Часто сперечаюсь із Костьом Корсуном, але й 4-годинний етер його з Березою витримати не можу (цікаво - але ж хто в лавці лишився?!). Скажу так: унаслідок еволюції політичних процесів, які в нас нагадують життя бактерій на дні океану під час повного скрижаніння нашої планети - Міша Пьодоров з "зеленої запорізької аферистської шмарклі" виріс до "зеленуватого боягузливого рапана із ознаками політичного гешефтяра". Болботіння ексміністра цима останніми днями нагадало мені заяву Кучми-Ющенка-Плюща 2001 року про вуличних "націонал-соціалістів", які розгойдують, безсовісні, конституційний устрій. Стало ясно, що замість Бєлграду 1999-2000 ми отримали непересічне холуйське шоу. Тому скоро після тієї осоружної заяви (яка була своєрідною відповіддю на "березневі події") я свідомо став кучмістом. Ібо стало ясно, що - як писала якась там Los Angeles Sun у листопаді 1999 року - лише "сміливий рудоголовий реформатор, якій протистоїть червоній зорі" - бажає якогось розвитку нашої країни, попри чимало зроблених помилок і всіляких тягливих компромісів, включно з "підвисити суддю за яйця". Ну що робити, таке вже будівництво капіталізму та парламентської демократії, а другий президент до цих речей відносився із повагою. Щодо Міши, то, як бачимо, він не взяв навіть першої планки, такий хворий папужка, не доскочив (ну тьху). Ющенко хоч і був хитрован з Хоружівки, і родина його багато чого пройшла, і сам він (коли стріляли в ліфтах, наприклад). Горбом домаслав того президентства, хоча було воно і дурнуватим, і нещасливим, і як на мене - пройоб часу в найкращий зовнішньо період. А Міша Пьодоров не сподобився навіть на другий зойк. Мабуть, його стеля - і справді керівник колл-центру в Мумбаї. Тьху. Dixi.