Давно обіцяла собі починати день не з новин і мабуть таки прийшов час, бо як побачила цей пост — вихуєла капітально і ніяк не вхуєю назад.Видавництво Човен скасувало презентацію книги про американський рух BLM, бо усі дотичні почали отримувати погрози. Побачила цю новину у Тані, зайшла в коменти, щоб знову повірити в людство, а там бал сатани, де люди на абсолютно серйозних щах виправдовують погрози «лінчувати негрів». На часі чи не на часі презентація цієї книги і чи взагалі вона нам потрібна — це питання для дискусії, але ви серйозно зараз захищаєте людей, які бажають іншим смерті?!Якийсь божевільний чорний злочинець на рахунку якого 14 арештів вбив дівчину, що виявилась українською біженкою Іриною Заруцькою, а ми радісно дістали із сервантів наш расизм і відполірували його для такої пишної нагоди. У нас зʼявились нові вороги, ура, нам дай тільки привід! Шкода, що вбивця не гомосексуал або трансгендер, так би ми розправились і з другим зайцем, а гомофоби і расисти завальсуавали переможний танок на Хрещатику й обмінялись вологими поцілунками.Ми настільки вже звикли до ненависті, що піддаємось їй як маленькі діти на цукерку. Моральні орієнтири стерлись, гальма відмовляють, жодного співчуття. Ненавидимо росіян, але ж цього мало, ненависті настільки багато і вона настільки всеохопна, що вистачить її і на чорних, геїв, німців, вигаданих персонажів, Барбару Стрейзанд і, звичайно, своїх. Тільки усі, хто плекає і культивує сліпу ненависть у нашому суспільстві, мають памʼятати про наслідки — до вас вона теж рано чи пізно добереться.Соромно, піздєц
Faust: Love of the Damned — це американський хорор/супергеройський фільм 2000 року, знятий режисером Браяном Юзною (Brian Yuzna), який відомий своїми культовими жахами (Society, Bride of Re-Animator).Фільм заснований на однойменному коміксі Faust від David Quinn (Девід Квінн) та Tim Vigil (Тім Віджил), що вийшов у 1980-х. Це одна з найжорстокіших і найпохмуріших незалежних комікс-серій, яка свого часу навіть перевершувала Spawn за рівнем насилля й демонічної естетики.🎬 Сюжет:Джон Джейкобс (у фільмі — Джон Джейсперс) укладає угоду з демонічною істотою Мефісто (в коміксі — "M"), щоб помститися вбивцям своєї коханої. В обмін на силу він стає жахливим монстром із кігтями, маскою та костюмом, перетворюючись на Фауста. Але демони не віддають владу безкоштовно — тепер він служить темним силам, балансує між жагою помсти й втратою людяності.🎭 Стиль:Дуже кровавий, з брутальною практичною графікою.Нагадує мікс Spawn, Hellraiser і старих іспанських gore-фільмів.Візуально — майже коміксовий слешер.Фільм став культовим у вузьких колах фанатів gore, але отримав негативну критику від мейнстрим-преси.
Втрачена ексклюзивна для Японії гра серії Resident Evil відновлена та чекає на фанатівBiohazard: The Operations вийшла в 2007 році та використовувала ресурси з рімейку Resident Evil GameCube. Втрачену гру для японських телефонів майже повністю відновили з телефону F904i. Вона має схожий стиль ігроладу з мобільними іграми: Resident Evil 3, Biohazard: The Missions, Biohazard: The Missions і містила близько 100 місій, а також сюжетку, де гравці могли грати за Кріса або Джилл.Фанат Юві розповів про численні труднощі, з якими він зіткнувся під час відновлення гри, заявивши, що йому не лише «довелося створити сервер і відтворити весь особняк Спенсера по одній сцені за раз», але й довелося компенсувати відсутність даних на SD-карті, що призводило до частих збоїв.«Далі почався найскладніший і найтриваліший крок: ретельна реконструкція особняка по кадрах. По суті, я заходив у гру, рухався в темній порожнечі та намагався визначити, якої частини карти я досяг. На щастя, гра містить робочу карту, яка відображає вашу поточну частину особняка, а також використовує ресурси, безпосередньо взяті з Resident Evil Remake (GameCube), що зробило процес набагато керованішим». Також він припустив, що кадри, якими він поділився, можуть бути «першими справжніми кадрами цієї гри онлайн сьогодні».
Тепер можна випробувати всі місії Кріса, а також 100 основних місій та всі додаткові. Також є доступ до онлайн-таблиць лідерів, функцій і предметів магазину, але Джилл, на жаль, поки що недоступна. В грі доступний частковий англійський переклад.Зіграти можна через Keitai World Launcher.#Ретро_новини #Порти
Колишній співробітник Yahoo Стайн-Ерік Сольберг убив свою матір, а потім наклав на себе руки; можливо, це перший зафіксований випадок, коли психічно нестабільна людина вчинила вбивство під впливом штучного інтелекту - The Wall Street Journal56-річний Сольберг жив з матір'ю після розлучення та спроби самогубства, а також страждав на параноб. Чат-бот ChatGPT від компанії OpenAI, якого чоловік називав «Боббі», підтримував його та писав йому, що він не божевільний. Зокрема, нейромережа погоджувалася, що мати Сольберга може бути в змові зі спецслужбами, а в їхній принтер міг бути вбудований пристрій для стеження.Незадовго до вбивства, пише WSJ, Сольберг спитав у «Боббі», чи зустрінуться вони після смерті, на що нейромережа відповіла ствердно. В OpenAI розповіли виданню, що «глибоко засмучені цією трагічною подією», перебувають у контакті з поліцією, а чат-бот закликав чоловіка звернутися до фахівців.Тіла чоловіка та його матері були виявлені в будинку в селі Олд-Грінвіч у США на початку серпня. Наприкінці серпня OpenAI заявила, що «ми продовжуємо вдосконалювати те, як наші моделі розпізнають та реагують на ознаки психічного та емоційного стресу та допомагають людям отримати необхідну підтримку».
🐲 Kaiju Splicer: Rift Harvest🎯 КонцептГравець — біоінженер, що працює на межі реальностей. Його завдання — збирати кайдзю з уламків тіл, ДНК-модулів і механічних деталей, а потім відправляти їх крізь тріщину у реальності на Землю. Там монстри воюють і збирають біоматеріал для створення ще потужніших істот.🔁 Основний цикл гриЗбіркаКонструктор кайдзю з органічних, механічних та мутованих частин.Атрибути залежать від обраних елементів (атака, захист, регенерація, спец. здібності).Можливість створювати як гротескних мутантів, так і відносно "гармонійних" монстрів.Відправка крізь тріщинуВибір місії: зруйноване місто, пустеля, океан, заражені ліси.Автобої з військовими, іншими мутантами або стихійними катастрофами.Гравець втручається через "генні імпульси" (активація мутацій, адреналінові поштовхи).РезультатКайдзю повертається з біоматеріалом, уламками машин і новими мутаціями.Може повернутися скаліченим → гравець лікує/заміщує органи.Якщо гине — залишається лише “ядро” з ДНК, яке можна використати для нового покоління.⚙️ МеханікиМодульна збірка монстрів (голови, тулуби, крила, хвости, кібернетика).Система мутацій: під час рейдів кайдзю може еволюціонувати несподівано.Гібридизація: можливість злити кілька тіл в одного нового монстра.Ресурс-менеджмент: біомаса, уламки технологій, ДНК-сфери.Еволюційне дерево: нові частини відкриваються в залежності від попередніх успішних рейдів.🎨 Візуальний стильПоєднання грубої біоорганіки й кібернетики: тіла зшиті з різних видів, з металевими протезами.Локації: занепалі мегаполіси, де крізь хмарочоси проросли лози; пустелі, повні кісток гігантів; океани з уламками авіаносців.Лабораторія гравця — суміш алхімії, генної інженерії та механічних модулів.🕹 Жанр і форматМенеджмент + авто-батли + rogue-lite елементи.Кампанія складається з "експедицій крізь тріщину".Кожен кайдзю має обмежений життєвий цикл → акцент на спадковості й мутаціях.🌟 Унікальні фішкиКайдзю не просто “будуються”, а живуть, мутують і гинуть, залишаючи спадщину.Гравець формує династію монстрів, а не лише колекцію.Лор: тріщина у реальності пов’язує гравця з відлунням зруйнованої Землі, і кожна експедиція поступово відкриває нові таємниці (чому виникли тріщини, хто залишив ці уламки).🎶 Саунд та атмосфераСаундтрек: дарк-ембієнт із біо-індастріалом.Атмосфера: поєднання Shin Megami Tensei, CARRION, і трохи Katamari абсурду.
🎨 Такеші Обата (Takeshi Obata) — майстер візуального напруження.Художник, який навчив світ боятись зошита.📚 Найвідоміші роботи:🖤 Death Note (з Цуґумі Ообою / Tsugumi Ohba)♟ Hikaru no Go (з Юмі Хотта / Yumi Hotta)📈 Bakuman (знову з Oоба)🔪 Platinum End (та сама звʼязка)🧛 Ayatsuri Sakon, All You Need Is Kill, Blue Dragon RalΩGrad, School Judgment та інші🎯 Чим Обата особливий?🔹 Неймовірна деталізація. Його стилю властиві витончені обличчя, багатошарова композиція і химерна «візуальна драматургія». Обличчя Лайта в моменти маніакальної ейфорії — ну це ж просто розйоб.🔹 Контраст емоцій. Обата вміє передати тишу і шок одним поглядом персонажа.🔹 Різноплановість. Від сюрреалістичної гри в ґо (Hikaru no Go) до мета-рефлексій про створення манґи (Bakuman) — він завжди адаптується під сюжет, зберігаючи свій унікальний почерк.
💬 «Мені подобається, коли читач бачить внутрішній світ персонажа ще до того, як той відкриє рота»
📌 Обата — не сценарист. Але його робота — це не просто ілюстрація, а режисура на папері. Саме він зробив Зошит тим, чим він став: візуальним трилером, який читається як бойовик зі слоумо.
🧠 Paranoia Agent — це не просто аніме про маніяка з битою. Це — розтин цифрової параної, колективної істерії та нашої схильності тікати в ілюзії, коли реальність душить. Але під капотом тут є ще одна тема, яку Сатоші Кон розробляє з особливою диявольською акуратністю: одержимість і дигітальний екзорцизм.Він не реальний. Але травми — реальні.Він не демон. Але працює як демон.Він не інфекція. Але поширюється як вірус.Сатоші Кон малює образ одержимості не через духів, а через медійну та емоційну інфекцію. Хвиля страху поширюється як… мем. Як тред. Як фандом. Найбільше це видно на прикладі Маромі (Maromi) — милої рожевої плюшевої тваринки, яка стала тотемом втікачки від реальності.Це той самий «кумир», через якого одержимість і починається. Люди переносять на нього свою тривогу, свою потребу в турботі, і самі того не помічаючи, впадають у психоемоційну залежність. Як і в «The Ring» або «Serial Experiments Lain», тут теж є елемент очищення через образи — тільки замість ритуалів у церкві ми бачимо:- поліцейське розслідування, яке виконує роль спроби очищення через логос;- сни, галюцинації, баги реальності, які грають роль психоаналітичного катарсису;- колективний крах реальності як точку зламу і очищення від ілюзій.> У фіналі ми не «виганяємо біса», а… усвідомлюємо, що самі його створили. Цей світ не брехня — це симуляція захистуУ Paranoia Agent кожен герой носить свого демона — одні створили його, щоб вижити, інші — щоб забути.Суспільство, переповнене тривогою, вірить у будь-яку казку, яка дає тимчасове полегшення. Справжній екзорцизм — не магія.Це відмова від брехні, яка рятувала тебе досі.🔁 Paranoia Agent — це не серіал, це кіберпанк, що ми пропустили. Це цифрове дзеркало, що вже тебе торкнулося. Подивись навколо. Анонімні ТГпомийки, Тік-Ток, твітер, медіа-експерти без жодної експертності. Агенти вже давно тут.Про що написати наступне?
"The Captive" (1988) — короткометражний анімаційний фільм режисера Рене Лалу (René Laloux), створений за мотивами коміксу "Équinoxe" французького художника Філіппа Каза (Philippe Caza). Це одна з найменш відомих, але надзвичайно атмосферних робіт Лалу — і водночас остання його співпраця з Казом перед роботою над Gandahar (1987).У футуристичному світі, що балансує на межі містики й наукової фантастики, герой (воїн, мандрівник?) приходить до міста, в якому влада тримає жінку в неволі. Та вона — не просто людина, а можливо, щось більше: символ? Месія? Богиня? Його мета — визволити її. Але все не так просто: межі між свідомістю, сном і реальністю стираються.Анімація — пульсуюча, в дусі французької психоделії 70–80-х. Робота Кази (відомого за співпрацею з журналом Métal Hurlant) наповнена химерними формами, дивними біомеханічними істотами й архітектурою, яка нагадує сни Гіґера під ЛСД. Світ "The Captive" — це одночасно чужий і знайомий простір, де органічне та штучне зливаються в єдине ціле.🧠 ТемиПолон і свобода — не лише фізичні, а й ментальні.Сприйняття реальності — герой стикається з ілюзіями, галюцинаціями, фрагментами пам’яті.Трансцендентність — жінка, яку він рятує, можливо, не просто людина, а щось більше.Фаталізм — події розгортаються в атмосфері приреченості, наче повторюваний цикл.Комікс "Équinoxe" (1978) — це не звичайна історія, а радше медитативна візуальна подорож. В "The Captive" Лалу намагається перенести цю візуальну поезію на екран, а не адаптувати сюжет буквально. Це радше інтерпретація ніж екранізація. Кадри й сцени часто слугують алюзіями до малюнків Кази, ніж прямими відповідниками.Це — своєрідне епілогове слово великого французького анімаційного бачення 70–80-х, яке не побоялось говорити з глядачем через образи, метафори й сни. Історія без прямих пояснень. Візуальний трип. Один із останніх естетичних сплесків перед тим, як анімація остаточно пішла в цифрове майбутнє.
Blessed Burden — це коротенький український платформер від першої особи, у якому в ролі останнього священника ви спуститесь у самісіньке пекло після релігійного апокаліпсису. Бо як каже ваш наставник: "надія не зникла, допоки живий хоча б один воїн Господній". Концепція ігрового процесу, як і сама гра, лаконічна: маємо десять рівнів, наповнених смертельними пастками, по яких наш на диво жвавий священник може пересуватись комбінуючи слайд зі стрибками, для збільшення швидкості. Згодом також відкриваються й інші здібності, що в результаті створює досить цілісну систему пересування.Через те, що я не любитель спідранів, я боявся що гра буде занадто сильно фокусуватись на швидкісному стилі проходження рівнів. І хоч лідерборди та таймер тут є, і я навіть намагався ставити якісь рекорди хоча б серед списку друзів, гра заохочує також і до методичного дослідження локацій. По-перше, дизайн оточення дуже стильний. Він поєднує релігійні мотиви із масивними бруталістськими спорудами та хтонічними пекельними храмами. Тому повільно пересуватись тут буває вкрай атмосферно. По-друге, самі рівні наповнені частинами реліквій, збір яких винагороджується пунктами прокачки здібностей священника. Тобто по суті ви можете обирати власний стиль і темп пересування, або ж по черзі проходити рівні обома із них.І хоч в повільному стилі мені трішки не вистачило челенджу, шукати всі реліквії було цікаво. Як і повертатись на рівні для швидкісного проходження. Зважаючи на невисоку тривалість гри, глибини місцевих механік повністю вистачає для того, щоб мені хотілось їх опановувати, вчитись ефективно та швидко проходити рівні, шукати нові зрізи і отримувати задоволення від виконання.Все ж приємно спостерігати, як вихідці із студії, що свого часу випустила No One Lives Under the Lighthouse, створюють щось не менш якісне, але в абсолютно іншому жанрі. Особливо враховуючи, що українських 3D платформерів... майже не існує..? Крім того, скажу по секрету, для гри також планується додавання нового контенту, хоч я і не впевнений, що мені можна публічно казати, якого саме. І все це неабияк надихає. Адже також студія найближчим часом готується випустити й наступний свій проєкт — Back to Hearth, який розроблявся паралельно, і який я тепер ще більше чекаю. Надзвичайно радісно бачити, як український інді ґеймдев не лише продовжує жити, а й все більше та сильніше дихає на повні груди. Саме це в моїх очах репрезентують такі студії, як Podoba Interactive!
🗡 Samurai 7 (2004) — це кіберпанк-адаптація класики світового кінематографа — «Сім самураїв» (1954) Акіри Куросави, але з роботами, літаючими фортецями й постапокаліптичним вайбом. І все це зроблено з повагою, а не на відвали.Світ після великої війни. Земля розтрощена, села залякані. Колись солдати, тепер — кібернетичні бандити, Нобусері, грабують і тероризують звичайних людей. Село Канна вирішує найняти самураїв, щоб себе захистити. Але плата — не грошима, а рисом.Група воїнів, кожен зі своєю історією, приймає виклик. Хтось — через честь, хтось — щоб віднайти себе, хтось — просто щоб нарешті померти з сенсом.Це не просто переспів Куросави. Тут мехи, імпланти, небо з дирижаблями, а сільська простота — це майже філософська категорія. Відблиски Dune, Blade Runner і Final Fantasy на тлі рисових полів.Музика від Каору Вада — органічне поєднання японської класики й синтетичних хвиль.26 серій — чіткий сюжет, без затягуванняStudio Gonzo витиснула з себе максимум: поєднання 2D та 3D-анімації виглядає краще, ніж у багатьох CGI-аніме 2010-хРефлексії про війну, людяність і жертву не губляться за бійкамиЯкщо любиш протези, самураїв і фаталізм — це твоя чаша саке«Нас сім. Але й цього, можливо, буде мало».Самураї майбутнього проти привидів минулого. Все як ми любимо. І набагато краще ніж в пана Снайдера в Ребел Мун)
TGLIST.COM.UA
