🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️Мама заходить у палату, і я одразу розумію за цей час вона постаріла. Не зморшками, а поглядом. Волосся зібране абияк, під очима тіні, але постава все така ж пряма, наче вона тримає на собі половину світу.— Привіт, — каже вона тихо й сідає поруч зі мною. — Рада, що ти жива.Я дивлюся на неї, не намагаючись усміхнутися.— Скільки я тут? — Вона зітхає й відводить погляд, ніби рахує дні.— Майже тиждень. Три дні ти була без свідомості, потім ще кілька — між сном і явою. Лікарі кажуть, що тобі дуже пощастило.Тиждень. Ця цифра лягає десь на поверхні, не викликаючи нічого. Світ міг зупинитися, а я б усе одно лежала тут, під білими простирадлами, з підключеними дротами.— Князєв, — кажу я рівно, без інтонації. — Що з ним?І бачу, як мама напружується. Це ледь помітно, але я знаю її надто добре, щоб пропустити цей рух. Вона зчіплює пальці, ніби тримається за щось усередині себе.— Весь той склад згорів, — починає вона повільно. — Пожежа була сильна і майже нічого не лишилося. Його тіла не знайшли.Дивлюся в стелю, слухаючи слова, але вони не доходять до місця, де мають боліти. Усередині порожньо й тихо, так тихо, що це лякає більше за істерику.— Рустам продовжує пошуки, — додає вона. — Перевіряють усе, але поки жодних слідів.Я киваю. Просто киваю, ніби вона сказала щось буденне.— Ясно, — відповідаю без жодної емоції. Мама нахиляється ближче, вдивляється в моє обличчя, шукає реакцію, сльози, злість, що завгодно.— Ти навіть не здригнулась, — каже вона тихо. — І це мене лякає, Вікторіє. Перевожу погляд на неї і вона бачить мої очі — сухі, темні, без блиску.— Я просто втомилась, — кажу я. — Занадто багато всього.— Я знаю цей погляд, — голос змінюється і це вже не мама, а Рита Багірова. — Не переходь межу, Вікторіє, бо звідти не повертаються.Її слова зависають між нами, важкі, як вирок і десь глибоко в мені щось ворушиться, але я притискаю це, ховаю за холодною стіною.— Я знаю, що роблю, — відповідаю спокійно.Жінка мовчки дивиться на мене, а потім підводиться.— Відпочивай, — каже вона. — Ми поговоримо пізніше.Вона йде, але на порозі зупиняється.— Ти не сама, просто пам'ятай про це — додає, не обертаючись.ІМПЕРІЯ ХИЖАКІВ