🌝 Поговоримо про тему, яку майже всі творчі люди намагаються обійти — дисципліна.Нам легко пірнути в роботу з головою, забути про себе на якийсь час і віддатись натхненню. Тому часом здається, що дисципліна накладає неприємні обмеження, вбиває свободу, робить процес «не таким живим». Особливо, коли ми говоримо про написання книги, адже хочеться писати «по відчуттю», коли є натхнення.Та насправді є нюанс. Коли в нас немає меж — нам легше загубитися в процесі.Простий приклад експерименту: два вихователі беруть дві групи дітей та випускають грати на майданчиках. Один майданчик огороджений, інший — ні. І здавалось би: де більше свободи? За якого сценарію діти почуватимуться вільніше? Виявляється, що на неогородженому майданчику діти, як правило, тримаються поруч зі вчителем та обладнанням ігрового майданчика, тоді як діти на огородженому майданчику зазвичай розходяться й використовують увесь огороджений простір.Бо немає рамок = немає відчуття безпеки.Коли є межі = є впевненість. З запуском проєктів, написанням книги, новим хобі, (підставте щось своє) — те саме.Коли немає структури, плану, розуміння «що далі» — ви або не починаєте, або застрягаєте на середині.👀 Парадоксально, але дисципліна не обмежує творчість. Вона її робить можливою.Бо коли є чіткі межі — всередині них можна експериментувати, помилятись і шукати свій стиль без страху «зробити щось не так».👉 Цікаво, як у вас це працює: вам легше, коли є чітка структура чи коли повна свобода?п.с. Роздуми навіяно тезами із книги «Workflow»