📖Книжковий шабаш 📚

Я дочитала «Апґрейд»... І я хотіла б сказати, що це шедевр, але ж це не передасть всього захвату від книжки...Я просто забувала дихати, коли читала цю історію 🤌І як людина, яка прочитала досить багато книжок, бачу, яка кропітка робота проведена над цим текстом. Наскільки автор пропрацював найдрібніші деталі, дослідив питання генної інженерії та різних аспектів науки (і не тільки 🤔) І наскільки попрацював перекладач, щоб це передати...Хоч це і наукова фантастика, але як людина, яка не цікавиться цією сферою, я все зрозуміла ☺️ А в поєднанні з трилером вийшов дуже крутий результат ❤️‍🔥І сміливо можу заявити, що це одна з найкращих книжок, які я читала в цьому жанрі 😌 Та буду відвертою, що не надто вдавалася в розуміння деталей модифікації генів, які нам пояснюють в сюжеті та примітках 😅 Я насолоджувалася сюжетом, а не думкою "як це працює" 🙈 Всі ці кодування й генетичні зміни залишаю людям, які близькі до цієї сфери 😁А фінал... йой, він змусив мене добряче подумати. Бо я, чесно кажучи, очікувала зовсім іншого 🤔 Не думала, що головний герой вчинить саме так, але він залишив приємний післясмак й поле для роздумів (а в один момент я мало розплакалася 👀) В будь-якому випадку, щиро раджу прочитати усім любителям трилерів, дефектів та наукової фантастики 🤌 Це 10/10 і не балом менше ❤️‍🔥 Ну просто ВАУ 🔥

Так натхненно сьогодні починався день 😁 В планах були тривалі поїздки в метро, тож що могло бути краще за сапфічну історію, яка значною мірою пов'язана з метро 😌Прибігла нарешті додому і вирішила поділитися думками 🤔 Бо якою сильною є моя любов до іншої книжки Кейсі Макквістон, таким же сильним зараз є розчарування від цієї 😭В свій час ЧБКС я прочитала за вечір (а це немаленька цеглинка) й понад рік обожнюю цю книжку. Вона так легко читалася, захопила практично одразу 🤌 А тут щось пішло не так 🥲Таке відчуття, ніби це писала зовсім інша людина. Закриваю очі на "звичний" сюжет, який переписаний вже мільйон разів, бо саме на нього я і розраховувала. Така собі легенька історія, де ти пливеш сторінка за сторінкою та передбачаєш наступний крок героїніАле ж чому вона так складно читається 😭 Просто продираєшся через текст, а не "пливеш", як очікувалося 🥲 Нащо стільки зайвої інформації, яка просто перевантажує текст (може тут зіграла роль перекладача/редакції, а в оригіналі все виглядає гармонійно 🤔). Зовсім не те, чого хочеться від ромкому. Прочитала я трішки менше 100 сторінок і борюся з сильним бажанням повернути її на поличку до "кращих часів"Чи є тут ті, хто вже її читав? 🙈 Може далі буде краще, а це лише невдалий початок? 💔

Що там по сюжету?Чесно кажучи, я пам'ятаю небагато 🙈 🪶Дівчина, яка не може доторкатися до інших людей, бо на її шкірі залишаються опіки. А якщо конкретніше, то не може торкатися нічого, чого торкалися інші люди. Все має бути стерильно ☝️🪶Єдина людина, з якою вона може контактувати, це її брат🪶 Вона страшенно хоче вирватися з цієї клітки, тому робить для цього все можливе🪶 І, звісно ж, звісно, любовна лінія 🌚 Куди ж без неї 🙈 Але ось вам анотація 😁Мене звати Долорес Макбрайд, і я з народження страждаю від дуже рідкісної форми алергії: дотики до інших людей спричиняють у мене найсильніші опіки. Я не можу поцілувати хлопця, обійняти батьків, вийти з дому, не вдягнувши рукавички. Я недоторканна.Я немов живу в зачарованому замку, який тримає мене в полоні й карає опіками й шрамами за кожну спробу «втечі». Навіть придумала ім’я для своєї в’язниці: Стигмаліон.Мене вже не вводить у відчай думка, що я все життя буду полонянкою свого діагнозу — і полонянкою помру. Я не тішу себе мріями, що від моєї хвороби винайдуть ліки, і не розраховую, що зустріну людину, яка не залишатиме на мені опіків…Проте яке це почуття живуче — надія. А що як я все-таки здійсню втечу зі Стигмаліона? Раптом і я зможу пізнати все це: дотики, обійми, поцілунки, божевілля, свободу, кохання?..Якщо що, купувала книжку тут: https://shop.sovaboo.com/product/stygmalion?srsltid=AfmBOorYtHTbnMkKR7Clc3fgzxpNRBIbhIOhS1B0z8jBwSDUqk4CMGDL 😌 Правда наклад всього 500 примірників 😱

Восьмий... восьмий рік поспіль святкую день студента 🙈 Трішки навіть не віриться в цю цифру))Згадую ту маленьку дівчинку, яка в далекому 2017 році захотіла вступити в юридичний 🥰І вступила. Потім вступила ще раз. А трішки більше року тому вирішила, що було б прикольно отримувати дві освіти одночасно (ні, не прикольно, не робіть так🙈)Та й мені пощастило відчути студентство ще до ковіду ☺️ Тепер згадується з посмішкою) Це були чи не найкращі роки 😌 І в моїй студентській історії скоро буде поставлено крапку 🐱 Час підводити підсумки, чи що 😅 Ох, а скільки всього було, скільки змінювалося. А тепер, ніби вже серйозна доросла пані (ні), проводжу свої вечори в компанії кота і книжок, а не клубів і натовпів людей під гуртожитком. У мене залишаються чудові спогади і досвід (ну і ще декілька дипломів, але це таке😂). Ще дещо дуже цінне ❤️‍🩹 Люди. Ті, з якими нас звела виключно доля. Випадок. Рандом. Гуртожиток) Набережна Дніпра)Бо йдуть роки, а ми залишаємося найближчими людьми одна для одної ❤️‍🔥 Це безмежно цінно. Дівчата, я вас обожнюю, ви у мене неймовірні ❤️‍🩹Аналізуючи останні 8 років, хочеться просто привітати тих, хто відносно недавно ступив на шлях студентства. Насолоджуйтесь цим часом)) Може здаватися, що МОН вас хоче задушити, але ні😁 Кайфуйте, потім буде що згадати 😉 Вітаннячка вам 🥰Трішки сльозу пустила 🥲 Ностальгія в око попала...

Я в величезному захваті від цієї книги, хоча прочитала тільки половину❤️‍🔥 📌Легкий та комфортний стиль авторки📌Прекрасний переклад та редактура. Так, це важливе уточнення)📌Сюжет, який мені ламає мозок📌Класний, ненав'язливий гуморЗнаєте цей "стандартний шаблон" детективу?Хтось скоїв вбивство ➡️ гг починає розслідувати ➡️ додається трішки драми та/або ще одне вбивство ➡️ драматичне викриття, феєричний фінал, всі винні покарані.Так ось це не про цю книгу.І це мене дуже тішить, бо тут немає шаблонності жанру (принаймні на той момент, де я зараз читаю).А наша головна героїня не біжить розслідувати смерть. Авторка ж майже одразу розповідає нам хто тут вбивця. (до слова, я в це не вірю. Ну не може автор одразу видати свою темну конячку! І гг, яка 💯 має дууже темне минуле😑)Тут точно щось не так. Але всі мої теорії розбиваються з такою ж швидкістю, з якою з'являються 🧐І розділи написані не лише від імені героїні, а й від імені жертви😑 мій внутрішній Шерлок лютує, бо не може це все поки розгадати)

"Пісня вічних дощів" Е. Дж. МелловТрилогія: "Мусаї"Видавництво: 🌟Я спочатку сумнівалась чи треба мені ця книга, бо анотація мене не те щоб зацікавила. І таки досі вважаю, що вона не передає атмосфери книги!Але історія зачіпає з перших сторінок 🤌🏻 читається легко й не відпускає до останнього. Обожнюю, коли героїня не чекає, що її врятує прекрасний принц) Вона обирає холодну та тверезу голову, коли треба виконувати свою місію, а не йде за емоціями та почуттями. Ларкира самостійно приймає рішення й бере на себе відповідальність. Майстерно змінює свої маски, маніпулюючи людьми. Зараз вона кокетлива принцеса і зваблива леді, а через декілька хвилин вже професійна шпигунка, злодійка чи вбивця. Авторка побудувала унікальний світ, включно з особливою флорою, фауною, а також магічними предметами та порталами. Я пірнула в історію з головою і читала на одному диханні) 🪶Похмура атмосфера у світі, де йдуть вічні дощі. 🪶Героїня, яка своїм голосом може знищити всіх навколо, але приховує свій дар. 🪶Ненав'язлива любовна лінія. Ідеально підходить для атмосферних вечірніх читань❤️‍🔥 Особливо в період осінніх дощів 😏Оцінка: 9,5/10Пів балу забрала просто через те, що особисто мені не вистачило якоїсь іскри та вогнику в кінці. Але це ще не фінал... попереду ще дві книги про інших сестер 🤭

Майже рік тому, коли я створювала книжковий чат, я навіть не думала, що з цього щось вийде. Так, я хотіла створити комфортне місце, де кожен/кожна зможуть знайти собі однодумців серед людей, які теж люблять книжки. Спочатку мені здавалось, що він проживе максимум декілька місяців. Та що ми маємо в результаті😏 тисячі повідомлень на день, години обговорень різних тем, спільні перегляди фільмів та серіалів в діскорді. Звичайний чат став місцем, де тебе завжди підтримають та допоможуть. Де можна поділитись будь-чим і не хвилюватись🐰А потім почались зустрічі на каву, спільні прогулянки. Та що вже казати, якщо ми почали їздили один до одного в гості, незважаючи на сотні кілометрів🥹 Хтось знайшов справжніх друзів в своїх містах, об'єднали різні куточки України та світу.Ви неймовірні, чесно. Не знаю за що мені так пощастило, але життя таки звело нас всіх разом. І багато хто зі мною погодиться, що нам вдалось відтворити той самий книжковий троп "знайдена сім'я". Та якщо ви це читаєте, але не розумієте про що мова, то запрошую до нас. Чат завжди відкритий для нових людей. Ми будемо раді вас бачити в нашій книжковій сім'ї 🥰 не хвилюйтесь, ви точно не будете "зайвими")Посилання на чат