Епштейн і розвідка. Сумнівний проєкт: непрозорий вплив американської єврейської "Мега-групи" на Епштейна. Головне з четвертої частини розслідування Джона Шиндлера:У травні 1997 року Washington Post повідомила про сенсаційну історію. У січні того року Агентство національної безпеки перехопило делікатну розмову між старшим ізраїльським розвідником у Вашингтоні та його начальником у Тель-Авіві. Шпигун у Вашингтоні пояснив, що посол Ізраїлю Еліяху Бен Еліссар поставив йому конкретне завдання: дістати копію таємного листа, переданого Ясіру Арафату тодішнім держсекретарем Ворреном Крістофером 16 січня, наступного дня після того, як Арафат підписав важливу дипломатичну угоду з Беньяміном Нетаньягу. Як писала Washington Post:За словами джерела, яке бачило копію стенограми цієї розмови, зробленої АНБ, розвідник, говорячи івритом, сказав: "Посол хоче, щоб я звернувся до MEGA й отримав копію цього листа". Джерело сказало, що керівник у Тель-Авіві відхилив прохання, відповівши: "Для цього ми MEGA не використовуємо".Цей витік цілком таємної інформації став ганьбою для АНБ, де я тоді працював. Ізраїль формально заперечив публікацію Post, стверджуючи, що Ізраїль ніколи не шпигує за близькими друзями на кшталт США. У Моссаді заявили, що MEGA означало Центральне розвідувальне управління, але це було неправдою. Проте для Вашингтона скандал зосередився на питанні: ким був агент Моссаду з кодовим ім'ям MEGA? Негайно почалося полювання на крота. Правда спливла у травні 1998-го, коли Wall Street Journal опублікувала матеріал "Титани індустрії об'єднують зусилля заради єврейської філантропії", у якому розкривалося існування "вільно організованого клубу з 20 найбагатших і найвпливовіших єврейських бізнесменів країни", що зустрічався двічі на рік. Серед згаданих у матеріалі членів були Стівен Спілберг, голова Seagram Едгар Бронфман-старший і колишній менеджер хедж-фонду Майкл Стайнгардт. У матеріалі побіжно зазначалося, що клуб називав себе "Мега-групою" і був заснований 1991 року двома канадсько-американськими мільярдерами: Чарльзом Бронфманом, братом Едгара і співголовою Seagram, та Лесом Векснером. Векснер був приятелем Джеффрі Епштейна, його головним клієнтом і фінансовою опорою."Мега-група" відігравала для Ізраїлю саме таку роль, непомітно проводячи розвідувальні операції та просуваючи ізраїльські інтереси, водночас вдаючи приватну структуру, зайняту філантропією. До її складу входило багато найбагатших і найвпливовіших євреїв Північної Америки – людей з доступом до VIP-кіл повсюди. Схоже, вона припинила існування, але ще у 2003 році група під керівництвом Векснера наймала провідних республіканських стратегів, щоб радити американським єврейським лідерам, як мобілізувати підтримку Ізраїлю, коли Америка вторглася до Іраку й повалила Саддама Хусейна. "Мега-група" мала доступ до найвищих кіл в Ізраїлі. У 1996 році Векснер запросив колишнього прем'єр-міністра Ізраїлю Шимона Переса, який помер у 2016-му, на свою вечірку з нагоди дня народження в Огайо. Перес прилетів туди приватним літаком Епштейна. У 2003 році на вечірці в Нью-Йорку саме Перес познайомив Епштейна з Ехудом Бараком, започаткувавши те фатальне партнерство.Поява Векснера в центрі "Мега-групи", схоже, не випадкова. Можливо, не випадково й те, що її заснували 1991 року – саме тоді, коли світ Роберта Максвелла руйнувався. Безперечно, Векснер і Максвелл оберталися в колах заможних прихильників Ізраїлю, що частково перетиналися.Ці кола були близькі до Джеффрі Епштейна та Гіслейн Максвелл, яка до 1992 року вже була його дівчиною. Справді, без Векснера не існувало б імперії Епштейна, адже саме він фінансував значну частину способу життя Епштейна, надавши йому довіреність на управління роздрібною модною імперією Векснера. Мережа Епштейна, яка стала продовженням мережі Роберта Максвелла, не мала тих тісних оперативних зв'язків із Моссадом. Епштейном здебільшого опікувалися через "Мега-групу" та її впливових членів, які не мали видимих зв'язків із ізраїльською розвідкою.