Я з тих людей, що поставили книзі «Атлант розправив плечі» пʼять зірок. Я прочитала її у 2018 році – і це був дивний період мого життя. Я працювала із маніпуляторами, мене психологічно абʼюзив мій партнер, я заробляла копійки, яких майже ні на що не вистачало. Ненавиділа те, як я виглядаю, і плакала, дивлячись на себе у дзеркало. Тобто в трикутнику Карпмана руками і ногами була вчеплена в роль жертви. Про сам трикутник я, звісно, і знати – не знала. Як і не знала про те, що життя може бути інакшим. Так от, читаючи Айн Ренд, я плакала. Але цього разу – від усвідомлення, що з цього стану можна вирватися. В книгу закладено багато різноманітних сенсів, але я обрала головним той, що відгукнувся тоді найбільше – про здоровий егоїзм, про відповідальність за своє життя і те, чим я себе оточую. Тож ця книга відкрила для мене шлях в самотерапію, а опісля і психотерапію. Поступово, наче знімаючи із цибулі слої, я позбулася тієї роботи, того хлопця і тої нелюбові до себе.Пройшло 7 років – і я тримаю в руках лімітоване видання «Чесноти егоїзму» цієї ж авторки. Маю відчуття, що Айн Ренд знову знайшла мене у правильний час – я звільняюсь з роботи і готуюсь до нового етапу життя. Концепція раціонального егоїзму, що допомагає турбуватися про власні інтереси – ідеальна тема для роздумів під час сабатіклу. За книгу дякую Центру Айн Ренд в Україні!