Нещодавно в Тіктоці я побачила дуже актуальне відео, яке мені відгукнулось, аж так, що я зарепостила. Так-от)) У ньому авторка каже: а ви можете дивитись контент? Постити ніколи не було проблемою.Це до того, що зараз з багатьох куточків інтернету автори заохочують інших постити більше або ж починати, якщо цього раніше не робили. Я з цим згодна — блог приносить багато можливостей, стає способом самовираження та завдяки йому вас знаходять ваші люди, що дає вам змогу робити свій вклад у світ. Водночас я погоджуюсь з авторкою, що наразі питання в тому, аби вміти споживати контент. Мені захотілось написати про те, коли ти хочеш споживати, але глибше, об’ємніше, і так, щоб наповнювало.Відійти від бездумного скролінгу швидких відео, нескінченних тредсів, які лишають по собі мікс емоцій, які ти не встигаєш опрацювати і усвідомити, та дійти до точки, де ти хоча б пам’ятаєш, про що дивився і читав.Щоб те, що ти увібрав у себе, склалось у пазлики в голові і трансформувалось через тебе в твою ж творчість.Нове Substack есе, де я ділюсь своїми практичними порадами, як споживати контент так, аби на виході ти почувався краще, а не навпаки! Там дуже класні мої чотири поради, з якими перебування в інтернетах стає приємнішим)) Читайте повністю, пишіть свої думки 💗And yessss I’m backkkk ❤️
На минулому тижні снився сон. Я мала їхати у довгу подорож, з якоюсь компанією, але подорож мала бути дуже довга, далека. Мені було трохи страшно, хвилююче. Я переживала і вже був час відправлятись. Мій страх і переживання стишили лише обійми. Обійми мами. Міцні, теплі, з яких береш силу і впевненість. Після них всередині лишився спокій і відчуття — все вийде, в мене є підтримка найважливішої людини.Це сон. І як після кожного сну, прокинувшись, ще пару секунд, ти не розумієш, що реальність, а що ні. Після кожного сну з мамою я прокидаюсь і падаю в якусь глибоку яму. Бо це відчуття спокою і підтримки, яке ти не отримаєш ні від кого іншого, але для мене воно існує лише уві сні. Щоразу з приємних емоцій зі сну ти зіштовхуєшся з тим, що це єдине місце, де ти можеш їх отримати, але до того ж ти ще не контролюєш, як часто. Це завжди приємний сюрприз. Місце, з якого не хочеться іти, але не ти маєш над цим владу.Такі сни бувають вкрай рідко і цим вони ще цінніші. Якщо ти не можеш відчути людину в реальному житті, тоді сподіваєшся і просиш свій розум, аби він хоча б частіше грав з тобою цю гру.Сумуєш за версією людини, яку ти ніколи не знав.Сумуєш за історіями з минулого, яких ти ніколи не почуєш.Сумуєш за дорослими відносинами і близькістю, яку не мав і вже не отримаєш.Цього року буде 10 років без мами, але водночас вона завжди зі мною. З Днем Матері.Люблю тебе, Мам! ❤️
Засіла читати есе сьогодні. Я тааак сумувала! Особливо після всього short-form контенту. Уявляю, яке ж задоволення мені зараз принесуть книжки 😌Ділюсь з вами сьогоднішньою підбіркою!🪽 A life spent reading ― is it a good life? Роздуми автора про cвій страх провести життя читаючи, але не живучи його в реальності. Бо читати це, звісно, чудово. Але до якої межі? Knowledge illuminates. But the obsession with knowledge blinds. Кайф есе!🪽 The problem with the ‘offline’ dating renaissance ― останні дослідження показують, що більшість людей все менше зацікавлені у дейтінг застосунках та онлайн пошуку партнера. Навіть існують апки, які просувають офлайн зустрічі якомога швидше, але вони ж все одно апки, правда?) Цікаві рефлексії про знайомства "in the wild". У тексті, до речі, багато посилань на інші статті на цю тему.🪽 how to be a domestic goddess ― назва цього есе йде від книги, яку авторка випадково побачила на полицях книгарні і одразу купила. В цьому тексті вона розкриває свою любов до кухні, випічки, і як ця книжка, допомогла цю любов ще більше проявити. Дім ― це місце для спокою, м'якості, турботи, служіння. І ці риси можуть поєднуватись з амбіціями та досягненнями, один інтерес не відміняє інший, як для багатьох може здаватись і як здавалось для авторки у свій час, що це непоєднувані речі.Зберігайте почитати на вечір вихідного 💗
Вперше англійською проводжу зустріч на каналі! І думаю не останній раз 🤭 Хочу протестувати формат, бо дуже засумувала за розмовами англійською (в яких тобі іноді легше відкритись, ніж рідною мовою).🏹Розмовна зустріч англійською на тему On Overcoming Fear of Being Seen.🗓️ 06.05 вівторок о 19:00 за КиєвомЦього разу ми зустрінемось поговорити на актуальну багатьом тему: вихід зі звичного, дослідження і показ своїх сторін, про які мало хто знає, проявлення в онлайні та сміливість бути побаченим.Сміливість бути побаченим — це завжди про дії. Дії, які принесуть вам небачені можливості. Простими словами, бути видимим для людей і світу. Хто дізнається про вас і ваші роботи, якщо ви ніколи про них не говорите? Як про вас дізнається ваш улюблений ютубер/подкастер/ письменник, якщо ви ніколи не лишаєте коментарі і не даєте фідбек?Більше «видимості» може привести вас до зустрічей з цікавими людьми (і з тими, хто вас надихає), подарунків, безкоштовних послуг, доступу до певної інформації, до подорожей і цей список можливостей, мабуть, нескінченний. Поговоримо про це на зустрічі, яким чином ваш страх бути побаченим може стишуватись, а сміливість виходити на нові території може зростати. Як про трансляцію своєї діяльності онлайн, так і нові дії у реальному житті.Вартість: 550 грн.📩 ЗАПИС ТУТ. Після оплати напишіть мені @rtliliia і ви отримаєте матеріали до прочитання! 💓Більше подій у травні
Я взагалі не з тих людей, які мовчать до останнього про свої плани чи мрії і тільки, коли щось вже збулось — діляться з іншими.Люблю ділитись ідеями, як тільки вони прийшли, будь то з сестрою, чи з вами тут. Я люблю говорити про мрію чи another great business idea, навіть якщо вона зародилась 5 хвилин тому. Керуюсь тим, що світ на моїй стороні і люди біля мене також. На мене не діють зглази, бо я просто цьому не даю статись 😅 Відбувається навпаки.Я ділюсь, бо вірю, що свої бажання треба озвучувати, бо ти ніколи не знаєш, звідки прилетить певна можливість, аби це бажання стало реальністю чимшвидше. У мене так було не раз, здосвіду кажу. Я розповідаю про свій план, щирі мрії чи просто думки, а навколо зʼявляються ті, які раді це втілити чимшвидше. Не бійтесь озвучувати свої бажання. Vocalize it ❤️Я розумію, що сила тут в тому, що ти даєш собі право помилитись, відступити, якщо потрібно, дати обставинам статись, навіть, якщо про це хтось знає. Це не говорить про те, що ти стаєш гіршим.Але знаєте до чого я це все? У мене вже як кілька тижнів є бажання глобальнішої взаємодії зі своїми людьми — вами, зі спільноти, друзями.Я мрію створити тріп для творчих, для тих, хто досліджує себе через різні інструменти і хоче поділитись з ними іншими, або взяти в арсенал щось собі. Це не ретрит, не тур. Не місце, де я чомусь вчу, а навпаки — ми всі обмінюємось досвідом і створюємо простір для наповнення.Це поїздка, де кожен зможе додати творчості в своє життя, де ми будемо писати і проводити вечори разом. Лежати на пляжі і вдихати морське повітря. Знаю, що деталі по трішки докрутяться, але відчуття вже є 🎐 І не боюсь його тут озвучити.Сьогодні приїхали в невеличке португальське місто і коли я побачила океан, відчула спокій, нуль поспіху, я подумала, може ця поїздка може стати реальністю швидше, ніж я собі уявляла? І може навіть ось так на узбережжі атлантичного океану?
Якщо говорити про лоу поінт у подорожі, я вважаю, що він уже стався 😅Останні днів 4 мені було дуже важко, як і фізично так і морально. Цей стан як наслідок багатьох речей: недосип, погане харчування, занадто велика кількість вражень і емоцій, які ніяк не «заземляються», швидкий темп і жодного сповільнення за останні 2 тижні.Мені вже краще, але ці причини, разом з більш глобальними переплелись в один клубок, який я не могла сама розплести і допомогти собі. В моїй голові цей стан, коли нічого не хочеться і тобі важко вважався провалом. Голос в моїй голові казав «ти поїхала у подорож, назвала це мрією, і облажалась. Тобі важко, ти переживаєш, ти сама».А як тоді, якщо ти облажалась, це може вважатись мрією? Чи містять мрії в собі також місце для помилок, слабкості і відступу назад?Водночас до цього додалось ще одне — я відчула, що я змогла поїхати в такий тріп, працюючи на себе, але що тоді далі? Пару днів, та і досі, я насправді не розумію, що я далі робити хочу. Я маю ще кілька тижнів тріпу, знаю, що мене ще чекають нові місця і приємні враження, і що я нарешті відпочину в якомусь португальському селі. Але, що я буду робити далі, до чого іти, коли повернусь додому? Відповідь, рано чи пізно, прийде.Тут відбувається переоцінка цінностей та пріоритетів. Важливих речей і планів. Мозку поки нема, за що вхопитись, знайомий наратив вже не працює, тому і стаються такі моменти, що все здається meaningless.В цілому, подорожі для цього і служать. Але як ти можеш відкрити нові сторони себе, дізнатись щось неочікуване та приємно, що захочеш далі взяти з собою. Так може статись і міні криза, яка потребує більше глибшої роботи і уваги.Я взяла і назвала це провалом (хоча це не так), а потім не хочу визнавати цей провал сама собі, а далі — я не йду і не ділюсь цим ні з ким, бо звикла, що завжди можу розрулити все сама, тож від мене зазвичай zero complaints, але від цього мені ще важче, бо я відчуваю, що не маю «сильнішої» людини поряд, якій можу все розповісти. Тільки питання не в інших, в мене поряд багато чудових людей, які завжди готові допомогти. Воно в тому, що я не даю собі відчути слабкість.Дуже стараюсь давати собі час, відпочинок і сповільнення. Я лише нещодавно взяла книжку в руки, щоб просто читати, і навіть йогу раз зробила (це було прекрасно!). Мої друзі до мене приїхали і моя mini depression is almost over)))З тим усім клубком, що я зверху описала, лише треба буде почати працювати 🧶 І якщо ця подорож was meant to be для того, аби я це все побачила, то, мабуть, так і треба.
На днях я собі дала обіцянку — постити кожен відгук про мою роботу (і чесно, поки погано виконую, цей пост я написала ще 4 дні назад 😂).Тим не менш, краще так, ніж ніколи. Я багато зберігаю в свою окрему папку, скріню сторіз людей про нашу взаємодію, але воно все лишається не показаним.Цей відгук щодо мого місячного менторства нагадує, що світові потрібно показувати себе і тобі відкриються безліч можливостей. Я його читаю, неймовірно радію за успіхи, а потім питаю і себе — а чому ти на максимум не відкриваєшся? Тому пішла і його постити. Ваш знак також! Вчора я поділилась статею про self-promotion і це така актуальна тема, зокрема для тих, хто створює щось своє. Хочеться більше про це згадувати і заохочувати інших, про просування себе і своїх проектів — знаю, що багатьом дається важко.Подивіться, скільки ви знаєте, вмієте і вже створюєте. Який унікальний досвід маєте і що у вас достатньо всього, аби іти творити. На практиці — кожен хто до мене приходить справді знає, чого він хоче, навіть якщо людині так не здається спочатку.Чи не найголовнішим є вміння присвоїти собі усе, що ти вже здобув. Давати собі кредіт і займати місце.Найбільший показник того, що я створюю цінність — це бачити, як це впливає на інших і який ripple ефект створює.Ми всі — одне ціле. Запускай механізм ❤️⚡️Творчі зустрічі та Менторство. Запис на 1-1 @rtliliia
Підбірка статей на тиждень — понеділкове натхення від мене! 💗Я останнім часом помітила велике задоволення — після десятків тредс закрити платформу і піти читати довгі есе, де думка розкрита максимально і ти можеш зануритись у тему глибше 🤌🏻 Помічаю, як починають грузити мільйон коротких постів ні про що, тоді я повертаюсь до улюбленого Substack! Ще й такі кльові статті мені за останні дні попались.💜it’s okay to want a beautiful life — перегукнулась тема з цим моїм постом про хотіти кращого. Авторка сама коуч і допомагає людям, вона також духовна людина і саме це розкриває у тексті: якщо ви працюєте допомагаючи іншим, якщо ви та людина, яка вміє знайти хороше у моменті і насолоджуватись уже наявним, це не означає, що ви не можете хотіти більшого і кращого. Якщо вам ще хочеться слова підтримки і досвід інших на цю тему, рекомендую.💜literally just do things — надихаюче есе про те, що потрібно діяти за покликом, у моменті натхнення вже рухатись у сторону бажаного. Я люблю також про це казати і зазвичай так намагаюсь діяти. Думати, що ти не готовий/треба кращий час/потрібно ще посидіти над чимось — перешкоди, які ми самі ставимо на своєму шляху. Варто іноді вчитись діяти навпаки — просто зробити, бо відчуття готовності так може і не прийти, лише з дією.💜How to Self-Promote When You Hate Self-Promotion — 5 порад від автора, як показувати свою роботу, якщо це видається важко, невчасно, незрозуміло. Одна з порад, до речі, знайти людей, які також щось створюють і мати за ціль один одного підтримувати та пушити (я так роблю зі своїми друзями 🤭).Така ж місія у Free Play. Ми вже за два дні будемо мати першу зустріч-знайомство, excited!! От дивіться, я і сама тут же себе запромоутила.... Треба від себе на цю тему писати :))Усі ці рекомендації, як лагідний nudge, поштовх, дозвіл — давай, рухайся, ти все зможеш 💗 Зберігайте!
Чимшвидше дієш, тим краще розумієш, де тобі потрібно бути і куди далі дивитись.Найшвидший спосіб дійти до бажаного — пряма лінія. І навіть, якщо прийшовши в ту точку, ви зрозумієте, що це не воно, ви позбудетесь цієї ілюзії так само швидко і зможете піти далі.Я була в Барселоні 4 рази і щоразу це була моя «нова ера». Зараз я знову тут, гуляю тими ж місцями, і як цікаво було спостерігати, що в усі ці 4 поїздки сюди за останні 2 роки, я приїжджала іншою, у мене були інші інтереси, різні діяльності, різне оточення.Я приїхала сюди вперше, коли викладала англійську і створювала свої проекти в сфері викладання.Вдруге — коли вже перейшла у маркетинг і працювала з брендами та їхніми соцмережами. Втретє — коли вирішила, що хочу спробувати податись на бортпровідника в одну з найкращих авіакомпаній світу і приїхала на живе інтервʼю. Ця поїздка моя четверта, і я займаюсь тим, що мені приносить радість — пишу, веду блог, створюю події та простір для дослідження себе через різні інструменти.Усі ці зміни інтересів були за 2 роки, досить насичено, правда? І я тут не розписую деталі. Але мені приносило радість усе, що я робила і в попередні роки. В тій кожній точці мені було добре, але до певного часу.Я раніше вважала це своїм недоліком — не можу сидіти на місці довго, не можу працювати з тим, що здавалось цікавим першочергово, але згодом інтерес пропав, лишаю ситуації, що не подобаються, хоча може треба було б довше побути — які в цьому можуть бути плюси?А плюсів багато: я з кожним разом краще прослідковую, що моє, йду звідти, де щось не відгукується і приймаю всередині рішення моментально, не маю страху змін, легко змінюю локації, і це насичує мене новими досвідами.Як і у всьому, треба баланс, десь ця моя риса справді є недоліком, але найчастіше завдяки їй я роблю певні дії і це саме те, що в мені помічають люди і захоплюються цим. Будь-що має дві сторони, і ми часто чуємо, що свої «слабкі» сторони треба підтягувати. Але моя слабка сторона веде мене туди, куди мені треба. Я бачу в ній свою силу.Find the joy and double down on it.
Я хотіла поїхати в подорож і писати. Вчора я зловила цей момент ❤️Нарешті, купила блокнот і тепер є де писати від руки. Насичені будні і я багато чого поки ще не встигаю. Хочеться багато гуляти, вбирати у себе життя, ловити на максимум сонце, спостерігати за людьми.Завтра вже опублікую доступ у нову спільноту, яка є продовженням Morning Pages Club (це його оновлений формат) у мене є чітка ціль і візія — створити простір і запросити туди людей, які відчувають, що можуть більше, хочуть створювати, втілювати та мати like-minded people поряд.У цій історії обʼєднуються кілька важливих для мене речей:💗 більше спілкування та будування глибшого конекту, саме тому я додаю туди два обʼємних зідзвони (планування місяця та чек-ін всередині місяця).💗 розвиток своєї творчості завдяки середовищу, яке підтримує і куди можна звернутись за порадою — я навіть хочу, аби учасники могли тестити свої ідеї всередині спільноти, це вогонь.💗 самостійні практики: ранкові сторінки та творче побачення — аби виділити час на найголовніше — побути з собою і почути себе.А також інші додаткові речі: ідеї для джорналінгу, офлайн досвідів, понеділкові зідзвони для deep work, цікаві ресурси. Ще дещо більше вже є в мене в голові, але це потім!:)І так, це довгострокова історія, бо лише так будується щось обʼємне. З терпінням і big picture в голові. А з людьми, які тебе розуміють і хочуть кращого для тебе це набагато легше. Я вчора писала про дозвіл, що нам так часто хочеться його почути від когось, але насправді нам потрібно дозволити лиш самому собі. З підтримуючим оточенням це ще легше. Free Play Community. Вже завтра 🤞🏻
