Поетапна трансформація. Як Віктор Орбан став найкращим другом путіна в ЄС. Головне з публікації Politico:1989 рік. Залізна завіса падала, а Орбана запросили виголосити промову з нагоди перепоховання Імре Надя – післявоєнного прем’єр-міністра країни, який очолив Угорську революцію 1956 року проти радянської влади і був за це страчений.Його дружина Селені, яка входила до почесної варти на перепохованні, пригадала, як чоловік, що згодом стане найдовше чинним прем’єр-міністром її країни, вийшов на сцену і закликав до виведення радянської армії. "Якщо ми віримо у власну силу, ми здатні покласти край комуністичній диктатурі, – заявив тоді Орбан. – Якщо ми будемо достатньо рішучими, то зможемо змусити правлячу партію погодитися на вільні вибори".Коли 1990 року в Угорщині відбулися перші вільні вибори, Орбан і Селені були серед 22 членів "Фідеш" – тоді ліберально-центристського об’єднання антикомуністичних студентів та інтелектуалів, обраних до Національних зборів. Трансформація Орбана, за її словами, почалася невдовзі після цього.Обраний головою партії у 1990 році, молодий політик швидко встановив повне домінування над "Фідеш". Він почав витісняти тих, хто йому опонував, або навіть тих, хто просто наважувався сперечатися з його рішеннями.Перший етап трансформації Орбана, початковий ідеологічний зсув, був зумовлений особистими амбіціями або його "спрагою влади". Він дійшов висновку, що для "Фідеш" шлях до влади і виборчі перспективи будуть чіткішими на менш зайнятому консервативному фланзі, де головна права партія перебувала в безладі та занепаді.Поворот Орбана в бік росії був повільнішим, але не менш помітним.Переломний момент настав у 2014 році, коли Орбан уклав із Кремлем угоду про великий кредит на розширення угорської АЕС "Пакш-2". Ця угода засвідчила не лише прагматичну залежність від Москви, а й початок ідеологічного зближення.Лише через шість місяців Орбан окреслив свою мету побудувати в Угорщині "неліберальну державу" на основі національних і традиційних християнських цінностей, прямо назвавши взірцем путінську росію. Це було особливо показово, зважаючи на те, що ще у 2007 році він казав у промові перед партійцями, що "росія – це, по суті, імперія, вона завжди прагне тиснути на сусідні країни і їй ніколи не можна довіряти"."Гадаю, саме це штовхає його в ті напрямки, де, на його думку, можна здобути владу, – пояснив його студентський товариш. – Якби політична конфігурація була такою, що ліберальний шлях давав би цю можливість, він, мабуть, і залишився б лібералом".Натомість Орбан "усвідомив у 1990-х, що націоналізм і консерватизм дадуть йому більше свободи в тому, як керувати, контролювати й будувати спільноти. В Угорщині легше будувати спільноти, якщо ти традиціоналіст. А в 1990-х була велика соціалістична партія і доволі сильна ліберальна партія, тоді як консервативна MDF розпадалася". Для Орбана було очевидно, що він мусить посунутися праворуч, аби зайняти цей політичний простір.І на цьому шляху Орбан вивчав праві зразки за кордоном. Під час поїздок до США на початку 1990-х він зацікавився політичною інфраструктурою Республіканської партії. Також Орбана захоплював колишній прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі.В уявленні Орбана Брюссель замінив росію як "окупаційну" силу для Угорщини. У своїх виборчих кампаніях після 2010 року Орбан часто зображав Угорщину країною в облозі, знову оживляючи образ постійної загрози з боку більших сусідів, наднаціональних сил або темних фінансових потуг. У промові 2011 року він заявив: "У 1848 році ми не дозволили диктувати нам із Відня, а в 1956 році – диктувати нам із Москви. І тепер ми не дозволимо диктувати нам із Брюсселя чи звідки-небудь іще".Ця стратегія й далі працює.