Дмитро Тіщенко, засновник сумського медіа Цукр, склав повноваження CEO. Богдан Логвиненко, засновник Ukraїner, після кількох років пошуків таки знайшов нову керівницю організації й мобілізувався. Марія Тодорчук, засновниця Клубу Добродіїв, теж відходить від операційної діяльності, вибудовуючи команду управлінців. Тож 2025-й став роком початку нових життєвих етапів для засновників кількох організацій, які стартували 7-10 років тому. Вони полишили посади директорів, віддали свої дітища у руки наступників. Вивільнили простір для нового, а у випадку з Богданом — для захисту України, за що велика шана йому. Мене на цей допис наштовхнула Марія Тодорчук, бо той шлях, про який пише вона, дуже співзвучний мені нині. «Багато років фонд обирав мене і це авжеж залишиться частиною мого життя, але я вирішила що не хочу, щоб це і було все моє професійне життя. Думки були і психологом стати, і повернутися в комунікації, а може думати про щось взагалі не зі сфер дотичних. Зрозуміла, що знову в стані, що не знаю ким хочу стати, коли виросту», — написала Марія наприкінці 2024-го. Перший крок на шляху до нового професійного життя — знайти управлінську заміну собі. Тут відразу слід розпрощатися з кількома ілюзіями: 🔺 Що тебе замінить одна людина.🔺 Що ти швидко передаси справи.Коли засновник є управлінцем, з роками він стає головним носієм інституційних знань, його список повноважень та кількість процесів, у які він занурений — величезна. Це не можна просто делегувати комусь одному. «Складна система не може спиратися на одну людину, навіть дуже сильну. Спроба тільки з операційним директором не спрацювала, бо операційка – це підтримка поточного стану, а не будування нового. Спроба з CEO виявила, що фонд – занадто багатогранна система для повної передачі управління без ґрунтовної підготовки. Тепер ми будуємо через міцність окремих зон, кожна з яких має свого лідера», — написала Марія вже наприкінці 2025-го. Далі вона обмежила доступ фонду до себе до двох днів на тиждень. Це дає команді самостійність та випробовує загалом побудовану систему. «Це виявилось дуже ефективним рішенням. Для команди, для фокусу, для руху вперед. Бути в позиції спостерігача — інколи єдиний спосіб реально рухати систему». Наступна ціль Марії: «звільнити себе від Клубу Добродіїв, а фонд — від мене. У найкращому сенсі цих слів. Щоб ми не були "разом з обов’язку", а зустрічалися по любові». І це важливо, бо в момент, коли засновник хоче піти далі, але не дозволяє собі це зробити через нерозуміння, що далі, або відповідальність «тут же все на мені, як покинути», то з часом він почне гальмувати свою ж організацію — зникатиме мотивація, зʼявлятиметься фрустрація, контрпродуктивне почуття провини. «Паралельно я все чіткіше дозволяю собі власні бажання без виправдань — окремо від місійності, але не всупереч їй. Хочу свій бізнес-проєкт із чітким фокусом на економічну модель. Бо гроші — це енергія. Це можливості, які можна інвестувати далі», — пише Марія. Для мене особисто ось це ж питання «новий шлях vs місійність» — те, що довелося пропрацьовувати з терапевтом місяці три щонайменше. Було капець важко впоратися з відчуттям, ніби зраджуєш себе, свою сутність, організацію, й перезібрати власне світосприйняття. Сподіваюся, Марії вдасться дійти до поставленої цілі. І я десь теж на шляху до чогось подібного.