Canal Історія без міфів - @historywithoutmyths - №1992
100 років тому, у травні 1926-го в Парижі, громадянин Франції Самуїл (Шльома) Шварцбард у присутності численних свідків застрелив лідера Української Народної Республіки Симона Петлюру. Сімнадцять місяців по тому, 18–26 жовтня 1927 року, над убивцею відбувся резонансний судовий процес у паризькому Палаці правосуддя, що де-факто перетворився на посмертне засудження Петлюри за єврейські погроми. Український національно-визвольний рух того часу найбільше асоціювався саме з іменем Симона Петлюри. І більшовицький режим по-максимуму скористався Паризьким процесом, аби дискредитувати український рух в очах усього світу, і євреїв зокрема. «Докази» причетності Петлюри до єврейських погромів старанно збирали в УССР, при цьому застосовували вибірковий підхід і фальсифікацію матеріалів. Академік ВУАН Сергій Єфремов у щоденниковому записі від 20 грудня 1926 року розповів про приїзд одного з «посланців» із Франції (він назвав його адвокатом-[євреєм], але не зазначив прізвище):"В Києві справили приїзджого до Інституту книгознавства: там, мовляв, усі газети – вибирайте. Він і повибирав і попрохав, щоб йому переписали, а секретар завірив. Переписали. А коли глянув на ту роботу секретар Іванченко, то звомпив: переписано було так, що коли в статті були відомости про погроми денікінців, червоноармійців і українського війська («петлюрівців»), то лишалось тільки про останніх; фраза часто на півслові уривалась, аби не згадувати про червоноармійців. Секретар такий препарат зрікся завірити… Приходить адвокат… Справили його до директора, славнозвісного махера Іванова-Меженка. Поговорили. І договорились. Меженко звелів переписати так, як хотів адвокат, і сам завірив, що копія цілком відповідає оригіналові. Тепер ці «документи» за підписом Меженка мають фігурувати на суді, як доказ злочинности Петлюри". Ким же був цей загадковий іноземний гість, який так швидко й вдало усе «порішав» із директором Українського наукового інституту книгознавства Юрієм Меженком (справжнє прізвище – Іванов)? Не виключено, що його ім’я – Бернар Лекаш. Син євреїв-емігрантів (батько – з Херсона, мати – з Миколаєва), громадянин Франції, журналіст і політичний діяч, колишній член Французької комуністичної партії. Німецькомовна газета Deutsche Zentral-Zeitung, яка видавалася в СССР, 22 вересня 1926 року повідомляла, що Лекаш у даний момент перебуває в Києві й збирає матеріали на захист Шварцбарда. Вже в лютому-березні 1927-го він опублікував їх на шпальтах паризької газети Le Quotidien. І того ж року, скориставшись ними, Лекаш написав «Коли Ізраїль помирає» – перший роман трилогії «В країні погромів», присвяченої стражданням євреїв в Україні та на росії під час подій 1917 – початку 1920-х років. Отже, Бернар Лекаш не тільки шукав «докази» в інтересах виправдання вбивці Петлюри, але й у відповідному руслі «прогрівав» громадську думку у Франції перед початком Паризького процесу.Фото:1. Одна з останніх світлин Симона Петлюри 1926 р.2. Місце вбивства Петлюри в наші дні3. Сергій Єфремов4. Бернар Лекаш5. Повідомлення газети Deutsche Zentral-Zeitung про діяльність Бернара Лекаша у Києві6. Шварцбард на лаві підсудних Паризького процесу (жовтень 1927 р.)7. Могила Симона Петлюри, його доньки Лесі та дружини Ольги на цвинтарі Монпарнас (Париж)🎬 Про вбивство та судовий процес на Шварцбардом - у нашому новому відео. І це - справжній український тру-крайм від нашого каналу.👉 Дуже просимо прокоментувати відео 💬 та обов'язково поставити лайк 👍 (ну або дизлайк 👎, якщо не сподобалося). І задонатити на поточний збір!Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads
4190
26-05-21 17:05