Літкіт | Сал і Ларрі стоять у кімнаті Тодда біля невеликого акваріуму. На столі...

Сал і Ларрі стоять у кімнаті Тодда біля невеликого акваріуму. На столі — дивний саморобний пристрій із дротами, батарейками та свічками. Всередині — мертва рибка Тодда.*Сал:(зморщивши чоло, дивиться на рибку)Ларрі... Ти впевнений, що це хороша ідея?Ларрі:(із викруткою в зубах, крутячи якісь дроти)Чувак, я бачив таке в одному коміксі. Якщо ми можемо викликати духів, то воскресити рибку — взагалі фігня!Сал:(зітхає)У Тодда ця рибка з п’яти років… Вона для нього, як... як молодший брат чи щось таке.Ларрі:(натискає кнопку на пристрої)Лови момент! Готово!*Пристрій починає диміти, чути глухий тріск, одна з свічок гасне. Рибка залишається нерухомою.Сал:(дивиться на Ларрі з виразом повної приреченості)Коли Тодд дізнається, що ти зробив з його рибкою, нам пиздец.Ларрі:(нервово сміється)Технічно, вона вже була мертва... Я просто зробив це *офіційно*.Сал:Ну тепер це ще й твоя провина *офіційно*.*Раптом лампа в кутку кімнати починає мигати. Обидва завмираютьЛаррі:Ти це бачив?Сал:(шепоче)Ларрі, якщо ми щойно викликали дух цієї рибки… Я йдуЛаррі:А ну дістань свою там приставку перевіримо....Сал:Ага щяс з мертвими рибами я іще не спілкувався мені цього добра не треба Ларрі:Чувак ти блін якось спокійно у Мисис Пакертон розмовляв з головою кози і нічо Сал:(обурено)Тоді ми блять інформацію шукали це було необхідно...а це мертва риба Тодда яку вбив саме ти, я взагалі не розумію як можна було забути погодувати рибу настільки що він вмер їх же не кожні три години годують, це ж не собака! А Тодд поїхав всього на кілька днів!Ларрі:(розгублено)Я думав, риби… ну… можуть і без їжі нормально протриматися.Сал:(дивиться на нього мовчки з пустим поглядом)…Сал:Знаєш, якщо мені коли-небудь треба буде кудись поїхати — я точно знаю, що Гізмо на тебе не залишу.Ларрі:(ображено)Ой, та ладно тобі! Гізмо — кіт, вони самі собі господарі! І взагалі, це було… наукове упущення. Я зроблю висновки.Сал:Ага. Тільки вже пізно для рибки висновки робити чувак.Ларрі: (на кілька хвилин замислився дивлячись на тіло мертвого друга Тодда) Слухай... може тоді хоча б ну не знаю похоронимо його?Сал здивовано подивився на Ларрі Сал:Ти зараз не жартуєш?Ларрі:Ну а що, знаєш як у мультике Шрек коли вони того короля жабу в коробку засунули і в воду пустилиСал: Слухай ти випадково головою не вдарявся?Ларрі:Нє ну або можемо його пустити у кругосвітню подорож... втопити у унітаз Сал:Іще краще...ти хочеш щоб тебе дух Боба так втопив?Ларрі:Вот тому ми його повинні відпусти достойно і гарно може тоді пощадить нас ну...Сал:(Зітхаючи)Сука я серйозно на це погоджуюся... окей тащи коробку *Захід сонця. Озеро біля лісу. Сал і Ларрі стоять на березі. В руках у них маленька картонна коробка, перев'язана мотузкою. На коробці намальований смайлик і напис: *Боб*Ларрі:(серйозним тоном, незвично урочисто)Ми не знали тебе довго, Бобе… але ти був частиною нашого дивного, зламаного світу. І навіть рибки заслуговують на достойне прощання.Сал:(тихо)Прощавай, Боб.*Сал обережно кладе коробку у воду. Вона повільно пливе від берега, хитаючись на хвилях.Ларрі:(пошепки)Може, тепер твій дух спокійно плаватиме у вічних водах… або хоча б не буде переслідувати нас ночами.Сал:(кидає на нього погляд)Серйозно, Ларрі?Ларрі:(посміхається крізь сум)Ну а що — краще вже риб'ячий привид, ніж реакція Тодда, коли дізнається що трапилося.*Коробка зникає за лінією очерету. Обидва стоять мовчки.Сал:Знаєш, щось у цьому навіть... зворушливе.Ларрі:Та...Може, ми й не вміємо доглядати за рибами... але похорон у нас вийшов норм.Анон#твір #сценарій