Єлісей Ходоловський

Вчені кажуть, що знайшли «темні точки» всередині світлових хвиль, що рухаються швидше за швидкість світла.Вчені загалом вважають передачу маси чи інформації швидше за світло неможливою, оскільки це порушувало б закони загальної теорії відносності та причинності. Це по суті означає, що такі сигнали здатні до подорожей у часі та багатьох парадоксів, які це спричиняє.Але що, якщо сам об'єкт взагалі не має маси? Як детально описано в статті, опублікованій у журналі Nature, міжнародна команда дослідників стверджує, що спостерігала «темні точки» всередині світлових хвиль, які можуть рухатися швидше за швидкість світла, підтверджуючи прогноз, датований 1970-ми роками.Ці «темні точки», які спостерігають дослідники, фактично є невеликими «дірами» або вихорами всередині самої структури світлової хвилі, які можуть рухатися швидше за своє оточення, стверджує команда.«Як би дивно це не звучало — уявіть собі вихор у річці, що обганяє потік води, в якій він існує — це явище реальне», — йдеться в офіційному прес-релізі. «Досі це базувалося на теорії».Оскільки спостережувані вихори не несуть інформації та не мають маси, технічно вони не порушують закони загальної теорії відносності Ейнштейна.Вони також темніші за саму темряву. Згідно зі статтею, ці вихори є «нульовими точками», в яких амплітуда світлової хвилі падає до нуля.«Простіше кажучи, це точки повної темряви, вбудовані в світлове поле», – йдеться у прес-релізі.Щоб зафіксувати рух цих вихорів у режимі реального часу, дослідники використовували модифікований високошвидкісний електронний мікроскоп для фіксації моментів протягом лише трьох квадрильйонних часток секунди.Наклавши сотні зображень у багатьох експериментах, команда створила таймлапс, спостерігаючи, як вихори стикаються один з одним, іноді перевищуючи швидкість самого світла.Висновки підтверджують теорію, вперше встановлену в 1978 році британським фізиком-теоретиком Майклом Беррі, який першим постулював, що швидкість цих вихорів може стати надсвітловою, тобто швидшою за швидкість світла.«Наше відкриття розкриває універсальні закони природи, спільні для всіх типів хвиль, від звукових хвиль і потоків рідини до складних систем, таких як надпровідники», – заявив у своїй заяві автор дослідження та доцент Ізраїльського технологічного інституту Ідо Камінер. «Цей прорив надає нам потужний технологічний інструмент: можливість відображати рух тонких нанорозмірних явищ у матеріалах, виявлених за допомогою нового методу (електронної інтерферометрії), який підвищує чіткість зображення».Іншими словами, останнє відкриття не відкриє двері до варп-двигунів найближчим часом, але може дозволити дослідникам ще ближче поглянути на поведінку самого світла.«Ми вважаємо, що ці інноваційні методи мікроскопії дозволять вивчати приховані процеси у фізиці, хімії та біології, вперше розкриваючи, як поводиться природа у свої найшвидші та найневловиміші моменти», – пояснив Камінер.

На Європу насувається пилова буря, яка може зачепити і Україну. Мешканці Європи, особливо Південної, все частіше бачать насичено-помаранчеві світанки та небо, вкрите жовтуватим серпанком. З цього туманного неба часто випадає «кривавий дощ» — опади кольору іржі, які залишають дрібний пісок на автомобілях та вікнах.Ці події спричинені пиловими шлейфами з пустелі Сахара, які долають тисячі кілометрів через Середземне море. Оскільки зміна клімату змінює найбільшу пустелю світу, в Європі все частіше випадають дощі з піску.На Сахару припадає понад половина загальних викидів пилу у світі. За спекотних, сухих та вітряних умов частинки піднімаються на кілька кілометрів в атмосферу та переносяться через континенти.Хоча більшість рухається на захід до Америки, частина рухається на північ до Європи, особливо між лютим та червнем. Нещодавні пилові бурі, такі як потужна «Каліма», досягають Північного моря, Скандинавії та України.Зв'язок між потеплінням планети та пилом є складним.З одного боку, підвищення температури висушує ґрунти та прискорює опустелювання, що значно полегшує вітру витіснення дрібних частинок. За сценаріїв екстремального потепління, кількість сахарського пилу, що піднімається в атмосферу, може зрости на 40-60% до кінця століття.Однак «запиленість» майбутнього також залежить від характеру вітру. Деякі сахарські піщані та пилові бурі насправді стали рідшими та менш інтенсивними за останні два десятиліття. Частково це пов'язано зі збільшенням рослинності, яку висаджують, щоб боротись з просуванням Сахари на південь в регіоні Сахель. Але це також пов'язано з ослабленням поверхневих вітрів загалом та змінами в певних великомасштабних кліматичних моделях.Для Європи вплив не лише візуальний. Сахарський пил може суттєво погіршити якість повітря, перевищуючи рівень невидимих твердих частинок за межі норм для здоров'я. Ці дрібні частинки, відомі як PM10, можуть проникати глибоко в легені, викликаючи астму та серцево-судинні проблеми. В Іспанії та Італії моделювання показує, що сахарський пил може бути причиною до 44% смертей, пов'язаних із забрудненням PM10.Пил також несе інші витрати. Коли він осідає на снігу в Альпах, він затемнює поверхню та робить її менш здатною відбивати сонячне світло, прискорюючи танення. Це може знизити ефективність сонячних панелей та порушити роботу авіації та дорожнього руху, знижуючи видимість.Реагування на цю зростаючу транскордонну проблему означає дії як у джерелі, так і в постраждалих районах.У Сахарі та на її околицях запобігання порушенню цілісних ґрунтів має вирішальне значення. Надмірне випасання худоби, будівництво дамб на річках та занедбання земель можуть збільшити викиди пилу. Для стабілізації ґрунту відновлюють рослинність, облаштовують підтримку річкового стоку та захист крихкої «біокорки» з бактерій, моху та інших організмів, які зв'язують верхні кілька міліметрів пустельних ґрунтів та утворюють природний щит від вітрової ерозії.У Європі основна увага приділяється підготовці. Системи раннього попередження зараз надають прогнози до 15 днів наперед, що дозволяє органам охорони здоров'я видавати попередження для вразливих людей, щоб вони залишалися в приміщенні. Прості заходи, від покращення вентиляції будівель до створення більшої кількості міських зелених зон, також можуть зменшити вплив.У найближчі десятиліття сахарський «пиловий пояс» залишатиметься видимим показником здоров'я нашої планети. Але самих лише технологій та прогнозування буде недостатньо для вирішення проблеми.Пил не визнає кордонів, тому управління ним вимагатиме посиленої міжнародної співпраці – та обов’язкових угод – з усіх питань: від управління річковими басейнами, щоб запобігти висиханню озерного дна, до заходів охорони здоров’я по всій Європі. Незалежно від того, чи залишиться помаранчеве небо дивовижною подією, чи стане звичайною рисою європейського життя, уряди по всій Європі та Африці повинні серйозно поставитися до цього спільного ризику.

Клонування одного й того ж організму декілька разів поспіль призводить до жахливих порушень біології ссавців.Команда дослідників з Японії у експерименті, що тривав два десятиліття клонували самку миші, а потім клонували її клони протягом 58 послідовних поколінь. Але через понад 1200 отриманих клонів експеримент припинився, оскільки після клонувань миші продовжували вмирати одразу після народження, незважаючи на відсутність зовнішніх фізичних аномалій.Висновки, опубліковані в новому дослідженні в журналі Nature Communications, свідчать про те, що існує жорстка межа для дублювання ссавців. І для вчених, які сподівалися на «нескінченне» клонування, це стало великим розчаруванням.«Ми вважали, що можемо створити нескінченну кількість клонів. Ось чому ці результати такі невтішні», – сказав Reuters старший автор дослідження Терухіко Вакаяма з Університету Яманасі.«На даний момент у нас немає ідей щодо подолання цього обмеження. Я вважаю, що нам потрібно розробити новий метод, який фундаментально покращить технологію переносу ядра», – додав він, маючи на увазі провідну техніку клонування тварин.Спочатку здавалося, що в «реклонуванні», як називається ця практика, немає особливого підступу. Між 2005 і 2013 роками дослідники реклонували мишей протягом 25 поколінь і виявили, що клони були переважно здоровими. На той час, за словами Вакаями, вони дійшли висновку, що реклонування, ймовірно, може тривати «безкінечно».Однак, у міру продовження експерименту, клони почали проявляти ознаки проблем. Починаючи з 27-го покоління, вони ставали менш плідними, оскільки народжували менші посліди, а також мали більшу плаценту. Весь цей час все більше і більше з них продовжували гинути. До 57-го покоління вижило менше одного відсотка клонів. До 58-го покоління всі повторно клоновані миші померли наступного дня після народження, а точна причина їхньої смерті невідома.Виявляється, що ідеальні клони не є ідеальними клонами. Секвенування їхньої ДНК протягом поколінь показало, що з часом у них накопичувалися невеликі мутації, які, як снігова куля, перетворювалися на більші, хоча клони були поверхово ідентичними. У деяких випадках клони навіть втрачали цілу копію своєї Х-хромосоми.«Колись вважалося, що клони ідентичні оригіналу, але завдяки цьому дослідженню стало зрозуміло, що мутації відбуваються втричі частіше, ніж у потомства, народженого в результаті природного спарювання», — сказав Вакаяма.Що безжально клонування тієї ж миші говорить нам про нашу біологію? Багато організмів, таких як деякі рослини та бактерії, розмножуються, по суті клонуючи себе. Але ми, ссавці, які розмножуються статевим шляхом, очевидно, не можемо здійснити це, не заплативши за це певну ціну. Здається, нам потрібна ін'єкція генетичного різноманіття, щоб запобігти руйнуванню всієї кровної лінії.«Під час клонування всі гени передаються наступному поколінню, а це означає, що всі дефектні гени також передаються», – сказав Вакаяма. «Оскільки всі ці мутації продовжують накопичуватися, ссавці не можуть підтримувати свій вид шляхом клонування», – додав він.Ця очевидна межа повторного клонування може зашкодити низці науково-фантастичних, але вже зростаючих амбіцій. Худобу клонують, щоб створити ідеальне стадо сільськогосподарських тварин, таких як корови, які дають більше молока. Існує ціла індустрія, присвячена бутік-клонуванню тварин, де знаменитості платять величезні гроші за клонування своїх мертвих домашніх тварин.Висновки також не віщують нічого доброго для низки ініціатив «відновлення вимирання», які сподіваються частково воскресити давно вимерлі види шляхом клонування або врятувати зникаючі види за допомогою того ж втручання.

Журнал Bulletin Of The Atomic Scientists опублікував цікавий супутниковий знімок та статтю з його технічним аналізом, проведеним з урахуванням низки розвідувальних ознак перевезення ядерних матеріалів.На знімку зображено південний вхід до підземного комплексу на околицях Ісфахана. Знімок з дуже високою роздільною здатністю був зроблений 9 червня 2025 року з одного з двох супутників Airbus Pléiades Neo - сучасних оптичних супутників з найвищою роздільною здатністю.(фото 1)На зображенні видно бортову або низькорамну вантажівку з платформою довжиною близько 13 метрів і шириною 2,6 метра, з білою кабіною та 18 синіми контейнерами на борту. Контейнери мають циліндричну або, можливо, кубічну форму, їхній діаметр або сторона становить близько 120 сантиметрів, а висота — не менше.(фото 2)Сині ємності дуже схожі на контейнери типу «оверпак», які використовуються для транспортування радіоактивних матеріалів. Ці контейнери, відомі як Type B packages, призначені для перевезення великого обсягу радіоактивних матеріалів (навіть якщо їхня радіоактивність низька). Вони мають посилений захист від фізичних впливів та високих температур, а також добре екранують іонізуюче випромінювання та спроектовані з урахуванням різних критичних ризиків, на кшталт запобігання розсіюванню вмісту при аварії під час транспортування. (фото 3,4).Як оцінює автор, вміст контейнерів, найімовірніше, був високозбагаченим ураном у формі гексафториду урану UF₆, а його кількість могла сягати приблизно 540 кілограмів, що більше, ніж раніше повідомляли МАГАТЕ та Іран.Автор приходить до такого висновку:Візуальний та технічний аналіз показує, що 9 червня Іран, можливо, перевіз до Ісфахану велику частину — а може, й увесь — свій запас високозбагаченого урану із вмістом 60% до Ісфахану. Якщо цей аналіз вірний, то сховища для збагачення урану в Натанзі та Фордо, ймовірно, були порожні до червневих ударів, що ставить під сумнів наявність збагаченого урану «під завалами» на об'єктах, які, за твердженням адміністрації Трампа, були «знищені» у червні.І якщо Трамп і справді не зміг минулоріч засипати іранські запаси 60%-збагаченого урану і вони все ще під контролем Ірану в цілості та безпеці, то кардинально змінює безпекову ситуацію на Близькому Сході.

Космічний телескоп TESS відкрив планету розміром із Землю, що обертається навколо червоного карлика.Нововідкритий світ, який отримав позначення TOI-4616 b, трохи більший за Землю і знаходиться порівняно недалеко від нас. Про це повідомляється в дослідницькій статті, опублікованій 11 березня на сервері препринтів arXiv.Запущений у 2018 році, телескоп TESS зараз сканує близько 200 000 найяскравіших зірок поблизу Сонця, шукаючи потенційні транзитні екзопланети. На сьогоднішній день він виявив понад 7900 кандидатів на екзопланети (TESS Objects of Interest, або TOI), з яких 760 підтверджено.Однією з зірок, яку спостерігав TESS, була TOI-4616. Це карлик класу M спектрального типу M4, що знаходиться на відстані близько 91,8 світлових років від Землі. TESS ідентифікував транзитний сигнал з періодом приблизно 1,5 дня на кривій блиску цієї зірки. Подальші ж спостереження TOI-4616, проведені групою астрономів під керівництвом Френсіса Цонга Ланга з Бернського університету, Швейцарія, підтвердили планетарну природу цього сигналу.«Ми повідомляємо про відкриття та статистичну перевірку TOI-4616 b, планети розміром із Землю, що проходить транзитом повз сусіднього карлика класу M середнього класу, якого спостерігає TESS. Ми підтверджуємо планетарну природу сигналу та визначаємо параметри системи, поєднуючи фотометрію TESS з наземними багатодіапазонними транзитними спостереженнями, зображеннями високої роздільної здатності та оптичною/ближньою інфрачервоною спектроскопією», — пояснили дослідники.Згідно зі статтею, TOI-4616 b має радіус приблизно 1,22 радіуса Землі, а її маса оцінюється від 1,5 до 3,0 мас Землі. Планета обертається навколо своєї планети-носія кожні 37,2 години, а її рівноважна температура знаходиться на рівні 525 K.На основі отриманих параметрів астрономи припускають, що TOI-4616 b є кам'янистим світом. Ці знахідки можуть служити цінною системою орієнтирів для порівняльних досліджень планет земного типу навколо карликів середньої групи M.Дослідники припускають, що TOI-4616 b втратила свою первинну воднево-гелієву атмосферну оболонку, тоді як її компактна вторинна атмосфера, можливо, збереглася. Вони зазначають, що просвічуюча спектроскопія за допомогою космічного телескопа імені Джеймса Вебба (JWST) потенційно може виявити атмосферні особливості TOI-4616b, якщо вона зберегла вторинну атмосферу.Що стосується властивостей батьківської зірки, то вона становить приблизно 19% від розміру та маси нашого Сонця. Її ефективна температура становить 3150 K, металічність близько -0,32 dex, а її вік оцінюється в 300–800 мільйонів років.

Новий мобільний додаток виявляє смарт-окуляри та попереджає вас, коли хтось користується ними поруч. Ті, хто цінують приватність, неодмінно зацінять новий продукт.Смарт-окуляри від цілого ряду виробників: Meta Wayfarer G2s, TCL Nxtwear Gs, RayNeo Air 3s та інші набули зараз великого поширення.З появою технологій розпізнавання облич, засоби детекції смарт-окулярів можуть бути дійсно корисними.Івом Жанрено, завідувач кафедри соціології та гендерних досліджень Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана, у вільний час створив Nearby Glasses, безкоштовну програму з відкритим кодом для виявлення смарт-окулярів поблизу вас.Згідно зі сторінкою проекту на Github, додаток не визначить точне місцезнаходження користувача гаджету, але він дасть вам хороший шанс помітити людину, яка носить такі окуляри. Надворі додаток працює в межах від 10 до 18 м, у приміщенні чи в натовпі, ця відстань падає до 3-10 метрів. Цього в принципі достатньо, щоб ідентифікувати людину в смарт-окулярах поблизу та дати їй прочухана.Жанрено розповів виданню Futurism, що хоча його академічна робота з гендерної динаміки з самого початку змусила його насторожено ставитися до смарт-окулярів, значна частина його відрази зводилася до простого здорового глузду.«Прихований запис — це багато в чому питання влади. Тому я хвилювався з самого початку, коли Meta оголосила, що збирається відродити ідею Google Glass», — сказав Жанрено. «На це могла дуже сильно вплинути тема мого дослідження, але так само добре на це могли вплинути всі звіти та історії, які я читав про цифрове насильство та мову ворожнечі за останні двадцять-тридцять років».Жанрено каже, що він кілька десятиліть експериментував з різними мовами програмування, але застерігає, що він «ніколи не прагнув навчатися чи робити кар'єру в ІТ. «Незважаючи на це, цього було достатньо, щоб створити робоче підтвердження концепції».Nearby Glasses працює, позначаючи присвоєні номери Bluetooth SIG, унікальні буквено-цифрові коди, що ідентифікують пристрої на основі їхнього бренду. Присвоєні номери є обов'язковими для пристроїв, що використовують Bluetooth, а це означає, що обладнання, виготовлене такими компаніями, як Luxottica Group SpA (фірма, що виробляє розумні окуляри Ray-Ban від Meta) може бути виявленеІснують обмеження цього методу. Оскільки коди пов'язані з самими компаніями, можна отримати хибне спрацюваання, якщо виробник окулярів також виготовляє інші електронні продукти. Meta, наприклад, також виробляє гарнітури віртуальної реальності, і можливо, що додаток помилково ідентифікує їх як розумні окуляри (хоча ця конкретна помилка має бути досить очевидною).«Якщо ви не бачите когось, наприклад, у гарнітурі Oculus Rift поряд, і поблизу немає будівель, де її власник міг би бути, є велика ймовірність, що поряд з вами саме смарт-окуляри», — написав Жанрено на сторінці додатка в Github. Хоча також можливо визначити назву продукту, якщо хтось коли-небудь ініціює сполучення Bluetooth на публіці, «ми рідко побачимо це в польових умовах».Наразі Nearby Glasses все ще перебуває на ранній стадії розвитку. Він доступний лише на пристроях Android, і хоча він працював, коли проводилось тестування, Жанрено «поки що не знає, чи люди використовують додаток на вулицях».«Він все ще дуже недосконалий», — сказав Жанрено. «Мені знадобилося близько чотирьох годин на перший прототип і ще близько восьми на перший життєздатний реліз».

Ілон Маск заявив, що SpaceX займеться будівництвом міста на Місяці.«Для тих, хто не в курсі, SpaceX вже перемістила свою увагу на будівництво самодостатнього міста на Місяці, оскільки це потенційно можливо менш ніж за 10 років, тоді як на Марсі на це потрібно понад 20 років», — написав у власній соцмережі Х американський олігарх південноафриканського походження.За його словами, SpaceX не відмовилася від плану польоту на Марс і планує почати будувати там місто «приблизно через 5-7» років, тому що сприятливі умови для запуску ракет у бік Червоної планети складаються лише раз на 26 місяців.Варто зазначити, що мільярдер уже неодноразово заявляв про різні космічні плани, більшість з яких у результаті або не втілилися, або зазнали критичних змін. У 2016 році він обіцяв, що в 2018 році SpaceX відправить на Марс безпілотний корабель, а до 2035 року політ людей до планети займатиме 80-115 днів. У результаті перший запуск так і не стався, наразі він відкладений на 2029 рік.Також, незадовго до інавгурації Трампа, цей найбагатший землянин заявляв, що "Місяць - це відволікання уваги, наша мета - Марс." Враховуючи його тодішні тісні зв'язки з чинним очільником США, це могло поставити під загрозу як програму NASA Artemis, так і ряд інших космічних програм.

Висотний дослідницький літак Martin WB-57F, що належить NASA, зазнав жорсткої посадки в аеропорту Еллінгтон у Хʼюстоні, Техас.Екіпаж з двох пілотів не отримав травм.Інцидент стався 27 січня о 11:30 ранку за місцевим часом. Через механічну проблему пілот не зміг випустити шасі і був змушений виконати посадку на фюзеляж. При контакті зі злітно-посадковою смугою виникло значне іскріння. Подія потрапила на відео місцевого телеканалу KHOU 11.Літаки Martin WB-57F є переобладнаними для наукових досліджень висотними розвідниками RB-57F (на 1 фото), отриманими NASA від Військово-Повітряних Сил США у 1972, модернізовані для наукових місій, таких як прольоти над ураганами, відбір проб атмосфери та аналіз вихлопних газів ракет, і з того часу стоять на службі.Вони здатні літати на висотах до 24 000 м.Після події з бортом N927NA "Rivet Chip 8" у космічного агентства США залишилось тільки два таких унікальних борти, один з котрих перебуває на ремонті.На щастя, літак не загорівся. NASA зараз розслідує, як саме сталася технічна поломка шасі. Космічне агентство має намір надати інформацію, як тільки розслідування буде завершено. Тоді ж буде визначено та оголошено точну суму збитків.Також ще не оголошено, як ця аварія вплине на місії спостереження та збору метеоданих та чи під загрозою також перебувають польоти, пов'язані з підготовкою місії Artemis II на Місяць.

Посилення зворотних зв'язків може призвести до майже повного зникнення крижаного щита Гренландії.Гренландія, яка останніми днями була в центрі уваги новин, має величезний крижаний щит. Якщо він розтане, він стане одним з найбільших факторів підвищення рівня моря у світі. За сценарієм високих викидів очікується, що крижаний щит Гренландії з часом значною мірою зникне, що матиме далекосяжні наслідки. Такий висновок нового дослідження Хлої Пейс та її колег, опублікованого в журналі «Кріосфера». Крижаний щит Гренландії містить достатньо льоду, щоб підняти рівень моря приблизно на 7,4 метра, і з 1990-х років він втрачає масу з прискореною швидкістю. Приблизно половина цієї втрати пов'язана з таненням поверхні, а інша половина - з відколюванням льоду в місці стикання крижаного щита з океаном.Незважаючи на збільшення кількості спостережень та вдосконалення моделей, залишається значна невизначеність щодо довгострокової поведінки крижаного щита та його точної взаємодії з кліматичною системою. Досі довгострокові прогнози в основному спиралися на глобальні кліматичні моделі, які можуть неадекватно відображати ключові процеси над Гренландією, такі як опади та режим вітру. У цьому новому дослідженні дослідники застосували інший підхід, поєднавши модель льодовикового щита Гренландії з регіональною кліматичною моделлю, спеціально розробленою для полярних регіонів.Використовуючи цю пов'язану структуру, дослідники провели моделювання за майбутнім сценарієм сильного потепління та високих викидів парникових газів, відомим як SSP5-8.5. Моделювання охоплює наступні триста років, після чого клімат залишався незмінним, тоді як пов'язані моделі продовжували працювати до 3000 року. Це дозволило команді вперше детально дослідити роль посилення механізмів зворотного зв'язку між льодовиковим щитом та атмосферою протягом дуже тривалих часових масштабів.«Наші результати показують, що справа не лише в тому, скільки льоду тане, але й особливо в тому, як льодовиковий щит та атмосфера взаємодіють», — каже провідний автор Хлоя Пейс. Протягом перших століть моделювання домінує стабілізуючий зворотний зв'язок, зумовлений головним чином змінами швидкості вітру. Змінені вітрові режими навколо країв льодовикового щита тимчасово знижують швидкість танення, дещо уповільнюючи втрату маси.Однак з часом ця картина докорінно змінюється. Приблизно з 2300 року домінують підсилювальні зворотні зв'язки. Найважливішим з них є так званий зворотний зв'язок між таненням та підняттям: у міру того, як крижаний щит стоншується, а його поверхня опускається, температура поверхні підвищується, що ще більше прискорює танення.Водночас, вищі температури призводять до того, що все більша частка снігопаду випадає у вигляді дощу. Загальна кількість опадів також зменшується, оскільки нижчий крижаний щит викликає менше підняття, охолодження та конденсацію повітря. В результаті накопичення нового льоду значно зменшується.Крім того, моделювання показують збільшення кількості водяної пари в атмосфері та хмарного покриву, що призводить до додаткового потепління над крижаним щитом. Разом ці процеси призводять до прискореної втрати крижаної маси. У моделюваннях, які повністю враховують ці зворотні зв'язки, Гренландський крижаний щит втрачає майже весь свій лід до кінця тисячолітнього періоду, що потенційно може внести свій внесок у глобальне підвищення рівня моря більш ніж на сім метрів.Дослідження підкреслює важливість чіткого врахування зворотних зв'язків між льодовиковим щитом та атмосферою в довгострокових прогнозах підвищення рівня моря. Воно демонструє, що регіональні кліматичні моделі високої роздільної здатності мають вирішальне значення для точного представлення цих процесів.У поєднанні з нині спостережуваним прискоренням втрати маси, результати свідчать про те, що за умов стійкого високого потепління Гренландський льодовиковий щит може значною мірою зникнути в довгостроковій перспективі, що матиме глибокі наслідки для прибережних регіонів усього світу.

Воду, забруднену перфторалкільними сполуками (PFAS), можна буде очищувати електронами високої енергії, йдеться у дослідженні.PFAS, які ще називають «вічними хімікатами», за їх стійкість до розкладання, є зростаючою екологічною проблемою. Інноваційний підхід до очищення води та ґрунту, забруднених PFAS, тепер походить з фізики прискорювачів: електрони високої енергії можуть розщеплювати молекули PFAS на нешкідливі компоненти за допомогою процесу, який називається радіолізом.Дослідження, опубліковане в PLOS One, показує, що прискорювач, розроблений у Берлінському центрі матеріалів і енергії ім. Гемгольца (Helmholtz-Zentrum Berlin), може забезпечити електронний пучок потрібної потужності.Сполуки PFAS тепер можна виявити багато де в навколишньому середовищі. Ці штучно створені хімічні речовини накопичуються у воді та ґрунті, звідки вони потрапляють у харчовий ланцюг.Через свої надзвичайно стабільні вуглець-фторові зв'язки вони майже не розкладаються природними процесами. Деякі PFAS вважаються шкідливими для здоров'я. Наприклад, територія навколо колишнього аеропорту Тегель у Берліні сильно забруднена PFAS, які потрапили в ґрунт та підземні води в результаті попередніх навчань з гасіння пожеж (пожежна піна містить багато цих речовин).Фізика прискорювачів тепер пропонує новий підхід до вирішення цієї проблеми. У дослідженні доцільності команда під керівництвом професора доктора Торстена Кампса показала, що прискорювач, розроблений у HZB на основі раніше сконструйованого фотоінжектора SRF для ядерної фізики, може забезпечити необхідний для цієї мети електронний пучок.Цей електронний пучок повинен мати певну енергію та високу середню потужність. Фотоінжектор SRF – це нова концепція прискорювача, яка використовує надпровідний радіочастотний резонатор з високочастотними електромагнітними полями для прискорення електронів. Оскільки поле прискорення може бути завжди увімкненим, можна генерувати високу середню потужність пучка, як того вимагає електронно-променева обробка води.«Концепція фотоінжектора SRF є дуже гнучкою та ідеально підходить для подальшого розвитку обробки води на основі PFAS. Це дозволяє нам з'ясувати, які параметри пучка дають нам розщеплення конкретних сполук PFAS», – каже Таша Шпор, провідний автор дослідження.У цьому тематичному дослідженні команда порівняла систему фільтрації, яка зараз використовується для видалення PFAS на території, де був аеропорт Тегель, із запропонованою концепцією прискорювача.«З точки зору експлуатаційних витрат, ми могли б бути конкурентоспроможними з традиційними технологіями протягом наступних років», – каже Кампс.«Ми продемонстрували, що фізика прискорювачів — це не лише інструмент для прикладних фундаментальних досліджень, але й може запропонувати нові технології для вирішення нагальних суспільних проблем».Кінцевою метою є виготовити компактний прискорювач електронів, який поміщається в контейнер. Його можна використовувати в осередках забруднення, таких як Тегель, з потенційно нижчими витратами та меншими зусиллями, ніж традиційні технології відновлення з використанням фільтрувальних систем.Хоча до практичного впровадження ще потрібні дослідницькі роботи, дослідження показує, що фотоінжектор SRF є придатною платформою для систематичної оптимізації переваг, ефективності та витрат на такі системи.