🌝 Почала в п’ятницю паралельно читати 4 книгиНе те щоб це було для мене чимось незвичним, але зупинитись в один момент на чотирьох книгах — дивно. І не все так однозначно.Пам’ятаєте, писала, що зараз практикую швидкісне читання з книгою «Прорив у швидкості читання»? Якщо ні — тут розповідала.Так ось, серед підготовчих завдань у книзі було:📌 заміряти свою швидкість читання. У мене вона була 192 слова за хвилину (за мірками книги — середня);📌 написати список із 10 книг, які хочеться прочитати. Це взагалі на ізі. Мені здається, швидкість треба було заміряти тут, бо книжок, які хочеться прочитати терміново, вистачить і на топ-20;📌 окрім книг, які хочеться прочитати, потрібно було обрати інші матеріали для навчання (це можуть бути книги, статті, журнали) — щось різноманітне. Наприклад, художня література + нонфікшн, щоб заміряти швидкість на різних типах текстів.У списку до прочитання була книга «Як створити емоцію» — взяла її. Плюс подумала, що варто додати щось із художнього (автофікшн) — «Освічена», і з того, що давно хотіла прочитати, — «Сміливість творити». Ну і четверта книга — це, звісно, «Прорив у швидкості читання».А тепер до нюансів: із усіх книг мені зараз найкраще заходить «Як створити емоцію», тому практикуюсь на ній.«Освічену» прочитала сторінок 70 під час практики — і відправила в «Книжковий підрозділ» конвертуватись у донати (вона вже на Монобазарі), бо морально не готова до такої книги зараз.«Сміливість творити» виявилась не психологічною, а більш філософською. А оскільки у швидкісному читанні тренується не лише швидкість, а й усвідомленість, мені було складно писати анотації до прочитаного. Тут би й без швидкісного читання розібратись із термінами і сенсами. Через це прочитала 40 сторінок, відклала для практики, але читаю далі у спокійному режимі.«Що по результатах, Віка?» — могли б запитати ви. Але я не жаднюга, тому розкажу сама:🪐 практикуюсь щодня від 30 хвилин до 1,5 години;🪐 стартувала зі швидкістю 192 слова за хвилину (СЗХ — далі), на четвертий день уже мала результат 360 СЗХ.Прогрес є, але тут, як і в усьому, — треба тренуватись.Ото я розписалась на цю тему 😅 Затягує — страшне. Наступного разу розкажу, які звички зі школи впливають на швидкість читання, і дам прості лайфхаки, які реально працюють)
Я все думала, коли знайду час аби прочитати цю книгу. Всесвіт все вирішив за мене 👀Просила трошки спокою аби доробити все, що назбиралось і почитати книги до яких давно не доходять руки. І ось, мої слова сприйняли буквально, тож лежу не взмозі встати на ногу через розтягнення зв'язок гомілковостопного суглоба 🙃Тому почала читати «Прорив у швидкості читання» і це «вау». Все, як я люблю: треба читати і одразу практикувати. Вчора встигла прочитати 3 розділи і зробити тест по швидкості читання та 3 вправи на покращення. Вправи не важкі, але щоб відчути ефект — робити треба. Трошки передісторії про цю книгу: якось восени я бігала з Founders Running Club. Це біговий клуб у Києві для фаундерів, стартаперів, засновників і тих, хто створює щось своє. І на пробіжці один із комьюніті-лідерів (Мирослав, якщо ти це читаєш — привіт), запитав чи володію я техніками швидкого читання. А я не те, що не володіла, навіть знала про них дуже поверхнево, хоча були спроби пошуку інформації і навіть був додаток на телефоні з вправами для покращення техніки читання.Тож думка засіла, а в грудні так трапилось, що мені відправили книгу «Полювання на увагу» і на сайті запримітила для себе книгу «Прорив у швидкості читання». Тому тут: іскра, буря, емоції і внутрішній голос кричав: «нам це треба». Поясню, чому треба: моя вся діяльність зав‘язана на темі книг, читання, великих масивів інформації, тож це могло б значно мене пришвидшити в роботі. Але з нею, як з книгами про боротьбу з прокрастинацією — все ніяк не складався влучний момент. Було надто багато книг, які треба було прочитати для роботи і не складались карти аби ще повчитись, як швидко читати.Я до речі, не читала анотацію перед її отриманням. Тож вчора була спершу враженою нею 🌝Ось вона: Американський президент Теодор Рузвельт встигав ковтнути книжку перед сніданком. Інвестор Воррен Баффетт прочитує по 500 сторінок щодня. Засновник Microsoft Білл Гейтс щотижня перегортає останню сторінку цікавого йому видання. У чому таємниця їхнього супервстигання? Автор цієї книжки переконує, що таких результатів можна досягнути, опанувавши техніку швидкочитання. Завдяки простій та ефективній методиці ви зрозумієте, як блискавично сприймати й запамʼятовувати текст, які трюки застосовувати і як налаштувати внутрішній спідометр. Ви зможете самостійно засвоїти техніку швидкочитання — і вже через тиждень помітите перші результати.
Буду тримати вас в курсі чи будуть зміни з цією книгою і які. Але вчора вже забрала собі максимально простий лайфхак: читання, водячи пальцем. Хто б розказав — не повірила, що це в рази пришвидшує читання, якби не перевірила.Коротка і смішна цитата про це: Ви будете вражені, але у вас уже є найкращий акселератор читання, відомий людям, — рука. Сотні тисяч доларів було витрачено, аби винайти різноманітні машини й навіть компʼютерні програми, що підвищували б швидкість читання, але ніщо із цього не може скласти конкуренції руці.
Якщо цікаво, чому це працює з наукової точки зору — дайте знати і теж розкажу (я не жадіна, розказала б і тут, але цей допис і так вийшов надто довгий, а може вам того і не треба). А ще розкажіть, чи цікавились швидкочитанням, можливо хотіли колись навчитись? І чи ділитись з вами в ході читання цікавими лайфхаками?
🌝 Поговоримо про тему, яку майже всі творчі люди намагаються обійти — дисципліна.Нам легко пірнути в роботу з головою, забути про себе на якийсь час і віддатись натхненню. Тому часом здається, що дисципліна накладає неприємні обмеження, вбиває свободу, робить процес «не таким живим». Особливо, коли ми говоримо про написання книги, адже хочеться писати «по відчуттю», коли є натхнення.Та насправді є нюанс. Коли в нас немає меж — нам легше загубитися в процесі.Простий приклад експерименту: два вихователі беруть дві групи дітей та випускають грати на майданчиках. Один майданчик огороджений, інший — ні. І здавалось би: де більше свободи? За якого сценарію діти почуватимуться вільніше? Виявляється, що на неогородженому майданчику діти, як правило, тримаються поруч зі вчителем та обладнанням ігрового майданчика, тоді як діти на огородженому майданчику зазвичай розходяться й використовують увесь огороджений простір.Бо немає рамок = немає відчуття безпеки.Коли є межі = є впевненість.
З запуском проєктів, написанням книги, новим хобі, (підставте щось своє) — те саме.Коли немає структури, плану, розуміння «що далі» — ви або не починаєте, або застрягаєте на середині.👀 Парадоксально, але дисципліна не обмежує творчість. Вона її робить можливою.Бо коли є чіткі межі — всередині них можна експериментувати, помилятись і шукати свій стиль без страху «зробити щось не так».👉 Цікаво, як у вас це працює: вам легше, коли є чітка структура чи коли повна свобода?п.с. Роздуми навіяно тезами із книги «Workflow»
«Якщо ви не можете викласти свій план на одній сторінці — то, ймовірно, ви його не розумієте». 👀 Ловили себе на думці, що є купа думок, ідей, планів — але вони ні до чого не приводять?Типу: треба щось змінювати, рухатись далі і зрозуміти, що робити з проєктом. Але все це зависає, бо немає конкретики: що саме робити?) 📖 A3 — це інструмент, який прибирає туман і допомагає структурувати справи всього в 5 блоках (прикріпила фото в першому коментарі, як це виглядає. Джерело: книга «Як робити правильні речі?»). Суть A3 дуже проста: вмістити всю свою «стратегію» на один аркуш. Якщо не вміщується — значить ви ще не розумієте, що робити. Показую, як я за допомогою питань будую стратегію за цією системою ⬇️ 1. Де я або мій проєкт зараз? Що реально відбувається? Що працює (або ні) і де я застрягла. 2. Куди хочу прийти?Що має змінитись і який результат хочу побачити? Якщо не можу пояснити — значить проблема в цілі (її немає, а отже рухаюсь хаотично).3. Що зараз не так?Мені завжди простіше вигадати нові ідеї, ніж визнати:- не вистачає системи;- розпиляюсь;- займаюсь дріб‘язковими справами, які займають 80% часу і дають 20% ефективності (а хочу аби було навпаки);- не доводжу до кінця. Тому в цьому блоці шукаю причини. 4. Що робитиму? Складаю план дій: що саме робитиму, коли, як часто і з якою метою. Без цього попередні питання — просто рефлексія.5. Як зрозумію, що це працює?Визначаю за якими показниками, сигналами оцінюватиму або що має змінитись. 🌝 Чому це працює?Є можливість побачити:- зв’язок між діями і результатом;- де саме проблема;- що насправді важливо. + це не займає тиждень, а можна впоратись за 1–2 години і не витрачати час на постійне обдумування та тривожність.Якщо було корисно, то з вас лайк, а ще краще коментар)Зараз якраз готую за цією системою для клієнтів гайди, які допоможуть в пошуку ідеї для книги, написанні, просуванні, продажах і побудові особистого бренду через книгу. Тому метод універсальний 👌
На вихідних трапилась моя перша гра в CashFlow. І я рада, що цей досвід стався саме з Тетяною Западнюк ✨ 👀 Бо в іграх зав’язаних на мисленні — критично важливо довіряти людині, яка тебе веде. І ось з Тетяною стався цілковитий метч з першого знайомства у: цінностях, підході та тому, як вона створює атмосферу спільного поля.Будь-яка настільна гра — це не про гру. Це дзеркало: як ми мислимо, як діємо, які патерни тягнемо за собою в реальне життя. Під час гри дивилась на свої стосунки з грошима — і вийшла з конкретними висновками про власну фінансову проекцію. А далі все як я люблю: перекладаємо теорія на практику для результату)🌝 А ще, зловила інсайт, точніше свій патерн про який давно знала, але намагалась не помічати, а тут гра підсвітила чітко. Я не люблю легкі шляхи. Люблю постраждати, пошукати, почекати — аби в підсумку досягти свого. Бо альтернативи мене не драйвлять. А ось якщо щось не логічне, не очевидне, але те, у що вірю — я точно до цього дійду. Якщо відчуваєте десь завтик, але ще не зрозуміли з чим це пов’язано — сходіть до Тетяни на гру. Вже є графік на травень і навіть можна забронювати місце до 30 квітня зі знижкою (якщо я нічого не наплутала) 🗓А ще, можна забронювати гру для команди. Тому HR, L&D-спеціалісти, власники бізнесів — візьміть на озброєння. Гра дозволяє знатно прокачати свою команду, але головне — побачити як кожен взаємодіє (або ж ні), мислить і як діє (або чому не діє). Крч, одна гра, а стільки плюсів: як особистих, так і професійних. п.с. це щира рекомендація, бо мене переповнює вже третій день!)
🌝 Зловила FOMO і почала сама себе травити, що з усією підготовкою до весілля прочитала мало книг в квітні. Почала рахувати, виявилось, що за квітень прочитаних дві книги і все йде до того, що і третю дочитаю. Не отримавши бажаного результату від внутрішнього скандалу, який не відбувся — вирішила домахатись до себе, що в цілому мало книг прочитано з початку року. Зайшла в свою діджитал-бібліотеку в Notion, де зберігаю всі деталі та вижимки про книги (тут трошки більше про це) і з‘ясувала, що вже 15 прочитаних (не враховуючи клієнтських текстів). Тож ніби і тут все ок. 🧐 До чого я? Допис не для того аби себе похвалити (хоча частково і для цього теж, бо хто як не я), а ще раз нагадати собі, що з внутрішніми упередженнями треба боротись мовою фактів. І ставити все під сумнів через питання: чи це правдиве припущення і чи раціональне воно? Чому я так думаю? І шукати підкріплення або спростування до своїх тверджень. Так легше себе розкрутити назад)💬 Діліться, скільки ви вже книг прочитали за цей рік (якщо рахували) або що запам‘яталось найбільше? Або ж пишіть кількість фільмів/серіалів, які встигли подивитись і що вразило? Бо, на жаль, при такій кількості книг я можу похвалитись лише 3 фільмами (і жоден не подивилась від початку до кінця за один день, здебільшого в три підходи) 👀
🪐 Чули притчу про трьох каменярів? У середні віки мандрівник запитав трьох каменярів, чим вони займаються.«Я заробляю на життя», — сказав перший.Другий продовжував бити молотком і сказав: «Я найкращий каменяр у всій окрузі!»Третій подивився на мандрівника та сказав: «Я будую собор». Три різні рівні мислення про одну й ту саму роботу. Де по факту всі троє роблять одне й те саме. Але: ✨ один бачить лише оплату; ✨ другий — майстерність; ✨ третій — сенс. Кожен із цих рівнів дає різну енергію в роботі та різні результати на довгій дистанції. Бо інколи: ми робимо класні речі, але сприймаємо їх лише як «роботу». А інколи — навпаки, наділяємо сенсом те, що ще не дає результату. І це сильно впливає на те, як ми рухаємось далі. Та при цьому ми можемо випробувати усі три ролі каменяря. Просто в різні періоди життя. А можемо і застрягнути в одній ролі надовго.❓Впізнали себе в якійсь із цих ролей? Як ви зараз дивитесь на свою роботу?п.с. роздуми навіяні під час читання до книжкового клубу книги «Як робити правильні речі?»
🌝 Я все ще не покладаю надій запустити онлайн книжковий клуб та обговорити книгу «Mindset. Змініть спосіб мислення і розкрийте свій потенціал» наприкінці квітня. Для мене ця книга стала особистим відкриттям, показавши як багато упереджень ми самі собі приписуємо і як вони блокують нас у проявах. Адже я думала, що впевненість приходить ДО дії. Спочатку ти віриш в себе, а потім робиш. Але по факту — навпаки. Спочатку робиш погано, вчишся на помилках і тільки потім з’являється впевненість. Бо якщо твоє мислення заточене на «треба аби одразу виходило добре» — ти навіть не почнеш.Про це та не тільки будемо говорити вкінці квітня на онлайн-обговоренні книги «Mindset. Змініть спосіб мислення і розкрийте свій потенціал».📌 Залишилось дозібрати охочих. Для повноцінної групи не вистачає трьох людей!) Книгу читати бажано до зустрічі, але не обов‘язоково, адже цінність обговорення в розгляді концепцій із книги через призму життєвих та робочих ситуацій. Якщо відгукується — ставте «+» і я поширю деталі. Або реєструйтеся одразу за посиланням.
👀 Чули про метод сократівського діалогу? Мені раніше цей інструмент траплявся, але сильно не занурювалась. А в квітні вже втретє наштовхуюсь на це в різних розмовах і книгах. І ось, дочитую «Як робити правильні речі» на суботній книжковий клуб і знову тут про це 😉 Ділюсь і з вами, бо зараз працюю зі страхами експертів у написанні і цей метод сильно допоміжний. Хоча підійде, не лише тим, хто пише, бо розширює бачення 👌Сократівський діалог — це спосіб мислення через запитання.
Для чого він використовується? Зазвичай когнітивні упередження несвідомі, а отже, залишаються неоспорюваними. Тому наша задача — усвідомити їх і поставити під сумнів, запитуючи себе: чи є це припущення правдивим? Чому ви так думаєте?А ще: чи воно раціональне? Звідки воно взялося? Чому? Яку інформацію воно ігнорує? На жаль, багато хто автоматично вірить певним переконанням, не ставлячи їх під сумнів і не запитуючи себе, чи є якісь докази їх правдивості.Як це виглядає на практиці?Наприклад, експерт хоче написати книгу, але думає: «Я не готовий».Окей. А тепер не віримо цій думці автоматично, а йдемо в сократівський діалог:- Що саме означає «не готовий»? - Не готовий писати взагалі чи не готовий писати абищо? - Які в мене є докази, що я справді не готовий? - А які є докази зворотного?- Чи знаю я людей, які починали без повної готовності? - Що найгірше станеться, якщо я почну зараз? Або ж думка «Моя тема нікому не цікава»: - Звідки я це знаю? - Я перевіряла це чи просто припустила? - Моя тема нецікава всім чи я просто ще не знайшла свою аудиторію?
Чи «На ринку вже все написано»:- Все написано чи просто є схожі теми?- Чи є в когось мій досвід, мої кейси, моя оптика?
Сократівський метод допомагає дослідити ваше власне сприйняття й заохотити себе мислити ширше, глибше і раціональніше. По суті, ви ставите запитання, щоб виявити власні упередження, сліпі зони та хибні припущення. У такий спосіб намагаєтеся кинути виклик власним мимовільним думкам. Зрештою, щоб почати діяти по-іншому, спершу ви маєте побачити нові можливості.💬 Що думаєте з цього приводу?
Моє найбільше книжкове розчарування цього року 💔«Оверсинкінг. Як побороти тривогу та почати жити тут і зараз» Нік ТрентонЯ хотіла цю книгу ще з моменту, як вона з‘явилась на передпродажі. Бо зайшло видавництво практично з ноги своєю презентацією, маркетингом. А мені таке подобається)Бачила багато нарікань щодо назви книги та її обкладинки, але як на мене тут вони зіграли ключову роль у впізнаваності та додатковій промоції. Та ось по наповненню — я очікувала більшого. 📌 Якщо звести все до ключової тези, то: ми маємо жити теперішнім моментом, перестати хвилюватись за те, що є поза нашим контролем та рішуче діяти аби змінити те, що нам під силу. Якщо коротко, то книга «Оверсинкінг» сильно переоцінена і не вартує вашого часу, якщо ви:а) були в терапії. Бо в книзі описана база до якої підводять спеціалісти в ході розмов;б) читали вже не одну книгу по психології. Бо тут знову ж таки — описана база. А ще, автор досить часто повертається до тези, що ми сильно катастрофізуємо проблеми і що «найгірше трапляється дуже рідко». Варто казати, що в контексті українських реалій то трошки не актуально?)📖 В цілому, якщо вам потрібна база, то книга може бути корисною. І в мене цікаві думки теж виринали. Навіть деякі техніки з усвідомленості ще раз собі позначила аби попрактикувати. Та все ж, цю книгу не рекомендуватиму( І вона не вартує своєї ціни: 140 сторінок за 450 грн. Але є й плюси: на «Книжковий підрозділ» за донат від 100 грн на потреби операторів FPV дронів можна виграти разом з такою ж книгою ще стос класного нонфікшну (серед нього і мої улюблені «Нові стоїки» є)👌
TGLIST.COM.UA
