Віталій Мацюк/Корсунь громада

Сьогодні щиро вітаємо медичних працівників з професійним святом!Цей день — ще одна нагода висловити щиру вдячність усім, хто обрав шлях служіння людям, щодня рятує життя, дарує надію, підтримує у найскладніші миті.Напередодні свята відвідали медичні заклади Корсунь - Шевченківської громади, щоб особисто подякувати колективам за наполегливу працю, витримку, душевну щедрість і незламну стійкість. За багаторічну сумлінну працю, відданість справі, високий рівень професійної майстерності та щиру турботу про жителів громади медичних працівників було відзначено Почесними грамотами Корсунь - Шевченківської міської ради.Висловлюємо глибоку шану кожному, хто носить білий халат — за вашу благородну місію, щоденну самопожертву, силу духу, чуйність і щире серце.Бажаємо вам міцного здоров’я, гармонії в душі, родинного затишку, стабільності, підтримки та вдячності від людей, яким ви допомагаєте.Нехай у ваших домівках завжди буде світло й тепло, у серцях — спокій, а над Україною — мирне небо.Разом — до Перемоги! 💙💛

Зібрав усіх керівників правоохоронних та антикорупційних органів, був також Генеральний прокурор. Дуже потрібна зустріч, відверта й корисна розмова, яка дійсно допомагає. У нас усіх спільний ворог – російські окупанти, і захист Української держави передбачає достатню силу правоохоронної та антикорупційної систем, а отже – реальне відчуття справедливості. Кримінальні провадження не мають тривати роками без законних вироків, а ті, хто працює проти України, не мають почуватися комфортно й не відчувати, що таке невідворотність покарання. Я вдячний усім учасникам нашої сьогоднішньої зустрічі: СБУ, НАБУ, САП, НАЗК, ДБР, МВС, Генеральному прокурору. Дякую за готовність працювати в команді – у команді України. І заради інтересів України. Ми домовились, що всі працюватимуть виключно конструктивно. Всі ми чуємо, що каже суспільство. Бачимо, чого очікують люди від державних інституцій для забезпечення справедливості та ефективності кожної інституції. Обговорили необхідні адміністративні, законодавчі рішення, які дозволять зміцнити роботу кожної інституції, вирішити наявні суперечності, зняти загрози. Всі працюватимуть разом, на політичному рівні підтримаємо. Домовились, що наступного тижня буде глибока робоча зустріч щодо плану загальних дій. А за два тижні має бути готовий спільний план – які кроки потрібні та будуть реалізовані, щоб зміцнити Україну та зняти наявні питання, дати більше справедливості й реально захистити інтереси українського суспільства.

Сьогодні ми зі скорботою провели в останню земну путь військовослужбовця, солдата Збройних Сил України — Воєводу Геннадія Анатолійовича 🕯Геннадій Анатолійович народився 28 квітня 1979 року в місті Добропілля Донецької області. Згодом разом із батьками переїхав до села Моївка на Вінниччині, де минули його дитячі та юнацькі роки. У 2004 році, відгукнувшись на заклик товариства «Урожай», Геннадій приїхав працювати до нашого краю. Виконував різні роботи в полі, на фермі. Проживав разом із матір’ю, не був одружений. За роки життя в селі здобув добру славу: допомагав людям похилого віку, був спокійним, врівноваженим, доброзичливим.У червні 2024 року Геннадія було призвано до виконання військового обов’язку.Під час служби він проявив активність і наполегливість, умів критично оцінювати власні дії, мислив творчо, завжди прагнув до пошуку сміливих, нестандартних рішень. Його риси — рішучість, відповідальність, мужність — були прикладом для побратимів.Геннадій Анатолійович Воєвода загинув 7 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. І лише зараз він повернувся до громади, яка стала для нього рідною. Повернувся, щоб назавжди знайти вічний спокій.Вічна пам’ять. Вічна слава Герою!🇺🇦

Загинув мій друг — Романюк Дмитро Вікторович, Дмитро Романюк заступник командира бригади 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.Болюча втрата — для України, для нашої громади, для кожного, хто його знав.Це важко усвідомити… Він був Людиною з великої літери. Мужнім, спокійним, незламним. Його характер — приклад справжнього захисника: рішучий у дії, надійний у найтяжчу хвилину, стійкий, коли інші втрачали силу.Його поважали всі, хто мав честь із ним служити чи працювати. А ще більше — цінували вдома, тут, у нашій громаді. Дмитро був небайдужим. Багато зробив для громади: допомагав, підтримував ініціативи, не шукаючи подяк. У найскладніші моменти — він був поруч. І не лише як військовий, а як справжній друг, як людина, на яку завжди можна було покластися.Для мене — це особиста втрата. Ми пройшли разом багато. І важко підібрати слова, щоб описати, наскільки він був важливим, глибоким, справжнім.Він боровся за всіх нас. І загинув, захищаючи нашу свободу, нашу землю, наше майбутнє. Дмитро не дожив до Перемоги, але вона неодмінно прийде — і з його ім’ям у серці.Спочивай з миром, брате.Ти назавжди залишишся в нашій пам’яті — як Герой, як Друг, як Людина, яка віддала все заради інших.Вічна пам’ять…

Сьогодні ми провели в останню земну путь нашого Захисника — 🕯Кульбаченка Анатолія Миколайовича. Цей день став ще однією трагічною сторінкою в історії нашої громади, ще однією болючою втратою.Анатолій Миколайович народився 9 березня 1983 року в місті Корсунь- Шевченківський. Закінчив школу №1. Працював у поліграфічному центрі «Ірена» в рідному місті, згодом — у Києві на різних роботах. Упродовж життя постійно самовдосконалювався, навчався, працював, мріяв. Любив рідний край і Україну, жив з почуттям відповідальності перед людьми й державою. Навчався на вечірній формі у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана. З 2014 року був донором: здавав кров для порятунку дитячих і дорослих життів — тих, хто цього потребував. Під час Революції Гідності не залишився осторонь: після роботи йшов на Майдан, підтримував протестувальників, допомагав у розбудові барикад. Вже тоді виявилася його справжня громадянська позиція — активна, гідна, вільна.З початком повномасштабного вторгнення добровільно став до лав Збройних Сил України. Проходив навчання у Великій Британії та Німеччині. Став розвідником-санітаром. Із позивним «Куля» виконував складні, небезпечні бойові завдання.Анатолій Миколайович загинув 4 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Його ім’я довго значилося в переліку зниклих безвісти. Сьогодні — він повернувся додому. Назавжди…Анатолій був прикладом мужності, чесності, самопожертви й щирої любові до України. Він не лише захищав державу — він жив нею.У ньому були глибина і світло, твердість і доброта. Щирі співчуття родині, друзям, побратимам. Схиляємо голови перед подвигом нашого Героя.Світла пам’ять Анатолію Миколайовичу Кульбаченку.Слава Україні!🇺🇦Слава Героям!🇺🇦

Вчора мав честь виступити онлайн на сесії муніципалітету литовського міста Електренай Elektrėnų savivaldybė Депутати муніципалітету Електренай одноголосно підтримали рішення про укладення угоди про співпрацю з нашою Корсунь-Шевченківською міською територіальною громадою. Це важливий крок, що відкриває нову сторінку партнерства між нашими містами.У своєму виступі я наголосив: підписання цієї угоди — підтвердження того, що ми не самі. Це знак нашого спільного прагнення до європейських цінностей — демократії, відкритості та взаємної підтримки.Маємо впевненість, що наше партнерство не буде формальним. Воно стане живим і дієвим — у спільних проєктах, особистих контактах, обміні досвідом і взаємній підтримці в найважливіших питаннях.Від імені всієї громади висловив щиру подяку за підтримку та допомогу. Окрема подяка меру Гедемінасу — за особистий візит до нашого міста. Муніципалітет Електренай неодноразово сприяв допомозі нашій громаді — за що ми щиро вдячні🤝 Вірю, що попереду багато спільних ініціатив, які принесуть користь обом громадам. Разом ми — сильніші!Слава Україні! 🇺🇦Слава Литві! 🇱🇹

Сьогодні відбулася 104-та чергова сесія міської ради, яка розпочалася з хвилини мовчання — на вшанування світлої пам’яті Героїв, що віддали свої життя за Україну у боротьбі з російським агресором. Під час сесії було розглянуто низку важливих питань. Зокрема: затверджено цільові Програми на 2026-2028 роки, розглянуто земельні питання, ухвалено рішення у сфері соціального захисту населення, ЖКГ, екології, освіти, охорони здоров’я. Надано матеріальну допомогу жителям громади на лікування, а також на вирішення та подолання матеріально - побутових проблем у зв’язку із складними життєвими обставинами. Затверджено Програму фінансової підтримки громадських організацій, що опікуються людьми з обмеженими фізичними можливостями та особами з інвалідністю. Затверджено кошторисні документації на поточний дрібний ремонт асфальтобетонного покриття біля визначених автобусних зупинок по вул. Ярослава Мудрого.Також внесено зміни до бюджету громади на 2025 рік. Серед іншого, додатково передбачено 800 тис. грн на виконання Програми підтримки військових частин Збройних Сил України, підрозділів територіальної оборони та добровольчих формувань. Виділили кошти на відшкодування різниці в тарифах для КП «Водоканал». Передбачили кошти на Програму «Обдарована молодь Корсунщини» для відзначення учнів переможців Всеукраїнських олімпіад.

Шановні жителі Корсунь-Шевченківської міської територіальної громади!10 червня 2025 року у нашій громаді оголошено Днем жалоби — на знак скорботи за нашим захисником, командиром гранатометного відділення Валерієм Валерійовичем Шкребтієм, який героїчно загинув 15 лютого 2024 року під час оборони Авдіївки.Тепер Герой назавжди повертається додому...Валерій Валерійович до останньої миті залишався вірним Військовій присязі, гідно виконував свій обов’язок і ціною власного життя боронив Україну.Щиро співчуваємо рідним і близьким загиблого воїна.Церемонія прощання з Героєм відбудеться у вівторок, 10 червня:09:00 — скорботний кортеж вирушить від лікарні вул. Ярослава Мудрого до рідної домівки полеглого воїна по вул. Богуна, 66 (Червоний Хутір);10:30 — від домівки загиблого Воїна до Спасо-Преображенського храму;11:00 — прощання в Спасо- Преображенському храмі Православної церкви України (біля міського Будинку культури).Після заупокійного богослужіння, скорботна хода вулицями Шевченка, Ярослава Мудрого, Василя Стуса, Сергія Гондюка до Центрального кладовища.Поховають Валерія Валерійовича на Алеї Героїв центрального кладовища.Світла пам'ять та вічний спокій Герою!

Зараз перебуваю у Таллінні у складі делегації керівників міст країн Східного партнерства — України, Молдови, Грузії, Вірменії та Азербайджану. Цей робочий візит — унікальна можливість побачити, як сучасне європейське місто впроваджує принципи зеленого переходу та цифрових інновацій у повсякденне життя.Економічна модель Таллінна спрямована на ефективне використання ресурсів, мінімізацію відходів і збереження матеріалів в обігу якомога довше — це приклад циклічної економіки, яка вже успішно працює.Ми ознайомлюємося з найкращими екологічно орієнтованими рішеннями міста — зокрема, зі стратегією сталого розвитку та модернізації міського простору, роботою енергетичного комплексу Utilitas Väo — найбільшої компанії централізованого теплопостачання Естонії та лідера з виробництва відновлюваної енергії, а також із розумною міською інфраструктурою майбутнього.Цей візит організовано в межах програми «Угода мерів Схід» , і він має велике значення для наших громад. Ми бачимо, як дбайливо й ефективно можна поєднувати екологічні пріоритети з інноваційним розвитком.Щиро дякую меру Таллінна Євгенію Осіновському та його команді за теплу зустріч, співпрацю, відкритість і потужну мотивацію.Вдячний програмі «Угода мерів Схід» за запрошення та можливість долучитися до цього важливого обміну досвідом.Детальніше про візит — згодом.

Шановна Корсунь-Шевченківська громадо!Сьогодні ми із глибоким сумом і болем у серці провели в останню земну путь нашого захисника 🕯 Романа Михайловича Чмихала.Роман Михайлович народився 10 лютого 1981 року в селі Тукали на Полтавщині. Він був найстаршим сином у багатодітній родині Надії та Михайла Чмихалів — другом і порадником для сестри Каті та братів Василя й Віктора.Закінчив Горошинську загальноосвітню школу, а згодом — Лубенський лісотехнічний технікум, здобувши фах у сфері лісового господарства. Відслужив строкову службу в лавах Збройних сил України.Після служби переїхав на Корсунщину, де значний період працював у ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство». Разом з дружиною виховували трьох діток.24 березня 2023 року Роман Михайлович став на захист України. Служив головним сержантом стрілецької роти 152-ї окремої бригади Збройних Сил України. Його підрозділ виконував бойові завдання на Покровському напрямку. Роман ніколи не уникав відповідальності — мужньо та сумлінно виконував кожне доручення командування.За службу, відданість та звитягу був нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни – Учасник бойових дій». Ця відзнака — символ честі, гідності та справжнього патріотизму.Але 25 квітня 2025 року серце Романа Михайловича навіки зупинилося …Роман був доброзичливою, щирою та світлою людиною. Веселий, працьовитий, уважний до людей, завжди готовий допомогти. Він був хоробрим воїном. Людиною честі. До останнього подиху стояв за кожного з нас. Родина втратила сина, чоловіка, батька, брата. А ми всі — Героя!Вічна пам’ять Роману Михайловичу Чмихалу. Світла пам'ять та вічний спокій нашому захиснику!🇺🇦