Японія в деталях🇯🇵🇺🇦

Як зустрічали Новий Рік японські аристократи 1000 років тому? Придворна дама Сей Шьонагон в своїх дзуйхіцу (есе) "Записки в узголів'ї" описувала ці дні так👇Першого січня, на Новий рік, небо стає такого гарного синього кольору, а весняне марево прикрашає все навколо. Люди одягнені у святковий одяг, усмішка прикрашає їхні обличчя, вони прославляють свого імператора, бажають щастя одне одному, — все це дуже радує око.На сьомий день нового року у проталинах збирають молоду траву. Вона така зелена-зелена, її видно навіть біля огорожі палацу. У цей день до палацу приїздять високоповажні дами в розкішнім убранні подивитися на змагання білих коней. Раптом один із екіпажів підкинуло, дами підстрибнули, ударились головою, їх прекрасні гребені в зачісках поламалися і повипадали, — оце весело! Одного разу біля воріт Лівої гвардії придворні позичили в охорони луки і стали лякати ними коней, відтягуючи тятиву. Я ж з екіпажа змогла побачити служниць, які ходили туди-сюди. «Ну й щастить же їм», — думала я, оскільки вони щодня можуть бути серед вищих осіб. До речі, на святі була страшна тіснява, — біля мене впритул проходила охорона, обличчя їхні були дуже погано набілені, були помітні плями, які нагадували землю, що про-ступає крізь сніг. До того ж, коні були дуже неспокійні, а тому я сховалася подалі і вже нічого не змогла побачити.На восьмий день нового року люди поспішають висловити подяку правителю, а тому лише й чути шум екіпажів.На п’ятнадцятий день подається страва мочіґаю, і при дворі служниці, що клопочуться на кухні, дерев’яними качалками намагаються вдарити одна одну, при цьому остерігаються, щоб їх самих не вдарили. А якщо комусь діставалось — ото вже весело іншим було... Проте прикро тій, кому все ж таки діставалось.Молодий зять, який лише з минулого року почав навідуватись у дім своєї дружини, приїжджає до палацу. Цей момент і намагаються не проґавити жінки. Одна з них прагне виділитися з усіх сил, інші ж, помітивши це, починають сміятися, а вона їм у відповідь: «Ану тихіше!». Одна лише молода дружина сидить тихо. «Ой, мені треба оцю річ», — вибігає та, що була найнетерплячішою, і легенько б’є хазяйку качалкою. Всі починають сміятися, і навіть молодий чоловік, але хазяйка лише трохи червоніє — і це також чудово. А може й таке бути, що жінки не лише одна одну б’ють качалкою, але ще й чоловіка можуть вдарити. Буває також, що хтось із них може навіть і заплакати, розсердитися, мовляв, що вони собі дозволяють. У ці дні немає дисципліни навіть у палаці.Це відео з декламацію "Записки в узголів'ї" діалектом Кіото, мовою Кіото, столиці Японії в період Хейан, коли вона була написана. Декларація цього уривку з 33 секунди 👇️https://youtu.be/q5Sy4e5H9LI?si=1jXFITJAp4m92-Qyhttps://youtu.be/q5Sy4e5H9LI?si=1jXFITJAp4m92-Qy&fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR1Ip7GDsMdsaPIP7zSGcgSRT2Q7xR6HWCDgg1ICnsYMGihP2YraSP35Uxs_aem_bxNQ3akYD0Sx5Q_uIOwD2Q

більшого, і з апельсином-дайдай зверху, декорується листом папороті, кладеться на підставці санпо 三宝, на простирадлі шіхоубені 四方 紅, яке повинне захищати будинок від пожежі протягом наступних років. Назва дайдай співголосна із ієрогліфом 代 "покоління" і віщує довгі роки родині. Плід нелегко опадає, навіть якщо він дозріває взимку, тому він може зберігатися протягом кількох років, і оскільки на одному дереві народжується багато поколінь плодів, це означає, що сім’я продовжуватиме процвітати поколіннями.Але чому саме два шари? Кругла форма імітує старе кругле дзеркало, як було сказано вище, а також є символом душі. Два яруси, великий і малий, представляють інь і ян, місяць і сонце.Папороть - це чисте та невинне серце, а парні листочки подарують гарну сумісність з чоловіком і дружиною, довголіття до сивого волосся.👍Мочі тримають вдома до 11 січня (непарні числа в Японії вважаються щасливими), а потім розбивають на церемонії каґамі-біракі 鏡開き(розкриття дзеркала), щоб вжити у суп, отримати силу богів і подякувати камі за захист. До цього часу каґамі мочі зазвичай стає досить крихким, на поверхні з’являються тріщини. Мочі не ріжуть ножем, оскільки різання має негативний підтекст (відрізання зв’язків із людьми), натомість їх розламують руками або молотком.Страва для поїдання цієї кульки мочі - це Озоні, お雑煮 і, поїдаючи мочі, сила божества забиралася в тіло. Також мочі вживали із надією отримати міцні зуби, бо самі коржики були доволі міцними. Мочі також вживаються і в інших новорічних стравах. Знаєте, в яких?

Гору Фуджі, яструба та баклажан пов'язують із везінням також за фонетичною властивістю їх назв. Фуджі - співзвучно зі словом благополуччя 福, слово яструб у японському звучить «така» – за звучанням може позначати і «високий, дорогий»　高い　такаі, а баклажан насу 茄子насу із дієсловом «насу 成す», здійснити, зробити. Якщо сон з баклажаном реально здається трохи дивним, то Японії по-справжньому бажали побачити сон з Такарабуне 宝船. Це корабель скарбів, у якому у новий рік впливають «Шічіфукуджін 七福神 Сім богів щастя» (так так, саме оті, яких ми обирали в минулорічному дописі). Культ Такарабуне у Японії існував ще у XV столітті. У період Едо (1603 – 1868) листівки із зображенням Такарабуне охоче купували, і новорічну ніч перед сном її клали під подушку. Щоб наснився щасливий сон, тричі читали спеціальний вірш, який однаково читався як з початку, так і з кінця (часто цей вірш пишуть на листівці).なかきよのとおのねふりのみなめさめ なみのりふねのおとのよきかな（永き世の 遠の眠りの みな目ざめ 波乗り船の 音のよきかな） Nagaki yo no Too no nemuri no Mina mezame Naminori huneno Oto no yokikana Вічний мир Глибокий сон Прокидаються усі Корабель пливе по хвилях - Як приємно це звучитьЯкщо сон був приємним, корабель залишали вдома, а коли ні - відпускали за водою, аби він плив подалі і забирав з собою негаразди.#японія #японіявдеталях #урокияпонськоїмови #викладачяпонської

👉重陽の節句　Chouyou no Sekku прийшов до Японії з Китаю на початку періоду Хейан (8-9 ст. н. е). У Стародавньому Китаї непарні числа вважаються сприятливими "числами ян", а парні числа вважаються несприятливими "числами інь". 😈 9 вересня місячного календаря припадає на середину жовтня, саме в час цвітіння хризантем. Вважалося, що хризантеми мають оборонну силу проти злих духів і магію довголіття. Оскільки квіткою цього давнього дійства була хризантема, то з часом його так і назвали «фестиваль хризантем». На фестивалі пьють кіку-шю (алкогольний напій-настоянку з ароматом хризантеми), щоб позбутися від злих духів і побажати міцного здоров’я та довголіття.💃Крім того, звичай поширився серед простих людей з часом, і в період Едо, він став популярною подією як один з п’яти фестивалів. Як і чірашізуші, які їдять на свято Персиків або день Дівчат 3 березня, і кашівамочі, які їдять на "свято хлопчиків" 5 травня, на фестивалі хризантеми також є свої смаколики. Щорічна трапеза - це їжа, яку їдять під час традиційних заходів та фестивалів, оцінюючи благословення природи протягом усього року, із використанням сезонних інгредієнтів.🍶Лікер із хризантеми готують, поклавши розпарені пелюстки хризантеми в миску, заливши холодним лікером і залишивши його на ніч для передачі аромату. Для страв з хризантем також використовували пелюстки хризантеми, які готували на пару, а потім висушували. Зараз часто японці наливають холодне саке в чашку з пелюстками хризантеми, розкиданими навколо. Крім того, оскільки свято хризантем збігається з часом збирання врожаю, звичайні люди святкували, вживаючи «рис із каштанами».🍆Крім того, на дев'ятий день дев'ятого місяця є традиція їсти баклажани. «Кунчі» - один із загальних термінів осінніх свят, які відзначають урожай. 🥰Також популярні ванни з хризантеми, бавовняні спонжі із ароматом хризантеми, подушки, наповнені висушеними пелюстками хризантеми, адже запах хризантеми має силу розганяти злих духів, негаразди та дарувати здоров'я. 💐菊合わせ кікуавасе - "змагання хризантем" - це подія, на якій ретельно вирощені хризантеми змагаються у своїй красі. Навіть зараз у різних місцях проводяться ярмарки хризантем, де можна милуватись різними сортами цієї воістину імператорської квітки. 🏵️Тому чому б сьогодні не прикрасити свою оселю хризантемою і не порадіти новому сезону врожаю та краси разом із японцями?🏵️Більше цікавого про Японію на телеграм каналі https://t.me/japan_in_details

До речі, написання слова 七夕 Танабата і таке його читання "Танабата" пов'язане із традицією плетіння благородного полотна, яке використовували для синтоїстських ритуалів: саме його з давніх часів називали Танабата. Як Оріхіме ткала на небі хмарки, так і ткацьке земне мистецтво втілювало в собі часточку божественного. 🎋У цей період Японія вся рясніє ліхтариками та  різнокольоровими стрічками з побажаннями на бамбукових гілках.🌧️Кажуть, що "коли йде дощ, Чумацький Шлях неможливо перетнути", і тому  будівлі прикрашають ляльками-оберегами Теру Теру Бозу для того, щоб швидше настали сонячні дні. Хоча раніше, коли Танабата святкували 7 липня за місячним календарем, (від початку до кінця серпня),  проблем з дощами не виникало. У період Едо, Танабата став  одним із обов'язкових сезонних свят "Госекку" і  офіційним святом шьогунату. На картині Укійо-е, що намальована Торі Кійонага близько 1795 року, ми можемо вже побачити смужки різної форми та кольору для загадування побажань. За старих часів вважалося, що чим вище ви зав'яжете смужку на гілках бамбука, тим швидше бажання досягне зірок. Як і будь-яке японське свято Танабата має свої особливі святкові страви.🥨Одним із традиційних  страв є "Сакубей" 索餅. Це солодощі, виготовлені шляхом скручування та обсмаження пшеничного  та рисового борошна, що було привезене в Японію за часів династії Тан. В префектурі Нара ця страва називається "Мугі-нава" 麦縄  і досі користується неабияким попитом.🍝Кольорова локшина Сомен そうめん. У місті Сендай, префектура Міягі, досі проводять 400-річний "фестиваль Сендай Танабата" на якому сомен - один із популярних  наїдків. Локшина сомен кольорова, тому, якщо після п’ятикольорових смужок ви ще з'їсте «п’ятикольоровий сомен», ви можете проникнутись справжнім святковим настроєм Танабата.