Їжа це не лише про смак. Це про повагу до себе. І… про тарілки.Ми багато чуємо про fast food і street food - швидка їжа, яка супроводжує нас у дорозі, між зустрічами, на ходу. Але що в цій їжі нас інтуїтивно насторожує? Справа не лише в сумнівній користі чи гігієні. Глибше - це втрата ритуалу.Ми, як люди, давно перестали їсти просто для того, щоб насититися. Ми створили культуру трапези з сервіруванням, правилами, моментом єднання.А fast food і street food - це вже не трапеза. Це споживання. Без столу. Без серветок. Без історії.І це саме те, що викликає внутрішній дискомфорт: не відсутність вітамінів, а відсутність… краси.Але останнім часом з’явився новий чудовий тренд: навіть найпростіші страви - бургер, локшина, сендвіч подаються у вишуканому посуді. У розкішній сервіровці. І виглядає це не просто гарно, це повертає нам відчуття поваги до їжі, до моменту, до себе.Саме це - філософія Izum.Навіть проста вечеря чи кава в будній день заслуговує бути естетичною.Сервіруйте з любов’ю і ви відчуєте, як змінюється не тільки настрій, а й ставлення до життя.✨ У нас в Izum посуд і аксесуари для дома, які надихають. Вінтажні тарілки, антикварні чашки, сервізи з історією. Для тих, хто хоче їсти не тільки смачно, а й красиво.#izum_mood #izum_сервірування
Рідкісні столові прибори Mackintosh продані за понад 175 000 фунтів стерлінгів«Надзвичайно рідкісний» набір срібних столових приборів, розроблений Чарльзом Ренні Макінтошем, було продано за 175 200 фунтів стерлінгів. Столові прибори, продані аукціоністами витончених мистецтв Lyon & Turnbull, були продані майже в шість разів за свою початкову оцінку, яка становила від 20 000 до 30 000 фунтів стерлінгів.Архітектор і художник Макінтош відомий проектуванням культових будівель Глазго, включаючи Глазгівську школу мистецтв та чайні кімнати Willow, а також своєю фірмовою трояндою Макінтош.Ложка для супу, десертна ложка, виделка для обіду та десертна виделка є частиною набору, замовленого в 1902 році шотландською художницею Джессі Ньюбері та її чоловіком Френсісом «Фра» Ньюбері. Вони були давніми друзями Макінтоша та його дружини-художниці Маргарет Макдональд.Фра Ньюбері відіграв вирішальну роль у просуванні робіт Макінтоша, оскільки він доручив йому проектування Глазгівської школи мистецтв, коли був її директором у 1896 році.Замовлення на столові прибори було розміщено через ювеліра Edwards & Company з Глазго.Їх виготовив Девід В. Гіслоп — досвідчений срібний майстер, який раніше працював з Макінтошем над низкою проектів.Пізніше набір був розділений між доньками Ньюбері, Мері та Елсі, а вироби, які успадкувала Мері, продавалися окремо між 1970 і 1980 роками.Джон Макі, керівник відділу продажів Lyon & Turnbull, сказав, що аукціоністи були «абсолютно задоволені» продажем.«Дизайн столових приборів Макінтоша був революційним», – сказав він. «Ложки та виделки мають надзвичайно довгі, тонкі ручки. Виделки особливо вражають плавним переходом, створюючи ілюзію єдиної, безперервної металевої стрічки.»«Завжди захопливо бути на трибуні, і сьогоднішній результат свідчить про незмінний і зростаючий попит на новаторський та самобутній дизайн Mackintosh».#izum_річдня
Дипломатія за столом: державна вечеря короля Чарльза III для Еммануеля МакронаУчора у Віндзорському замку відбулася державна вечеря на честь президента Франції Еммануеля Макрона, якого приймав король Чарльз III. Церемонія, оформлена з англійською стриманістю та французькою витонченістю, стала не лише політичною подією, а й естетичним жестом культурної дипломатії.Меню, як і заведено в таких випадках, створювалося з урахуванням традицій обох країн.За попередніми повідомленнями британських ЗМІ, гостям подавали:– мус з лосося з ікрою та кремом з кропу,– філе яловичини з соусом на основі бордо, пюре з пастернаку і карамелізовану моркву,– тарт із заварним кремом і малиновим желе,– добірку англійських і французьких сирів,– а також вина з королівської колекції: біле з Кенту та червоне з Франції.Однак, варто зазначити: офіційне меню поки що не оприлюднене, тому це — попередні деталі, засновані на коментарях журналістів та гостей.Та попри це, сам факт такої зустрічі — символічний і глибоко вишуканий. Він показує, як за допомогою мистецтва подачі, поєднання смаків і досконалої сервіровки продовжується діалог між країнами, культурами — і людьми.#izum_royal
Цього дня в історії6 липня 1893 року в Королівській каплиці Сент-Джеймського палацу побралися майбутній король Великої Британії Георг V та принцеса Марія Текська — союз, що згодом стане серцем династії Віндзорів.Але все починалося не з нього…Спочатку Марія була заручена з його старшим братом — принцем Альбертом Віктором, але той раптово помер від грипу. За наполяганням королеви Вікторії, наречену “передали” молодшому брату — Георгу. Звучить як Netflix-сценарій, але так і було.А тепер найцікавіше:Після весілля подружжя вирушило в подорож, і одним із перших місць, де вони зупинилися, було… Батумі (тоді — частина Російської імперії). Так, майбутня королева Великої Британії пила чай на березі Чорного моря! 🇬🇪👑 Цікаві факти: • Марія Текська не була “кровною принцесою” — її батько мав титул лише герцога, а мати — небагата принцеса з Баварії. • Вона була строгішою за чоловіка: після його смерті носила чорне до кінця життя, але зберегла спокій і при дворі, і у війнах. • Вона — бабуся королеви Єлизавети II та одна з небагатьох, хто пережив трьох королівських поколінь і дві світові війни.#izum_royal
🌸Запрошення на English Afternoon Tea🌸Неділя, 06.07.2025 | 13:00Запрошую тебе поринути у витончену атмосферу британського чаювання —чарівного ритуалу, що поєднує смак, стиль і глибокі розмови.☕У програмі:— Історія high tea: як зародилась ця аристократична традиція— Улюблений чай Її Величності королеви Єлизавети II— Етикет чаювання: як тримати чашку, що сказати, як вдягатися— Dress code: капелюшки, рукавички, коктейльна сукня— Теми для витончених розмов за чашкою чаю🧁Родзинка події — майстер-клас із приготування справжніх англійських сконівз clotted cream і полуничним варенням — як у Букінгемському палаці.🥂 Шампанське, вишукані смаколики, естетика та задоволення від життя.📸 Атмосферна фотозйомка, нові знайомства та простір жіночої натхненності.🎀Спеціальні партнери:@izum.antique.store — вінтажні чашки та роузболи@tea_time_ukraine — Maison чай Букінгемського палацу з понад 300-річною історією👛Ціна участі: 2300 грн(включає: оренду простору, частування, чай, шампанське, подарунки та магію атмосфери)📍Локація: місто Київ, вул. Гончара, 8 — Art Kuhnia Vintage📩 Для реєстрації — пиши або телефонуй:📞 +380503863508З нетерпінням чекаю саме тебе —щоб разом створити день, сповнений краси, жіночності та натхнення 💕
Якого кольору була доба ХІХ століття?Бежевого. Точніше — відтінку рашель. Свою назву він отримав завдяки знаменитій французькій актрисі трагедії Елізі Рашель Фелікс, відомій як мадам Рашель. Жінка з величезними очима та благородно-театральним відтінком шкіри підкорювала не лише глядачів, а й найвищих чиновників Франції.Мадам Рашель ніколи не була офіційно одружена, але мала дітей від генерала Бертрана й позашлюбного сина Наполеона I. Крім того, їй приписують романи з Наполеоном III та принцом Наполеоном, якого у Франції ніжно називали Плон-Плон.Перша реклама пудри кольору рашель з’явилась у журналі The Illustrated London News у 1892 році. Тоді тональні засоби були лише одного кольору — універсального. Саме рашель став одним із перших відтінків з іменем, доступним не лише акторам, а й звичайним жінкам — своєрідним «театральним гримом» для повсякденного життя.Пік популярності цього кольору припав на 1950-ті, коли бренд Elizabeth Arden почав створювати варіації: з’явилися відтінки Rachel №1, Rachel №2, Rose Rachel та Special Rachel.Останні три десятиліття головним ідеалом краси залишається сяюча засмагла шкіра. Але мода циклічна — і є всі підстави вірити, що шляхетний, пудрово-бежевий рашель ще повернеться. Можливо, навіть раніше, ніж ми думаємо.#izum_цікаве
🍋 Savor & Shade — жіночий пікнік у стилі Fortnum’sУ вікторіанській Англії пікнік був більше, ніж просто трапеза на природі. Це був ритуал, стиль, і спосіб сказати світові: я живу красиво.29 червня ми перенесемось у цей настрій — серед тіні дерев у Holland Park, на камерному жіночому пікніку Savor & Shade від спільноти Taste of Life.Що на вас чекає:🍽Атмосфера як із класичного британського роману — вінтажна порцеляна, пледи, ніжність і неспішні розмови.🍋Чай і домашній лимонад — подані з елегантністю, яку колись демонстрували кошики Fortnum & Mason.🍰Витончені солодощі, приготовані з душею.📸Фотосесія — бо краса моменту має лишитися не лише в серці.🎁Сюрпризи та подарунки — маленькі радощі, які так приємно знаходити у кінці дня.📅Дата: 29 червня🕐Час: 13:00📍Місце: Holland Park, Лондон💷Участь: £35⸻Це не просто пікнік.Це — жіночий простір, де можна видихнути, зустріти близьких по духу, згадати, що життя — не лише список справ, а ще й лимонад у красивій чашці, сміх на фоні зелені та відчуття свого місця у теплій компанії.Забронювати місце можна в особистих повідомленнях або лишайте коментар під цим дописом 💕
Про згущене молоко, естетику і вікторіанську одержимість деталями.Уявіть собі: звичайна бляшанка згущеного молока — смачна, але точно не прикраса столу. У вікторіанську епоху це був цілий виклик, бо все, що потрапляло на стіл, мало виглядати як мінімум пристойно, як максимум — розкішно.Саме тоді з’явилися Condensed Milk Holder спеціальні тримачі для банок згущеного молока — красиві, часто порцелянові, з кришечкою і тарілочкою в комплекті. Деякі мали ще й ложку в наборі. І все це виглядало як повноцінна частина сервізу.Всередину просто вставляли банку, а внизу контейнера був отвір, щоб можна було зручно підштовхнути її пальцем і дістати, коли вона вже порожня. Це такий дрібний, але дуже показовий приклад: навіть буденні речі мали виглядати витончено.І найцікавіше — дізналась я про цей предмет не з книжки, а завдяки одній з моїх курсисток у нашому спільному чаті, де зібрались усі, хто проходив мої курси. Вона поділилась цікавої знахідкою на яку натрапила на одному з онлайн ресурсів. Там було зазначено, що це цукорниця, але наявність отвору на основі не давало спокою і виявилось що це Condensed Milk Holder Наш чат «міні спільнота закоханих в антік» неймовірний простір: ми там постійно обмінюємось знахідками, фото, питаннями, іноді загадками — і разом досліджуємо речі, яких не знайдеш у підручниках.🍂Наступний набір на мій курс Antique & Vintage Basic буде восени.Дати ще уточнюються, але якщо не хочете пропустити — тримайте руку на пульсі. У нас цікаво, глибоко і дуже по-справжньому.#izum_цікаве
Парижська зелень — колір, який вбиває.Уявіть собі: вишукані вікторіанські шпалери кольору малахіту. Красиві, модні, в кожній поважній оселі. І… смертельно небезпечні.У ХІХ столітті цей відтінок був справжнім трендом: його любили художники-імпресіоністи, дизайнери інтер’єрів, виробники одягу. Парижська зелень — глибокий, стійкий пігмент, який майже не тьмянів. І все завдяки комбінації мідної солі й миш’яку.Люди почали помирати. Особливо ті, хто жив у кімнатах з такими шпалерами. Діагноз один і той самий — дифтерія. Поки лікар Томас Ортон не запідозрив: справа не в хворобі, а в стінах.Знаменитий Вільям Морріс, виробник шпалер №1 у Британії, випускав свої «зелені» дизайни майже до заборони пігменту. Він щиро вірив, що винні не фарби, а лікарі — і навіть працював у кімнаті з отруйними шпалерами, щоб це довести.Пізніше виявилось: миш’як справді діє по-різному.Дорослі могли не відчути нічого, а от діти й літні люди хворіли майже миттєво.До речі, парижська зелень — лише один із небезпечних трендів свого часу. Свинцева косметика, радій у зубній пасті, в їжі, навіть у прикрасах — усе це теж було «модно».Іноді, дивлячись на такі історії, хочеться сказати:краще вже старе, перевірене — ніж нове, але з сюрпризом.#izum_інтерʼєр #izum_цікаве
Музейна пікантність з АмстердамаРейксмузеум — головний музей Нідерландів — нещодавно поповнив свою колекцію справжнім раритетом: презервативом 1830 року. Цю історичну знахідку придбали на аукціоні за €1000.Презерватив виготовлений, ймовірно, з овечого апендикса — матеріалу, який у XIX столітті вважався «практичним» для подібних виробів. Цікаво, що перед тим, як додати його до експозиції, фахівці просвітили його рентгеном і з’ясували: виріб ніколи не був у використанні. Тож це не просто предмет побуту, а свідчення певної культури ставлення до сексуальності в ту епоху.А тепер — родзинка: на поверхні збережено малюнок, який, м’яко кажучи, привертає увагу. На ньому — кокетлива монахиня, грайливо задирає рясу та вказує на групу священників зі словами: «Voila, mon choix» — «Ось мій вибір». Такий сюжет додає іронії й викликає питання: був це еротичний жарт того часу чи критика церковної моралі?Експонат представлений на новій виставці «Безпечний секс?», що досліджує сексуальну культуру XIX століття — її естетику, табу й несподівану відвертість.Світ антикваріату ніколи не припиняє дивувати — особливо, коли інтимна історія переплітається з мистецтвом.#izum_цікаве #izum_history
