Canal Ірландія для українців - @irelandforukrainian - №1474
Найкраще, що я зробила за цей час в Ірландії - створила цей канал. Знаю, я вже говорила. Не раз. Вчора ви накрили лавиною добрих слів. Я читала особисті, не встигала коментарі під дописом і плакала, плакала... стільки добрих слів, побажань. Навіть житло пропонували на час пошуків переїзду. Я це дуже ціную, дуже 🫶🫶🫶Коли в нас відібрали все що ми мали грьобані "асвабадітєлі", єдине що залишилось - життя і гідність. Тому відібрати останнє не дозволю нікому. З березня, через півроку після приїзду, я почала пошук роботи. Розсилала купу CV всюди- від Amazon до зоомагазинів. Але мене ніде не брали. "Найважче знайти першу роботу в Ірландії, далі піде" - казали всі. Я вирішила звертатись до кожного ірландця, кого знала. Ось так, по великому знайомству, мене погодились взяти в сільський магазин на позицію "sale assistant".Залишалось знайти житло в тому селі. Бос зайнявся допомогти. Так я познайомилась з бабою Розою. Попередньо вона вже знала про АРП програму, її цікавило тільки скільки годин на тиждень цей гість буде працювати. Я приїхала знайомитись в квітні. Вона відкрила двері і мовчки дивилась на нас навіть без ірландської ввічливої посмішки. Ми сіли на кухні. Я розповіла про себе, свою родину, рідне місто, чим займалась до війни. Вона косила одним оком, а я не могла зрозуміти яку частину мого тіла вона розглядає. Не встановивши зоровий контакт, говорила в напрямку її обличчя. Вона посміхнулась чорними зубами і сказала: ⁃ А туалетом користуватись ти вмієш? Я здивовано кивнула. ⁃ в мене один туалет, - додала вона, - будемо ділити, ти повинна змивати за собою і користуватись папером.Я подивилась на картинки на стіні позаду неї (на фото) і подумала, що бабця жартує. Ну гумор у людини такий. В сучасному світі де є інтернет погуглити що таке Україна не важко. Але для неї я була десь з племені Зімбабве. Як виявилось.Вона сказала, що подумає, назвала суму додаткових платежів і ми попрощались. Я виходила з будинку і думала "ні-ні-ні, тільки не тут".Але життя то цікава лотерея. Думала леді Роуз три тижні, я весь час шукала самостійно і нічого не знаходила. Так, 19 травня переїхала до неї в село. Першу ніч не могла спати з-за скрипів дверей, сходин, ліжка. Заспокоювала себе, що українці в Ірландії живуть в гірших умовах. У мене ціла кімната плюс інтернет. Фантастика! Я стільки всього пережила за останні роки і місяці, що життя з бабусею не лякало.Наступного дня, 20 травня почався мій офіційний трудовий стаж на острові, це окрема історія. Сумувати не було часу. Розповідаю вам особисті історії. Наважилась. Безмежно дякую вам за підтримку🫶 Я дякувала вам не раз за цю спільноту. Бо саме ВИ її створюєте. Ви - величезна частина, серце цього каналу. Я дуже ціную і оберігаю наше середовище. І чесно ділюсь лайфхаками і факапами.Далі буде 💛💙
2900
24-11-12 19:16