Ви забили.. забули про це? Я вам трошки напам'ятаю.Ніл Ґейман, який нещодавно отримав позов, за яким його звинувачують у зґвалтуванні та сексуальному насильстві, просить окружний суд США відхилити його. Як аргумент додає скріншоти з WhatsApp чату між ним і Скарлетт Павловіч – авторкою позову, яка у 2022 році була нянею його сина.Інформація про це опублікувана на The Guardian. Із листуванням, що складається із 44 скріншотів, можна ознайомитися за посиланням. Читання щиро нагадує порпання у чужій білизні… іноді мова справді йде про брудну білизну: «I mean you have turned me into a bit of a bratty slut after all and now that I am naked in your bed that smells of you with your dirty boxers between my thighs…». Іноді це повідомлення, сповнені тепла один до одного. Іноді це обговорення суїцидальних думок.Додаю до публікації найбільш промовистий скрін. Ґейман ділиться зі Скарлетт, що дізнався про її план звинуватити його у зґвалтуванні в рамках Me Too. На що Скарлетт відповідає: «Oh my God. Neil! I never said that. I’m horrified by your message – me too you? Rape? WHAT?».
Начитала в січні:🖇«Шах і мат» Алі Гейзелвуд★★★★☆Чудово впоралася із тим, щоб розрадити мій поганий настрій. І я обожнюю романи про шахістів!🖇 «Хрещена мати» Барбі Латца Надо★★★☆☆Було багато як цікавої інформації, так і води.❤️«Хрещений батько» Маріо П'юзо★★★★★Роман має багато елементів, що тригерили мене, але книга написана просто розкішно. 🖇«Безсила» Лорен Робертс ★★★☆☆Не дивлячись на оцінку, добряче мене зачепила, тож я дуже чекаю продовження.🖇«Витязь і вірлиця» Наталія Довгопол★★★★☆Дуже проста (прям дуже-дуже), але добре написана книга. Приємно було зануритися в українську міфологію.🖇«Остання зупинка» Кейсі Макквістон★★★★☆Чудово впоралася із тим, щоб розрадити мій поганий настрій.🖇«Книжкові хроніки Анімант Крамб» Лінь Ріна★★★☆☆Примітивна історія, якій сильно не вистачає глибини. Фінал мене страшенно вибісив – надто плаский. Але читати було цікаво.❤️«Дім на збіччі» Девід Мітчелл★★★★★ Мітчелл моя нова беззаперечна любов. Книга прекрасна і в своїй глибині, і в авторській мові, і в почуттях, які вона викликає.🖇 «Fun Home» Елісон Бекдел★★★★☆Навколо цього мальопису було дуже багато розмов, тож мої очікування виявилися вищими за те, що надала мені історія. Проте ця робота все одно варта уваги.Сама в шоці з кількості прочитаного! Лютий починаю з двох книг – «Кубика» Саші Козлова і «Смішно, що ти спитав» Елісси Сассмен. А що ви читаєте цієї суботи?)
«Народ повітря»Голлі Блек★★★★☆Можу сказати так: це було дуже і дуже динамічно і цікаво. Той випадок, коли читаєш до ранку, бо неможливо відірватися. Але за динамікою загубився сюжет: намагаюсь згадати, і все якесь зімʼяте. Шось там про людину без магічних здібностей, якій довелося виживати у світі фейрі. Ну ви розумієте?Абсолютно щиро рекомендую до прочитання, але попереджаю: це фентезійний фастфуд. Напрочуд смачний і соковитий – я постійно приходила до хлопця, відволікала його від Сталкера і в ролях відігравала драми & сюжетні повороти. Книги настільки насичені цим, що втриматися від емоцій важко – тож готуйте людей поблизу вас до реплік «Нє, ну ти уяви собі…». Буде і смішно, і недолуго, і неочікувано, і навіть гаряче.Серія починається з того, що батьків головної героїні вбивають прямо на її очах. Затим ми переносимося на 10 років уперед, де її той самий убивця не тільки виховує, а ще і навчає своєму ремеслу. І не аби-де, а в світі фейрі, де наша Джуд почуває себе чужинкою.Кардан – ходячий доказ приказки «немає роду без вироду». Королівський син, представник фейрі, що випалює дотла власне життя – вживає речовини, приймає участь у оргіях і знущається над оточуючими. Коли ти останній в черзі на трон, можна дозволити дещицю веселощів.Попереду – палацовий переворот, боротьба за трон і вир дотичних подій, що затягне наших персонажів. Буде все, що ми любимо: і маніпуляції, і примус, і боротьба, і важкі рішення, і зради. Перша книга найслабша, друга – це класичне «ого понеслося!». Третя починалася як «вау!», але завершення сюжету, як на мене, вийшло слабким. Зависокий рівень напруги під час кульмінації має завершуватися чимось не менш емоційним, що авторці, на жаль, не вдалося реалізувати. «Оповідки» абсолютно необовʼязкові до читання, бо надто очевидні – проте приємно оформлені, точно зайдуть тим, кого серія закохала в себе.Висновок: треба брати, якщо ви любите романтичне фентезі. Не треба брати, якщо ви не любите романтичне фентезі. Я всьо.
Отже, на презентації усім учасникам видали знижку на книги видавництва Жорж. І я зрозуміла, що ця знижка довго не чекатиме 💅По-перше, я купила ще один примірник «Алхімії свободи». Після презентації зрозуміла, що читатиму цю книгу наступною – Ярина поділилася як історією створення роману, так і власним баченням героїв і подій, із якими вони стикаються. Так, це романтичне фентезі, проте у цій роботі велика увага приділена епічній складовій, світоустрою і динаміці перебігу війни. Також мені сподобалося, що головна героїня не має ні магічних сил, ні великих знань, ні заможної сімʼї – тож вона має відчуватися читачу дещо ближчою і знайомішою. Авторка дуже скромна і приємна пані – рада, що коротко познайомилася із нею, точно слідкуватиму за її роботами. А в подарунок до книги я отримала цукерки (вже закінчилися), листівку, з якої можна проростити квіти (це розкіш!) і закладинку із ілюстрацією авторки (покажу пізніше).По-друге, схопила «Нефритове місто» Фонди Лі – першу частину трилогії «Сага Зеленої Кістки». Входить до списку 100 найкращих фентезійних книжок усіх часів за версією журналу «TIME». Ось такий відгук виловила на Goodreads: «міжкланові війни, жорстокі бійки, політичні інтриги, сімейна драма, зрада, цікава й оригінальна система магії, азійський сучасний сеттінг». Таке мені дуже нада.По-третє, нарешті придбала собі книгу авторства Марти Веллс – бачила аж надто багато позитивних відгуків на її книги у моїй книжковій бульбашці, неможливо було не спокуситися. «Король відьом» отримав премію Loсus 2024 за найкращий фентезійний роман. Щиро кажучи, взагалі нічого не знаю про цю книгу, тож нічого і вам не розповідатиму 🌞
«Ich möchte додому» Ігор Перенесієнко★★★☆☆Якщо чесно, це непогана книга. Але сира.У автора хороше почуття гумору. В головному герої відчувається українська душа – не шароварна, а досить щира. Така, що торгує ягодами в Полтавській області, але вирішує шукати кращого життя у цьому вашому Києві. Мені також подобались сцени з бібліотеки, куди Зігмунд влшатувався працювати – в них точно відчувається трушність.Але після прочитання враження лишилися якісь… тьмяні чи шо. Сюжетні ходи для мене були незрозумілими: нашо мені стільки інформації про футбол? Нашо героїв було перевозити в Сербію? А ще: нашо мені стільки зносок і інформації, яка ніяк не допомагає сюжету рухатися вперед?Розумію, що це автобіографічна книга: шо було, чим цікавився – про те і написано. Але хотілося побачити в художній літературі все ж більше літературності, аніж нарисовості. І тут два шляхи: або додати в роман якусь центральну ідею, видалити все, що її ніяк не стосується, вигадати щось, що допомогло би ту ідею розкрити. Або залишити канву «я був тут – потім поїхав туди – а тут я зробив таке», але загорнути це в якусь хитромудру обгортку – унікальний авторський стиль письма, складну літературну техніку тощо.По суті «Ich möchte додому» – це 300 сторінок про те, як головний герой жив-жив-жив і тут внєзапно почалося повномасштабне вторгення, а він – продовжив жити. На це можу відповісти тільки: «і шо?» 🫠
«Блакитний період, Том 1» Цубаса Ямаґучі★★★★★Манґа досить рідко захоплює мене, але це – один з тих випадків.Іноді я задаю собі питання: а ким я хочу стати, коли виросту? Я девʼятий рік працюю, але і досі виникають сумніви: чи тим я займаюсь? чи існує зайняття, яке приносило би мені більше радості? Головний герой цієї історії не знав-не знав, та все ж відчув, що хоче стати митцем. Тож всі події розгортаються саме довкола цього: як навчитися створювати обʼєм на малюнку? як відчувати напівтони кольорів? як передати емоцію? що малювати? в якій техніці? а чи вийде взагалі у мене це?І це найрозкішніше у цій манзі, адже ми, читачі, по суті навчаємося разом із головним героєм – розглядаємо різні варіанти реалізації і порівнюємо, занурюємося у художній процес, практикуємося у тому, щоб дивитися на світ як художник. Для вашого розуміння: на сторінках демонструються роботи 21 художника, тобто над «Блакитним періодом» була проведена колосальна робота.Це було натхненно: після останньої сторінки терміново захотілося зробити щось творче. Тож я точно продовжуватиму читати (хоча перспектива ще 15 томів мене дещо лякає).Дуже рекомендую!
«Книголюби» Емілі Генрі★★★★★Я реготала. Затамовувала подих. Знову реготала. Плакала.Книга мені дуже сподобалась – це хороший ромком (читається залпом, відчувається як близька і рідна історія). Тож якщо вам відгукується цей жанр, «Книголюби» – must have.Однією з провідних тем роману стало прийняття непопулярних рішень, а заодно і себе. Так-так, любов до великого міста, книги – як частина повсякденного життя, гаряча закоханість, сестринство, зміна довкружжя – все це також присутнє. Але особисто для мене все це стало приємним доповненням до провідної теми, адже мені ой як знайома ідея того, щоб у свої приблизно тридцять ставити на перше місце карʼєру. Боятися народжувати дитину, бо власне дитинство не згадується із теплом. Намагатися структурувати кожне рішення у житті. Ловити такі співпадіння із головною героїнею – це іноді «айййй, а можна цей спогад мені не показувати?». При цьому книга наповнена різноманітними тропами любовних романів, над якими авторка і сама іронізує. Просто шалений звʼязок між головними героями: десь на рівні «верещу як навіжена, читаючи сцену першого поцілунку». Дуже і дуже багато дотепних діалогів – у авторки прекрасне почуття гумору.Відгук вийшов дещо сумбурним, але десь такі враження і лишилися після прочитання – емоціїї захвату, тепла і комфорту, попри дещо терпку терапевтичність.Щиро рекомендую 🌸
«Академія Парасоля. Том 1-3» Джерард Вей, Габріель Ба★★★☆☆Автори точно не сиділи на спідах???Я обожнюю серіал, який зняли за цими коміксами. Це чи не єдина супергеройська історія, яка мені подобається. Мабуть, тому що в ній світ рятує глибоко дисфункціональна сімʼя: один відбитий, другий – глибоко травмований, третю все життя абʼюзили, четвертому прийшлося вижити після апокаліпсису і повернутися у минуле тощо. Тому я і купила ці комікси. Візуальний ряд – на рівні. Все перекладено і адаптовано просто чудово. Задум, знову ж таки, розкішний. Тож я очікувала задоволення у чистому вигляді.Але я нічого не зрозуміла. Здавалося, що історію оповідає людина, яка не спала три ночі поспіль, потягуючи доріжки: МИ ПОБІГЛИ СЮДИ, А ТУТ БУУМ ТРИТИТИТИТ СКРІІІІІ ВРУУУУМ КРРРЯСЬ, А ОСЬ 20 РОКІВ ТОМУ В ПАРАЛЕЛЬНІЙ РЕАЛЬНОСТІ МИ БАХК РАТАТАТАТ ТАТАТ БАММ, ДО РЕЧІ ЛЮБИШ КАВУ???Читогледіла з обличчям обличчя. Чи то я не розбираюсь в тому, як мають виглядати супергеройські комікси (а я і правда не розбираюсь), чи то це і вправді було погано.
«Безсердечна» Марісса Маєр★★★★★Мені дуже сподобалось читати цю книгу!Чому? Бо я занурилися в атмосферу Аліси в Країні Див: знову зустрілася із Капелюшником, Чеширським Котом, Білим Кроликом. Бо історія зберігає Керролівський антураж, при цьому наповнена ароматом випічки і настроєм першої закоханості. Це той твір, який хочеться мати на руках, коли в житті не вистачає магії. Легко читається, нагадує казку, абсолютно точно відволікає від реальності. Швидке занурення в життя головної героїні і плавний розвиток подій мені сподобались за рахунок якраз таки атмосфери. Мені і справді хотілося лишатися довше з героями – на останній сторінці я щиро засумувала від прощання із ними.Це янг едалт, тому в плані як літературному, так і емоційному читач скоріше бродить на берегу, аніж йде вглиб. Але це якщо не враховувати фінал, бо він вдаряє в центр сонячного сплетіння: одночасно і злить, і дратує, і викликає спустошення. Але яскраво демонструє, чому Королева Чирвових Сердець стала такою, якою ми бачили її в «Алісі».Отже, якщо вам потрібен посібник «Як довести добру дівчинку до бажання вбивати» – це він.
«Розквітає найчервоніша з троянд» Лів Стрьомквіст ★★★☆☆Якщо ви любите сперечатися із книгою, знаходити інсайти, копати глибше поверхневого сприйняття картини світу – вам сподобається цей мальопис.Загалом і в цілому Лів ділиться наболілим: світ більше не вміє кохати по-справжньому. Люди (чомусь) не хочуть страждати від розбитого серця. Чоловіки втратили моду на відповідальність. Жінки, навпаки, взяли на себе відповідальність за створення сімʼї і продовження роду. Почуття раціоналізувалися. Світ змінився і закралося питання: то що ж краще? Ті самі щирі почуття, де людина втрачала себе, поринаючи у стосунки? Чи все ж рафінована любов, в якій ми ще роздумуємо, чи варта людина того, щоб бути нашим партнером?Саме цим мальопис і чудовий: я постійно хотіла то посперечатися із авторкою, то підкреслити її кмітливість. Як мінімум, я в захваті з того, що книга починаєтеся з історії Леонардо Ді Капріо, який змінює жінок, як тільки тим виповнюється 25 років. 💛Тож ідейна і текстова складова мені дуже сподобались, і я однозначно рекомендую вам ознайомитися із думками авторки!Але чому тоді така низька оцінка? Мене дратувала пласка мальовка, дратував дрібний текст, дратували рукописні елементи, які змушували мене напружуватися, щоб розгледіти написане. Візуальна складова виявилася абсолютно не моєю і скоріше відволікала від того, щоб зануритися в написане. Це зіпсувало враження 🤷♀️
