Мій уявний клуб 📚 книжковий блог

📕«Буремний перевал»👤 Емілі Бронте📖 роман🌧️ Мої враження 🌳Я реально не знаю, як оцінити цю книгу, бо такого я ще не читала.Через те, що текст і стиль авторки гарні, мені важко поставити оцінку, зважаючи на цей божевільний сюжет. Я дуже радію, що не жила в ті часи, чесно 😁Книга викликала в мене відразу, пригніченість і чітке усвідомлення, що вони там усі травмовані й дивні. Мені, мабуть, лише сподобався Едгар — він єдиний адекватний у цій компанії.Також хочу зазначити, що трейлер до нового фільму мене надурив: тут і близько немає нічого сексі чи романтичного. Думаю, всі ці проблеми в героїв — через ізольованість, жорстокість, помсту та невміння нормально комунікувати. Мабуть, це було притаманно тому часу.Гіткліф і Кетрін — пара, яка, можливо, вартувала одне одного. Гіткліф узагалі може бути певною мірою психопатом. Я сама в якийсь момент думала про його вбивство — настільки гидко мені було.Важко читати про цю певну приреченість героїв. Складається враження, що на тому клаптику землі діяли якісь дикунські закони.«Хворіти через кохання» — цей момент одночасно і веселив, і засмучував. Добре, що часи змінились, як і медицина, і що психологія взагалі прийшла в хати.Я не отримала тут нічого романтичного — лише дурість, насилля та обмеженість розуму.Навіть друге покоління в книзі не надихнуло мене і не змінило мого ставлення до історії.Дивні відчуття лишились після фіналу, і коли я закрила книгу, то зловила себе на думці: добре, що це закінчилось.⭐️3/5⌨️ Книголав 🌟❔Читали цю книгу?

📚 1/2 “Спадкоємиця Джасада”, дилогія «Спалений престол»👤 Сара Гашем📖 східне фентезі👑Мої враження 😉 Як мене вибісила ця книга своїм нудним сюжетом. Типу це епічне фентезі, але по факту — чистої води роментезі. Моя головна претензія в тому, як авторка це написала: я не повірила жодній емоції, жодному відчуттю. Наприкінці я вже так закочувала очі, що, здається, бачила власний мозок.Я люблю книги за емоції, які вони дають. Я люблю привʼязуватись до героїв і переживати за них. А тут цього не сталося взагалі. Мені було настільки пофіг на персонажів, що від цього я бісилась ще більше. Бо потенціал у історії був шалений, але авторка його просто не змогла реалізувати. Були певні ставки на героїв, але чим ближче до фіналу, тим швидше вони зникали. Хімії між ними — нуль, а в кінці так взагалі сором. Навіть усі ці таємниці, які виникали по ходу, ніяк не зіграли на користь книги.Отож по порядку! Хімія між героями.Ці стосунки трохи вивозив Арін, але під кінець навіть він уже не рятував. Перехід від холодного чувака до того, хто «щось відчуває», вийшов максимально невмілим. Якщо порівнювати з «Ураганними війнами», то там було реально hot. Тут — був потенціал, але таке враження, ніби героїня — дерево, яке не розуміє власних почуттів. Але судячи з її дитинства, то най буде. Усвідомлення кохання мало б бути значно обережнішим, а краще — його взагалі тут ще не мало бути, лише симпатія. А авторка вже пише про кохання між ворогами. Він нищить таких, як вона. Ну камон.Жорстокість у книзі.Вона була, але не викликала в мене жодного співчуття чи переживання. Я дуже чутлива і часто плачу над книгами, але от, наприклад, третя частина «Трону зі скла» — ось так треба описувати пережите героїнею. До речі, паралелей із Троном тут багато. Та сама «найстрашніша» сцена була описана кострубато. Вона могла б викликати жалість, але ні. Хоча з такими травмованими героями книга мала б просто кишіти болем і внутрішніми надломами. Але знову — авторка не змогла це вилити в сильний текст.Антураж і вайб сходу.Якби не назви страв і деякі елементи одягу, я б узагалі не розуміла, де ми знаходимось. Вайб сходу не переданий.Політика.Вона тут трохи була — і це, мабуть, плюс. Саме через політичні моменти передавалась суть книги. Політичні інтриги, на диво, прописані краще за все інше, хоча і тут у мене виникали питання до логіки деяких персонажів. Але цікаво було читати про таємниці баби і діда героїні.Змагання.Навіщо вони були — взагалі неясно 😂 Вони не відігравали особливої ролі, окрім того, щоб сказати: «вона чемпіонка і тепер вільна». Не розумію, чому авторка так знехтувала цим потенціалом. Підготовці до змагань було більше приділено часу, але й там недостатньо описів. Другорядні персонажі.Двоє друзів, за яких вона ніби переживала, а потім успішно забула. Я не відчула ні їхньої дружби, ні її переживань за малу, яку вона начебто так цінувала і любила.Ще з плюсів — якийсь час героїня реально думала про власне виживання і була егоїстичною. Вона не розмірковувала про «обовʼязок», а чесно ставила питання: а чого вона взагалі комусь щось винна? Це були хороші роздуми. Але тема швидко здулась — або ж авторка просто не стала її розвивати. Якщо задум був у морально сірих героїв чи внутрішніх коливаннях, то це потрібно було значно краще і глибше прописати.Були очікування на фінал, але й він мене розчарував.Я сподіваюсь Арін одразу зрозумів хто вона, бо якщо ні, то я геть розчарована.⭐️3/5⌨️ КСД❔Читали цю книгу? Плануєте читати цей цикл?

Не думала, що в свої 33 роки і після досвіду майже 4 років роботи у міжнародній донорській організації я знову буду шукати себе в платні роботи😩Так я нию і, що ви мені зробите 🤣Якийсь час мала сабатікал (як це по модному звуть), але зараз я вже 4 місяць в пошуку роботи і я НЕНАВИДЖУ ЦЕЙ ПРОЦЕС!Гірше, що вакансії, які відповідають моєму досвіду виключно у Києві і мало хто дозволяє дистанційно працювати. Наче війна закінчилась і ковіду немає. Просто не розумію, що поганого зробив людям віддалений формат роботи, хорошо ж було🧐Крч, я подивляться на інші вакансії з іншої сфери, але коли вони бачать моє резюме, то такі хм 😶 а шо ви ото робили? Не понімать ваш громадський сектор! Спілкувалась з чатом джіпіті ким я можу працювати. Він мене хвалив і казав, який у мене гарний досвід і я можу бути багато ким і я навіть повірила🥹 Але потім закінчилась безкоштовна кількість запитів у чаті😞 Я просто хочу працювати, але оце продавати себе і не виходить. Просто не маю сил вже на то! Щиро всіх обіймаю хто шукає роботу, бо цей процес це пекло. Розумію тепер людей, які не готові звільнятися з не аж вау роботи аби не залазити у цей процес пошуку☹️Просто хочеться аби мене таку красіву взяли за ручку без співбесіди і сказали, працюй у нас, ми тебе обрали 😅 ну хоч помріяти можна?🤣Таке, понила і пішла мучать себе «Спадкоємицею Джасада»😆