🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️Наші найманці розходяться півколом, мовчазні, точні, без зайвих рухів. Серед них — Бурий. Його важко не впізнати. Високий, широкий у плечах, обличчя, на якому життя не залишило нічого м’якого. Він дивиться на будівлю, а потім на мене. Я для нього єдиний закон.— Усередині приблизно двадцять п’ять, — каже Андрій тихо. — Не всі озброєні.Я дивлюся на двері.— Це не має значення, — відповідаю. — Важливо лише одне.Я роблю крок уперед і говорю рівно, так, щоб мене почули всі.— Живим звідси має вийти лише власник.Тиша стає щільною і ніхто не перепитує, і ніхто не здригається, лише Андрій різко повертає до мене голову.— Вікторія Дамірівна, — каже він уже не як підлеглий. — Тут не всі причетні. Частина це просто м’ясо. Охорона, тренери, хлопці без вибору.....Я дивлюся на нього спокійно.— У кожного був вибір, — кажу. — Хтось тренує!, хтось прикриває, хтось мовчить. Мовчання це теж участь.— Це масове вбивство, — наполягає він, знижуючи голос. — Це не стратегія, а різанина.Я повільно повертаюся до нього.— Андрію, — кажу тихо, але чітко. — Це повідомлення.Він стискає щелепу явно не готовий до того що я наказую. — Суддя, — продовжую я. — Прокурор. Клуб. Вони всі думали, що мене можна зламати без наслідків. Сьогодні наслідки почнуться тут.— Ти переходиш межу, — каже він.— Я її стерла, — відповідаю занадто різко.Чоловік робить ще крок, але між нами стає Бурий. Просто стає, без демонстрації сили, але так, що повітря змінюється. Всі знають репутацію Бурого, і жоден не ризикне з ним сперечатися. — Андрію, — каже він спокійно, майже ліниво. — Накази пані Ізмаїлової не обговорюються. Навіть якщо вона накаже розстріляте все місто, ми це зробимо.Вікторія Ізмаїлова з «Імперія хижаків» перевершила всіх жінок в моїх попередніх книгах 🤯