Імпактний імпакт

Помітила, що в каналі відображаються не всі коментарі. Під останнім постом про unsolicited proposals є ніби 4 коментарі, а насправді їх уже під 20.Так сталося, бо влітку я створила Impact Chat — закриту групу, прив’язану до каналу. Вона мала би полегшити читачам відстежувати коментарі та дискусії. Але ніт. У механіці тоді не до кінця розібралася, тож тепер маю проблему: те, що пишуть 70+ учасників групи, здається, не потрапляє в коментарі під основним дописом.Що з цим робити, поки не вирішила. Тож кому цікаві дискусії — долучайтеся до групи. А для всіх інших я виноситиму окремими дописами найкорисніше звідти.Наприклад, учорашній коментар Дар’ї Рибальченко, керівниці Національної мережі розвитку локальної філантропії. Як зрозуміти, що організація готова до інституційних грантів і що їй вже є сенс комунікувати з фондами, які не проводять відкритих конкурсів?«Перевірочним має стати те, наскільки легко вам буде дати донору пропозицію на інституційну підтримку організації. Якщо вам прийде лист, у якому скажуть, що готові дати unrestricted funding на два роки, і вам треба тільки написати необхідний бюджет і що зміниться завдяки вашій діяльності, — що ви напишете? Якщо ви маєте відповідь на це, то ви готові йти фандрейзити до таких донорів». І з цим не посперечаєшся 🙂.

Підсумки нашої грантової команди за 2025 рік і трохи контексту до цифр:🔺 Кількість конкурсів у 2025-му не зросла порівняно з попередніми роками (за моїми спостереженнями).🔺 Перезапустила грант-відділ: прийшли люди, які вміють абсолютно самостійно писати якісні заявки. Достатньо мого ТЗ та мінімального фідбеку. Відповідно, це х3 до спроможності подаватися на конкурси.🔺 На початку 2025-го ми юридично розмежували АБО та Меморіал. Тепер це дві автономні організації різного спрямування. Завдяки цьому змогли подаватися від Меморіалу на конкурси з акцентом на правозахист і дотичні теми.🔺 22 подані заявки і 11 виграних — це Меморіал. Конверсія 50%. Дві заявки ще на розгляді, тож, можливо, відсоток успішних буде вищим.🔺 Не втрималися і до списку заявок включили й премію Effie. Бо заповнити їхню аплікаційну форму, підготувати всю аналітику — було одним із моїх найважчих завдань року в контексті подачі чогось кудись 🙈. 🔺 З конкурсами для медіа було сумно. 11 заявок, 6 проєктів за рік, з них — лише 1 умовно великий (але ним дуже пишаємося: тоді ми стали одними з 5 переможців конкурсу від Посольства Британії, на який прийшло аж 600 заявок).🔺 До статистики не увійшли тендерні конкурси, на які самостійно подавався наш відеопродакшен: 6 заявок, 3 перемоги.

Січень виявився багатим на нові конкурси. Тому наш перегляд та оптимізація процесів розпочався, але не завершився — неочікувано багато роботи із заявками.Головні lessons learned місяця:🔺 Вперше вирішили прицільно вже зараз шукати фінансування на повний фінансовий аудит організації на початку 2027-го.🔺 Домовилися з фінансовою командою, що незалежно від вимог нинішніх донорів протягом року готуємо всі документи так, аби безболісно пройти аудит (усі підводні камені вже знаємо, бо не раз проходили їх у межах окремих проєктів).Це рішення є наслідком того, що не змогли податися на EU4CSOs — фінансування від ЄС для коаліцій «організацій-важковаговиків» на 1,5 млн євро на 3 роки.Власне, ми зібрали сильну коаліцію, хоч і взялися за це запізно — коли ключові ГО сектора вже переважно визначилися, хто з ким іде у співпрацю.Організаційно ми мали спроможність лідити проєкт, проте технічно — ні. Не мали річного аудиту, а це обов’язкова вимога. Інші партнери його мали, проте вже були лідами інших заявок (лідити можна лише один проєкт, бути співаплікантом — у кількох).Звідси ще один вивчений урок: починати шукати партнерів для масштабних проєктів треба дуже заздалегідь. Що ми і зробимо. Навесні та восени буде ще два подібні конкурси, і ми невдовзі почнемо до них готуватися.Якщо ви теж шукатимете партнерів для спільних проєктів — пишіть. Тематики:▪️Меморіалізація, культура пам’яті, документування воєнних злочинів та перехідне правосуддя (ГО «Меморіал»).▪️Розвиток медійного ринку, соціальна згуртованість, залучення населення до врядування на місцях, моніторинг відбудови (ГО «Або»).

Дмитро Тіщенко, засновник сумського медіа Цукр, склав повноваження CEO. Богдан Логвиненко, засновник Ukraїner, після кількох років пошуків таки знайшов нову керівницю організації й мобілізувався. Марія Тодорчук, засновниця Клубу Добродіїв, теж відходить від операційної діяльності, вибудовуючи команду управлінців. Тож 2025-й став роком початку нових життєвих етапів для засновників кількох організацій, які стартували 7-10 років тому. Вони полишили посади директорів, віддали свої дітища у руки наступників. Вивільнили простір для нового, а у випадку з Богданом — для захисту України, за що велика шана йому. Мене на цей допис наштовхнула Марія Тодорчук, бо той шлях, про який пише вона, дуже співзвучний мені нині. «Багато років фонд обирав мене і це авжеж залишиться частиною мого життя, але я вирішила що не хочу, щоб це і було все моє професійне життя. Думки були і психологом стати, і повернутися в комунікації, а може думати про щось взагалі не зі сфер дотичних. Зрозуміла, що знову в стані, що не знаю ким хочу стати, коли виросту», — написала Марія наприкінці 2024-го. Перший крок на шляху до нового професійного життя — знайти управлінську заміну собі. Тут відразу слід розпрощатися з кількома ілюзіями: 🔺 Що тебе замінить одна людина.🔺 Що ти швидко передаси справи.Коли засновник є управлінцем, з роками він стає головним носієм інституційних знань, його список повноважень та кількість процесів, у які він занурений — величезна. Це не можна просто делегувати комусь одному. «Складна система не може спиратися на одну людину, навіть дуже сильну. Спроба тільки з операційним директором не спрацювала, бо операційка – це підтримка поточного стану, а не будування нового. Спроба з CEO виявила, що фонд – занадто багатогранна система для повної передачі управління без ґрунтовної підготовки. Тепер ми будуємо через міцність окремих зон, кожна з яких має свого лідера», — написала Марія вже наприкінці 2025-го. Далі вона обмежила доступ фонду до себе до двох днів на тиждень. Це дає команді самостійність та випробовує загалом побудовану систему. «Це виявилось дуже ефективним рішенням. Для команди, для фокусу, для руху вперед. Бути в позиції спостерігача — інколи єдиний спосіб реально рухати систему». Наступна ціль Марії: «звільнити себе від Клубу Добродіїв, а фонд — від мене. У найкращому сенсі цих слів. Щоб ми не були "разом з обов’язку", а зустрічалися по любові». І це важливо, бо в момент, коли засновник хоче піти далі, але не дозволяє собі це зробити через нерозуміння, що далі, або відповідальність «тут же все на мені, як покинути», то з часом він почне гальмувати свою ж організацію — зникатиме мотивація, зʼявлятиметься фрустрація, контрпродуктивне почуття провини. «Паралельно я все чіткіше дозволяю собі власні бажання без виправдань — окремо від місійності, але не всупереч їй. Хочу свій бізнес-проєкт із чітким фокусом на економічну модель. Бо гроші — це енергія. Це можливості, які можна інвестувати далі», — пише Марія. Для мене особисто ось це ж питання «новий шлях vs місійність» — те, що довелося пропрацьовувати з терапевтом місяці три щонайменше. Було капець важко впоратися з відчуттям, ніби зраджуєш себе, свою сутність, організацію, й перезібрати власне світосприйняття. Сподіваюся, Марії вдасться дійти до поставленої цілі. І я десь теж на шляху до чогось подібного.

Люблю січень, бо це місяць, коли чи не найбільше уваги можна присвятити професійній рефлексії та оптимізації. Почала рік з Performance Review свого грант-відділу: 🔺Дівчата заповнять коротку анкету для самооцінювання. 🔺Паралельно підготую власні підсумки по кожній: головні досягнення та зони зростання на рік. 🔺Проговоримо все на індивідуальних зустрічах. Тут вже буде більш розлогий список питань. 🔺На основі всього цього підготую фінальний документ для кожної: з цілями на рік, прогнозом зростання гонорару, умовами для цього, термінами. Додатково попросила виписати перелік всіх обовʼязків, які є на кожній з колег. Чому? Звісно, у нас є посадові обовʼязки, проте: ▪️ Протягом року дівчата стрімко зростали, а я делегувала багато чого вперше, тож посадові інструкції точно змінилися.▪️Хочеться звіритися, що є в прописаних обовʼязках, а що в реальності. ▪️Виявити зайве і прибрати. ▪️Побачити те, що хотіла делегувати, але не змогла. ▪️Зрозуміти, що дівчата взяли на себе самі, бо відчули що можуть чи просто треба. На основі такої спільної рефлексії оновимо посадові обовʼязки на 2026 рік. 📌 Тут документ із шаблоном для самооцінювання, переліком питань для індивідуальних зустрічей та шаблоном результатів Performance Review, який у фіналі готуватиму я.

Друзі, дякую, що провели цей рік зі мною. За наші обговорення тут і кілька неймовірних зустрічей офлайн ❤️‍🔥. Для мене канал є місцем професійних рефлексій, можливістю познайомитися з фаховими людьми. І я за це вам вдячна! У цей рік я заходила, як виявилося, з пророчими словами. Їх сказала керівниця одного медіа на закритій зустрічі управлінців наприкінці 2024-го. Вони мені дуже відгукнулися: «У часи кризи ти маєш чітко розуміти, що відрізати, від чого відмовитися, аби мати можливість продовжувати робити головне для тебе». А потім стався USAID. Дійсно довелося відмовлятися багато від чого. Проте вдалося зберегти головне — ключові проєкти та людей. І досягнути спільно з ними багато. Завершую цей рік іншими словами. Почула їх вчора на вебінарі й зрозуміла, що це і є мій підсумок року й те, з чим піду у наступний: «Сфокусуватися — означає відпустити те, що дуже хочеться, щоб зробити те, що справді важливо». Криза дозволила сфокусуватися та розставила пріоритети. Мені сподобалося бути сфокусованою. До зустрічі у 2026-му! Теплих і світлих свят! 🎄