🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩— Ти серйозно вирішив втекти? — питаю я спокійно.Чоловік не повертається одразу. Минає кілька довгих секунд, перш ніж він повільно, майже неохоче обертається. Його погляд темний, злий, але в ньому є ще щось — те саме, що завжди притягує мене сильніше за все інше.— Я не тікав, — відповідає він глухо.— Ага, звісно. Просто раптово згадав, що в тебе «справи», — кажу я, роблячи кілька кроків далі в кімнату і не відводячи від нього очей ні на мить. — Це ж навіть не смішно, Князєв.— А ти, як завжди, думаєш, що все крутиться навколо тебе? — кидає він у відповідь.Я зупиняюся буквально за крок від нього, так близько, що можу відчути тепло його тіла.— Ні, — тихо відповідаю я. — Я знаю, що все крутиться навколо мене.Давид стискає щелепу так сильно, що я бачу, як напружуються м’язи. Я відчуваю цю напругу всім своїм єством, і це тільки підливає масла у вогонь, що вже давно горить між нами.— Ти перегнула, — каже він глухо. — Там, за столом.— Можливо, — погоджуюся я і злегка нахиляю голову набік. — Але ти ж знаєш, я завжди перегинаю.— Це не гра, Олівія.— Для мене — гра.Сьогодні о 00:00💥