Загинув мій друг — Романюк Дмитро Вікторович, Дмитро Романюк заступник командира бригади 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.Болюча втрата — для України, для нашої громади, для кожного, хто його знав.Це важко усвідомити… Він був Людиною з великої літери. Мужнім, спокійним, незламним. Його характер — приклад справжнього захисника: рішучий у дії, надійний у найтяжчу хвилину, стійкий, коли інші втрачали силу.Його поважали всі, хто мав честь із ним служити чи працювати. А ще більше — цінували вдома, тут, у нашій громаді. Дмитро був небайдужим. Багато зробив для громади: допомагав, підтримував ініціативи, не шукаючи подяк. У найскладніші моменти — він був поруч. І не лише як військовий, а як справжній друг, як людина, на яку завжди можна було покластися.Для мене — це особиста втрата. Ми пройшли разом багато. І важко підібрати слова, щоб описати, наскільки він був важливим, глибоким, справжнім.Він боровся за всіх нас. І загинув, захищаючи нашу свободу, нашу землю, наше майбутнє. Дмитро не дожив до Перемоги, але вона неодмінно прийде — і з його ім’ям у серці.Спочивай з миром, брате.Ти назавжди залишишся в нашій пам’яті — як Герой, як Друг, як Людина, яка віддала все заради інших.Вічна пам’ять…