Історія без міфів

📣 Друзі, підписники та всі, хто любить історію, приєднуйтеся до прямого етеру!30 травня 1876 року російський імператор Алєксандр ІІ, перебуваючи «на водах» у німецькому Бад-Емсі, підписав смертний вирок українському національному відродженню. Указ, до появи якого активно доклався голова Київської археографічної комісії, нащадок реєстрових козаків, «ревний малорос» Міхаіл Юзєфовіч, забороняв українцям практично ВСЕ: видавати книжки своєю мовою, завозити їх із-за кордону, організовувати вистави й публічні читання, мати україномовну освіту. Цей крок на довгі роки загальмував процес українського націотворення й значною мірою визначив поразку Української революції початку 20 століття. Але попри всі зусилля, владі так і не вдалося повністю «розчинити» українців у загальноросійському проєкті та врятувати свою імперію від неминучого розпаду.🎬 Як з українців робили малоросів - просто зараз у прямому етері на нашому каналі!👉 Дуже просимо прокоментувати відео 💬 та обов'язково поставити лайк 👍 (ну або дизлайк 👎, якщо не сподобалося). І задонатити на поточний збір!Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

📣 Друзі, підписники та всі, хто любить історію, запрошуємо до перегляду нового відео!Після загибелі Романа Шухевича в бою з МГБ у березні 1950 року підпілля не припинило опір. Активний спротив тривав ще приблизно десятиліття. Совєтська машина кинула титанічні зусилля на "розробку" й переслідування лідерів ОУН. У цей період нові очільники спротиву постали перед загрозою повного фізичного знищення. Такий сценарій був передбачуваним і навіть прийнятним. Загибель покоління мала стати історичним міфом для наступних плеяд борців за Українську державу. На жаль, в цей час наростав тиск не лише совєтських силовиків, а й конфлікти всередині організації, непорозуміння із закордонним проводом, численні зради. Ті, хто потрапив до рук ворога, пройшли шлях тортур і показових спроб дискредитації. Після таборів вони жили під постійним наглядом і тиском КГБ. Вже після падіння червоної імперії, вони повернулися до активного політичного й просвітницького життя. Але за свого віку так і не отримали від українського суспільства належного визнання. 📹 Про покоління нескорених говоримо з істориком Володимиром В’ятровичем.👉 Дуже просимо прокоментувати відео 💬 та обов'язково поставити лайк 👍 (ну або дизлайк 👎, якщо не сподобалося). І задонатити на поточний збір!Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

22 травня 1879 року в Полтаві народився Симон Петлюра – майбутній голова Директорії Української Народної Республіки та Головний отаман військ і флоту УНРЙого прізвище совєтська пропаганда десятиліттями намагалася перетворити на тавро. Термін «петлюрівці» свого часу виконував ту саму роль, що й раніше – "мазепинці", а пізніше – «бандерівці» та «укронацисти». Як і до будь-якого визначного політичного діяча, до Симона Петлюри було й залишається безліч претензій, закидів і звинувачень як від сучасників, так і від нащадків. Зокрема, такі:– Петлюра в 1914 році закликав українців підтримати російську імперію;– Петлюра не мав належної освіти й досвіду для керівництва державою та збройними силами;– Петлюра очолив повстання проти Гетьмана Павла Скоропадського;– Петлюра був неспроможний зупинити єврейські погроми, які здійснювали окремі підрозділи Армії УНР;– Петлюра відмовився помилувати Петра Болбочана й популярний у військах полковник був розстріляний;– Петлюра конфліктував із багатьма українськими політиками й воєначальниками;– Петлюра уклав Варшавську конвенцію з Польщею 1920 року, де-факто визнавши польську окупацію ЗУНР і крах української Злуки;– Петлюра прагнув до посилення особистої влади або навіть до встановлення диктатури;– Петлюра зазнав поразки у війні за Незалежність, внаслідок чого величезна кількість людей загинули, потрапили під маховик терору або вимушено емігрували з України.З іншого боку, після вбивства Петлюри в 1926 році почалося творення справжнього культу особи його прихильниками: "Святий Симон українського народу" (Євген Чикаленко), "Вождь з ласки Божої, Вождь-Мученик" (Володимир Сальський), "наш улюблений Вождь" (союз ветеранів Армії УНР). Це також було пов'язано із загальним "правим розворотом" української політичної еміграції в 1920-х – 1930-х роках, коли під впливом поразки визвольних змагань популярність правих (націоналістичних і консервативних) ідей відчутно зростала, а лівих і ліберальних – падала.Однак одне залишається беззаперечним: Симон Петлюра був політичним лідером, який найдовше очолював регулярну збройну боротьбу за самостійність України – аж до листопада 1920 року. В умовах катастрофічної нерівності сил, міжнародної ізоляції, фактичної ворожості Антанти до України, байдужості значної частини українського населення до визвольної боротьби, а також загальної втоми від воєнних дій.Петлюра не зрікся ідеї самостійності й в еміграції. 1925 року в першому числі тижневика "Тризуб" він писав: "В українську державність ми віруємо, українську державність ми ісповідуємо, – в її неминучости ми переконані". Тим самим, звісно, заперечуючи державність Української Соціалістичної Совітської Республіки – хоча частина сучасних українських істориків класифікують УССР як "поневолену, але державну". Петлюра не виїхав назавжди за кордон ще у 1918 році (як Скоропадський), чи в 1919 році (як Винниченко, Петрушевич та інші члени Директорії УНР), не повернувся в УССР і не легалізував цим вчинком більшовицький режим в очах значної частини еміграції (як Грушевський). Він до кінця життя залишався непримиренним борцем із більшовизмом і російським імперіалізмом і загинув від куль вбивці, який – за численними непрямими доказами – був пов'язаний з більшовицькою спецслужбою. Щонайменше, керівництво СССР доклало значних зусиль для того, аби посприяти виправданню вбивці французьким судом і дискредитувати в особі Петлюри весь український національно-визвольний рух, наклавши на нього тавро антисемітизму та погромництва.Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

100 років тому, у травні 1926-го в Парижі, громадянин Франції Самуїл (Шльома) Шварцбард у присутності численних свідків застрелив лідера Української Народної Республіки Симона Петлюру. Сімнадцять місяців по тому, 18–26 жовтня 1927 року, над убивцею відбувся резонансний судовий процес у паризькому Палаці правосуддя, що де-факто перетворився на посмертне засудження Петлюри за єврейські погроми. Український національно-визвольний рух того часу найбільше асоціювався саме з іменем Симона Петлюри. І більшовицький режим по-максимуму скористався Паризьким процесом, аби дискредитувати український рух в очах усього світу, і євреїв зокрема. «Докази» причетності Петлюри до єврейських погромів старанно збирали в УССР, при цьому застосовували вибірковий підхід і фальсифікацію матеріалів. Академік ВУАН Сергій Єфремов у щоденниковому записі від 20 грудня 1926 року розповів про приїзд одного з «посланців» із Франції (він назвав його адвокатом-[євреєм], але не зазначив прізвище):"В Києві справили приїзджого до Інституту книгознавства: там, мовляв, усі газети – вибирайте. Він і повибирав і попрохав, щоб йому переписали, а секретар завірив. Переписали. А коли глянув на ту роботу секретар Іванченко, то звомпив: переписано було так, що коли в статті були відомости про погроми денікінців, червоноармійців і українського війська («петлюрівців»), то лишалось тільки про останніх; фраза часто на півслові уривалась, аби не згадувати про червоноармійців. Секретар такий препарат зрікся завірити… Приходить адвокат… Справили його до директора, славнозвісного махера Іванова-Меженка. Поговорили. І договорились. Меженко звелів переписати так, як хотів адвокат, і сам завірив, що копія цілком відповідає оригіналові. Тепер ці «документи» за підписом Меженка мають фігурувати на суді, як доказ злочинности Петлюри". Ким же був цей загадковий іноземний гість, який так швидко й вдало усе «порішав» із директором Українського наукового інституту книгознавства Юрієм Меженком (справжнє прізвище – Іванов)? Не виключено, що його ім’я – Бернар Лекаш. Син євреїв-емігрантів (батько – з Херсона, мати – з Миколаєва), громадянин Франції, журналіст і політичний діяч, колишній член Французької комуністичної партії. Німецькомовна газета Deutsche Zentral-Zeitung, яка видавалася в СССР, 22 вересня 1926 року повідомляла, що Лекаш у даний момент перебуває в Києві й збирає матеріали на захист Шварцбарда. Вже в лютому-березні 1927-го він опублікував їх на шпальтах паризької газети Le Quotidien. І того ж року, скориставшись ними, Лекаш написав «Коли Ізраїль помирає» – перший роман трилогії «В країні погромів», присвяченої стражданням євреїв в Україні та на росії під час подій 1917 – початку 1920-х років. Отже, Бернар Лекаш не тільки шукав «докази» в інтересах виправдання вбивці Петлюри, але й у відповідному руслі «прогрівав» громадську думку у Франції перед початком Паризького процесу.Фото:1. Одна з останніх світлин Симона Петлюри 1926 р.2. Місце вбивства Петлюри в наші дні3. Сергій Єфремов4. Бернар Лекаш5. Повідомлення газети Deutsche Zentral-Zeitung про діяльність Бернара Лекаша у Києві6. Шварцбард на лаві підсудних Паризького процесу (жовтень 1927 р.)7. Могила Симона Петлюри, його доньки Лесі та дружини Ольги на цвинтарі Монпарнас (Париж)🎬 Про вбивство та судовий процес на Шварцбардом - у нашому новому відео. І це - справжній український тру-крайм від нашого каналу.👉 Дуже просимо прокоментувати відео 💬 та обов'язково поставити лайк 👍 (ну або дизлайк 👎, якщо не сподобалося). І задонатити на поточний збір!Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

20 травня 2022 року завершилася 86-денна оборона МаріуполяЦього дня останні захисники «Азовсталі» — бійці полку «Азов», 36-ї бригади морської піхоти, прикордонники, поліціянти та нацгвардійці — виконали наказ командування про припинення опору задля збереження життів і залишили територію заводу.Майже три місяці гарнізон тримав оборону в умовах повної блокади, під постійними авіаційними та артилерійськими ударами. Стримуючи навколо міста багатотисячне угруповання російських військ, захисники Маріуполя не дали ворогу швидко просунутися на інших напрямках, що дозволило виграти час для мобілізації сил та перегрупування Сил оборони України. Перед виходом із оточеного підприємства військові знищили залишки зброї, технічні засоби та документацію.З території комбінату в полон вийшли близько 2400 військовослужбовців, серед яких були сотні поранених. Щонайменше 53 полонених росіяни вбили в Оленівці 29 липня 2022 року. Частину оборонців Маріуполя вдалося повернути в межах обмінів, проте значна кількість захисників і захисниць досі залишається в російській неволі. Борьба за їхнє визволення триває.Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

📣 Друзі, підписники та всі, хто любить історію, запрошуємо до перегляду нового відео!В Силах оборони України існує окрема посада військового капелана. Це представники релігійних спільнот, які є військовослужбовцями. На перший погляд малопомітна для суспільства роль наслідує традиції українського війська попередніх поколінь. Ця історія тягнеться від княжих часів і козацтва. Сучасних рис капеланство набуло вже за часів Української революції та Другої світової війни. Після тривалої перерви на совєтський войовничий атеїзм і постсовєтський армійський спадок, воно почало відроджуватися в Україні лише після 2014 року. А повністю формалізованим стало тільки в 2023 році. 🎬Про вплив духовної взаємодії, міжконфесійні відносини у війську, а також роль віри сьогодні на фронті говоримо з капеланом Димитрієм Присяжним.👉 Дуже просимо прокоментувати відео 💬 та обов'язково поставити лайк 👍 (ну або дизлайк 👎, якщо не сподобалося). І задонатити на поточний збір!P.S. Сьогодні ми планували стрім із одним із героїв оборони Маріуполя 2022 року. На жаль, наш гість не зміг приїхати через нагальні справи на службі. Але найближчим часом, сподіваємося, нам усе вдасться.Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

17 травня 1973 — старт публічних слухань WatergateЦього дня в США почалися публічні слухання Сенатського комітету з розслідування політичного скандалу, який уже тоді стрімко набирав масштабів.Скандал почався ще напередодні президентських виборів у 1972 році, коли 5 чоловіків були затримані під час проникнення в офіс Демократичної партії в комплексі Watergate у Вашингтоні. З’ясувалося, що вони пов’язані з комітетом переобрання президента Ніксона. Розслідування почало виходити за межі звичайної крадіжки інформаціїУ цей день Сенат США офіційно відкривпублічні телевізійні слухання, було створено Senate Watergate Committee (спеціальний комітет розслідування), свідчення почали давати ключові фігуранти справи. Американське суспільство вперше побачило масштаб проблеми в прямому ефірі.З’явилися факти про систематичне політичне шпигунство проти опонентів, використання державних структур для збору інформації, приховані фінансові операції та “чорні фонди”, спроби впливу на слідство та свідків, записані розмови в Білому домі (пізніше стане ключовим доказом). До слухань це виглядало як локальний політичний скандал. Після початку слухань стало зрозуміло – це величезна схема за участю людей з найближчого оточення президента.Саме публічність зробила ефект вибуховим – громадяни вперше бачили розслідування про владу в реальному часі, а не через пресу постфактум. Почала руйнуватися довіра до інститутів влади, політична криза стала незворотною. Зрештою, вона призведе до відставки Річарда Ніксона з поста президента США у серпні 1974 року.🎬 Докладно про скандал - у нашому відео

📣 Друзі, підписники та всі, хто любить історію, запрошуємо на прем'єру!Навесні 1941 року Ірак на чолі з урядом Рашида Алі аль-Ґайлані та за участі великого муфтія Єрусалиму Аміна аль-Хусейні, які сповідували ідеї панарабізму, перетворився на арену кривавого протистояння нацистської Німеччини, фашистської Італії та Британської імперії.Іракське керівництво сподівалося позбутися залежності від Лондона й зробило ставку на Берлін. Але Вінстон Черчилль діяв рішуче й перекинув у Месопотамію війська з Палестини, Трансйорданії та Індії. Зі свого боку, допомогу іракцям надали Адольф Гітлер і Беніто Муссоліні. 📹Як насправді нацистський лідер ставився до арабів і в який спосіб намагався збурити антисемітські й антиколоніальні настрої на Близькому Сході та чи міг Третій Райх обрати похід у Західну Азію та Індію замість нападу на Совєтський Союз – з’ясуємо у відео.👉 Дуже просимо прокоментувати відео 💬 та обов'язково поставити лайк 👍 (ну або дизлайк 👎, якщо не сподобалося). І задонатити на поточний збір!Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

⚽️💀 13 травня 1990 року в Загребі (що тоді був столицею Соціалістичної Республіки Хорватія у складі Югославії) відбувся "матч ненависті" між футбольними клубами "Динамо" (Загреб) і "Црвена Звезда" (Белград)Принциповий характер протистояння між найсильнішими клубами Хорватії та Сербії відомий давно. Чимало фанатів обох команд ненавидять одне одного й часто вдаються до насильства й заворушень. Але в 1990 році спортивний і вболівальницький чинники наклалися на політико-економічні питання – Югославія перебувала в системній кризі, на порозі розпаду. За тиждень до матчу, 6 травня 1990 року на парламентських виборах у Хорватії перемогла правоцентристська партія Хорватська демократична співдружність Франьо Туджмана. Вона була рішуче налаштована на те, щоб здобути незалежність Хорватії. Тоді як більшість сербів виступали прихильниками збереження Югославії або перетворення її на більш централізовану державу під зверхністю Сербії. Футбольний матч перетворився на іскру, що запалила протистояння.Масові сутички між вболівальниками "Динамо" та "Црвени Звезди" почалися в Загребі ще до матчу, а потім продовжилися на трибунах стадіону "Максимир". Особливою агресивністю вирізнялися сербські фани на чолі з кримінальним авторитетом Желько Ражнатовичем (у подальшому – польовим командиром під час Югославських воєн). До бійки долучилися й футболісти, зокрема півзахисник “Динамо” Звонімір Бобан вдарив ногою поліціянта Рефіка Ахметовича (боснійського мусульманина) за те, що той грубо поводився з вболівальником хорватського клубу. В результаті Бобана відсторонили від футболу на пів року. Але він здобув славу патріота Хорватії (для хорватів) і хорватського радикала (для сербів і босняків). Сам Бобан в інтерв’ю CNN заявив:"Я публічна особа, але готовий ризикувати життям, кар’єрою, славою заради одного ідеалу, однієї мети: хорватської справи". Загалом під час заворушень постраждали понад 100 людей. Той чемпіонат Югославії завершився перемогою "Црвени Звезди" з відривом у 9 очок від "Динамо" (а наступного року серби навіть виграли Кубок європейських чемпіонів – попередник сучасної Ліги Чемпіонів УЄФА).Футбольний матч на "Максимирі" став передвісником кривавого розпаду Югославії та цілої серії воєн на Балканах, що тривали 10 років. Але і в наш час у регіоні зберігається напруженість, яка загрожує непередбачуваними наслідками.📹 Ми ж зробили цикл про ці війни та детально різбрали абсолютно всі аспекти, причини та наслідкиІсторія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

12 травня 1820 року народилася жінка, яка змінила медицину більше, ніж багато знаменитих лікарів. Її звали Флоренс Найтінгейл.Сьогодні її називають засновницею сучасного медсестринства. Але в середині XIX століття сама ідея, що жінка може професійно працювати в лікарні, для багатьох виглядала майже скандальною.Під час Кримської війни Найтінгейл вирушила до британських військових шпиталів. І побачила там справжній жах.Поранені солдати лежали в бруді серед щурів і комах. Каналізація майже не працювала. Води не вистачало. Інфекції вбивали більше людей, ніж кулі та гармати.За деякими оцінками, смертність у шпиталях сягала понад 40%.Флоренс почала робити речі, які сьогодні здаються очевидними - регулярне миття рук, чиста постіль, вентиляція палат, нормальна кухня, статистичний облік смертей, системний догляд за пацієнтами.Саме Найтінгейл однією з перших довела: у медицині рятують не лише операції та ліки, а й гігієна, порядок і постійний догляд. Солдати називали її “леді з лампою”, бо ночами вона обходила палати з маленьким світильником у руках.А ще вона була однією з перших людей, хто використав статистику для реформ медицини. Її діаграми смертності шокували британський уряд настільки, що після війни довелося змінювати систему військових шпиталів.У 1974 році день її народження офіційно став Міжнародний день медсестри.Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads