима незабаром доведеться вирішувати в умовах, близьких до 1992 року. Наша традиційна вербальна хореографія як і повсякчас раніше виявиться щодо них безпомічною.

Через традиційну кавказьку легковажність та деяку самовпевненість вірменського керівництва, перемога у Вірменії далася вкрай важко (щоправда, вона і від початку в долонях і не лежала). Це як недавня перемога ПСЖ. Але у футболі все закінчується результатом на табло, а в політиці, внутрішній та зовнішній - так не буває. Ще 50-75 тисяч завозу "російських вірмен" і результат був би майже 50/50, а це було би поразкою. Слід, проте, віддати належне Ніколові Воваєвичу Пашиняну - це справжній, харизматичний політичний боєць, активіст і журналіст, який починав свій шлях з самісіньких низів вірменської політики і багато чого пережив, і не раз сидів за свої погляди і свою нестерпність - this is a man with a stiff upper lip. Not someone to tell things twice. Хтось, із ким - це фраза з українського 2004 року - "приємно стояти поряд". Мабуть тому системна корупція і так щиро причавлена сьогодні у Вірменії, це мало кому вдається. Париж, Вашингтон та Брюссель в критичні тижні змогли - вдало і вчасно - зробити свій медійний внесок у цю перемогу. Слід сказати, що якби Москва не квакала, її маріонетки зібрали би відсотків на десять більше: али гімножери, які втратили фарт - виступили у своєму звичному репертуарі (над ними позбиткувалася навіть зазвичай обережна і толерантна DW). Тепер, рік чи два - Вірменії доведеться пережити нелегкі часи. Попри власне банкрутство, неадекватна та мстива ексметорополія гадитиме всюди, де і чим може: ми вже з Молдовою це пережили, колись Балтія, і так далі, і тому подібне. Втім, думаю, вірмени, попри всю свою раціональну гнучкість, витримають: коли 200-річний союзник ницо зраджує просто на полі бою - таке не забувається поколіннями. And Amen.