🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩‼️ОБЕРЕЖНО НАСТУПНИЙ РОЗДІЛ «МЕРЕЖА БРЕХНІ» НЕ ДЛЯ ЧУТЛИВИХ ‼️— Роздягни мене, — кажу я тихо, але твердо. — Повільно і не смій торкатися шкіри, поки я не дозволю.Він ставить склянку на підлогу, підводиться і підходить ближче. Його пальці торкаються бретель сукні, спускають їх з плечей. Тканина ковзає вниз, оголюючи груди, живіт, стегна. Я ступаю з сукні, залишаючись лише в тонких чорних трусиках і туфлях на високих підборах. Чоловік хоче нахилитися, щоб зняти їх, але я хапаю його за волосся і відтягую голову назад.— Я сказала — не торкатися. Лягай на ліжко. На спину.Він вагається секунду. Я бачу, як у ньому бореться той самий демон, якого я вчора випустила, але він лягає. Підходжу до шафи в кутку кімнати — тієї, де зберігаю все, що мені подобається використовувати. Витягаю шкіряні манжети з міцними ременями, довгі ланцюги і тонкий, гнучкий кнут з чорної шкіри. Коли я повертаюся, його очі звужуються.— Ти серйозно?— Абсолютно. Руки вгору.Я застібаю манжети на його зап’ястях, потім кріплю ланцюги до металевих кілець, вмонтованих у узголів’я ліжка. Клац. Клац. Руки розведені широко. Потім я переходжу до ніг — розводжу їх і фіксую щиколотки так само. Тепер він повністю розп’ятий, голий, відкритий. Член уже починає тверднути, зраджуючи його.Стаю біля ліжка, проводжу кінчиком кнута по його грудях, вниз по животу, ледь торкаючись голівки члена. Він здригається.— Ти весь день був тут, Князєв. Порушував мої правила. Тому зараз я буду тебе виховувати.Перший удар приходить несподівано — по внутрішній стороні стегна. Не надто сильно, але достатньо, щоб шкіра почервоніла. Він стискає зуби, але не видає звуку. Другий — по другому стегну. Третій — по животу. Я б’ю ритмічно, методично, залишаючи тонкі червоні смуги. Кожного разу, коли кнут торкається шкіри, він напружується, м’язи грають під шкірою. На четвертому ударі по грудях він нарешті видихає хрипкий стогін.— Боляче? — питаю я, проводячи пальцями по свіжій смузі. — Добре. Це тільки початок.Піднімаю кнут вище і б’ю сильніше — по стегнах, по боках, по нижній частині живота, уникаючи тільки члена. Кожний удар точний. Я знаю, як робити боляче, не залишаючи справжніх травм. Його шкіра швидко вкривається сіткою червоних ліній. Він уже не мовчить — дихає важко, стискає кулаки в манжетах, тіло вигинається назустріч болю.— Скажи, що шкодуєш, — наказую я, зупиняючись і проводячи кінчиком кнута по його твердому члену.— Іди нахуй, — хрипить він, але в голосі вже немає тієї впевненості.Я сміюся і б’ю сильніше — по внутрішній стороні стегон, ближче до паху. Він рикає, тіло сіпається. Я б’ю ще раз, і ще. Кнут свистить у повітрі. На десятому ударі він нарешті ламається.— Добре… добре, я шкодую.— Голосніше і правильно.— Я шкодую, що залишився в твоєму домі без дозволу, — видихає він крізь зуби.— Молодець.