Про День народження, астрологію та не тільки✨Мій особистий Новий рік починається не 1 січня, а 8-го. У День мого народження💫Саме сьогодні у мене з’являються наміри, плани та внутрішні рішення. Для мене це важлива точка відліку.Сьогодні мені 44💫Багато це чи мало - не знаю. Я давно загубилася в цифрах. Починаючи десь після 35-ти, на запитання «скільки тобі років?» я часом підвисаю, замислююсь, плутаюся і можу назвати іншу цифру. Не з кокетства. Просто я вже давно не живу віком як ідентичністю. Я його майже не відчуваю і нічого ним не вимірюю.Я не завжди надавала значення цьому дню. Не те щоб не любила, радше не вважала важливим та не розуміла нащо створювати навколо нього стільки суєти.Поки колись, у особистій терапії, а потім у бесідах з різними майстрами, спеціалістами, наставниками - я не зустрілася з однією глибокою думкою:День народження потрібно святкувати.Саме Святкувати🎉Бо це день життя. Того, що тобі дозволено бути, дихати, відчувати, проживати.Можливість жити на цій планеті - це великий Дар. Його не можна знецінювати. Його важливо проживати у радості та вдячності.З того моменту я почала святкувати свій день народження по-іншому. Не обов’язково гучним святом. Не обов’язково з великою компанією.Але завжди з особливою увагою до себе.Це день, коли я сповільнююся та відключаю будь який тиск. Уважно слухаю: чого мені насправді хочеться? Як я хочу прожити цей день?Що для мене сьогодні буде турботою, задоволенням, щастям, теплом?Нещодавно я розмовляла з астрологом.😜Так, я психолог і працюю в науковому підході, але я ніколи нічого не відкидаю. Я завжди відкрита до різних способів пізнання себе. Про це я ще напишу окремо.Так ось. Вона розказала мені, що цей день важливо зустрічати і проживати усвідомлено. З великою увагою до себе.Передусім, до тіла. Бо тіло є нашою базою. У цей день важливо дбати про нього, слухати його, бути з ним у контакті.І ще один цікавий фокус уваги: в день народження важливо не лише подбати про себе, а й дозволити собі проявитися. Зробити крок назустріч реальності, яку хочеться проживати. Покласти початок чомусь новому - тому, що матиме значення протягом усього року. Зробити перший крок. Проявити ініціативу там, де раніше не наважувалася. Зрушити з місця те, що довго чекало всередині.Сьогодні я багато про це думала: на що я так довго не наважувалася і чому хочу покласти початок саме сьогодні. І знайшла. Це я залишу для себе, бо це дуже особисте. Але я точно знаю: я це зроблю. Я вже роблю це сьогодні.Я люблю своє життя. Я люблю все, що в ньому є. І сьогодні я відчуваю велику вдячність світу і собі.🫂❤️✨
Коли боляче роблять найближчі.Найжорстокішими з нами іноді виявляються не вороги, а ті, до кого тягнеться рука. Поряд із ким ми звикли бути уважними та терплячими. Близькість із цими людьми влаштована так, що ми часто опиняємося беззахисними не через слабкість, а через сам механізм прив’язаності.Усередині виникає складна суміш гніву й провини. Гнів за біль, який нам завдають, і водночас провина за сам факт цього гніву. Нам важко дивитися прямо на тих, кого ми любимо або до кого відчуваємо глибоку, давно сформовану прив’язаність. Особливо тоді, коли ця любов переплелася з почуттям обов’язку.Це можуть бути найближчі люди. Мама, тато, сестра, бабуся, чоловік... Вони не перестають бути значущими для нас, але водночас залишаються звичайними живими людьми зі своїми страхами, внутрішніми конфліктами й незрілими способами обходитися з емоціями. Не завжди усвідомленими та контрольованими.Почуття провини, яке ми відчуваємо щодо них, часто стає тим, що розв’язує їм руки. Через нього вони можуть дозволяти собі те, на що не наважилися б у стосунках із менш близькими людьми. Перекладати власну напругу, вирішувати свої проблеми й комплекси за наш рахунок, завдаючи болю, який складно одразу назвати й усвідомити.Особливо це відчутно в ситуаціях, коли близька людина не справляється зі своїми емоціями. Коли мати, наприклад, входить у стан істерики не через конкретну подію, а через загальну нездатність витримувати фрустрацію, брати відповідальність за власне життя та виходити з ролі жертви. У такі моменти вона може втягувати свою дитину у знайомі сценарії. Нав’язувати ролі, у яких тій тісно й боляче, і яким вона внутрішньо чинить опір.Усередині в цей час знову стискається провина. Вона заважає побачити ситуацію чітко і назвати речі своїми іменами. Саме тому так важливо іноді зупинятися й дивитися на те, що відбувається, трохи відсторонено.Навіть найближчі нам люди залишаються живими й обмеженими у своїх можливостях. Вони можуть помилятися, бути неправими, діяти жорстоко або інфантильно не з наміру, а з власної внутрішньої незрілості.Усвідомлення цього не руйнує зв’язок, але повертає опору. Воно дозволяє більше не плутати любов із дозволом на біль і поступово повертати собі право не бути контейнером для чужих невитриманих почуттів.
Любі, привіт!Вже завтра розпочинається новий формат експре-практикуму. Думаю, він може вам підійти. Він є водночас легким, зручним та корисним. ✨Це 3 вечори (17-18-19 грудня) прямих ефірів з Лесею, де вона глибоко розкриває три важливі теми. ❗️ЯКЩО ВИ НЕ МОЖЕТЕ БУТИ ПРИСУТНЬОЮ НА ЕФІРАХ, БУДЬ ЛАСКА ПРОЧИТАЙТЕ ДАЛІ ЧОМУ ВАРТО, ВСЕ Ж ТАКИ, ПРИЄДНАТИСЯ.Мій формат це враховує!Вони також будуть доступні у записі!✨Окрім цього, закритий канал практикуму залишається активним до 31 грудня. Я буду там продовжувати викладати ефективні техніки, допоміжні чек листи, відповідати на питання та проводити розбори.✨Всі матеріали залишаються у доступі для вас на 1 рік!💫 Ще один корисний бонус. Закритий чат учасниць лишається також на весь рік.Це нетворкінг, звʼязкі, нові знайомства, спілкування та підтримка. Я також буду в цій групі.📍ВАРТІСТЬ 799 грнЦе заряджаючий початок Нового року✨ Давайте почнемо його разом❤️За посиланням є детальний опис тем, які будуть розкриватися та лінк за яким можна приєднатися:https://praktykum30.wayforpay.shop/До зустрічі 💫
У стосунках з аб’юзером поступово формується внутрішній голос, який повторює його фрази, оцінки та знецінення. Мозок засвоює це як спосіб орієнтації в реальності: щоб вижити, не втратити контакт та уникнути чергового нападу. Тому навіть після розриву цей голос ще якийсь час живе всередині.Це як у кімнаті, в якій довго стояло радіо. Воно грало голосно, щодня, роками. Навіть коли ти його вимкнула і винесла з кімнати, у вухах ще деякий час дзвенить. Це не тому, що радіо там досі є. А тому, що нервова система звикла до цього шуму.Одна жінка колись сказала мені: «Я можу спокійно сидіти вдома, і раптом у голові звучить: «Ти чому сидіш і нічого робиш? Кому ти така потрібна?» і настрій падає миттєво». Але це не її думка. Це запис. Інтроєкт. Фраза, яка колись повторювалася настільки часто, що мозок почав відтворювати її автоматично.Перший крок до відновлення - це навчитися впізнавати цей голос. Не боротися з ним, не доводити йому протилежне, а просто називати речі своїми іменами: «Це не я так думаю. Це те, що мені говорили». У цей момент між тобою і цими словами з’являється маленька, але дуже важлива дистанція.Далі починається повернення до себе через відчуття. У токсичних стосунках часто відбирають право відчувати: «ти перебільшуєш», «тобі здалося», «ти надто чутлива». Тому відновлення це знову вчитись довіряти собі на базовому рівні. Якщо після розмови всередині стискається - це сигнал. Якщо поруч з кимось з’являється напруга - це важлива інформація для тебе. Нічого не треба доводити. Достатньо помічати.Після таких стосунків психіка схожа на будинок після пожежі. Стіни стоять, але всередині багато кіптяви, запаху, слідів. Неможливо просто зайти і жити далі, ігноруючи це. Потрібен час, провітрювання, прибирання, інколи допомога ззовні. Але сам будинок не зруйнований.Не вимагай від себе швидкого «очищення». Психіка виходить з насильства шарами. Спочатку напруга, потім злість, сум, сором, пустота. Усе це нормальні етапи відновлення, а не ознака слабкості.Дпомагає досвід нового, безпечного контакту. Коли хтось поруч не перекручує слова, не знецінює, не нападає у відповідь на вразливість. У таких стосунках, дружніх чи терапевтичних, внутрішній голос аб’юзера поступово слабшає. Бо з’являється інший досвід: коли тебе чують, а не ламають.Не варто чекати, що одного дня ці думки зникнуть назавжди. Частіше вони просто стають тихішими. І вже не керують тобою. Ти починаєш жити, навіть коли вони інколи з’являються.Відновлення після аб’юзивних стосунків - це шлях повернення авторства над своїм життям. Коли всередині поступово з’являється інший голос. Твій🤍
«Відчуваю паршиво себе. Навіть незнаю що може спасти мене». Отримала таке питання у віконце у сторіс💔Вам знайомий цей стан? Мені так. Хочу тепло обійняти і сказати, що все налагодиться. Бо воно точно налагодиться. Я була там. Я знаю. Тому зараз просто повір у це і читай.Кохана, коли тобі настільки зле, що здається нічого не рятує, це момент зупинитися й чесно запитати себе: чому ти досі сама з цим?Якщо стан такий важкий, варто звернутися до психолога, психотерапевта, а якщо є відчай, панічні симптоми чи відчуття повної безпорадності, до медичного спеціаліста, психіатра. Не бійся! Це дійсно крутий спеціаліст, назва якого обросла купою міфів та кліше. ❤️🩹Зараз тобі необхідно з’єднатися зі своєю Здоровою частиною. Тією, що бачить ширше, ніж твій теперішній біль. Вона в тобі є. Просто зараз вона дуже тиха.І з цієї частини запитай себе:які вибори я можу зробити сьогодні, щоб мені стало хоч трохи легше?Тут важливо мислити не категоріями «витримати», а категоріями «підтримати себе». Твій стан зараз пріоритет номер один. Все інше почекає.Що можуть включати ці вибори:✨Відкласти всі справи й навантаження максимально (робота, битовуха - проси допомоги, перериву).✨Через лінь та розвалений стан, може хотітися їсти щось некорисне. Знаєш цей настрій «і так почуваю себе гімном, тож бути їсти чіпси, піцу та запивати вином»? Ти реально ще більше погіршуєш свій стан. Від цього морально легше не стане. Сил витягнути себе не додасться! Спитай в здоровоі частини: що ми зараз можемо зробити, що дати собі користь та енергію?Раніше лягти спати, прогулятися навколо дома (хоча і дуже лінь!), приготувати собі корисну естетичну вечерю.✨Чітко сказати собі: «я не ігнорую свій стан» і попросити підтримки у фахівця та близької людини;✨Знову ж таки, не йти в поведінку самознищення: відкладати, заїдати, пропускати їжу, лежати й прокручувати думки. Це не допомагає.Уяви, що ти зараз дитина, яка не може сама подбати про себе. Саме так зараз варто ставитися до себе. Дати те, що тримає в реальності: регулярну їжу, воду, сон, рух, тепло, структуру дня. І паралельно знайти дорослого поруч: психолога, лікаря, того, хто допоможе тобі триматися, поки ти слабка.Твоє завдання зараз не «виправити все».Твоє завдання - створити собі умови, у яких стане дихати рівніше. І звернутися по допомогу.
Терапевтичні думки ☕️Є ситуації, які давно завершилися, але в голові живуть так, ніби все сталося вчора.Ти вже знаєш всі варіанти розвитку подій, всі відповіді, всі «якби». І все одно повертаєшся туди знову.Кілька років тому одна моя клієнтка сказала: «Я кожного вечора лягаю спати поруч із думкою про те, що зробила не так».Вона не шукала рішення. Вона шукала спосіб заспокоїти свою провину. Але провина не заспокоюється від ще однієї порції аналізу.Румінація - це як стояти біля зачинених дверей і переконувати себе, що ще хвилина і вони відчиняться.Хоча ти вже сотий раз крутиш ту саму ручку.Так працює психіка, коли намагається впоратися з болючим досвідом, але застряє між «чому це сталося?» і «що зі мною не так?».І в цьому стані думки не рухають вперед. Вони просто повторюють траєкторію і втомлюють тіло, сон, пам’ять, увагу.Усвідомити це - наче зробити крок убік і вперше подивитися на себе зі сторони. Помітити: я не думаю, я зациклююся. Я не шукаю відповідь, я намагаюся виправити те, чого вже не змінити.І тоді з’являється інший шлях: повернути увагу в теперішній момент. У конкретні дії, у рух, у тілесні відчуття, у розмову з кимось, хто може витримати твою історію. У будь-що, що повертає почуття опори.Психіка заспокоюється там, де є рух. А рух починається з простого: помітити, що ти знову стоїш біля тих самих дверей.І піти.
Добрий ранок, любі☕️Вже другий тиждень мої ранки виглядають однаково: я вмикаю антидепресивну лампу. Читаю, пʼю каву, снідаю сидячи навпроти неї. 🌨️ У зимовий період, коли світла критично мало і небо висить низько, вона реально допомагає зібратися і повернути собі відчуття ясності. Не просто «настрій підняти», а надати конкретну підтримку для мозку, якому зараз бракує світлових сигналів.Зараз я проходжу підготовку з клінічної психології і на одній з лекцій австрійський колега поділився з нами протоколами роботи з депресивними станами. Одним з пунктів там є використання таких ламп. Це частина доказових підходів у лікуванні.🧠 Коротко про те, як це працює.Наш мозок регулює добові ритми, орієнтуючись саме на світло. Коли його мало, система «внутрішнього годинника» зміщується. Змінюється секреція мелатоніну - гормону, який бере участь у регуляції циклу сон-неспання, температури тіла, рівня бадьорості та загального добового тонусу. Через порушення цих ритмів ми можемо відчувати втому, зниження енергії, труднощі з концентрацією та емоційне приглушення. Яскраве, стабільне світло лампи допомагає вирівняти ці процеси й повернути організм до більш природного ритму.☝🏼Важливо. Звичайна лампа так не спрацює. Це має бути медичний або сертифікований виріб зі світлодіодами з яскравістю світла 10.000 люксів. У коментарях залишу фото ламп, які можна безпечно розглядати для себе.Хай цього ранку світла буде достатньо - зовнішнього і внутрішнього🤍
