🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩Я ставлю келих на підлогу і дивлюся на неї.— Все, Караєва. Дві ночі. Ми домовилися. Тепер я тобі нічого не винен.Жінка посміхається — повільно, ледь помітно, ніби я сказав щось дуже наївне. Відкидається на подушки, закидає ногу на ногу. Халат розсувається, оголюючи стегно.— Звісно, Князєв. Ти нічого мені не винен. Ти вільний. Можеш встати, одягнутися і піти прямо зараз. Двері не зачинені. Охорона тебе пропустить.Я мовчу. Вона продовжує тим самим спокійним, майже ніжним голосом:— Але я впевнена, що ти повернешся. Не сьогодні, можливо, не завтра, але повернешся. Бо ніхто, крім мене, не зможе дати тобі це саме. Ніхто не дасть тобі дозволу зняти маску. Ніхто не дозволить твоєму демону вийти і не злякається його. Ніхто не буде так само битися з тобою, кусати, бити, а потім тримати тебе за горло і змушувати кінчати так, ніби це остання ніч у твоєму житті.Вона робить ковток зі свого келиха і дивиться мені прямо в очі.— Ти можеш зараз сказати собі, що це була просто гра. Що ти просто задовольнив цікавість. Що ти сильний, контрольований, золотий хлопчик Князєв, який завжди тримає все під контролем. Але ми обидва знаємо правду. Ти залишився тут цілий день не тому, що я тебе не випустила. Ти залишився, бо хотів, щоб я повернулася і взяла тебе за правилами. Ти хотів, щоб тебе прив’язали, випороли і змусили лизати мене, поки я не кінчу тобі на обличчя.Я стискаю щелепу. Вона має рацію, і це дратує найбільше.Караєва підводиться, підходить до мене ближче. Її пальці торкаються моєї щоки — майже ніжно.— Іди додому, Давиде. Відпочинь. Подивіться в дзеркало на свої нові смуги. Помацай, як болить шкіра. А коли тобі знову стане тісно в твоїй ідеальній оболонці… ти знатимеш, куди приїхати і я буду тут. З новим кнутом, з новими ременями і з бажанням знову побачити, як ти ламаєшся піді мною.Розділ від Давида уже на Букнет 😈