Літкіт | Світи та ОСи...Якщо вже таке питання, то розкажу про свій другорядний ...

Світи та ОСи...Якщо вже таке питання, то розкажу про свій другорядний проєкт, відкладений у довгий ящик. Почну з того, що у мене персонажі в основному тварини. У даному світі є також "химери" (виглядають як суміш динозаврів зі звичними нам тваринами). Найчастіше я бачу шаблони, питання та референси орієнтовані на те, що персонажі письменників, навіть фентезійні - люди. Що зовсім не підходить в моїй ситуації, бо я обожнюю ксенофікшн, а надто людиноподібні створіння для мене навіть...нудні? Також важко визначити жанр даного твору. З однієї сторони, різнобарвні тваринки, які живуть на невідомій Планеті-Х нашого всесвіту звучить як фентезі, з іншої сторони, я настільки скрупульозно продумую наукові пояснення всім аспектам їх існування, що можливо це ближче до science fiction (в даному жанрі теж іноді не все до кінця реалістично). Про магію. В цьому світі вона є, але знову-таки, я подаю її як частину темної матерії, яка за теоріями вчених складає до 90% нашого всесвіту. Тобто у моєму всесвіті натякається, що ця субстанція є всюди, але лише невелика категорія створінь вміє використовувати її (і ні, без посохів або чарівних паличок), бо їм дозволяє анатомія (використання магії по факту хімічний процес, реагенти для якого виробляють спеціальні органи тварин). Про ОСи. У мене історія реально будується на персонажах, бо деякі з'явилися раніше за сам світ, в на нових добудовується та складається в цілісний пазл сюжет. Я люблю коли кожен персонаж детально прописаний як зовнішньо, так і має достатньо часу в сюжеті, щоб розкритися внутрішньо. Тому твір маж багато головних персонажів та сюжетних ліній. Деякі люди зневажливо називають полібне "Deviantart OCs в одному всесвіті", але я вітаю таку подачу, особливо якщо персонажі цікаві та підходять до сетингу, головне все гармонійно побудувати та не пхати зайвого.І взагалі, у кожній фанхаті, в якій я затримувалися на довго, мене тримав не стільки світ або сюжет, як улюблені персонажі. Іноді вони були ключовими, іноді фоновими, але тим не менш цікавими та хвилюючими. Саме персонажі затягують мене в події, змушують співчувати, захоплюватися та проникатися їх історією та читати далі й далі, щоб не проґавити момент, на якому хоча-б просто згадується щось з ними пов'язане.В додачу до попереднього пункту, дуже люблю сторітелінг від необмеженої третьої особи, який дозволяє дізнатися в потрібний момент дії, почуття або емоції будь-якого персонажа. У Володарі перснів саме такий стиль письма (зараз читаю цю книгу в оригіналі). Хоч у Толкіна зовнішності персонажів не дуже детально описані, автор, не відволікаючись від основного сюжету, вдало розкриває їх характери, думки, світогляд та передісторію. Ще не люблю підхід, коли зовнішність навмисне виражає істинний характер особи або навпаки. От подивіться на людей навколо, є настільки багато на поверхні "нейтральних" людей. Так, іноді зовнішність багато розказує про стиль життя чи навіть характер, але не на генетичному рівні))) Наприклад в моєму випадку, луска доброго персонажа не має бути тільки м'якого кольору, в злого темного. У всьому - випадковість. Найхаризматичніший співак - болотяно-зелений з чорною гривою, завжди серйозний професор - пурпуровий зі срібним волоссям й очима, моторошні напівдемони - один коричнево-білий, другий просто білий, третій фіолетовий і ще купа створінь з різноманітними варіаціями видів та кольорів. Також вважаю, що дуже багато концепцій є упередженнями саме людей, тому в ксеносвіті не варто натягувати наші стандарти на будь-що: стереотипи, акценти, кольори, зовнішність, стать, смаки, релігія, державний апарат, алегорії на тварин і тд.Може щось і забула дописати, але і так вже багацько)))Не анон, Віктор П🌺: Погоджуюся щодо персонажів. У мене теж все крутиться не навколо сюжету, а навколо них. Люблю їх.#зізнання