Kovalchuk

Охрініть. Ми все ближче до епізоду “Common People” з Чорного дзеркала. Коротко нагадаю про що там — епізод обігрує ідею «підписки на життя». Загальна історія в тому, що є проривна технологія, яка дозволяє виконували життєво важливу функцію підтримки мозку і свідомості.Все це оформлено, як цифровий продукт і спочатку все чудово, але потім базовий тариф швидко стає мінімальним і незручним, додається реклама і з’являються дорожчі рівні доступу. В якийсь момент дешевий тариф стає фактично непригодним для повноцінного життя.А згадати мене цей епізод змусив німецький необанк Plasma, який тепер дає доступ до підтримки з живою людиною тільки для власників преміум карток. Загалом тендеція зараз така, що офлайн дорожчає, як і взаємодія з живою людиною. Думаю в країнах з високим рівнем життя (чи довго в них цей високий рівень буде, доречі, ще те питання) такі заміни на АІ будуть в першу чергу. Хоча б через вартість робочої сили. Те, що зараз відбуваються тектонічні зміни ринку праці, це зрозуміло, але ще не зроміло їх наслідки і загальний вплив.Виходиться, що тепер не тільки offline, але і interaction with a real people is a new luxury. • KOVALCHUK — особистий блог про життя, моду і технології

Я дуже сильно помилявся і, навіть, мабуть вводив людей в оману. Розказую в чому справа. Раніше на своїх лекціях і виступах по іноваційних комунікаціях в мене був блок про віртуальних інфлюєнсерів. В ньому розповідав про їх безперечні переваги і що вони в майбутньому відберуть великий шмат інфлюєнс-ринку. З головних переваг таких інфлюєнсерів я відмічав їх контрольованість і те, що вони не потрапляють в гучні скандали. Саме тому такі інлюєнсери і співпраця з ними зручні для брендів з точки зору репутаційних ризиків. А тут на днях побачив, як один з віртуальних інфлюєнсерів — ZLU, якого вважав найкращим на ринку, завершив свою кар'єру. Тепер на його сторінці з'являються різні концептуальні речі в стилі MSCHF (наприклад чоботи в формі AirPods). І тут я зрозумів остаточно — віртуальні інфлуєнсери це мертвонароджена історія. В мене перший дзвіночок цього усвідомлення стався ще десь рік тому, коли задумався про те, що ці інфлюєнсери не старіють і не ростуть разом зі своєю аудиторією.Але ситуація зі ZLU стала моментом усвідомлення зі звуком розбитого скла в голові — в тому то і проблема, що ці інлфюєнсери не протрапляють в скандали, тому вони не цікаві, бо їх історія контрольвана. В цьому немає справжності і життя.З сучасним перенасиченням всім синтетичним і штучним, такі інфлюєнсери становляться перегрузом для сприйняття. Ми вже і так відчуваємо ai-fatigue. А віртуальні інфлюєнсери, як горілий пластик — дихати цим точно не хочется.Якщо по простому, то у людей запит слухать тишу і трогать траву, а не дивитись за синтетичним синім чуваком в інстаграмі. Вердикт такий — всі ці інфлюєнсери були просто хайпом, тренд на який пройшов. • KOVALCHUK — особистий блог про життя, моду і технології

😴 Як корейці сплять і чому це теж технологія? Корея — це яскравий приклад країни, яка перетворила хронічний недосип на цілу культуру та фінансову екосистему.Замість того, щоб просто говорити людям «треба спати більше», тут навколо сну побудували індустрію на $11 млрд.Наприклад, Nap cafes, де платиш за 20 хвилин тиші й темряви посеред робочого дня. AI, який аналізує твій сон через мікрофон телефону. «Розумні» матраци, що відстежують температуру тіла й фази сну. Є навіть підписки на сон з регулярним сервісом і персоналізованими налаштуваннями! 🛏️І це цікаво не лише як швидкоплинний тренд,а як спосіб життя.Корейці не романтизують втому й не зводять все до порад у стилі «менше сидіть у телефоні перед сном»(ніби хтось послухає, ага🙄).Вони ставляться до сну як до системи, яку можна дослідити, оптимізувати й інтегрувати у ритм життя.Поки в інших країнах лише говорять про важливість відпочинку — тут вже є AI-застосунки, капсули для сну й стартапи на кшталт Asleep, що співпрацюють зі Stanford Medicine.

ҐАЇНІЧАКІЙО— автократично, токсично і з МаТюКаМи про сучасну моду, стиль і культуру.ЖИРНИМ ШРИФТОМ — канал професійного fashion-журналіста Романа Тимофєєва про українську модну індустрію. На каналі є рубрика #РоботаВмоді з актуальними вакансіями в fashion-брендах та ЗМІ.Тоні Говорить — мудборд креативного директора із Києва з 16-річним досвідом у рекламі та фешн-рітейлі: стиль, маркетинг і сучасна культура. VOLICHKA — знахідки від українських брендів, луки на похорон путіна, коротко про світову моду та поп-культуру.Фейв Рурка — де знайти українські бренди, які хочеться носити: добірки, образи, нові колекції, огляди шоурумів + гайдиHate Couture - єдиний мультиканал, де об’єднались незалежні fashion-автори у спільному просторі. KOVALCHUK — авторський блог Тараса Ковальчука про життя, моду і технології. Простими словами про цікаві речі і явища.Fashion Digital Ukraine — аналітичний канал про те, як мода, люкс і технології змінюють світ до 2030 року.Модне зубожіння — дещо сатиричний погляд на моду, поп-культуру, червоні доріжки і стиль.Кінь в пальто від Гуччі — канал про моду, мистецтво, незвичний дизайн та трохи гуморуcimetière — мода, кіно, культура: актуальне, архівне і малознане у дослідженнях і лонгрідах.Style fitting talks — telegram-канал зі стилю та життя в Парижі від стилістки: мода 90ʼs, робота та актуальні новини.

Часто бачу, як у нас пісяються кип'ятком від Forbes 30 до 30. Думаю вам не треба пояснювати, що там дофіга піздежа чистої води і сумнівних досягнень учасників цього списку. Звичайно там є і щось адекватне, але знаючи трохи внутрянки українських стартапів це список голих нарцистично схиблених королів і королев. Про моє відношення до якості журналістики Forbes я просто промовчу (і це я кажу про міжнародний, бо читати на серйозці український Forbes і вважати це "серйозною аналітикою", це ліл). Так от, це я до чого. Приніс вам шикарний сайт — 30u30.fyiНа ньому по-перше, розповідають про учасників міжнародного списку Forbes 30 Under 30, які вже отримали тюремні строки і те, які збитки вони нанесли.А, по-друге, відстежуть інших учасників цього списку у яких дуже велика вірогідність зіскамитись.Для тих, хто з захватом дивиться на Forbes 30 до 30 можу сказати наступне: не створюйте собі кумирів, задавайте критичні питання і ставте все під сумнів. В епоху соцмереж, вірусних охоплень і постправди дуже легко створити видимість успіху. А всякі Forbes 30 до 30 тільки додають довіри до різного роду сумнівних затєй.• KOVALCHUK — особистий блог про життя, моду і технології

AAAAAAAA UGC. Давайте нарешті розберемося.Не знаю в який саме момент це сталося, але термін UGC остаточно зламався і втратив будь-який сенс. UGC називають все, що знято на айфон і виглядає типу не як реклама (хоча по факту просто низькоякісна реклама), усе підряд від бартерних відео до повноцінного paid-контенту з брифом, дедлайнами й правками. І кожного разу, коли я бачу “я UGC креатор, бренди пишіть в директ” — у мене починається внутрішня істерика, I mean it. Не тому що я проти людей, які заробляють на контенті, а тому що це тупо неправда за своїм визначенням. Проблема в тому, що UGC перестали відрізняти від замовного контенту, але при цьому продовжують користуватися терміном, ніби він все ще дає той самий ефект довіри.👀 Давайте один раз і назавжди: що таке UGC насправдіUGC — user-generated content.Ключове слово тут user. UGC — це контент, який з’явився БЕЗ прямої взаємодії бренду з автором. *Без брифу, правок, дедлайнів, контракту, оплати, відправленого продукту, апруву фінальної версії перед публікацією. Як тільки бренд втручається в процес це перестає бути user generated.Тож:🙅‍♀️Якщо вам бренд надіслав річ — ви не UGC🙅‍♀️Якщо вам бренд заплатив — ви не UGC🙅‍♀️Якщо є ТЗ — ви не UGCВи можете називати себе нано інфлюенсер, бартер / фріланс / paid креатор – і це все реальна робота (!) Але це не UGC. UGC не може існувати в умовах client approval, це взаємовиключні поняття. Як тільки з’являється оплата на ФОП і посилання на ТЗ — всьо, забудьте про цей термін.* Найчистіший приклад UGC — це відео в дзеркалі вбиральні або фото класних подач у закладах.💻 Тому “UGC-крієйтор” це термінологічний нонсенсUGC виникає органічно, без замовлення та контролю. Креатор – створює контент на запит і в цьому немає нічого поганого. Але як тільки ви виробляєте контент для бренду, ви більше не user, ви vendor. Чому це взагалі проблема?Бо тут ламається core функція. Історично UGC працював як social proof, такий собі сигнал довіри та неконтрольований контекст Кілька класних статей на цю тему: - Harvard Business Review – UGC розглядають як форму сигналу, що знижує скепсис до бренду саме через відсутність контролю.- Nielsen Global Trust in Advertising Report – люди довіряють рекомендаціям інших людей значно більше, ніж будь-яким бренд меседжам. - Forrester – як тільки контент починає виглядати ініційованим брендом, рівень довіри падає.- Philip Kotler (Marketing Strategy in the Digital Age) – зсув від контрольованих комунікацій до середовищ, де бренд втрачає монополію на меседж.- B2C Brands Embrace UGC To Spark Interest, Build Trust, And Drive Sales (Forrester report) Люди довіряють UGC не тому, що він простий чи неідеальний, а тому, що бренд НЕ контролює меседж і у цьому і є вся суть.🎤 Критикуєш — пропонуй — тож як варто працювати з UGC? ▪️Почати з бейсікс і називати речі своїми іменами: якщо це з ТЗ, оплатою, парусами та правками — це creator ad / paid content▪️Відокремлювати джерело від використання. Бренд не може виробляти UGC напряму, ййого можна лише моніторити, підхоплювати, аналізувати і використовувати (з дозволом). Контент може бути user generated за походженням і бренд-використаним за стратегією.▪️Довіра або виникає, або ні. Її неможливо прописати в брифі.▪️Завжди є trade-offЯкщо ви як бренд хочете більше контролю — робіть рекламу, а от автентичність не керується.So….UGC — це не формат і не тип відео. UGC — це побічний ефект реального використання продукту. • Marketing Edition — авторський блог про маркетинг, бренди та сенси.

Зрозумів, що мені ось цей новорічний тренд "в мене не вийшло" бісить настільки ж, наскільки пости "підсумки року".Взагалі не розумію на що такі рефлексії впливають, бо вони про минуле, а не про вектор на майбутнє.Критикуєш? Пропонуй!Ясна річ, в мене альтернатива, якою з вами з задоволенням поділюсь.І, моя головна думка, що треба не сидіти і складати списки удач чи невдач, а почистити свій спейс навколо і створити простір для чогось нового. Почистіть фотографії на телефоні. Якщо у вас тисячі фото, то це точно треба зроби. Залиште тільки важливе.По-друге, розгрібіть пошту. Повірте, дихати значно легше, коли там не висить сотні непрочитаних.Третє, наведіть порядок в мессенджерах. Зробіть собі папки в телеграмі, відсортуйте, відпішиться від всіх каналів, які давно не читали. Більше 20-30 непрочитаних постів? Відписуємось. Залиште тільки те, що необхідно. І розрібіть збережені.І сприймайте, це як процес, а не те, що треба встигнути до конктретної дати. Можна кожен тиждень фокусуватись на одному з якихось аспектів. Ідеально було б виробити для себе такий алгоритм, щоб це нахламлення протягом року було мінімальним. Особисто я йду до цього, але поки дається важко. І, як на мене, саме головне. Цим можна почати займатись в любий момент. Але, найкращий момент почати робити сьогодні і зараз. Немає сенсу чекати Нового року або понеділка для змін. Бо для дій не потрібно особливого дня чи магічної дати. А що, у вас які думки і механіки?• KOVALCHUK — особистий блог про життя, моду і технології

Розумні девайси ніх*я не розумні, а ми втрачаємо право на власністьДивлюсь на черговий кейс намагання засудити рекламу туди, де її бути по визначенню немає і мене лякає ця тенденція. На мою думку бренди трохи охуїли. Давайте глянемо на два кейси:Перший кейс. Samsung.Корейський бренд запустив рекламу на преміальних моделях Family Hub. Тобто ти купуєш за пару тисяч доларів холодильник, а тобі крутять там рекламу, яку ти не можеш виключити. Я максимально орнув з коментаря Samsung одному виданню. Там буквально було написано: «В компанії заспокоїли, що реклама на головному екрані з’являтиметься в той момент, коли холодильник не використовується, а самі оголошення будуть персоналізовані». Ахереть заспокоїли. В мене відразу виникло питання. Цікаво, звідки холодильники Samsung братимуть дані для такого таргетування?І, звичайно, це ще раз підкріпило мою думку, що недостатньо нахерячити дисплей на щось, щоб назвати це "смарт-девайсом". Це такий жосткий маркетеговий най*б, що я не можу. В чому розумність цього холодильника? Він підказує, що можна приготувати з продуктів які в холодильнику? Ні.Сам замовляє продукти з супермаркету? Знов ні.Єдине що він робить — показує картинку на заставці. Яка неймовірна смарт-технологія. А, ну і тепер він показує рекламу, яку неможливо відключити.Кейс другий — Jeep.Ці рєбята надіслали власнику Jeep Grand Cherokee 2022 року рекламне сповіщення на бортовий компʼютер. Там пропонували купити новий Jeep SUV зі знижкою $1 500. На відміну від Samsung, Jeep дали можливість відмовить від реклами. Але! Як виявилось, номер, за яким можна відмовитися від реклами використовується одразу кількома автомобільними брендами. Тому зробити це дуже і дуже важко.Загальний висновок такий: тенденція запихувати рекламу в будь-які екрани викликає занепокоєння і роздратування. Недовго й до появи преміум-підписки за можливість відкривати холодильник та їздити на машині без рекламних повідомлень. • KOVALCHUK — особистий блог про життя, моду і технології

Тенденція, яку помітив останнім часом — зростання анти-AI-slop тренду. Якщо раніше всі хайпили навколо AI, то зараз є відчуття, що всі трохи піднаситились цієї історією і відбувається коректування сприйняття. AI-бульбашка сильно перегріта, і воно лізе з усіх щілин. Мені це, наприклад, дуже нагадує ситуацію з метаверсом. Он, Цукерберг навіть компанію перейменував.Але головна відмінність метаверсу і AI в тому, що метаверс не отримав масадопшн. І залишився уютним закутком для таких любителів інновацій, як я.Для мене каталізатором того, що AI зайшов на стадію масадопшну, стало те, коли про ChatGPT мене запитала мама. Людина суто релігійна і церковна.AI точно змінить ландшафт багатьох сфер, але я дико сміюся, коли мені люди розповідають, що вони отримують феноменальні результати за допомогою штучного інтелекту і повністю на нього покладаються. Довіряй, але перевіряй — таку пораду дам я.Усі ці роздуми в мене почалися з двох новин:Перша. Джек Дорсі відродив Vine (олди зрозуміють). І там буде заборонений AI-контент.Друга. прикольні рєбятка зі стартапу dijie.me зробили додаток, у який можна викладати контент тільки за допомогою засинхронізованої аналогової камери за $400.Ми точно, як суспільство, дійшли або майже дійшли до точки коректування нашої взаємодії і нашого сприйняття AI. Захват і бурхливий ентузіазм пройшов, те, що буде корисним — залишиться, а те, що було створено на хайпі чисто для підняття венчурного бабла, але без core-ідеї, яка вирішує проблему і закриває біль — схлопнеться, як і вся бульбашка. І забризкає вона багатьох, ох як багатьох.• KOVALCHUK — особистий блог про життя, моду і технології

Coca-Cola точно не вчиться на своїх помилках. Вже другий рік підряд вони дають у лютєйшу штангу з різдвяними роликами.В тому році вони на хайпі стали першою великим бізнесом, яка наважилась зробити повністю ШІ-ролик для своєї глобальної кампанії. Стільки хейту, думаю, вони не очікували. Але ролик був тотально крінжовий, а згеровані в ньому люди викликали іспанський сором. Coca-Cola провели роботу над помилками ііііііі, випустили новий різдвяний ШІ-ролик. В ньому вони просто замінили людей на абсолютно бездушних згенерованих тваринок.Виглядає цей ролик як повна постна х***я. І скільки б директор по маркетингу не кричав, що це скоротило виробничі активності з випуску ролика з року до пари місяців, це змусить людей відчути ті самі мурахи від слів "Свято наближається". ШІ-слоп на таке просто не здатний.ШІ ще не відібрало у нас роботу, але вже намагається відібрати в нас різдвяний дух. p.s. просто порівняйте цьогорічний ролик, минулорічний ролик і ролик з 2020. Який ваш бере за живе?• KOVALCHUK — особистий блог про життя, моду і технології