🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩Ітан буквально влітає в квартиру. Двері зачиняються за ним різким рухом.— Тут я вже не твій бос, — каже він хрипко і не дає мені сказати жодного слова.Його руки на моєму обличчі, пальці вплітаються у вологе волосся, і він цілує мене так, ніби стримувався надто довго. Поцілунок не ніжний. Він вимогливий, глибокий та такий, від якого підкошуються ноги.Видаю приглушений звук протесту — чи то від здивування, чи то від того, що тіло зрадницьки відповідає одразу.— Ітан… — намагаюся сказати.Він не слухає. Його губи спускаються до кутика мого рота, до щоки, до шиї.— Скажи, щоб я пішов, — шепоче він мені у шкіру. — І я піду.Я мовчу.Рушник на мені — єдине, що відділяє мене від нього. Чоловік відступає на пів кроку, дивиться на мене зверху вниз. Його погляд темний, голодний, але вже без холодної професійності.— Ти виглядала надто задоволеною сьогодні, — каже він. — І це зводило мене з розуму.— Це не твоя справа, — відповідаю я, але голос зрадливо тремтить.Він усміхається криво.— Саме тому я тут.Його пальці ковзають по моїй руці — повільно, ніби перевіряючи межі. Я не відступаю, а навпаки — підіймаю підборіддя.РІЗДВО НА ТРЬОХ