Сергій Жадан «Інтернат»Досі не розумію, чому саме така назваЧув раніше, що тут будуть військові події. І чомусь автоматично вирішив, що буде мова йти про Другу Світову. Дуже здивувався, що про російсько-українську війну. У Жадана добре виходить передати жах і хаос, який відбувається і відчувається, коли зустрічаєш не своїх і поранених своїх, або просто не знаʼ шо робити, хто перед тобою, що одночасно нам дає чітке розуміння важливості розмовляти своєю мовою — це перший маркер визначення співплемінника. При цьому всьому добрі слова про твір закінчуються. Головний герой — Паша. Вчитель української мови в школі. Інвалід. Щось там в нього з рукою. Дивний. Дуже дивний. На самому початку надмірно сексуалізує жінок, через що війнуло «винничуковщіною», від чого нудило доволі сильно. Першу третину Паша тільки і говорить про запах жінок, тепло жінок, їхні стогони, фрази, одяг, кроки тощо. Сцена, де він дивиться на чужий одяг і чує воду в душовій, думаючи, що може дочекатися її… Питання: шобшо? Ну ти зовсім дибіл? Сорян за спойлер, але ви маєте бути до цього готовими, якщо збираєтеся прочитати. Виправдання цій сцені я не бачу. І ні Паші, ні Сергію (тут мова про Жадана, якшошо).Називається твір «Інтернат». Чому? Я досі не розумію. Подій в самому інтернаті не так вже і багато. Як на мене, назва твору взагалі не пасує. Вона тільки заплутує.Історія — стандартний троп «чоловік-рятівник+дитина». Паші треба забрати з інтернату свого племінника — Сашу. Багато такого ми бачили багато і в іграх, і в кіно, і в книжках. Нічого нового. Мотивація і декорації можуть мінятися, механіка залишається та сама. Треба дістатися з точки «А» до точки «Б». З такою назвою було би набагато логічніше використовувати «події однієї локації».Є декілька яскравих і кріпових сцен, від яких серце бʼється трішки швидше, при цьому враження від них псується образом Паші, думки якого можуть вивести в якісь дєбрі чєртог разума, через що вже забуваєш, що і для чого він робить.Герой не змінюється протягом книжки. Так, всього лише декілька днів вони йдуть назад додому. При цьому в Сашка є трансформація «фром говноєд ту цікавий хлопак».Остання сцена незначно, але все ж таки врятувала враження від книжки, а все завдяки тому, що Жадан тепер дав трішки етерного часу Сашку. І тепер думаю от що: якби б була інша назва, якщо б це була більше історія Сашка, ніж Пашка, то і книжка була би інша😁 І реально цікавіша. Ну просто неможливо співчувати Паші. Ну чесно. А коли не співпереживаєш ГГ, то і якось похєру на його долю.Чув, що Жадан в кожному творі любить надмірно сексуалізувати жінок. На своєму досвіді не хочу перевіряти. Наївся. Після декількох оповідань і цієї книжки можу точно сказати, що це не мій автор.Якщо вже чіпати тему російсько-української війни, то у Левкової «За Перекопом є Земля» вийшов набагато цікавіший, міцно збитий роман, що не намагається поротися в образи та метафори, доносячи чітку думку і не намагаючись бути кимось іншим, ніж є насправді