Estadísticas de telegram channel - @istoriya_ukrainy

🇺🇦⚔️6 серпня 1914 року у Львові було створено легіон Українських січових стрільців, який став першим українським національним бойовим підрозділом після битви під Полтавою в червні 1709 р.До появи Українських січових стрільців спричинила Перша світова війна. Уже в перший її день, 1 серпня 1914 р. лідери трьох найбільших галицьких партій утворили Головну Українську Раду, яка, зокрема, поставила перед австрійським командуванням питання про організацію в австрійській армії окремого українського формування, що мало стати зародком української національної армії.6 серпня 1914 р. у львівській газеті «Діло» з'явилося звернення Головної Української Ради «до всього українського народу», в якому закликали добровольців записуватися Українські Січові стрільці (УСС). На заклик Головної Української Ради відгукнулося 28 000 добровольців, але австрійський уряд, не впевнений у лояльності українських частин, дав дозвіл лише на 2,5 тисячі. Ядро легіону становили члени довоєнного січового, сокольського і пластового руху.Узимку 1914-15 рр. сотні УСС у складі 130 бригади боронили карпатські переходи: їм припала тоді розвідча й охоронна служба. Першим успіхом легіону УСС була перемога на горі Маківці 29 квітня — 3 травня 1915. Далі він визначався в боях під Болеховом, Галичем, Завадовом і Семиківцями.У лютому 1918 р. легіон УСС, який лишався у складі австрійської окупаційної армії, вирушив у похід на Україну. Стрільці розташувалися на Херсонщині і були приписані до групи архікнязя Вільгельма Габсбурґа (полковника Василя Вишиваного). Пізніше «усусуси» були переведені на Буковину, брали участь у боях із поляками за Львів, але вже не могли вплинути на ситуацію.Водночас у листопаді 1917 р. в Києві навколо Євгена Коновальця з українців, які тікали з російської армії та російського полону, сформувався Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців (СС), який згодом розгорнувся в полк СС, а далі в корпус і групу СС, що були однією з найкращих формацій української армії. «Усусуси» зіграли важливу роль в подіях Української революції 1917-21 років.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🕯😱🔴5 серпня 1937 року — день початку «Великого терору».У цей день наказом нквд № 00447 вступила в дію постанова Політбюро цк вкп(б) від 2 липня 1937 року «Про антисовєцькі елементи».Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком нквд Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін.Ретельно проводилася «чистка» партійних лав та органів безпеки. Політбюро цк кп(б)у розіслало по областях усср вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних «трійок», створених для спрощення процедури засудження.Наказом № 00447 запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – на ув’язнення в таборах гулаг (рос: Главное управление лагерей) нквд ссср. Якщо первинний ліміт для усср за І категорією становив 26150 осіб, то у січні 1938 р. він був збільшений до 83122 осіб. Із проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ усср Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.За період «Великого терору» на території усср, за оцінками істориків, було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів.Лише в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорська в Карелії у період 27 жовтня – 4 листопада 1937 року з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, із них 287 українців та осіб, долі яких пов’язані з Україною. Серед них - Лесь Курбас, Микола Куліш, Марко Вороний, Микола Зеров, Валер'ян Підмогильний та інші яскраві постаті українського відродження 20-х років ХХ століття.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

⚔️❌28 липня 1765 року московська цариця Єкатєріна ІІ видала маніфест щодо скасування козацького полкового устрою в Слобідській Україні.На території Слобожанщини почали діяти російські державні установи, а козацькі полки було перетворено у регулярні гусарські.Території полкових сотень об'єднувалися в комісарства при збереженні самих сотень. У центрах комісарства були організовані: комісарське управління, комісарська канцелярія, місцевий суд. Комісарства об'єднувалися в провінції, які територіально точно відповідали полкам. Всі провінції складали губернію.В 1766 було скасовано існуючий адміністративний поділ і всю територію слобідських козаків було перетворено в звичайну губернію імперії. Слобідсько-Українську губернію. П'ять слобід: Охтирка, Харків, Ізюм тощо отримали статус міст. Особлива увага була приділена Харкову, який з 1780 став головним містом в новоствореній Харківській губернії.В майбутньому Східна Слобожанщина опиниться в рсфср, а потім рф, де знаходиться й по цей день.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

​​🕯🇺🇦Степану Чубенку назавжди 16 років. У 2014 році його жорстоко вбили бойовики «днр» за синьо-жовту стрічку на рюкзаку. Юнак із Краматорська був спортсменом, воротарем місцевої футбольної команди «Авангард». Та любив він не лише футбол — писав вірші, грав в КВК, разом з друзями опікувався дитячим будинком і завжди мріяв про власних дітей... У ці дні виповнюється 11 років з дня загибелі Степана.11 років тому бойовики банди «Керч» жорстоко вбили шістнадцятирічного Степана Чубенка. За наказом ватажка Погодіна, його підлеглі Михайло Сухомлинов і Юрій Москальов вивезли хлопчика в село під Донецьком, довго катували і розстріляли. Після скоєних на Донбасі злочинів Погодін утік до Криму, де і був затриманий за запитом Інтерполу. 30 липня стало відомо, що окупанти в Криму звільнили терориста “ДНР” Погодіна, якого звинувачують у вбивстві школяра.10 листопада 2019 року суд Торецька заочно засудив убивць українського школяра Чубенка до довічного ув’язнення.Хлопчина мріяв стати професійним футболістом та вже встиг стати успішним голкіпером місцевої команди «Авангард». У старших класах Степан вже був дуже свідомим громадянином, цікавився політикою та був небайдужим до майбутнього своєї Батьківщини.Але 12 квітня 2014 року його рідний Краматорськ захопили російські окупанти. Степан не лишився осторонь та організував допомогу нашим військовим. Разом із такими ж юними друзями вони носили визволителям харчі та воду, зривали прапори сепаратистів та розповсюджували містом листівки: «Краматорськ – це Україна»!Мама Степана Чубенка – дуже боялась за сина, але він твердо відповідав: «Чому я маю боятись якихось чужинців? Я на своїй землі, на українському Донбасі».Але, у червні 2014 року, через постійні погрози від терористів так званої «ДНР», Степан був змушений виїхати у Київ до друзів. Зовсім скоро Краматорськ нарешті звільнили, і хлопець одразу побіг на вокзал за квитком до батьківської домівки та до цуценя Біма, за яким так сумував.Квитки були лише через окупований Донецьк, в який досі ходили потяги зі столиці. Він дуже хотів зробити рідним сюрприз, тож про повернення нікому не сказав. Згодом Сталіна Чубенко отримала страшні новини від окупантів: «Вашого сина заарештовано». Так почались пекельні місяці пошуків найдорожчого у житті.Жінка негайно приїхала в Донецьк, де їй сказали, що Степана, начебто, відправили у селище Горбачево-Михайлівка. Невтомна мати ходила з фотографією молодшого сина в руках, стукалася у всі двері і питала, чи не бачив хто-небудь її хлопчика. Жінка сподівалась, що в одному з підвалів полишених домівок тримають її сина. Живого. Але сподівання були марними. Після зустрічі з ватажком «ДНР» Захарченком, їй повідомили, що Степана вже немає серед живих.Бойовики зізналися, що заарештували Стьопу через жовто-блакитну стрічку на рюкзаку і шарф ФК “Карпати”, який знайшли серед речей. Жінці сказали, що сина після арешту відправили нібито рити окопи, під час чергового обстрілу хлопчина втік разом з іншими полоненими. Більше його не бачили. Пізніше один з найманців сам зізнався: “Ніякої втечі не було. Хлопця вбили. Де тіло – ніхто не знає”.Після того, як бойовики “ДНР” проговорилися, що хлопця вбили незабаром після затримання, батьки Степана в буквальному сенсі підняли всю землю навколо ненависного блокпоста. Тіло хлопця знайшли самі окупанти.Шістнадцятирічного українця вбили дуже жорстоко: руки замотали скотчем за спиною, вибили зуби, довго знущались, а потім закрили обличчя його ж футболкою та зробили п’ять смертельних пострілів у голову.Ексгумацію провели шостого жовтня. Зазвичай цього дня Сталіна святкувала День вчителя, а тепер це назавжди найстрашніший день у житті Чубенків.Указом Президента України від 28 червня 2017 року Степан нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).10 грудня 2021 року на стадіоні в Краматорську відкрито пам’ятник юному патріоту-футболісту.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

​​🇺🇦⚔18 липня 1917 року у Києві відбувся збройний виступ вояків Другого Українського козацького полку імені гетьмана Павла Полуботка з метою проголошення незалежності України. За прикладом солдатів Київського військово-розподільчого пункту, які створили полк імені Богдана Хмельницького, Український генеральний військовий комітет (УГВК) вирішив організувати ще одну військову одиницю в Чернігові, де в середині травня 1917-го зібралася значна кількість новобранців.Незабаром вони ешелонами прибули до села Грушки у передмісті Києва. Російське військове командування наполягало, щоб прибулих негайно відправили на фронт. Новобранці, яких було близько п’яти тисяч, вимагали визнати їх 2-м Українським полком імені Павла Полуботка. Росіяни не погоджувалися, солдати вперто стояли на своєму, Центральна Рада і УГВК без особливого успіху шукали компроміси, відтак ситуація ставала критичною. Полуботківці, як вони себе називали, виступали проти влади Тимчасового уряду, визнавали вищою владою в Україні Центральну Раду, але були незадоволені поміркованістю її політики. Кризу поглибив ІІ Універсал Центральної Ради (16 липня), який остаточну форму автономії України віддавав на розсуд російських Установчих зборів. Це сприймалося як здача позицій українськими парламентарями. Того ж дня на вечірньому засіданні представники українських військових частин (за участі Симона Петлюри, Володимира Винниченка та Олександра Шульгина) не дійшли згоди. Полуботківцям сказали, що «їх оборона не потрібна для Центральної Ради, бо на захист її в будь-який момент може прибути з фронту півтора мільйони українських вояків». А також наполягли, аби 1-й Український полк імені Богдана Хмельницького прийняв ухвалу, за якою «не вважає їх за своїх братів, відмовляє всякої допомоги і радить негайно виконати наказ» про відправку на фронт.Виступ збурених полуботківців стався в ніч на 18 липня і проходив під гаслами негайного проголошення незалежності України (тому головним натхненником виступу вважають відомого самостійника Миколу Міхновського). У маніфесті повсталих наголошувалося, що «український народ не має тих прав, яких домагається кожна окрема нація і які мають належати кожному окремому народу. Висунутий Російською революцією лозунг самовизначення народів залишається лише на папері. Ми, українці-козаки, що зібрались в Києві, … всіх росіян і ренегатів, які гальмують роботу українців, скидаємо з їх постів силою, не рахуючись з Російським урядом».Вийшовши зі своїх казарм, вони захопили деякі державні установи: міський штаб міліції, військову комендатуру, арсенал, окремі інтендантські склади, 3-й авіапарк, розгромили квартиру командувача Київського військового округу.Центральна Рада, Генеральний секретаріат, УГВК рішуче відмежувалися від виступу і задіяли полк імені Богдана Хмельницького для ліквідації повстання. Під тиском останніх, полуботківці 18 липня повернулися у казарми, а 20 липня погодилися скласти зброю.21 липня Центральна Рада визнала 2-й Український козацький полк імені Павла Полуботка окремою військовою частиною і за кілька днів основна маса солдатів-полуботківців (близько 2500 тисяч) була відправлена в діючу армію на Румунський фронт. Там вони відразу потрапили у жорстокі бої і зазнали жахливих втрат. На початку лютого 1918-го від полку лишилося усього 5 осіб.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

❌🕯17 липня 2014 року неподалік Тореза Донецької області (нині Чистякове) було збито Boeing 777 компанії "Малазійські авіалінії", що виконував регулярний рейс МН17. Загинули 298 осіб — всі пасажири та екіпаж. Катастрофа стала однією з найбільших за кількістю жертв в історії.Активні бойові дії на Донбасі почалися з квітня 2014 року. До МН17 бойовики збили три українські літаки.А вночі з 16 на 17 липня росія заборонила польоти цивільної авіації у прилеглих до України областях на висоті до 16000 м.Регулярний рейс MH17 з Амстердама (Нідерланди) до Куала-Лумпура (Малайзія) вилетів 17 липня 2014 року о 13:30 за київським часом та прямував до міжнародного аеропорту "Куала-Лумпур". За даними чорних ящиків, несправностей на літаку не було і політ тривав штатно, однак близько 16:00 зв'язок з лайером перервався.Незадовго після цього у соцмережах почали з'являтися повідомлення, відео та фотографії, які показували рештки літака, що розбився неподалік Тореза, а близько 17:50 один з лідерів бойовиків на Донбасі Ігор Стрєлков менш ніж за дві години після катастрофи опублікував в соцмережах повідомлення про те, що сепаратисти збили в районі Тореза АН-26. Коли стало зрозуміло, що було збито пасажирський літак, а не військовий, Стрєлков видалив свій пост.Того ж дня Служба безпеки записала телефонні розмови бойовиків, в яких, імовірно, йдеться про збиття пасажирського лайнера, що дало підстави висунути версію, згідно з якою літак збили зенітно-ракетною установкою “Бук”.Судовий процес у Гаазі розпочався 9 березня 2020 року. Учасники вирішили, що справу будуть розглядати за національним, а не міжнародним законом, оскільки більшість загиблих — громадяни Нідерландів. Слухання відбуваються у судовому комплексі "Схіпгол". Після початку слухань двоє з чотирьох обвинувачуваних Ігор Гіркін та Сергій Дубинський, заявили, що не визнають компетенцію голландського суду, а всі докази вважають непереконливими.11 квітня 2021 року нідерландські ЗМІ опублікували результати власного розслідування, яке доводить, що фігуранти справи у день катастрофи мали прямий контакт з Москвою на вищому рівні. Журналістам вдалося отримати записи тисяч телефонних розмов, проведених одним із підозрюваних Сергієм Дубінським у липні та серпні 2014 року — до та після катастрофи МН17. На цих записах він розповів, що у день катастрофи 17 липня 2014 року мав прямий контакт з Москвою, а його шеф, "міністр оборони ДНР" Ігор Гіркін провів бесіду з Кремлем "на вищому рівні".10 червня 2022 року відбулося останнє судове засідання щодо загибелі пасажирів рейсу Малайзійських авіаліній, збитого у небі на Донбасі в липні 2014 року: остаточне рішення планується ухвалити наприкінці 2022 року.У травні 2022 року прокуратура Нідерландів виклала у відкритий доступ всі матеріали справи.Більшість доказів вказує на те, що літак збив російський "Бук", однак РФ продовжує звинувачувати у трагедії українські Збройні сили, хоча свідчення її експертів вже спростовано на слуханнях.17 листопада 2022 року Гаазький суд визнав винними трьох із чотирьох підсудних справі про знищення літака MH17 та вбивство 298 пасажирів рейсу.Ігоря Стрєлкова-Гіркіна, названо одним із виконавців злочину і визнано винним, так само, як і Лєоніда Харченко та Сєргєя Дубінського.Тільки Олєга Пулатова визнано невиннимПеред цим було визнано:Боїнг рейсу МН-17 збили ракетою із ЗРК "Бук", яку запустили з району Первомайського.Суд підтвердив, що на той час росія контролювала територію так званої "днр".Дубинському, Гіркіну та Харченку суд в Гаазі заочно призначив найвищу міру покарання за збиття Боїнга над Донбасом — довічне ув'язнення.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🇺🇦16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила «Декларацію про державний суверенітет УРСР», яка проголосила державний суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх стосунках», як було зазначено в преамбулі Декларації.Декларацією визнавалося право української нації на самовизначення, держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом державної влади визнавався народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені.У Декларації проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять».Декларація проголошувала економічну самостійність України, а також самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.Також Україна декларувала статус нейтральної держави, яка не братиме участі у військових блоках і зобов'язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.Декларація проголошувала право України безпосередньо реалізувати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами.«За» проголосували 357 депутатів, зокрема абсолютна більшість комуністів. Проти - четверо. Того ж дня було ухвалено постанову «Про день проголошення незалежності України» - 16 липня проголошувалося святковим і вихідним днем на території України.Україна стала однією з перших, хто оголосив про намір вийти з Радянського Союзу: 11 березня 1990 р. Литва вже проголосила свою незалежність від СРСР, Латвія і Естонія активно готували відновлення незалежності, 12 червня 1990 р. була прийнята Декларація про державний суверенітет РРФСР.Хоча формально Українська РСР ще залишалася у складі СРСР, оскільки у Верховна Рада УРСР не мала повноважень на ухвалення рішення про вихід республіки зі складу Радянського Союзу. Це питання мало бути винесеним на Всеукраїнський референдум, який і відбувся 1 грудня 1991 року, уже після прийняття «Акту проголошення державної незалежності України» 24 серпня 1991 року. Також за цей рік було ухвалено Закон «Про економічну самостійність УРСР» та постанову про перехід у юрисдикцію УРСР підприємств та організацій союзного підпорядкування, про службу українських юнаків лише на території України, розроблявся закон про громадянство, було прийнято закон про заснування президентської посади та призначено на 1 грудня 1991 року вибори першого Президента України.«Декларація про державний суверенітет УРСР» стала актом відновлення державницьких прагнень українців через 70 років після доби Української революції 1917-1921 років. До речі, в ті часи було багато дискусій з приводу назви держави і серед пропозицій було повернення до назви Українська Народна Республіка. Але, зрештою, усі зійшлися на компромісному варіанті Україна.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🇺🇦🗓13 липня 1940 року на хуторі Червоний Яр у Дніпропетровській області народився поет, дисидент, політв'язень, член Української Гельсінської групи Іван Сокульський.Мама Івана була простою селянкою, 43 роки пропрацювала в колгоспі. Батька хлопець не пам’ятав – влітку сорок першого Григорій Сокульський добровольцем пішов на фронт і пропав безвісти в сорок четвертому.Закінчив десятирічку в Синельниковому. Після першої невдалої спроби вступити до Дніпропетровського університету відробив два роки на підприємстві й поїхав на Львівщину, де ще два роки працював на шахті в Червонограді.У 1962-му вступив на філологічний факультет Львівського університету, став учасником Львівського клубу творчої молоді, де познайомився із творчістю поетів-шістдесятників. Серед яких були Василь Симоненко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Алла Горська, Лесь Танюк, а пізніше – і з багатьма з них особисто.Скучивши за Дніпром та степами, у 1964-му перевівся до Дніпропетровського університету. Але вже за два роки його виключили з комсомолу та відрахували з університету «за поведєніє, не совместімоє со званиєм совєтського студєнта».Іван Сокульський був одним із перших шістдесятників, які стали на захист української культури: у 1968-му він разом з Михайлом Скориком написав «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська», де висловлювався протест проти кампанії цькування Олеся Гончара за роман «Собор» та проти політики зросійщення та цькування української інтелігенції.Після того, як «Лист» було зачитано на «Радіо «Свобода», під прес потрапив і сам Сокульський. У червні 1969-го його заарештували й засудили на 4,5 роки з відбуванням покарання в таборах суворого режиму.Після звільнення зайнявся правозахисною діяльністю, вступив до Української Гельсінської групи, поширював самвидав. За це у 1980 році вдруге був арештований і отримав максимальний термін як особливо небезпечний державний злочинець: десять років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму і п'ять років заслання.3 квітня 1985 року, за дев'ять днів до закінчення тюремного терміну, був утретє заарештований і засуджений до трьох років таборів за сфабрикованими звинуваченнями у «хуліганстві». Відбував ув’язнення в таборі особливо суворого режиму ВС-389/36-1 в Кучино. За непокору неодноразово потрапляв до штрафного ізолятору, рік провів в одиночній камері без права на передачі.У 1987 році зумів передати на волю свідчення про порушення прав людини та тортури, яким наглядачі піддають «політичних»: з усіма фактами і прізвищами. Цей документ потрапив на Захід і справив там ефект бомби, адже на той час радянський лідер Михайло Горбачов заявив, що політв’язнів в СРСР немає.2 серпня 1988-го звільнений з ув'язнення – після широкої міжнародної кампанії та естафетного голодування, яке оголосила дружина поета Орися Сокульська та дружина іншого політв’язня Ольга Стоко­тельна.Після звільнення став одним з провідних діячів українського національного відродження на Дніпропетровщині. Бере діяльну участь у створенні обласного товариства «Просвіта», Народного руху України, Української республіканської партії, Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. За його редакцією вийшло дев'ять номерів культурологічного журналу «Пороги». 20 травня 1990 року на пікетуванні на підтримку незалежності України його жорстоко побили аґенти КДБ.🕯22 червня 1992 року Іван Сокульський помер – далися взнаки і 13 років таборів та загострення хронічних хвороб. За іронією долі, довідку про повну реабілітацію сім'я отримала на 40-й день після його смерті.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🇺🇦11 липня 1946 року Василь Макух, колишній розвідник Української Повстанської Армії, був засуджений на 10 років каторжних робіт із обмеженням у правах на 5 років та з конфіскацією всього належного йому майна.Наприкінці 1944 р. Василь Макух потрапив у військову розвідку УПА, де отримав псевдонім “Микола” та служив у відділі з десяти повстанців під проводом “Завірюхи”.19-річний повстанець потрапив до рук агентів НКВС взимку 1946, але на допитах тримався мужньо, кмітливо. Спочатку він назвався… Миколою Омеляновичем Христославенком, 1927-го р. народження, із села Щетково Любечського району, що в Польщі.У непритомному стані 15 лютого 1946 р. він опинився у Великомостівському райвідділі МВС УРСР та у кримінальній справі П-27504 пережив важке слідство у камері найстарішої у Львові в’язниці №4, лихозвісній “Бригідці”, розташованій на вулиці Городоцькій, 20. Тим часом слідчі у справі не лише допитали сестру Ксенію, матір Єву та трьох односельців, а й 1 червня 1946 р. влаштували трус у батьківській хаті дев’ять на чотири метри під солом’яною стріхою.Затим, у 1950-1952 рр., галичанин відбував покарання в колонії на станції Потьма Мордовської АРСР. Проте навесні 1952 р. за “злостное невыполнение нормы” його запроторили на 30 діб до “БУРу” (“барак посиленого режиму”, карцер).У радянських концтаборах Василь Макух знаходився дев’ять років п’ять місяців і чотири дні. Коли сплив термін, Василь Макух звільнився із сибірських концтаборів, але незламного “бандерівця”… вислали на спецпоселення. За колючим дротом ні на хвилю українець не припинив свій супротив.💔🕯5 листопада 1968 року у під’їзді будинку по вулиці Хрещатик, 27, – це неподалік Бессарабського ринку, – облився бензином, підпалив себе та вибіг на вулицю, вигукуючи гасла: “Геть окупантів!”, “Хай живе вільна Україна!” – він побіг Хрещатиком у бік тодішньої площі Калініна (тепер – Майдан Незалежності); це було його останнє бойове завдання.У такий спосіб Василь Макух протестував проти тоталітарного комуністичного режиму, колоніального становища України в складі СРСР, політики жорстокої русифікації в республіці та агресії Радянського Союзу проти збуреної Чехословаччини.Співробітники КГБ, що вмить прибули на місце самоспалення, зробили все можливе, аби акція політичного протесту розголосу не набула. Той радикальний вчинок патріота був Майданом однієї людини, Майданом однієї особистості, яка ні на кого в часи застою політично покластися не могла.Напередодні Василь Макух надіслав лист першому секретарю ЦК КПУ Петру Шелесту, де відкрито засуджував окупаційну політику радянської влади, що, прикриваючись інтернаціональними гаслами, ганебно поневолює інші народи.Василь Макух став першим із українців, хто обрав самоспалення і власну смерть, як спосіб політичного протесту проти дій комуністичного тоталітарного режиму, аби “молоде покоління сміло, відважно продовжувало святу справу національно-визвольної боротьби”. .🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🟥6 липня 1904 року народився Степан Ленкавський, один із ідеологів ОУН, автор декалогу українського націоналіста.Закінчив філософський факультет Львівського університету, з середини 1920-х – активний учасник націоналістичного руху. Член проводу Союзу української націоналістичної молоді, один із засновників ОУН, входив до складу першого Проводу.Його запам’ятали як людину, яка випромінювала надзвичайну глибину інтелекту. 1929-го він підготував «Декалог ОУН» («Десять заповідей українського націоналіста»), де виклав основні морально-етичні засади борця національно-визвольних змагань, яких в першу чергу дотримувався сам. 🗡Я – Дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя:1. Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за Неї.2. Не дозволиш нікому плямити слави, ні чести Твоєї Нації.3. Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань.4. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.5. Пімсти смерть Великих Лицарів.6. Про справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба.7. Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.8. Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.9. Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять Тебе виявити тайни.10. Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства й простору Української Держави.Пройшов через арешти поляків (1930 рік) і гестапо (як один із ініціаторів проголошення Української держави у Львові в 1941-му), перебував у концтаборі Аушвіц.Очолював Провід ОУН після смерті Степана Бандери. При цьому ніколи не прагнув влади і запам’ятався побратимам своєю скромністю. Присвятив себе служінню Україні. Можливо, тому й не мав сім’ї – аби не наражати рідних на небезпеку. Також був затятим футбольним вболівальником.🕯Помер 30 жовтня 1977-го в Мюнхені після важкої хвороби.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!