Сьогодні в нас- «Батьківські теревені», будемо згадувати, як були підлітками. Сьогодні про речі.Чи була у вас в підлітковому віці модна річ, про яку ви дуже мріяли, але вам її так і не купили?Можливо, це були:— кросівки, як у всіх у класі— модна куртка— джинси— касетний плеєр— чи щось інше, без чого тоді здавалося неможливо жити.У підлітковому віці такі речі іноді значать набагато більше, ніж просто одяг або предмет.Я мріяла про джинси - піраміди. Навмисно зараз залізла в Інтернет і знайшла, як вони виглядали. І серце знову закалатало, як у підлітковому віці, від скаженого блакитного кольору і лейби з верблюдом. Джинси коштували більше, ніж зарплатня батьків. Можна було купити дешевше, але для цього треба було «прокрутити бізнес» зібрати товар, повезти його в Польщу, там продати на ринку й за ці гроші купити справжні речі. Батьки самі не їздили й мене не пускали. Тому джинси-«Піраміди» лишилися мрією. Взагалі, я в підлітковому віці була доволі непрактичною й несамостійною в плані речей. І в 16, і навіть в 19 років речі мені купляла мама. Думаю, що ппичиною була і моя замріяна натура, і наявний дефіцит речей. Дуже пишаюся тим, що моя донька купляє собі речі самостійно років з 10. Може обрати собі речі й в секонді, і в магазинах типу «Сенсея», й на якихось сайтах. Але часи інші…А про що з речей мріяли ви? 🙂 Діліться!
«Я розповіла мамі, що посварилася з подругою й тепер мені дуже важко, а мама сказала: “Забий, знайдеш нову”. Більше я їй нічого не скажу».«Вчителька знизила мені оцінку. Мені хочеться її прибити. Я сказав батькам, а вони порадили бути добрішими. Вони мене не розуміють».«Мене старшокласник образив, а тато сказав, що треба було дати по морді. Його поради ніхто не питав».Такі історії я чую постійно. І щоразу думаю: дитина отримала не те, чого потребувала.Спробуйте уявити себе. Начальник розкритикував проєкт, у який ви вкладали кілька місяців. Увечері ви ділитеся цим із подругою. І чуєте:— “Та забий.”— “Сама винувата.”— “Не можна так реагувати.”Вам стало легше?Підліткові емоції відрізняються від дорослих тим, що вони:• дуже інтенсивні й довго не спадають• не завжди зрозумілі самому підліткові• часто супроводжуються соромом і самоосудомПідліток може відчувати сильну лють до когось і водночас соромитися цього.Саме тому я часто говорю з батьками про валідацію.Валідація — це визнання внутрішнього стану дитини. Це не означає погодитися з поведінкою. Це просто означає сказати:“Я бачу, що тобі зараз дуже важко.”Коли людину валідують, вона:— відчуває безпеку— починає краще розуміти себе— більше довіряє близькимЦе непросто. Бо нас самих часто не валідували.Я пам’ятаю фрази з дитинства:“Така велика й плачеш”,“Не накручуй себе”,“Не треба боятися”.Ми вчимося по-новому. У гайді «Підліток і управління емоціями» я детально описала приклади валідації та пояснила, як розрізняти стани підлітка, щоб слова були доречними.А в групі, яку я готую, ми будемо це відпрацьовувати, бо між “я знаю” і “я змогла сказати це в конфлікті” є велика різниця.Якщо вам відгукується ця тема — залишайтеся тут. Я поступово розповідатиму більше.
«Мамо, мені сказали, що я схожа на одну айдолшу»- поділилася зі мною Поліна. Мама Інга стала в позу ховрашка й почала шукати інформацію про айдолів…⭐ Айдол — це хто взагалі?У K-pop культурі айдол — це цілий бренд. Він одночасно:• співак• танцюрист• актор• учасник шоу• блогер• амбасадор брендівАйдоли постійно спілкуються з фанатами: ведуть стріми, влоги, соцмережі. Їхній образ — від зачіски до поведінки — часто створюється продюсерами.🎤 Як насправді створюють корейських айдолівКоли підлітки дивляться K-pop кліпи, здається, що перед ними просто талановиті красиві музиканти. Насправді айдол у корейській індустрії — це не випадкова зірка. Його буквально створюють системно.У Південній Кореї існує ціла індустрія підготовки артистів. Все починається з кастингів. Дітей і підлітків відбирають у великі агентства, де вони стають трейні — стажерами. Іноді ця підготовка триває 5–10 років.Щодня вони тренуються по багато годин:— вокал— танці— акторська майстерність— іноземні мови— поведінка перед камероюДебютують далеко не всі. Багато стажерів роками готуються і так і не виходять на сцену.⚠️ Є і темний бікЗа красивою сценою часто стоїть величезне навантаження.Графік айдолів може бути майже без вихідних: концерти, зйомки, шоу, реклама.Через це деякі артисти переживають сильне виснаження, тривогу або депресію.🌏 Чому ж підлітки так їх люблять?Айдоли стають для них символами таланту, працьовитості, стилю, мрії. Це глобальна культура, яка формує стиль, жарти, естетику і навіть мову підлітків.Складено на основі:https://optimize-il.com/hto-taki-k-pop-ajdoli/
Щоб зрозуміти сучасних підлітків, я потихеньку розбираюся в іграх, які вони грають. Одна з них, про які я чула на консультаціях- це Cookie Run. 🍪 Cookie Run — серія мобільних ігор, у яких головні герої — кумедні “печенька-персонажі”, що тікають, борються або будують власне королівство.🧠 Найпопулярніші версії серед підлітків: • OvenBreak - динамічний раннер (біг із перешкодами). Завдання: бігти, стрибати, ковзати, збирати бонуси. Є система прокачки персонажів. • Kingdom— стратегія з боями й розбудовою королівства + рольова гра: збір команди “печеньок”, бої з монстрами, побудова та розвиток власного королівства. Є режими змагання з іншими гравцями.🎯 Чому підліткам це подобається?✔ Яскрава графіка✔ Колекціонування персонажів✔ Прокачка та розвиток✔ Змагання✔ Соціальні елементи (гільдії, рейтинги)✔ Простий старт, але складний прогресОсобливо у версії Kingdom є сюжет, лор і “персонажна драма”, що добре заходить підліткам 11–15 років.⚠️ На що варто звернути увагу батькам?🔹 Є внутрішні покупки (донат).🔹 Механіка “гатча” (випадкове отримання персонажів) може викликати азарт.🔹 Гра яскрава й швидка — легко “залипнути”.🔹 може викликати сильні емоції через поразки.Водночас гра без жорсткого насильства, стилізована, не містить дорослого контенту.👨👩👧 Про що можна говорити з підлітком, щоб побудувати контакт • Який у тебе улюблений персонаж? • Чим він відрізняється? • Ти більше любиш бій чи будівництво? • Що найскладніше в грі?Контакт з підлітком часто ефективніший за заборону.А контроль без розуміння — навпаки, підсилює опір.
Сьогодні у Facebook я побачила спогад чотирирічної давнини: о 7-й ранку я виходжу в ефір і пояснюю батькам, як сказати дітям, що почалася війна. Я щойно завершила записувати цей ролик, як до мене вибігла Поліна: «Мамо, мені нічого не треба пояснювати. Я все чула».Коли я пишу це зараз, моє тіло починає дрібно тремтіти — так само, як тоді. Мені здається, у цьому стані я прожила з початку війни кілька місяців.«Ви у своєму Кропивницькому й війни не бачили», — сказала мені якось жінка з Херсона.Можливо, справді не бачила так, як бачили інші. Але через свою професію я проживаю дуже багато життів. І дуже багато емоцій. За ці роки війни я прожила стільки дитячих переживань, які ніколи не хотіла б проживати:дитини, яка залишає свій дім на окупованій Херсонщині;підлітка, на очах якого руйнуються будинки в Маріуполі;дитини, яка втратила батька;дівчини, що чекала маму з полону;хлопця, який ховався в підвалі в Бучі;дітину, яку за кордоном цькують однокласники; Таких історій ставало дедалі більше…Спочатку мені було нестерпно боляче. З дитинства я не можу спокійно переносити, коли страждають діти. Я відчувала безсилля. Дуже хотіла хоча б трохи розділити їхній біль. З початку війни й до цього часу в сукупності я провела рік у реабілітаційних таборах для родин, які постраждали від війни. Хоча, якщо чесно, немає дітей, які б не постраждали.Кожна моя консультація — це робота з дитиною, якої так чи інакше торкнулася війни. Підлітки, з якими я працюю зараз, і ті, які були чотири роки тому, — це різні підлітки. Проблеми стали значно складнішими, глибшими, тяжчими.«Ніж проклинати темряву, краще запалити бодай маленьку свічку». Мабуть, запалювання цих маленьких свічок допомагає мені триматися. Бо навіть якщо в Кропивницькому «немає війни», це «немає війни» все одно виснажує. Але про це я не буду довго говорити. Бо ви й так усе добре знаєте.Але ми всі тримаємося. Працюємо.Підтримуємо дітей.І світимо — навіть коли навколо темно.
«Якісь ти нам дівчачі фільми радиш для спільного перегляду»- дорікають мені мами хлопців…Виправляюся!!! Сьогодні лише «Прудкий Індіан», лише хардкор! Фільм за рекомендацією нашої читачки Анастасії, мами 13-річного підлітка.Історія легендарного новозеландця Берта Монро. Десятки років він удосконалював і модифікував свого улюбленця-мотоцикла марки "Indіan Scout" 1920-го року випуску. На ньому Берт об’їздив весь світ і в підсумку реалізував свою мрію: на знаменитих перегонах 1967-го року, що проходили в соляній пустелі Бонневілль-Флетс в американському штаті Юта, він встановив світовий рекорд швидкості на відкритих просторах, який тримається і до сьогодні.Це фільм не лише про швидкість і рекорд. Це історія про витривалість, віру в свою мрію й тиху наполегливість, яка не потребує гучних слів. Його корисно подивитися разом із підлітками, щоб поговорити про мрії, про довгий шлях до результату, про помилки й підтримку, яка іноді важливіша за талант. І, можливо, щоб нагадати собі: великі справи часто починаються з малого - і з внутрішнього «я спробую».#Інга_рекомендує_фільм
Як швидко заспокоїти підлітка під час сварки?Це питання ми ставимо собі майже автоматично. Особливо коли емоції вже зашкалюють.Але найважливіше, що варто зробити в цей момент, — це заспокоїтися самому. У підлітковому віці емоційний мозок працює активніше, ніж лобні долі — саме ті, що відповідають за контроль імпульсів і саморегуляцію.Тому в конфлікті дорослий фактично стає «зовнішніми лобними долями» для дитини.Що це означає на практиці?🔹 Спочатку оцінити свій стан. Чи достатньо ви стабільні зараз?Чи можете бути опорою?Чого потребуєте самі?🔹 Повернутися у своє «вікно толерантності» — стан, де ви керуєте емоціями, а не вони вами. Підлітки дуже чутливі до емоцій дорослих і легко ними «заражаються».🔹 Оцінити стан дитини.Чи здатна вона зараз слухати?Чи є сенс говорити?Чи слова лише підвищать напругу?🔹 І вже тоді — обрати дію, адекватну її стану.Іноді це пауза.Іноді — коротка підтримуюча фраза.Іноді — відкласти розмову.А іноді — просто бути поруч без пояснень.Найчастіша помилка — намагатися виховувати в піку емоцій. У цей момент дитина фізіологічно не може мислити раціонально.Про те, як саме визначити стан підлітка і що доречно робити в кожному випадку, напишу наступного тижня.
Зараз маю обмаль вільного часу, ще й світло відключають. Але дивимося з Поліною дуже цікавий кіно. Хочу порекомендувати для спільного перегляду з підлітками. Фільм розповідає про людину з особливою формою аутизму - синдромом Аспергера. Різван Кхан прибув до США із Індії, незважаючи на протести родини, одружується на своїй коханій - матері-одиночці Мандір. Після теракту 11 вересня 2001 року, коли ставлення до мусульман у США різко погіршуються, їх відносини дають тріщину. Щоб повернути свою любов Кхан відправляється в подорож, маючи намір особисто зустрітися з президентом США ...Цей фільм мені подобається тим, що він насправді добрий і викликає сильні почуття. А ще він дає поле для розмов, пояснень і для нового. Наприклад, в ньому добре показані особливості людини з синдромом Аспергера. Також можна дізнатися щось нове про життя людей різних нацональностей і віросповідань. Тут ми з Поліною дещо гуглили, дещо запитували в чата GPT.Фільм рекомендую не для геть юних підлітків, а десь років із 13-14.#Інга_рекомендує_фільм
Із покоління в покоління люди намагаються зробити три речі:прийняти те, що вони не можуть змінити, змінити те, на що мають вплив, і навчитися відрізняти одне від іншого.Сьогодні хочу поговорити про фактори підліткової емоційності, на які ми, батьки, не можемо впливати, але які дуже важливо враховувати. Саме вони часто стають дестабілізаторами поведінки.🧠 Тип нервової системиПідлітки з чутливою, слабкою нервовою системою швидше втомлюються і є більш емоційно вразливими. На стрес вони частіше реагують сльозамиабо бажанням замкнутися в собі (важливе уточнення:стресом для підлітка можуть бути не лише “серйозні події”,а й батьківські суперечки, відмови, підвищений тон,незнайомі або тривожні ситуації.Підлітки зі сильною, але неврівноваженою нервовою системою частіше реагують на стрес злістю. З боку це може виглядати як агресія чи “погана поведінка”. Але за цією злістю дуже часто стоїть просте відчуття: мені погано і я не справляюся.Дітям з інертною нервовою системою важко швидко заспокоїтися і переключитися.Вони можуть продовжувати “лютувати”, навіть коли ситуація вже завершилася.Таким підліткам також часто складно прокидатися зранку,і це може супроводжуватися поганим настроємта підвищеною дратівливістю.🎨 Домінування правої півкуліПідлітки з домінуванням правої півкулі (їх часто називають “творчими” або “артистичними”)часто емоційно яскраві й чутливі, але водночас більш схильні до інтенсивних, некерованих емоційних реакцій.⏳ ВікТретім важливим дестабілізатором є вік. У молодшому підлітковому періоді активно розвивається емоційний мозок, а лобна кора — зона контролю й саморегуляції — дозріває значно пізніше.Тому ми не очікуємо, що підліток 11–13 років зможе ідеально керувати своїми емоціями.🧩 Особливості розвитку або розладиЩе одним дестабілізатором можуть бути певні особливості розвитку або розлади. У підлітків з РДУГ, РАС, поведінковими чи особистісними розладамилобна кора розвивається повільніше. Їм особливо потрібна участь дорослиху стабілізації емоційного стану та регуляції поведінки.Ці особливості важливо знати батькам і поступово пояснювати самим підліткам -не як критику, а як спосіб краще зрозуміти себе і свої реакції.
Сьогодні через ракетно-шахедну атаку Поля прогуляла школу геть без користі…Будемо засвоювати інший досвід і дивитися фільм «Як прогуляти школу з користю» за рекомендацією нашої підписниці Насті. Маленький хлопчик, який залишився без батьків, опиняється в новому для себе світі - затишному селі, де його чекає прийомна родина. Пол, змушений адаптуватися до незнайомого середовища, починає своє знайомство з життям за межами міського гамору. У світі, де природа стає невід'ємною частиною щоденних пригод, хлопчик стикається з викликами, які вчать його новим життєвим істинам.На новому місці Пол знайомиться з місцевим лісничим, який стає для нього наставником і другом. Вони разом досліджують навколишні ліси, вивчають поведінку тварин і дізнаються про взаємозв’язок людини з природою. Через ці моменти хлопчик відкриває для себе красу світу, якої раніше не помічав, і починає змінювати своє ставлення до життя.Ця дружба допомагає Полу віднайти внутрішню гармонію та знайти себе. Поступово він починає відчувати, що в нього з’явилося справжнє місце у світі, де його розуміють і підтримують. Через пізнання природи і глибокі розмови з лісничим Пол відкриває для себе, що навіть найскладніші життєві обставини можуть подарувати шанс на щось прекрасне.#Інга_рекомендує_фільм
TGLIST.COM.UA
