До рольових ігор ще не дійшли, а Фафгард і Сірий Мишолов уже воювали на гексахУ 1937 році письменник Фріц Лайбер та його друг Гаррі Фішер почали грати у власну настільну військову гру у світі Нехвону — всесвіті, який пізніше став домом для знаменитих Фафгарда та Сірого Мишолова.Майже 40 років потому ця домашня гра перетворилася на Lankhmar — одну з найбільш дивних і цікавих ранніх настільних ігор TSR, видану у 1976 році.Це щось середнє між варґеймом, пригодницькою грою та археологічною знахідкою з доісторії рольових ігор.Гравці керують героями, набирають війська, перетинають величезну гексагональну карту Нехвону, захоплюють цитаделі та б'ються мечами, списами, сокирами й луками.А потім гра може сказати:«Тепер у тебе GEAS. Іди через пів світу й зроби якусь дурню».Серед завдань трапляються абсолютно прекрасні:• принести Нінґаублу чашку піску з пустки Куармалла;• кинути меч у річку Тілт;• принести Шільбі камінь із Гір Старійшин;• вирушити до Міста Ґулів і повернутися звідти з другом-ґулом для Нінґаубли;• зробити чотири кроки по степу.А ще на карті є Земля, що тоне, яка буквально може зникнути під вашою армією.Бо програти битву — це, очевидно, недостатньо.Особливість Lankhmar саме в її походженні: опублікована TSR гра виросла з величезної домашньої гри Лайбера та Фішера, а над її адаптацією для TSR працювали Ґері Ґайґакс, Роб Кунц та Бред Сток.Тож перед нами не просто забутий варґейм 1970-х.Lankhmar — маленький картонний міст між класичним sword & sorcery, довоєнним фентезійним фанатством і світом, з якого згодом виростуть настільні рольові ігри.І десь у цьому ланцюжку досі лежить той самий гекс із 1937 року.
Old School RuneScape вже понад 13 років, але його історія почалася зі старого сервера, який ледь не відправився на звалище.У 2013 році Jagex повернула версію RuneScape 2007 року на прохання самих гравців. За легендою, команда знайшла резервну копію старого сервера на диску в шухляді одного з розробників — саме вона й стала основою для Old School RuneScape.Відтоді гра пішла далеко за межі оригінального стану 2007 року. Jagex додавала нові квести, босів, локації та інший контент, але при цьому зберігала класичну механіку й візуальний стиль RuneScape.Одна з головних фішок OSRS — гравці самі впливають на розвиток гри. Великі оновлення виносяться на голосування спільноти, і розробникам потрібно отримати достатню підтримку.Минуло понад десять років, а Old School RuneScape досі не збирається вмирати. Навпаки — гра продовжує бити рекорди за кількістю підписників, а її аудиторія оцінюється приблизно в 1 мільйон активних передплатників.Іронія прекрасна: гра, яку фактично воскресили з давно забутого сервера, пережила безліч сучасних MMO.
щоб відзначити 40 років існування, Алан Мур у 1995 році (коли йому вже було 42 роки) виступив наживо у Ньюкаслі з поетичним похмурим монологом, що схожий на подорож назад крізь власне життя автора, від дорослого віку до моменту народження. цей аудіозапис напевно є найбільш особистим твором автора. у 1999 році Едді Кемпбелл адаптував текст у графічний роман, додавши візуальні образи до слів Мура навколоплідна оболонка — це частина родової оболонки, яка іноді присутня при народженні та покриває голову, обличчя або рідше все тіло, як вуаль чи друга шкіра. вона означає, що дитина матиме дари шостого чуття, тому її часто сушать і традиційно зберігають як захисний талісман. саме її мають на увазі, коли говорять "народився у сорочці"коли мати Мура помирає, він знаходить її родову оболонку серед її речей. оболонка являє собою карту людства, з якої Мур починає читати. текст, по суті, є дослідженням зв'язків між нашою мовою, ідентичністю (ненавиджу це слово) та сприйняттям світу. оповідь регресує від ранньої дорослості, юності, дитинства, немовляти та пренатального існування в пошуках примітивної свідомості, що існувала до мови. зрештою, пошуки перериваються, оскільки немає слів, щоб описати цю свідомістьдесь ближче до кінця роботи над проектом Едді Кемпбелл випадково згадав у розмові зі своєю матір'ю, що працює над книгою під назвою The Birth Caul«о, — здивувалася вона, — ти й сам народився з такою». акушерка тоді сказала: «дивіться! в нього великий ковпачок і вуаль!»{можете послухати виступ паралельно з переглядом комікса, а можете просто почитати, ретельно розглядаючи сторінки}
Broken Blade (Break Blade) — аніме, яке незаслужено загубилося серед гігантів жанруКоли згадують найкращі військові меха-аніме, найчастіше називають Gundam, Code Geass, 86 чи Evangelion. Але є ще один тайтл, який так і не отримав заслуженої популярності, хоча мав для цього майже все. Це Broken Blade — історія про війну, технології та людей, які змушені боротися навіть тоді, коли переможців уже не існує.Найбільше мене зачепило те, наскільки логічно автор побудував цей всесвіт.У більшості фентезійних історій магія існує просто тому, що вона потрібна сюжету. У Broken Blade все інакше. Основою цивілізації є кварц — мінерал, яким люди можуть керувати силою думки. Саме він приводить у рух транспорт, механізми, зброю та величезних бойових големів. Через це світ пішов зовсім іншим шляхом розвитку. Тут не винаходили двигуни внутрішнього згоряння чи електромотори — їхню роль виконує кварц. Уся економіка, промисловість, військова справа й навіть соціальна структура залежать від здатності людей взаємодіяти з ним. І саме тому головний герой, Райґарт Ерроу, який не може керувати кварцом, здається абсолютно безпорадним. Для цього світу він — людина з інвалідністю. Але саме ця особливість дозволяє йому активувати древнього голема, створеного ще до появи сучасної цивілізації.На мій погляд, це один із неймовірно прекрасних прикладів світобудови в аніме. Автор не використовує кварц як чарівну паличку, а будує навколо нього буквально весь світ. Це водночас і магія, і електрика, і нафта, і цифрові технології. Саме через контроль над кварцом визначаються політичний вплив, військова перевага та розвиток держав. Такі деталі роблять всесвіт живим, а не просто красивою декорацією для боїв роботів.Попри наявність гігантських бойових машин, Broken Blade майже не про них. Це історія про те, як війна змінює людей. Колишні друзі опиняються по різні боки фронту, політичні рішення коштують тисяч життів, а кожна перемога залишає після себе втрати. Тут майже немає типового анімешного пафосу про силу дружби чи обраного героя. Райґарт не стає всемогутнім — він поступово ламається під тиском війни так само, як і всі навколо.Саме тому персонажам віриш.Навіть сьогодні бої виглядають вражаюче.Големи не літають у космосі й не розкидаються лазерами на всі боки. Вони важкі, інерційні, незграбні. Кожен рух потребує зусиль, кожен удар має вагу, а сутички більше нагадують поєдинки лицарів, ніж традиційні битви мехів. Через це екшен не набридає. Він відчувається небезпечним.Окремо хочеться відзначити музику.Композитор Йошіхіса Хірано створив, мабуть, один із найкращих фентезійних оркестрових саундтреків, що я чув. Масштабні симфонічні композиції, хор і дуже сильні меланхолійні теми прекрасно підкреслюють трагедію війни. Особисто для мене саме музика робить Broken Blade особливим. Деякі сцени запам'ятовуються, та і загалом звертають на себе увагу не через анімацію чи сюжетні повороти, а через те, як вони звучали. Саундтрек не намагається зробити битви «крутими» — він нагадує, що кожна така битва є трагедією.Попри те, що фільми вийшли ще у 2010 році, вони досі виглядають дуже гідно.Production I.G та Xebec зробили ставку на деталізацію техніки, гарну постановку й відчуття маси големів. Завдяки цьому аніме майже не сприймається застарілим.Ідеальним цей тайтл назвати не можна.Політичні діалоги іноді затягуються, окремі сюжетні лінії не отримують достатнього розвитку, а головний мінус — аніме так і не завершує історію. Воно адаптує лише частину манги, тому після фіналу залишається відчуття, що найважливіше ще попереду.Broken Blade — це одна з найсильніших і водночас найбільш недооцінених військових драм у жанрі меха.Вона не намагається вразити масштабом чи нескінченними битвами. Її сила — у продуманому світі, де технології визначають розвиток цивілізації, у чесному погляді на війну та в чудовому саундтреку, який досі викликає мурахи.Мені здається, що якби це аніме вийшло сьогодні, коли глядачі набагато більше цінують реалістичні військові драми на кшталт 86, воно отримало б значно більше уваги.
SSSS.Gridman — сучасне переосмислення токусацу, яке виявляється набагато більшим, ніж здаєтьсяНа перший погляд SSSS.Gridman виглядає як ще одна історія про школярів, гігантських роботів і кайдзю. Але вже за кілька серій стає зрозуміло, що це лише оболонка для значно глибшої розповіді. Studio Trigger взяла за основу класичне токусацу Gridman the Hyper Agent і створила твір, який однаково добре працює як видовищний екшен, психологічна драма та роздуми про сучасну людину.Найбільша перевага серіалу — багаторівневий сюжет. Кожна нова серія не просто рухає історію вперед, а змушує переосмислити все, що було показано раніше. Події поступово відкривають нові сенси, а світ виявляється значно складнішим, ніж здавався на початку. Це історія, яку хочеться переглянути вдруге, адже багато деталей починають працювати зовсім по-іншому лише після фіналу.SSSS.Gridman чудово відображає дух метамодерну. Серіал одночасно щиро захоплюється класичними токусацу дев'яностих і переосмислює їх через призму сучасної культури. Він балансує між іронією та абсолютною серйозністю, між ностальгією та прагненням сказати щось нове. Тут немає цинізму постмодерну, але й немає наївності старих історій — лише постійне коливання між вірою в героїзм і сумнівом у ньому.Окремої похвали заслуговує режисура та робота з кадром. Trigger майстерно використовує композицію, світло, симетрію та порожній простір. Місто часто здається неприродно тихим, а широкі статичні плани лише підсилюють відчуття ізоляції та тривоги. Навіть звичайні шкільні сцени побудовані так, щоб через розташування персонажів, кольори чи перспективу розповідати про їхній внутрішній стан. Коли ж починаються битви з кайдзю, камера різко змінює ритм, відтворюючи динаміку класичного токусацу, але з сучасними анімаційними можливостями.Не менш вдало працюють персонажі. Вони не поділяються на однозначно хороших чи поганих, а їхні вчинки продиктовані самотністю, страхом і бажанням бути почутими. Саме людські емоції, а не битви з монстрами, залишаються справжнім центром історії.Особливо цікаво, що SSSS.Gridman майже до самого фіналу змушує глядача сумніватися у природі власного світу. Межа між реальністю, фантазією та цифровим простором поступово стирається, а відповідей рівно стільки, щоб підтримувати інтригу, але не руйнувати атмосферу загадковості.SSSS.Gridman — це приклад того, як можна взяти класичну формулу про героя, що бореться з монстрами, і перетворити її на багатошарову історію про самотність, втечу від реальності, прийняття себе та силу людських зв'язків. Це одне з найцікавіших аніме Studio Trigger, яке винагороджує уважного глядача і візуально, і тематично, залишаючи простір для роздумів.
School-Live! — милий шкільний клуб, який приховує справжній жахНа перший погляд School-Live! (Gakkō Gurashi!) виглядає як типове аніме жанру cute girls doing cute things: компанія школярок проводить дні у шкільному клубі, готує їжу, прибирає клас і насолоджується безтурботним життям. Саме тому серіал так легко вводить глядача в оману. Перший епізод майстерно маскує справжню природу історії, а коли карти розкриваються, стає зрозуміло, що перед нами зовсім не повсякденна комедія, а психологічний горор про виживання. Головна героїня, Юкі Такея, живе у власному світі, де школа залишається безпечним місцем, а щоденні заняття тривають, як і раніше. Інші учасниці «Клубу шкільного життя» підтримують цю ілюзію, приховуючи від неї жорстоку реальність. Саме цей контраст між життєрадісною атмосферою та постапокаліптичним світом робить School-Live! таким незвичайним і водночас моторошним. Найсильніша сторона аніме — не зомбі й не екшен. Це історія про людську психіку, травму та різні способи впоратися з нею. Кожна героїня по-своєму реагує на катастрофу: хтось бере на себе роль лідера, хтось живе заради інших, а хтось ховається від реальності. Завдяки цьому персонажі здаються живими, а їхні рішення — зрозумілими навіть тоді, коли вони помиляються.Студія Lerche вдало використовує візуальний контраст: яскраві кольори, кумедні сцени й легка музика раптово змінюються темними коридорами, тишею та тривожними кадрами. Навіть заставка серіалу поступово змінюється від серії до серії, відображаючи психологічний стан героїнь і дедалі похмурішу атмосферу. Ну і знов ж таки, якщо пробувати хоч трошки задуматись о контексті того, що відбувається на екрані, картина викликає екзистенційний жах!Попри те що аніме складається лише з 12 епізодів, воно залишає сильне враження. Це одна з тих історій, про які найкраще знати якомога менше перед переглядом, адже значна частина її ефекту побудована на несподіваному розкритті сюжету. Саме тому School-Live! часто радять дивитися «всліпу», без трейлерів і детальних описів. Такої ж думки дотримується й чимало шанувальників серіалу. School-Live! — це рідкісний приклад аніме, яке блискуче поєднує slice of life, психологічну драму та горор. Воно не лякає кількістю зомбі, а змушує замислитися над тим, наскільки крихкою може бути людська свідомість і яку ціну іноді доводиться платити, щоб зберегти надію. Якщо вам подобаються екзистенційні постапокаліптичні історії, варто звернути увагу й на Girls' Last Tour. Обидва аніме розповідають про юних героїнь, які намагаються знайти сенс життя у світі після катастрофи. Але якщо Girls' Last Tour — це спокійна, меланхолійна й філософська подорож двох дівчат на гусеничному транспорті крізь руїни цивілізації, то School-Live! більше зосереджується на психологічній травмі, запереченні реальності та тому, як людський розум намагається захистити себе від нестерпних втрат. Обидва серіали різними шляхами досліджують самотність, надію та пошук сенсу в, здавалося б, безнадійному світі.
«Кабанері із Залізної фортеці» — аніме, яке несправедливо загубилося в тіні «Атаки титанів»Коли у 2016 році вийшло «Кабанері із Залізної фортеці» (Kōtetsujō no Kabaneri), багато хто одразу назвав його «клоном Атаки титанів». Причина очевидна: за серіал відповідала майже та сама команда WIT Studio. Режисером став Тецуро Аракі, сценарій написав Ічіро Окоучі, музику створив Хіроюкі Савано, а за оригінальний дизайн персонажів відповідав легендарний Харухіко Мікімото — художник, чиї роботи давно стали класикою завдяки Macross, Gunbuster та Orguss.Але називати «Кабанері» лише наслідувачем було б несправедливоПеред нами одна з небагатьох повністю оригінальних робіт WIT Studio. Це не адаптація манґи чи ранобе, а самостійний всесвіт, створений спеціально для аніме. І саме завдяки цьому авторам вдалося побудувати один із найцікавіших сетингів сучасної японської анімації.Дія розгортається в альтернативній Японії епохи пізнього сьоґунату, яка пережила промислову революцію. Країна перетворилася на мережу міст-фортець, сполучених бронепотягами. За їхніми стінами панують кабане — істоти, схожі на зомбі, чиї серця вкриті сталевим панциром. Самураї стріляють із парових рушниць, інженери підтримують роботу локомотивів, а кожна подорож рейками більше нагадує військову операцію, ніж звичайний рейс.Навіть сьогодні таке поєднання японської історичної естетики, стімпанку та зомбі-горору виглядає унікально.Та найбільше вражає навіть не світ, а його атмосфера.«Кабанері» буквально просочений відчуттям приреченості. Це історія, де людство давно програло. Воно більше не мріє повернути світ назад — воно лише намагається прожити ще один день.Кожне відкриття воріт може стати останнім.Кожна поїздка потяга — дорогою в один кінець.Кожен постріл — спробою виграти кілька секунд життя.Саме ця безперервна напруга робить серіал таким сильним. Він не лякає несподіваними монстрами — він постійно нагадує, наскільки легко може впасти останній бастіон людства.Порівнянь з «Атакою титанів» уникнути неможливо.Втім, сьогодні цікавіше дивитися на ці два серіали не як на конкурента й наслідувача, а як на роботи однієї творчої команди. Після успіху першого сезону «Атаки титанів» WIT Studio отримала можливість створити власний оригінальний проєкт, і саме в «Кабанері» Тецуро Аракі продовжив розвивати свій упізнаваний режисерський стиль.Шалений монтаж, камера, що буквально летить між персонажами, різкі зміни перспективи, масштабні сцени паніки, вибухова постановка екшену й музика Хіроюкі Савано створюють відчуття, що дивишся ще одну грань творчого почерку цієї команди. Саме тому ці два серіали так часто порівнюють між собою.Окремої уваги заслуговують головні герої.Ікома — не природжений боєць і не обраний герой. Він інженер, який відмовляється змиритися з тим, що людство приречене. Його головна зброя — не сила, а бажання знайти спосіб перемогти ворога, якого всі давно вважають непереможним.Не менш цікавою є й Муумей. За її дитячою безтурботністю приховується одна з найтрагічніших історій серіалу. Саме через її образ автори показують, як війна калічить людей задовго до того, як вони стають дорослими.Візуально «Кабанері» навіть через десять років залишається одним із найефектніших серіалів WIT Studio. Бої на дахах потягів, атаки кабане, рух локомотивів і постановка масових сцен досі виглядають вражаюче.Після серіалу історію продовжує повнометражний фільм «Битва за Унато», який вийшов у 2019 році. Його події відбуваються через пів року після фіналу серіалу. Це вже менш масштабна історія, яка більше уваги приділяє героям, їхнім взаєминам і тому, що означає жити після безкінечної боротьби за виживання.«Кабанері із Залізної фортеці» не став культурним феноменом масштабу «Атаки титанів». Часто критикують другу половину серіалу та окремі сюжетні рішення. І ця критика небезпідставна.Але водночас майже всі, хто повертається до цього аніме через роки, сходяться в одному: його художнє бачення, атмосфера, постановка, музика Хіроюкі Савано та сам світ залишаються одними з найкращих робіт WIT Studio.
Чергова хвиля скорочень у Microsoft продовжує змінювати структуру Xbox. Цього разу під удар потрапило керівництво ZeniMax Online Studios, студії, що відповідає за The Elder Scrolls Online.Студію залишають одразу чотири ключові керівники:Джо Берба (Jo Burba) — голова студії, який очолив її лише минулого року після відходу Метта Фірора;Сьюзен Кет (Susan Kath) — виконавча продюсерка The Elder Scrolls Online;Річ Ламберт (Rich Lambert) — геймдиректор;Ала Діас (Ala Diaz) — директорка з виробництва. За інформацією Game File, усі четверо залишаться ще на кілька місяців, щоб передати справи новій команді керівників, після чого остаточно покинуть компанію. Ці кадрові зміни стали продовженням масштабної реструктуризації Xbox. Раніше повідомлялося, що ZeniMax Online Studios скоротила 213 співробітників у межах хвилі звільнень Microsoft. Для фанатів The Elder Scrolls Online це не означає закриття гри, однак одночасний відхід майже всього вищого керівництва студії викликає питання щодо її подальшого розвитку та довгострокової стратегії.
За даними японської поліції, так — 15-річного школяра заарештували за підозрою в кібератаці на стримінговий сервіс Bandai Channel, яким керує Bandai Namco Filmworks. Слідчі стверджують, що він використав ChatGPT для допомоги у написанні програми, яка автоматизувала атаку.Основні деталі справи:Атака сталася 4 листопада 2025 року.За версією слідства, підліток знайшов вразливість у сервісі та надсилав підроблені запити до серверів.Внаслідок цього було анульовано 46 812 облікових записів користувачів.Сервіс працював із серйозними перебоями близько шести тижнів, поки компанія відновлювала системи. Щодо витоку даних:Компанія повідомила, що дані до 1,366 млн користувачів могли бути скомпрометовані, оскільки зловмисник отримав доступ до інформації про акаунти.Водночас на момент оголошення не було підтверджено, що ці дані були оприлюднені або використані зловмисно. За повідомленнями ЗМІ, під час допиту підліток сказав, що сам написав основний код, але звернувся до ChatGPT, щоб переписати його іншою мовою програмування для пришвидшення роботи. Він також нібито змінював IP-адресу приблизно 30 разів після того, як компанія почала блокувати його доступ.
У Фінляндії затримали 19-річного Пітера Стокса, якого американська влада вважає учасником хакерського угруповання Scattered Spider. Його заарештували в аеропорту Гельсінкі перед посадкою на рейс до Японії, після чого екстрадували до США. Йому висунуто обвинувачення у змові, несанкціонованому доступі до комп'ютерних систем і шахрайстві. За даними слідства, ключову роль у розслідуванні відіграла інформація, надана Microsoft. Компанія передала ФБР дані про Global Device Identifier (GDID) — унікальний ідентифікатор, пов'язаний із пристроями під керуванням Windows. Прокурори стверджують, що саме GDID допоміг пов'язати комп'ютер підозрюваного з онлайн-акаунтами та хакерською діяльністю. Водночас деталі роботи цього ідентифікатора в матеріалах справи не розкриваються.За оцінкою Міністерства юстиції США, Scattered Spider причетне до понад 100 кібератак, які принесли зловмисникам понад 100 млн доларів у вигляді викупів за програмами-вимагачами, а також завдали жертвам мільйонних збитків. Група також відома під назвами Octo Tempest, UNC3944 та 0ktapus.
TGLIST.COM.UA
