Я не можу з впевненістю сказати, що я перейшла на українську мову…, і як я почула в одного з стендапівських коміків : найважче перейти тим, хто розмовляє суржикомЦе я 🥸100%.В моїй родині з самого народження розмовляли суржиком. Мої батьки, я , сестра. З самого дитинства. 80-90 роки: в школі, і всюди розмовляли r0сійською. І насправді більш грамотно і легко мені було висловлюватись roсвйською. Були часи, коли мені було соромно за свій суржик.. але заговорити з батьками іншою мовою було б наче перейти на китайську…І це часи, коли дійсно у мене в голові українська мова - це село, жлобство і мʼяко кажучи не круто🥸🤯. Короче повний дисонанс, і я наче соромилась сама себе ( напевне цього і прагнула пропаганда)Коли стала дорослою: чоловік, діти - спілкувались #осійською. І тут було перейти найважче. Але ми це зробили- лише Ваня ще часто забувається.Ну і коло спілкування- тут теж найважче перейти, бо дуже некомфортно розмовляти по-іншому..Молоді легше, у них в голові точно немає цього сорому за те що все українське це жлобство і село. Зараз я розумію що це бред. Я пишаюся тим, що я УКРАЇНКА. Щиро.На якій мові мої думки? Поки що не повністю українською… але щоденник веду рідною мовою•цікаво - як з цим у вас…