Миротворці як пастка. Чому місія ООН не стримає росію і може закріпити окупацію. Головне з колонки Андреаса Умланда:З весни 2025 року західні гарантії безпеки для України відіграють важливу роль у публічних дебатах та політичному плануванні щодо закінчення війни в Україні. Нещодавно оголошений мирний план і контрпропозиція, оприлюднена Великою Британією, Францією та Німеччиною, стверджують, що Україна повинна отримати "надійні" або "міцні" гарантії безпеки. Ці документи та пов’язані з ними публічні дебати знову висунули на перший план питання про те, що можуть означати такі гарантії.Одним із джерел непорозумінь щодо гарантій безпеки, є їх ототожнення зі знайомим інструментом миротворчих сил у межах міжнародної угоди або організації, такої як ООН. Розгортання іноземних сил на українській території може посилити безпеку України. Проте у нинішніх умовах присутність військ ООН або інших нейтральних сил була б хибним форматом збройної допомоги для Києва, навіть після укладення стійкого перемир’я.По-перше, у будь-якій миротворчій угоді Кремль погодиться лише на такий формат розгортання, який захищає або розширює його територіальні здобутки. В результаті ООН або будь-яка інша третя сторона, залучена до миротворчої місії, допоможе закріпити плоди агресії росії. Заморожуючи лінію фронту, миротворчі сили братимуть участь у порушенні росією основних принципів Статуту ООН, таких як повага до територіальної цілісності та національного суверенітету.По-друге, у разі нової ескалації та відновлення наступальних дій росії проти України, навряд чи хтось очікуватиме, що нейтральні війська зможуть або захочуть воювати проти однієї з найбільших у світі військових держав, що володіє звичайною та ядерною зброєю.Ані Київ, ані Москва не повірили б, що нейтральні сили ООН чи інші миротворчі сили мали б більше ніж символічне значення для стримування нової ескалації російсько-українського конфлікту. Тому незрозуміло, якою була б мета миротворчої місії.По-третє, активна участь Китаю в такій місії видається цілком імовірною, оскільки це підвищило б статус будь-яких сил ООН або інших багатонаціональних сил в Україні. "Блакитні каски" з Китаю можуть діяти як збройні сили неформального російсько-китайського антизахідного альянсу на території прозахідної української держави.На тлі таких ускладнень, періодичні дискусії про миротворчі сили ООН або інші міжнародні миротворчі сили (що виходять за межі місії спостерігачів) уздовж майбутньої лінії зіткнення як інструмент або навіть панацея для вирішення російсько-українського конфлікту є відволіканням уваги. За сучасних умов ця дискусія не сприяє пошуку реалістичного шляху до сталого вирішення конфлікту та досягнення тривалого миру.Основним джерелом безпеки України є і залишатиметься її власні збройні сили – незалежно від того, чи війна триватиме, чи скоро закінчиться. Найбільш очевидним способом підвищення безпеки України, як до, так і після припинення вогню, буде інтенсифікація та розширення військово-промислового співробітництва та іншої співпраці, пов'язаної зі зміцненням стійкості, між Україною та країнами-членами Коаліції охочих (CoW).Підтримка або навіть розширення поточної допомоги Україні у вигляді постачання зброї, спільних підприємств, обміну розвідданими та бойової підготовки в умовах перемир’я може здатися деяким дипломатам і політикам нелогічною, непотрібною або навіть провокаційною. Агресію Москви можна стримати лише за допомогою озброєної до зубів України, і це стосується як воєнного, так і мирного часу.Надання безпекових гарантій Україні країнами коаліції охочих значною мірою передбачатиме продовження або розширення поточної військової допомоги. Країни, що вже допомагають Україні й готові надати безпекові гарантії, повинні перетворити свою воєнну допомогу на мирну військову підтримку України, і можуть обґрунтувати таке перепрофілювання як засіб стримування росії від повторної ескалації конфлікту.